Постанова

від 21.12.2023 по справі 640/21895/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21895/19 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Кучми А.Ю., Оксененка О.М.,

при секретарі: Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402, № 00010361402, № 00010371402, № 00010381402.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу щодо порушень суб`єктом господарської діяльності податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 00010361402, 00010371402 та податкове повідомлення-рішення № 00010381402 в частині суми 1 003 321,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишено без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 640/21895/19 залишено без змін.

Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

В апеляційній скарзі Позивач посилався на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також Позивачем вказано, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Лівайз Груп», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

З урахуванням викладеного, Позивач вважав, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими.

Позивач в апеляційній скарзі також вказав, що Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Позивач також наголошував, що будь-яку відповідальність за дії своїх контрагентів не несе та не зобов`язаний нести.

Щодо взаємовідносин Позивача з нерезидентами - Development Manufacturing Factory Limited» (Гонконг) та Kaxarov Jasur Mamurovich (Узбекистан) Позивачем зазначено наступне.

Відповідно до пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Проте, як зазначено Позивачем в апеляційній скарзі, всупереч пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 ПК України річний дохід Позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищував 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за жодний із податкових (звітних) років, що перевірявся - з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс», в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Позивачем частині залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення у вказаній частині відповідає нормам чинного законодавства.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402 скасовано, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» в зазначеній частині задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - залишено без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат, в якій просить:

- здійснити новий розподіл судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» у зв`язку із розглядом справи у Окружному адміністративному суді міста Києва та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 34 402,73 грн (тридцять чотири тисячі чотириста дві гривні 73 коп.);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» судові витрати, понесені ТОВ «Укрвіпсервіс» у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у розмірі 69 495,00 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 коп.), з яких судовий збір - 28 815,00 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 коп.), витрати на професійну правничу допомогу - 40 680,00 грн (сорок тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Відповідачем подано заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат, в яких просить долучити вказані заперечення до матеріалів адміністративної справи, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/21895/19 відмовити в повному обсязі.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1, п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги Заявника в частині стягнення на користь ТОВ «Укрвіпсервіс» понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 680,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частина третя статті 143 КАС України містить приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги залишається без розгляду.

Також - у значенні абзацу третього частини 7 статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд вже розглянув справу.

Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги особа, яка її подала, не заявила суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу (понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне касаційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього необхідно щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру Сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ`єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна.

Отже, приписами вказаної вище норми чітко передбачено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію викладено Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, Верховним Судом у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20.

Так, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду було прийнято 07 грудня 2023 року та у судовому засіданні того ж дня, було проголошено вступну та резолютивну частини такої постанови, що свідчить про момент ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Проаналізувавши матеріали даної адміністративної справи колегією суддів встановлено, що останні не містять письмової заяви Позивача, поданої до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції в порядку частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, виходячи з викладеного вище у сукупності та враховуючи наведене правове регулювання щодо подання доказів про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення в частині витрат професійну правничу допомогу без розгляду.

Щодо вимоги Заявника в частині стягнення на користь ТОВ «Укрвіпсервіс» понесених судових витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 63217,73 грн (34 402,73 грн + 28 815,00 грн) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, колегією суддів встановлено наступне.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як на підставу для стягнення судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 34 402,73 грн в суді першої інстанції Позивач посилається на те, що як вказано в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року, ТОВ «Укрвіпсервіс» під час звернення з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва було сплачено судовий збір у розмірі 72 680,89 грн.

Загальна сума оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2019 року № 00010351402, № 00010361402, № 00010371402 та № 00010381402 складала 7 708 976 грн, з яких рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року скасовано в сумі 7 708 904 грн. Таким чином, заявлені ТОВ «Укрвіпсервіс» позовні вимоги були задоволені на 99,99%.

Отже, судовий збір на користь ТОВ «Укрвіпсервіс», сплачений останнім за подання позову до Окружного адміністративного суду м. Києва, підлягає стягненню у розмірі 72 673,62 грн.

Таким чином, на переконання Позивача, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 470,89 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, сума судового збору на користь Позивача за новим розподілом має складати 34 402,73 грн (72 673,62 грн - 38 470,89 грн).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Позивачем в адміністративному позові заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 7 708 976,00 грн.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним адміністративним позовом повинне було сплатити судовий збір не більше ніж 19210,00 грн (1921,00 грн*10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції Позивачем надано: платіжне доручення від 06 листопада 2019 року № 2877 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн; платіжне доручення від 06 листопада 2019 року № 2878 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн; платіжне доручення від 06 листопада 2019 року № 2879 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн; платіжне доручення від 06 листопада 2019 року № 2880 про сплату судового збору в розмірі 15050,89 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» надано докази про сплату судового збору в суді першої інстанції в загальному розмірі 20813,89 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, на 99,99%, у зв`язку з необхідністю сплати судового збору в суді першої інстанції в загальному розмірі 19210,00 грн, згідно з вимогами ч. 6 ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача в сумі 19208,08 грн (19210,00 грн*99,99%).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 00010361402, 00010371402 та податкове повідомлення-рішення № 00010381402 в частині суми 1003321,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 00010351402 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 00010351402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 744 651,00 грн, з яких 1 395 721,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 348 930,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Таким чином, оспорювана Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» сума при перегляді судового рішення суду першої інстанції становить 1 744 651,00 грн.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви, враховуючи рішення суду першої інстанції та вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» при зверненні до суду з апеляційною скаргою повинне було сплатити судовий збір у розмірі 28815,00 грн (1,5% від 1 744 651,00 грн) але не більше ніж 28815,00 грн (1921,00 грн*15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб)).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції Позивачем надано платіжне доручення від 20 грудня 2021 року № 4303 про сплату судового збору в розмірі 28815,00 грн.

Таким чином, з огляду на задоволення апеляційної скарги Позивача, та згідно з вимогами ч. 6 ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача в сумі 28815,00 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 48023,80 грн (19208,08 грн+28815,00 грн).

Керуючись статтями 132, 139, 143, 241, 242, 243, 252, 308, 311, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити без розгляду.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат в частині витрат зі сплати судового збору - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 37687219) витрати зі сплати судового збору в розмірі 48023 (сорок вісім тисяч двадцять три) грн 80 коп.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» про розподіл судових витрат в частині витрат зі сплати судового збору - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: А.Ю. Кучма

О.М. Оксененко

Повний текст складено 21.12.2023 року.