Постанова

від 12.12.2023 по справі 240/8208/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8208/23

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

12 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Зотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 325 від 28.02.2023 стосовно накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області № 94 о/с від 02.03.2023 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах поліції;

- поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновок службового розслідування не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

В судовому засіданні позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із червня 2006 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а із 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України. Станом на дату звільнення зі служби позивач проходив службу на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області.

Згідно з наказом №933 від 26.10.2022 позивача було призначено відповідальною особою за реалізацію антикорупційних заходів у Житомирському районному управлінні поліції ГУ НП в Житомирській області. Згідно з п. 2 зазначеного наказу позивач на постійній основі повинен забезпечувати виконання антикорупційних заходів у відповідних підрозділах відповідно до ч. 6 ст. 13-1 Закону України "Про запобігання корупції" (а. с. 93).

Відповідно до наказу ГУ НП в Житомирській області від 24.02.2023 №235 відносно ОСОБА_1 призначено службове розслідування за фактом повідомлення 24.02.2023 заступнику начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області підполковнику поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).

Висновок про результати службового розслідування за фактом повідомлення 24.02.2023 заступнику начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області підполковнику поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України затверджено начальником ГУ НП в Житомирській області 28.02.2023 (далі - Висновок від 28.02.2023, а. с. 102-112).

У Висновку службового розслідування від 28.02.2023 зазначено наступне: реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, за результатами попередньої телефонної домовленості, 21.10.2022 відбулась зустріч третьої особи із ОСОБА_3 на автомобільній парковці поблизу ТРЦ «Глобал», у ході якої третя особа, діючи на прохання ОСОБА_2 сів до останнього в автомобіль, який рушив до АЗС «БРСМ-Нафта». У ході зазначеної зустрічі третя особа передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень як неправомірну вигоду за нестворення штучних перешкод у роботі, невжиття заходів реагування в переміщенні та реалізації лікеро-горілчаної продукції, а також невжиття відносно нього адміністративних заходів, тобто притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, підполковник поліції ОСОБА_5 не передбачив негативні наслідки для авторитету Національної поліції України та не утримався від протиправних дій, що виразилося у вчинені ним правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

У розділі "Вважали б" Висновку від 28.02.2023 вказано: " Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження. (а.с. 111).

Наказом ГУ НП в Житомирській області №325 від 28.02.2023 "Про застосування дисциплінарних стягнень" наказано: п. 1 за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині невиконання обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; порушення вимог пунктів 1, 2, 3, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині невиконання обов`язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; порушенні вимог частини 1 статті 24 та статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», в частині порушення зобов`язання додержуватися вимог Закону під час виконання своїх службових повноважень, а також невжиття заходів щодо відмови від неправомірної вигоди, ідентифікації особи, яка зробила пропозицію, залучення свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмового повідомлення про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, що виразилося у причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, застосувати до заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0070980) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом №94 о/с від 02.03.2023 підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Вважаючи накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону № 580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача було повідомлення від 24.02.2023 про підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (а. с. 61-63).

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807) (далі - Порядок).

Відповідно до ч.1 Розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 10 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Аналіз наведених правових норм вказує, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни, однозначно свідчить про недотримання поліцейським норм Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

З матеріалів службового розслідування та оскаржуваних наказів встановлено, що висновки, викладені в них, сформовані на підставі матеріалів досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022100000000389.

Зокрема, у самому Висновку зазначено, що підполковник поліції ОСОБА_1 не передбачив негативних наслідків для авторитету Національної поліції України та не утримався від протиправних дій, що виразились у вчиненні ним правопорушень у сфері службової та професійної діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підставою для висновків про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку є обставини порушення складеної ним Присяги працівника органів поліції на вірність Українському народові, невиконання обов`язку, передбаченого у п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання корупції", заподіяння шкоди авторитету поліції внаслідок подій повідомлення позивачу про підозру, а також проведеними у зв`язку з цим заходами.

Дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Отже, для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" обов`язковим є встановлення факту вчинення ним дисциплінарного проступку, в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Доводи відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах підходу необхідності з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в діях працівника органів поліції, незалежно від того, яку криімнально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки у підсумку настали для особи, самі по собі не спростовують неповноти проведення службового розслідування щодо наявності усіх ознак дисциплінарного проступку у спірних правовідносинах.

