Рішення

від 07.03.2023 по справі 758/16153/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/16153/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя,-

У С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до ОСОБА_4 (надалі за текстом - відповідач), про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначила, що з 2001 року вона з ОСОБА_5 (надалі за текстом - ОСОБА_5 ), проживали спільно як подружжя та вели сумісне господарство. 29 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений шлюб, спільних дітей від якого вони не мають. 22 серпня 2006 року ОСОБА_5 був підписаний договір № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК «Київміськбуд» в придбанні житлової квартири з трьох кімнат, загальною проектною площею 91,40 кв.м., жилою площею 46,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 572 424,69 грн (надалі за текстом - спірна квартира). На момент підписання Акту прийому-передачі квартири Інвестору ( ОСОБА_5 ) від 10 вересня 2007 року вартість житла було повністю оплачено.

Згідно свідоцтва про право власності №2007-С/КІ, власником квартири зазначений ОСОБА_5 . Позивач разом з ОСОБА_5 спільними силами та коштами вносили оплату за майно, проводили ремонтні роботи з метою облаштування житла, придбали меблі, побутову, кухонну техніку, сплачували за житлово-комунальні послуги.

01 березня 2019 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Позивач вважає, що спірна квартира належить їй і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Оскільки після розірвання шлюбу, добровільної згоди про поділ майна яке придбане подружжям не досягнуто, позивач звернулася до суду з позовом, просила поділити спільне майно та виділити їй 1/2 частину права власності на спірну квартиру, стягнути з ОСОБА_5 судовий збір.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

27.02.2019 року позивач подала до суду заяву про усунення недоліків. Разом із заявою подала позовну заяву в новій редакції, в якій просила поділити її спільне з ОСОБА_5 майно і виділити їй 1/2 частину права власності на спірну квартиру, стягнути з ОСОБА_5 судовий збір.

Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

07.09.2020 року позивач подала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій повідомила, що під час розгляду даної справи судом, 05.03.2020 року ОСОБА_5 відчужив спірну квартиру на користь відповідача, який є його рідним братом, на підставі договору дарування. Вважає, що договір дарування укладено з метою уникнення поділу майна, яке є спільною сумісною власністю, зазначений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним, оскільки ОСОБА_5 мав намір одноособово заволодіти спірною квартирою. Такі дії порушили право позивача на володіння, користування та розпорядження майном, яке належить їй на праві спільної сумісної власності.

У зв`язку з цим, просила встановити факт проживання її та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 28.11.2008 року, визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_5 , визнати недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Коберник Є.В. 05.03.2020 року (надалі за текстом - Договір дарування), в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири та стягнути з ОСОБА_5 судові витрати. В заяві про зміну предмету позову містилось клопотання про виклик свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання та ведення спільного господарства позивачем та ОСОБА_5 .

Протокольною ухвалою суду від 08 вересня 2020 року заяву про зміну предмету позову залишено без руху, зобов`язано позивача сплатити судовий збір.

05.10.2020 року позивач на виконання Ухвали суду подала до суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про зміну предмету позову в новій редакції, в якій просила встановити факт проживання її та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 28.11.2008 року, визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_5 , визнати недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем, в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири та стягнути з ОСОБА_5 судові витрати. В заяві про зміну предмету позову містилось клопотання про виклик свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання та ведення спільного господарства позивачем та ОСОБА_5

06.10.2020 року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 .

Протокольною ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 (надалі за текстом - відповідач).

В судовому засіданні 02.03.2021 року представник позивача наполягав на виклику в судове засідання свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання позивача та ОСОБА_5 , а також ведення ними спільного господарства.

Протокольною ухвалою суду клопотання задоволено частково, викликано в судове засідання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

09.07.2021 року позивачем подано до суду клопотання про допит її в якості свідка.

15.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірна квартира на даний час перебуває у власності відповідача і була передана йому у власність за договором дарування від його рідного брата ОСОБА_4 ОСОБА_5 , який мав всі права на укладення зазначеного договору дарування, оскільки ця квартира не перебуває та ніколи не перебувала в спільній власності, а належала та була придбана одноособово ОСОБА_5 . Шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було зареєстровано 29.11.2008, договір про придбання спірної квартири ОСОБА_5 було укладено 22.08.2006, а виплати грошових коштів здійснювалися 22.08.2006, 11.09.2006, 12.10.2006, 25.01.2007, 14.02.2007, 23.02.2007р., що підтверджується відповідними документами. В період з 01.01.2004 по 28.11.2008 позивач та ОСОБА_5 не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не перебували у фактичних сімейних відносинах та не складали між собою сім`ю, хоча, при цьому були друзями, працювали на одних підприємствах і ОСОБА_5 є хрещеним батьком дитини позивача.

Крім того, представник відповідача надав свої пояснення щодо документів, поданих позивачем на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 . Так, копії квитанцій про спільну оплату комунальних платежів позивачем та ОСОБА_5 доводять спільну сплату комунальних платежів, але за період з 2015 по 2019, тобто, в період перебування останніх у шлюбі і не стосуються періоду, про встановлення факту проживання за який заявлено позовну вимогу. Інформація щодо проживання позивача та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надано копію акту, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 з 08.12.1994 по 14.09.2006 проживав за адресою: АДРЕСА_3 у своїй квартирі. У подальшому, через продаж зазначеної квартири переїхав до орендованої на період з 15.09.2006 по 20.03.2007 та проживав в квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджено відповідними доказами, після введення в експлуатацію спірної квартири з 21.03.2008р. переїхав проживати до неї.

ОСОБА_5 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 08.02.2007 по 01.12.2007, оскільки йому необхідна була адреса для реєстрації місця проживання і підписання всіх необхідних документів, пов`язаних з договором інвестування, а також для листування. Після досягнення мети визначеної вище (фіксації юридичної адреси), ОСОБА_5 01.12.2007 було знято з реєстрації за адресою в АДРЕСА_2

Копії гарантійних талонів, видаткових накладних на рухоме майно не мають ідентифікуючих ознак того, що відносно зазначеного майна здійснені спільні сімейні витрати, документи є особистими документами позивача. Копії фотофіксуючих матеріалів певних фізичних осіб не можуть доводити виникнення у позивача та ОСОБА_5 сімейних подружніх відносин в період часу з 01.01.2004 по 28.11.2008, оскільки неможливо встановити період часу в який вони створені. Крім того, такі матеріали не доводять існування сімейних подружніх відносин, ведення спільного господарства, виникнення взаємних подружніх прав та обов`язків, пов`язаності спільним побутом. Інформація про доходи позивача, підтверджує те, що позивач не отримувала доходів, достатніх для придбання того чи іншого цінного майна. Документи, що підтверджують перебування позивача в трудових та корпоративних відносинах, не стосуються предмету доказування.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 15 липня було відмовлено у задоволенні клопотання про допит позивача як свідка.

В судовому засіданні 15.07.2021 було допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

12.10.2021 року до суду надійшло клопотання, подане від імені позивача, про забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_5 та відповідача оригіналу довідки № 13/07/12 від 12.07.2021 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Суднобудівник 18», код ЄДРПОУ 22933956.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року клопотання про забезпечення доказів, подане від імені позивача вирішено повернути заявнику без розгляду.

20.10.2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. по цивільній справі №758/16153/19.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року заяву позивача про відвід судді Гребенюка В.В. від розгляду цивільної справи №758/16153/19 визнано необґрунтованою.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва в складі головуючого судді Лещенко О.В. від 27 жовтня 2021 року у задоволенні заяви позивача про відвід судді Подільського районного суду міста Києва відмовлено.

11.07.2022 року до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_5 та відповідача оригіналу довідки № 13/07/12 від 12.07.2021 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Суднобудівник 18», код ЄДРПОУ 22933956. Ухвалою суду від 13 липня 2022 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, Ухвалу Подільського районного суду від 13 липня 2022 року залишено без змін.

02.06.2022 до суду надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_5

28.10.2022 судом отримано заперечення щодо закриття провадження у справі, в яких представник позивача зазначила про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, допускають правонаступництво. У зв`язку з цим, просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження та зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 02 листопада 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено, клопотання позивача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

В судовому засіданні 07.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що стороною позивача не доведено належними і достатніми доказами її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю в період з 01.01.2004 по 28.11.2008. Крім того, позивач не знала як здійснювалася оплата за договором інвестування, якими сумами та в які періоди, що свідчить про відсутність у неї та ОСОБА_5 спільного бюджету та відповідно спільних витрат, зокрема і витрат на придбання спірної квартири. Не доведено також недобросовісність сторін Договору дарування. Відповідач є добросовісним набувачем майна. оскільки не знав про будь-які спори між позивачем та ОСОБА_5 , оскільки шлюб між ними було розірвано за рік до укладення Договору дарування. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22.08.2006 року між ОСОБА_11 та АКБ «Аркада» було укладено договір № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК «Київміськбуд» (т. 1, а.с. 12-18).

14.02.2007 року між ОСОБА_5 та АКБ «Аркада» було укладено додаткову угоду до договору № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК «Київміськбуд», у тексті якої зазначено адресу реєстрації ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 12).

22.08.2006, 11.09.2006, 12.10.2006, 25.01.2007, 14.02.2007, 23.02.2007 ОСОБА_5 здійснювалися оплати за договором № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК «Київміськбуд» на загальну суму 572 424,69, що підтверджується прибутковими касовими ордерами та квитанціями, які було долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву (т. 2, а.с. 18-22).

Відповідно до акту прийому-передачі квартири від 10.09.2007, ОСОБА_5 прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п.п. 1, 4 зазначеного акту, на момент його підписання ОСОБА_11 було сплачено 100% вартості спірної квартири, що становить 572 424,69 грн (т. 1, а.с. 19).

Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 21.11.2007, спірна квартира належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (т. 1, а.с. 21).

29.11.2008 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 3315 (т., а.с. 10).

01.03.2019 Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 , актовий запис № 45 (т. 1, а.с. 34).

Відповідно до акту про спільне проживання від 24.02.2020 року, підписаного мешканцями квартир № 9 , 37 , 38 , позивач та ОСОБА_5 мешкали та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2004 по 14.01.2008 (т. 1, а.с. 101).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав від 24.06.2020 року, відповідач є власником спірної квартири на підставі договору дарування № 1330 від 05.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Коберник Є.В. (т. 1, а.с. 196).

Житлово-будівельним кооперативом «Суднобудівник 18» видано довідку № 13/07/12 від 12.07.2021 року про те, що ОСОБА_5 проживав, але не був зареєстрований з 15.09.2006 до 25.03.2008 за адресою АДРЕСА_4 (т. 2, а.с. 17).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 07.04.2022 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві (т. 2, а.с. 81).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 28.11.2008, суд зважає на таке.

Згідно вимог ч. 4 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року зазначено, що до заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічної правової думки дійшов Верховний Суд у Постанові від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання, тощо. Однак, як зазначає Верховний Суд, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (Постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 129/2115/15-ц, провадження № 61-2080св18; Постанова Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі№ 534/1318/17, провадження № 61-1821 св19; Постанова Верховного Суду від 20.06.2018року, провадження № 61-983св18 ).

У Постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Так, позивачем на підтвердження факту спільного проживання, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування долучено до матеріалів справи акт про спільне проживання сторін, документи про придбання побутової техніки, дитячих іграшок, спільні фотографії. Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , зокрема, листування щодо придбання спірної квартири, додаткова угода до договору № 51174 від 14.02.2007.

З метою встановлення спірного факту, судом задоволено клопотання позивача та допитано в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили факт спільного проживання позивача та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період, зазначений позивачем за адресою АДРЕСА_2 .

Зважаючи на викладене, та оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 28.11.2008 .

Стосовно решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 4 статті 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, зазвичай встановлюються факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року.

Згідно матеріалів справи, 22.08.2006 року між ОСОБА_11 та АКБ «Аркада» було укладено договір № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК «Київміськбуд». Відповідно до акту прийому-передачі квартири від 10.09.2007, ОСОБА_5 прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п.п. 1, 4 зазначеного акту, на момент його підписання ОСОБА_11 було сплачено 100% вартості спірної квартири у розмірі 572 424,69 грн. Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 21.11.2007, спірна квартира належала ОСОБА_5 на праві приватної власності.

В свою чергу, згідно свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 , шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 29.11.2008 року.

Таким чином, згідно матеріалів справи, вартість спірної квартири була сплачена у повному розмірі ОСОБА_5 з власних грошових коштів, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, а отже, зазначене майно не було придбане за кошти, отримані внаслідок спільної праці.

Доказів того, що позивач брала участь у фінансуванні придбання спірної квартири, суду не надано. Крім того, інформація про доходи позивача не дає можливості зробити висновок про наявність у неї грошових коштів, які вона могла б використати на придбання того чи іншого цінного майна.

Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.235 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд виходить з того, що ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач не довела суду тієї обставини, що спірний договір дарування квартири є фіктивним. Крім того, з огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_5 , визнання договору дарування спірної квартири недійсним не створює правових наслідків для позивача.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування спірної квартири.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково;

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК