Постанова

від 21.12.2023 по справі 160/14960/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14960/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 в адміністративній справі (суддя Конєва С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 в адміністративній справі №160/14960/22 скасовано та прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді «Начальник Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області», що враховуються для перерахунку пенсій із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» станом на 01.01.2018, 01.06.2018, 01.01.2019 та на 13.03.2019. Зобов`язано Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді «Начальник Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області», що враховуються для перерахунку пенсій із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» станом на 01.01.2018, 01.06.2018, 01.01.2019 та на 13.03.2019. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигунвань Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 992.40 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1488.60 грн.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції відповідачем були надані до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідки від 11.05.2023 за вих. №30/11 723, в якій, на думку позивача, не зазначено «надбавки за особливості проходження служби» у розмірі 50 % від розміру посадового окладу + окладу за військовим званням «полковник» + надбавка за вислугу років»; від 11.05.2023 за вих. №30/11 724 та від 11.05.2023 за вих. №30/11 725, в яких розрахунки всіх складових грошового забезпечення здійснені з порушенням імперативних вимог та приписів пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», тобто, зазначені неправдиві дані. Тобто, з 4 довідок, які відповідач склав та направив до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за судовим рішенням у справі №160/14960/22 3 довідки є неналежними (нікчемними) офіційними документами внаслідок зазначення в них неправдивої (недостовірної) інформації.

Вищенаведене стало підставою для подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви в порядку вимог ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив:

- визнати протиправними дії Управління Держспецзв`язку України у Дніпропетровській області в особі начальника управління І. Іванова відповідача по адміністративній справі №160/14960/22, яке на виконання постанови від 20.04.2023 Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/14960/22 виготовило і надало до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.06.2018, станом на 01.01.2019, станом на 13.03.2019;

- зобов`язати Управління Держспецзв`язку України у Дніпропетровській області в особі начальника управління І.Іванова відповідача по адміністративній справі №160/14960/22, виготовити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.06.2018, станом на 01.01.2019, станом на 13.03.2019 замість довідок від 11.05.2023 № 30/11-723, № 30/11-724, № 30/11-725, в яких: зазначити та розрахувати складову «надбавка за особливості проходження служби» у розмірі 50 відсотків від посадового окладу по посаді «Начальник Управління», окладу за військовим званням «полковник» та надбавки за вислугу років станом на 01.06.2018; розрахувати всі складові грошового забезпечення по посаді «Начальник Управління» станом на 01.01.2019 та станом на 13.03.2019 у відповідності до вимог та приписів пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у задоволені вказаної заяви було відмовлено, з чим не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти рішення, яким справу №160/14960/22 передати на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 виконана не в повному обсязі.

У поясненнях по суті на апеляційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області просило залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначено, що на виконання постанови від 20.04.2023 Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/14960/22 виготовило і надало до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2018 , станом на 01.06.2018 , станом на 01.01.2019, станом на 13.03.2019. При цьому, у довідках №30/11-724 від 11.05.2023 станом на 01.01.2019 та №30/11-725 від 11.05.2023 станом на 13.03.2019 всі складові грошового забезпечення помилково були прораховані з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019, проте в подальшому відповідачем було направлено до пенсійного органу нові довідки, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Також, в складених довідках, зазначено відомості про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії, та в яких замість «надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 %» зазначено «надбавка за особливості проходження служби 50%». При цьому, відповідач зазначив, що предметом розгляду у справі №160/14960/22 була саме відмова у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлених довідок, а не розмір складових у таких довідках.

29.09.2023 на адресу суду від позивача надійшли клопотанні, в яких останній зауважує, що відповідачем належним чином не було виконано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023. При цьому, відповідачем до суду апеляційної інстанції подано пояснення по суті на апеляційну скаргу, які фактично є запереченнями на апеляційну скаргу, що не передбачено приписами КАС України. Також такі пояснення подані особою без зазначеного повного найменування посади, що є недодержанням форми для процесуальних документів, які подаються до суду.

Також на адресу суд від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області 09.10.2023 надійшли пояснення, в яких, зокрема, просить здійснити розгляд справи за участі представника відповідача.