Водночас, у справі встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем Присяги працівника поліції не ґрунтуються на проведенні дисциплінарною комісією діяльності зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, як вимагає ст. 14 Дисциплінарного статуту та Розділом V Порядку проведення службового розслідування.

Дослідивши в судовому засіданні за участю сторін матеріали особової справи в оригіналі, в тому числі матеріали службового розслідування, а також матеріали адміністративної справи, судом не встановлено, що відповідні письмові докази підтверджують виконання відповідачем передбаченого законом обов`язку перевірки та всебічного дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку.

При цьому, обставини, на яких ґрунтуються висновки службового розслідування, та які викладені в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , підлягають перевірці та оцінці судом в межах розгляду відповідної кримінальної справи. За відсутності вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, матеріали досудового розслідування не можна вважати такими, що самі по собі підтверджують обставини, які у них відображено, а отже, не можуть бути самостійною та однозначною підставою для застосування до особи дисциплінарного стягнення.

Доводи відповідача в частині відсутності пояснень позивача щодо обставин дисциплінарного проступку в рамках службового розслідування, судова колегія не бере до уваги з огляду на висновки Рішення Конституційного Суду України (Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019) про те, що Конституція України не містить винятків як щодо принципу презумпції невинуватості, так і щодо права особи не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. До того ж у частині другій статті 64 Конституції України наголошується на неприпустимості обмеження низки прав і свобод, зокрема тих, що передбачені статтями 62, 63 Конституції України.

Конституційні приписи щодо презумпції невинуватості та неприпустимості притягнення особи до відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів мають застосовуватися рівною мірою до всіх осіб. Конституція України не допускає звуження чи скасування вказаних гарантій стосовно окремих категорій осіб.

Оцінюючи спірні правовідносини в контексті їх нормативно-правового регулювання, колегія суддів враховує, що висновок службового розслідування приймається на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що застосовуючи дисциплінарне стягнення, комісія у кожному конкретному випадку повинна враховувати наявність вини, фактів та доказів на їх підтвердження, які у своїй сукупності обґрунтовують застосування до особи заходів дисциплінарної відповідальності.

Крім того, зазначаючи про порушення ОСОБА_1 положень п.4 ч.1 ст. 24 Закону України "Про запобігання корупції", відповідач не зазначає окремих доказів вчинення дій з метою встановлення обставин отримання ОСОБА_1 пропозиції неправомірної вигоди.

Водночас, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, є самостійними підставами для звільнення зі служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, колегія суддів дійшла висновку, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Водночас вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

Позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена також Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення, встановлені в ході службового розслідування не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, а висновок про службове розслідування складений без встановлення відповідачем обставин, що підтверджують порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, підстави для звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції відсутні.

Оцінюючи встановлені у справі обставини та надані письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не досліджено та не надано оцінку дотримання відповідачем вимог щодо порядку та повноти проведення службового розслідування та встановлення усіх обставин, які мають значення для прийняття висновку за результатами його проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінюючи сукупність наявних у матеріалах справи доказів, суд встановив, що оскаржувані накази були прийняті без з`ясування всіх обставин події, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

На підставі встановлених у справі обставин та долучених до матеріалів справи доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 325 від 28.02.2023 про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, та наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області № 94 о/с від 02.03.2023 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.

Скасування наказу про звільнення позивача відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність встановлених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем п`ятнадцятиденного строку звернення до суду, встановленого Дисциплінарним статутом Національної поліції України, колегія суддів встановила наступне.

Так, сторонами не оспорюється, що 02.03.2023 ОСОБА_1 ознайомився з наказом про його звільнення. До суду першої інстанції з цим адміністративним позовм ОСОБА_1 звернувся 29.03.2023.

Відповідно до змісту заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем пропущено строк у зв`язку з реалізацією гарантованого йому права на захист, зокрема, щодо отримання правової допомоги, збирання необхідних письмових доказів, матеріалів службового розслідування для ознайомлення тощо.

Колегія суддів враховує, що право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України. Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Враховуючи доводи заяви позивача, а також гарантоване нормами Конституції право на судовий захист та професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

В силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 325 від 28.02.2023 про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області № 94 о/с від 02.03.2023 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 грудня 2023 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.