Рішення

від 23.11.2023 по справі 504/2974/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2974/23

Провадження № 2/504/1911/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТЕРИК КОМФОРТ» (67562, Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, б. 62, код ЄДРПОУ 42681507) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2021 року звернувся до суду із вказаним позовом, яким просить суд:

стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк Комфорт», код ЄДРПОУ: 42681507, борг у загальній сумі 29504,07 грн., заборгованість по житлово-комунальним послугам; Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк Комфорт», код ЄДРПОУ: 42681507, судові витрати які становлять: 2 684.00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, 3 500.00 грн. - сплата за надання правничої допомоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.12.2018 року зареєстровано ТОВ «Материк комфорт» (далі позивач), за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н., с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, буд. 62, ідентифікаційний код юридичної особи: 42681507.

Відповідно до акту передачі-приймання ТОВ «Девелоперська компанія «Материк» передало на баланс ТОВ «Материк комфорт» багатоквартирний житловий будинок (житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач надає житлово-комунальні послуги усім власникам/мешканцям квартир та/або нежитлових приміщень, які знаходяться у будинку за вказаною адресою.

Відповідач, являючись власником квартири АДРЕСА_2 , користується наданими їй житлово-комунальними послугами, проте не виконує свого обов`язку по сплаті за житлово-комунальні послуги, тому у нього утворилася заборгованість, яка станом на квітень 2023 року становить 29504,07 грн.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 21.07.2023 року було відкрито провадження по цивільній.

Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак від представника надійшла до заява, в якій просить розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, поштові документи повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності від 07.07.2023 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.12.2018 року зареєстровано ТОВ «Материк комфорт» (далі позивач), за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Ген. Бочарова, 62, ідентифікаційний код юридичної особи: 42681507.

Відповідно до акту передачі-приймання ТОВ «Девелоперська компанія «Материк» передало на баланс ТОВ «Материк комфорт» багатоквартирний житловий будинок (житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п.2.1. та п.2.2. Статуту ТОВ «Материк комфорт» метою створення Товариства є об`єднання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів Учасників з метою отримання прибутку шляхом надання виробництва та збуту продукції, робіт, послуг, здійснення підприємницької діяльності, та з метою одержання прибутку. Предметом діяльності Товариства є: комплексне обслуговування об`єктів; обслуговування будинків і територій і т.д.

Для здійснення управлінських функцій та надання житлово-комунальних послуг мешканцям багатоквартирного житлового будинку (житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_3 , позивач уклав ряд договорів, а саме:

- договір №С-5/01/21 від 04.01.2021 року з ТОВ «СТРАЖСПЕЦТЕХ» про надання послуг з технічного обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації в житловому будинку ЖК «ECOSOLARIS», вартість послуг складає 13850 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 2308,33 грн. на місяць;

- договір №210 ТОЕ від 01.11.2019 року з ТОВ «ВЕЛЛТЕХ» про надання послуг з технічного обслуговування ліфту в житловому будинку ЖК «ECOSOLARIS», вартість послуг складає 12600 грн. без ПДВ на місяць;

- договір № 3527/К/С/1-2 від 01.08.2019 року з ПП «Гранд-Сервіс» про надання послуг з вивезення ТПВ в житловому будинку ЖК «ECOSOLARIS»;

- договір №ФП -42681507 від 22.12.2020 року з ТОВ «ТИТАН СЕКЮРІТІ ЛТД» про фізичну охорону і контрольно пропускний режим на об`єктах на території за адресою: АДРЕСА_4 , вартість послуги складає 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ на місяць;

А також інші договори на постачання електричної енергії, водопостачання, постачання природного газу.

Відповідач, являючись власником квартири АДРЕСА_2 користується наданими їй житлово-комунальними послугами, проте не виконує свого обов`язку по сплаті за житлово-комунальні послуги, тому у неї утворилася заборгованість, яка станом на квітень 2023 року становить 29504,07 грн.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У положенняхмстатті 1 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги`мвказано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також згідно ст. 162 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Крім того, ст. 10 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 68 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі №211/3347/18.

Також Верховний Суд від 02.04.2020 року по справі № 757/29813/17-ц вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач надавав житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 29504,07 грн.

Таким чином, з моменту набуття права власності на квартиру відповідач отримує від позивача комунальні послуги, від наданих послуг не відмовляється, та фактично споживає їх, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості він не надавала.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп, сплата якого підтверджена платіжним дорученням від 07.11.2022 року та від 07.07.2023.

Також як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 3 500 гривень.

Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювало Адвокатське бюро «БОРОГАН» в особі керуючого Борогана Валентина Володимировича на підставі договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правої допомоги загальна вартість виконаних робіт складає 3500 гривень, з яких: 500 грн. усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції та 3000 грн. підготовка позовної заяви.

Згідно платіжного доручення від 07 листопада 2022 року вищевказану грошову суму було перераховано ТОВ «МАТЕРИК КОМФОРТ» на рахунковий рахунок АБ «БОРОГАН».

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 та ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.

Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «МАТЕРИК КОМФОРТ» підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 200, 258-259, 263-265, 267-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТЕРИК КОМФОРТ» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк Комфорт», код ЄДРПОУ: 42681507, борг у загальній сумі 29504,07 грн., заборгованість по житлово-комунальним послугам; Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк Комфорт», код ЄДРПОУ: 42681507, судові витрати які становлять: 2 684.00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, 3 500.00 грн. - сплата за надання правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.К. Барвенко