Вирішуючи клопотання відповідача щодо розгляду справи за участі сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Тобто процесуальний закон прямо визначає порядок розгляду справ в суді апеляційної інстанції за правилами спрощеного провадження.

Зважаючи на призначення цієї справи до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), необхідності у призначенні справи до розгляду в суді апеляційної інстанції з викликом сторін немає. Також в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Так, суд першої інстанції, залишаючи заяву позивача, подану в порядку вимог ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, без задоволення, дійшов висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №160/14960/22 виконана відповідачем в повному обсязі, а саме: Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області були складені та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою Начальник Управління №30/11-722 від 11.05.2023 станом на 01 січня 2018, №30/11-723 від 11.05.2023 станом на 01 червня 2018, №30/11-724 від 11.05.2023 станом на 01 січня 2019 та №30/11-725 від 11.05.2023 станом на 13 березня 2019 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії. Також суд першої інстанції зазначив, що в поданій заяві позивач фактично не погоджується із розміром складових грошового забезпечення, які зазначені відповідачем у довідках №30/11-723 від 11.05.2023 станом на 01.06.2018, №30/11-724 від 11.05.2023 станом на 01.01.2019 та №30/11-725 від 11.05.2023 станом на 13 березня 2019, при цьому, предметом розгляду у справі №160/14960/22 була саме відмова відповідача у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області таких оновлених довідок, тобто, наявність права на їх отримання, а не розмір складових грошового забезпечення, які підлягали зазначенню відповідачем у таких довідках (на думку заявника), а, відповідно, таке питання в межах розгляду справи 160/14960/22 судом не досліджувалось та рішення по даному питанню судом не приймалось, що виключає можливість визнання протиправними дій відповідача щодо складання довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою Начальник Управління №30/11-722 від 11.05.2023 станом на 01 січня 2018, №30/11-723 від 11.05.2023 станом на 01.06.2018, №30/11-724 від 11.05.2023 станом на 01.01.2019 та №30/11-725 від 11.05.2023 станом на 13.03.2019 на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 20.04.2023 у цій справі згідно положень ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також приписами статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у цій справі набрала законної сили, а отже є такою що підлягає обов`язковому виконанню.

Положеннями частин 1 та 6 статті 383 КАС України визначено, що особа - позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За змістом положень частин першої, другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Стосовно вимоги позивача у заяві в порядку вимог ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зобов`язання відповідача розрахувати всі складові грошового забезпечення по посаді «Начальник Управління» станом на 01.01.2019 та станом на 13.03.2019 у відповідності до вимог приписів пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Як зазначено позивачем та підтверджується відповідачем, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 видано довідки від 11.05.2023 за вих. №30/11-722, від 11.05.2023 за вих. №30/11 723, від 11.05.2023 за вих. №30/11 724 та від 11.05.2023 за вих. №30/11 725. При цьому, у довідках №30/11-724 від 11.05.2023 станом на 01.01.2019 та №30/11-725 від 11.05.2023 станом на 13.03.2019 всі складові грошового забезпечення позивача прораховані з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019.

Колегія суддів погоджується з позивачем, що в довідках станом на 01.01.2019 та станом на 13.03.2019 складові грошового забезпечення повинні бути розраховані з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік».

Водночас, зазначення в оновлених довідках станом на 01.01.2019 та станом на 13.03.2019 складових грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019 не порушує права позивача, оскільки в такому випадку розмір пенсії позивача є вищим ніж з розрахунку складових грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Крім того, відповідач в поданих пояснення погодився з вказаною помилкою та зазначив, що останню було виправлено шляхом складення нових довідок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені вимоги позивача у заяві в порядку 383 Кодексу адміністративного судочинства України про зобов`язання відповідача розрахувати всі складові грошового забезпечення по посаді «Начальник Управління» станом на 01.01.2019 та станом на 13.03.2019 у відповідності до вимог та приписів пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача у заяві в порядку вимог ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення та розрахування складову «надбавка за особливості проходження служби» у розмірі 50 відсотків від посадового окладу по посаді «Начальник Управління», окладу за військовим званням «полковник» та надбавки за вислугу років станом на 01.06.2018, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив:

- надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лист-повідомлення про настання істотних підстав для перерахунку його пенсії з довідками про розмір грошового забезпечення на посаді «Начальник Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області» станом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 13.03.2019 із обов`язковим зазначенням всіх основних, додаткових щомісячних складових грошового забезпечення та премії з обов`язковим врахуванням при обчисленні розмірів всіх складових грошового забезпечення розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 та обов`язковим врахуванням приписів абз.3 резолютивної частини ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №160/15575/21 щодо роз`яснення про виконання абзаців 5 та 6 резолютивної частини постанови від 08.02.2022 у справі №160/15575/21;

- надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лист-повідомлення про настання істотних підстав для перерахунку його пенсії з довідками про розмір грошового забезпечення на посаді «Начальник Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області» станом на 01.06.2018 із обов`язковим зазначенням всіх основних, додаткових щомісячних складових грошового забезпечення та премії.

Проте, відповідач відмовився у направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листів-повідомлення про настання істотних підстав для перерахунку пенсії позивача, зазначивши про відсутність на це правових підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд апеляційної інстанції у постанові від 20.04.2023, фактично, визнав право позивача на перерахунок пенсії станом на 01.01.2018, 01.06.2018, 01.01.2019, 13.03.2019 та зобов`язав відповідача скласти відповідні оновлені довідки, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «!Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Підставою звернення позивача у цій справі із заявою в порядку статті 383 КАС України, стало неналежне виконання відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023.

Суд першої інстанції у своєму рішенні та відповідач в пояснення по суті на апеляційну скаргу зазначають, що предметом розгляду у справі №160/14960/22 була саме відмова відповідача у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлених довідок, тобто, наявність права на їх отримання, а не розмір складових грошового забезпечення, які підлягали зазначенню відповідачем у таких довідках.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

З наведеного вище слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконаним не лише з урахуванням його резолютивної частини а і з приписів мотивувальної частини.

З огляду на вищенаведене відповідач на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 повинен був в оновлених довідках зазначити посадовий оклад, оклад за військове звання та всі інші додаткові щомісячні види грошового забезпечення та премію на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 відповідач склав наступні довідки: від 03.08.2023 №30/11-1201 станом на 01.01.2018; від 03.08.2023 №30/11-1202 станом на 01.06.2018; від 03.08.2023 №30/11-1203 станом на 01.01.2019; від 03.08.2023 №30/11-1204 станом на 13.03.2019.

Водночас позивач не погоджується із не зазначенням у довідці станом на 01.06.2018 грошової складової «надбавка за особливості проходження служби».

Відповідачем з цього приводу до суду не надано жодних пояснень.

Так, відповідно до ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

З огляду на приписи ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ, посилання на яку є в резолютивній частині постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, до складу грошового забезпечення позивача як військовослужбовця необхідно включити щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

В даному випадку судом апеляційної інстанції було проаналізовано довідки від 03.08.2023 №30/11-1203 станом на 01.01.2019 та від 03.08.2023 №30/11-1204 станом на 13.03.2019, які були видані відповідачем на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, та встановлено, що в довідці станом на 01.06.2018 відсутня «надбавка за виконання особливо важливих завдань (15 відс.)», в той час як в інших довідках така надбавка відображена.

Фактично саме не зазначення такої надбавки у довідці станом на 01.06.2018 стало однією з підстав для подачі позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, проте суд першої інстанції залишив такі доводи позивача поза увагою.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі спірні правовідносини між сторонами знаходяться на стадії виконання судового рішення, що свідчить про те, що позивач належно звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Правова позиція, щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19, від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20, від 27.07.2022 у справі № 540/606/20.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення питання, допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду відповідно до статті 317 КАС України.

Також у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір за подану апеляційну скаргу у розмірі 2147,20грн.

Керуючись ст. ст. 242, 249, 315, 317, 321, 325, 383 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34775616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подану апеляційну скаргу у розмірі 2147,20грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко