Постанова

від 19.12.2023 по справі 140/9069/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9069/23 пров. № А/857/16365/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №140/9069/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімко» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови (головуючий суддя першої інстанції Мачульський В.В., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 08.08.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ДРІМКО» звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2022 позивачем через декларанта було подано на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці для митного оформлення партію товару «Тканина вибілена (білого кольору), з карбоновою ниткою, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення та «Тканина вибілена (білого кольору) полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення, що імпортується згідно контракту №03-12/19 від 03.12.2019, укладеного із компанією ZHEJIANG FENGYUAN CHEMICAL FIBRE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та інвойсу №2022С11 від 07.08.2022.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці було подано ряд документів. Митну вартість товару, визначено за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару водним, наземним транспортом до кордону України та супутніх витрат на навантажувально/розванатжувальні роботи, а також винагорода експедитора, в порядку, передбаченому статтею 58 Митного кодексу України.

Проте, відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 07.11.2022 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 та прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325.

Зазначає, що товариством подано усі документи, які не містять розбіжностей, а в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей, а також належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю визначення митної вартості щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість оформлення товарів.

Вважає, що відповідач при коригуванні митної вартості товару грубо порушив вимоги частин 1, 2 статті 64 МК України та статті 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, використавши для такого коригування МД, яка є недостовірним джерелом інформації саме щодо оцінюваної партії товару. Тому, з наведених підстав вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2022 №UA205100/2022/000019/2 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 5 913,30 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем полана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що «...позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору...».

Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:

1) В банківському платіжному документі, що стосується товару від 07.06.2022 №2 зазначена рахунок-фактура від 12.05.22 №FY2022C11, до митного оформлення декларантом надана рахунок- фактура від 07.08.2022 №2022C11.

2) Умови поставки FOB передбачають страхування вантажу, декларантом до митного оформлення не надано відповідний документ.

Звертає увагу, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.

Відповідно до умов контракту №03-12/19 від 03.12.2019р. та Рахунку-фактури №2022С11 від 07.08.2022р. постачання товару здійснювалось на умовах FOB (Shanghai). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс FOB (... named port of shipment, англ. Free On Board, або Франко борт (... назва порту відвантаження) термін інкотермс , який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами термін FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Витрати за транспорт у країну призначення, страхування, розвантаження в порту призначення, навантаження для перевезення FOB, транспорт до кінцевого пункту та митне оформлення імпорту лягають на покупця.

Відтак, згідно офіційними правилами Інкотермс, якщо постачання товару здійснюється на умовах FOB - страхування повинно бути, крім того, такі витрати лягають на покупця.

За приписами пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на наведене апелянт вважає, що судом першої інстанції не встановлено та не досліджено, чи дійсно був факт відмови Покупця від страхування товару, чи є письмове підтвердження та підстави, за яких Покупець відмовився від страхування товарів. Не досліджено та не надано оцінку доводам митного органу про ненадання декларантом до митного оформлення документів, які б дозволили обрахувати та переконатись в тому, що страхування вантажу не здійснювалось.

Також вважає невірними висновки суду щодо необґрунтованості витребування митницею тих чи інших документів, оскільки наведене належить до повноважень митниці.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Митну вартість товару визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів: на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: Тов 1 - на рівні - 5,54 дол.США /кг за МД №UA100100/2022/39312 від 13.10.2022.

З огляду на наведене, вважає що рішення про коригування митної вартості №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Відповідно вищенаведене слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2022/000325.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №22UA205100009516U1 від 07.11.2022 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 07 листопада 2022 року ТзОВ «ДРІМКО» через декларанта було подано на митний пост «Володимир - Волинський» Волинської митниці для митного оформлення партію товару:

- тканина вибілена (білого кольору), з карбоновою ниткою, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами +/-225 см, поверхнева щільність тканини +/-85 г/м2 - 4677 м/п, 10523,25м2, за ціною 0,87 доларів США за 1 м/п (~ 0,387 дол. США за 1 м2), вартістю 4 068,99 доларів США;

- тканина вибілена (білого кольору) полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами +/-225 см, поверхнева щільність тканини +/-85 г/м2 - 68 893 м/п, 155 009,25м2, за ціною 0,52 доларів США за 1 м/п (~ 0,231 дол. США за 1 м2), вартістю 35 824,36 доларів США.

Всього 73 570 м/п, 165 532,5 м2. Загальна вартість товару становить 39 893,35 доларів США, що імпортується згідно Контракту № 03-12/19 від 03.12.2019 року, укладеного із компанією ZHEJIANG FENGYUAN CHEMICAL FIBRE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та інвойсу № 2022С11 від 07.08.2022 року.

Поставка товару відбувалась на умовах FOB CN SHANGHAI.

Відповідно до сертифікату № 22С3305А1187/00013 товар походить з Китайської Народної Республіки.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир - Волинський» було подано ряд документів, перелічених у гр. 44 МД № 22UA205100009494U2, а саме: Рахунок № 2022С11 від 07.08.2022 року; Коносамент № SLL22090109 від 12.09.2022 року; Міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 26102022/1 від 27.10.2022 року; Сертифікат про походження товару № 22С3305А1187/00013 від 05.10.2022 року; Платіжні документи про оплату товару у кількості 3 шт.; Рахунок на оплату транспортних послуг № 2110/4 від 21.10.2022 року; Контракт № 03-12/19 від 03.12.2019 року та Додаткові угоди до Контракту від 01.12.2020 року та 04.01.2022 року; Лист з відомостями про товар від 24.10.2022 року; Транзитну митну декларацію 22PL445010NS5GFYU0 від 27.10.2022 року, та інші документи.

В графах 12, 45 вищезазначеної МД було вказано митну вартість товару в розмірі 1 834 128,96 грн., визначену за ціною контракту (1 458 843,95 грн. - ціна товару) з урахуванням витрат на перевезення товару водним (285 200,00 грн.), наземним (84 485,00 грн.) транспортом до кордону України та супутніх витрат на навантажувально/розванатжувальні роботи (7 600,00 грн.), а також винагорода експедитора (1 000,00 грн.), в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач, отримавши вищезазначену митну декларацію з документами, надіслав декларанту повідомлення, що:

«За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, в поданих до митного оформлення за митною декларацією (далі - МД) від 07.11.2022 №UA205100/2022/009494, виявлено, що документи, подані до митного оформлення не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності:

- в банківському платіжному документі, що стосується товару від 07.06.2022 № 2 зазначена рахунок-фактура від 12.05.22 №FY2022C11, до митного оформлення декларантом надана рахунок- фактура від 07.08.2022 № 2022С11;

- умови поставки FOB передбачають страхування вантажу, декларантом до митного оформлення не надано відповідний документ.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 53 та статті 54 МКУ, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», декларанту пропонуємо надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, - якщо здійснювалося страхування; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

На таке повідомлення Волинської митниці, декларантом було надано лист, у якому було повідомлено, що ним було надано усі наявні у нього документи, інших документів, що підтверджують митну вартість товару у декларанта немає.

Декларанту було відмовлено у митному оформленні товару за вищезазначеною митною декларацією, шляхом винесення картки відмови №UA205100/2022/000325, з таких причин: відповідно до пункту 6 статті 54 Митного кодексу України неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у статті 53 Митного кодексу України (а.с.50).

Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить митне оформлення товару, а саме приведення гр. 12, 45 МД у відповідність до рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022.

У гр. 33 рішення митний орган, окрім вищезазначеної інформації вказав, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної у митного органу товар 1 на рівні 5,54 Дол. США/кг за МД № UA100100/2022/39312 від 13.10.2022. Декларант право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст. 55 МКУ. Декларант вирішив скористатись своїм правом та звернувся до митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X та ст. 55 МКУ.

Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022, а також карткою відмови №UA205100/2022/000325, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Предметом даного позову є правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запчастин до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, за основним методом (за ціною договору (контракту).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Апелянт вказує на те, що митна вартість товару, яка ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта.

Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом та відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

В оскаржуваних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів.

Водночас розбіжності, на які покликається митний орган та які вказані в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Водночас, жодних розбіжностей у документах, які подавались позивачем до митного оформлення товару, не встановлено. Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товару. Більше того, дані про ціну імпортованого товару повністю підтверджені митними деклараціями країни-експортера.

Фактично в основу оскаржуваного рішення покладено лише наявність інформації щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, тобто в основу покладено той факт, що системі ЄАІС ДФС існує інформація про вищу митну вартість подібних товарів.

Водночас, інформація щодо вартості аналогічних чи подібних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Апеляційний суд зауважує, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості товару декларантом подано ряд документів, а саме: рахунок № 2022С11 від 07.08.2022 року; коносамент № SLL22090109 від 12.09.2022 року; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 26102022/1 від 27.10.2022 року; сертифікат про походження товару № 22С3305А1187/00013 від 05.10.2022 року; платіжні документи про оплату товару № 2 від 07.06.2022 року, № 8 від 22.08.2022 року та № 9 від 21.09,2022 року; рахунок на оплату транспортних послуг № 2110/4 від 21.10.2022 року; контракт № 03-12/19 від 03.12.2019 року та Додаткові угоди до контракту від 01.12.2020 року та 04.01.2022 року; лист з відомостями про товар від 24.10.2022 року; транзитну митну декларацію 22PL445010NS5GFYU0 від 27.10.2022 року, та інші документ.

Разом з тим, рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 митну вартість товару визначено за резервним методом. Відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни; метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Також судом встановлено, що в банківських платіжних документах від 08.06.2022 року № 8 та від 21.09.2022 року № 9 зазначено, перерахування коштів в сумі 21 240,35 дол. США та 9 103 дол. США відповідно, здійснено згідно контракту від 03.12.2019 № 03-12/19 та рахунку - фактури № 2022С11 від 08.07.2022 року.

Проте, надана копія інвойсу № 2022С11 має іншу дату - 07.08.2022 року. У даному випадку дійсно наявна розбіжність, яка полягає у тому, що у призначені платежу платіжних доручень від 08.06.2022 року № 8 та від 21.09.2022 року № 9 було допущено описку у зазначені дати оплачуваного інвойсу, зокрема, позивачем було переплутано місцями дату та місяць інвойсу. Однак, у призначені платежу було зазначено вірний номер рахунку, та як було зазначено вище сума платежів за трьома платіжками повністю відповідає сумі рахунку № 2022С11.

Тобто, оплата товару була здійснена у повному обсязі, сума платіжних доручень відповідає сумі інвойсу, а також у призначені платежу таких платіжних документів міститься посилання як на контракт так і на інвойси, на підставі яких здійснювалась оплата товару, що дає змогу ідентифікувати вказані платіжні документи до конкретно партії товару.

Отже, наведене підтверджує наявність описки у призначені платежу у вищезгаданих платіжних документах, що ніяк не можна розцінювати як розбіжність у наданих документах, що можуть викликати сумнів у правильності визначенні позивачем митної вартості товару.

Крім того, у гр.33 оскаржуваного рішення №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 року відсутня будь-які інформація, що у митного органу наявні сумніви у числовому показнику вартості перевезення товару.

Поставка партії оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту №03-12/19 від 03.12.2019 року яким передбачено, що продавець поставляє продукцію на умовах FOB, що зазначається в інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2020. В інвойсі № 2022С11 від 07.08.2022 року було узгоджено умови поставки товару - FOB Shanghai.

Термін FOB (франко-борт) означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю, коли товар поставлений на борт судна наданого покупцем у вказаному порту відвантаження або коли продавець забезпечує надання товару, вже поставленого у такий спосіб.

Згідно з п. А5 та 55 правил терміну FOB у покупця не має обов`язку перед продавцем укладати договір страхування. Таких обов`язків не має й продавець товару. продавець товару має лише обов`язок надати на прохання покупця інформацію, необхідну для отримання страхування.

Тобто, обов`язкове страхування вантажу за умовами поставки FOB не передбачається, але може бути здійснене на добровільних засадах. Якби страхування товару здійснювалось у добровільному порядку, то таке страхування за умовами терміну FOB мав би здійснювати саме покупець товару, оскільки з моменту завантаження товару на судно усі ризики та затрати переходять саме до покупця.

У зв`язку із цим відповідачу було повідомлено, що страхування вантажу під час його транспортування від продавця до кордону України не здійснювалось, а тому й митному органу не надавались відповідні документи.

Доводи апелянта про те, що судом не встановлено та не досліджено, чи дійсно був факт відмови Покупця від страхування товару, чи є письмове підтвердження та підстави, за яких Покупець відмовився від страхування товарів; не досліджено та не надано оцінку доводам митного органу про ненадання декларантом до митного оформлення документів, які б дозволили обрахувати та переконатись в тому, що страхування вантажу не здійснювалось є необґрунтованими, оскільки і цих правовідносинах Покупцем товару є Позивач та Правила терміну FOB Інкотермс 2020 не встановлюють обов`язку Покупця із страхування вантажу, а тому якимсь чином відмовлятись від його страхування Покупець не зобов`язаний. Достатньо лише не виявляти бажання здійснювати страхування вантажу.

Отже, Відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами, що правила терміну FOB Інкотермс 2020 передбачають обов`язкове страхування вантажу, тоому з урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав, що доводи відповідача про те, що умови поставки FOB Інкотермс 2020 передбачають обов`язкове страхування вантажу є невірними.

Також суд першої інстанції вірно висновував, що одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів.

Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частини 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів, то у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.

Суд першої інстанції вірно вказав, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Крім того, відповідач не довів неможливість застосування ним другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, Волинською митницею не надано, а судом таких не здобуто.

Також, мотивувальна частина оскаржуваного рішення митного органу немає жодного обґрунтування чи відомостей про критерії визначення цінової інформації з системи АСАУР.

Щодо висновків митного органу про те, що митна вартість товару визначена на основі раніше визначеної митним органом митної вартості за резервним методом за митною декларацією № UA100100/2022/39312 від 13.10.2022 року.

Суд першої інстанції вірно висновував, що опис товару, його код УКТ ЗЕД і країна його імпорту є тотожними оцінюваному товару, однак інші відомості суттєво відрізняються.

Зокрема, обсяг порівнюваної партії товару згідно із наданою МД № 22UA100100039312UO становив 1781,12 кг нетто, а у випадку з ТзОВ «ДРІМКО» загальний обсяг партій товару становить 14066 кг, що вже не відповідає вищенаведеним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись у приблизно однакових кількостях.

Крім того, умови поставки товару із наданою МД № 22UA100100039312U0 є FCA FR Halluin, а торгівельна країна та країна відправлення - Франція. У даному ж випадку умовами поставки є FOB CN Shanghai, а торгівельною країною та країною експорту - Китай. Тобто, відповідач для коригування митної вартості товару взяв за основу ціну товару, який був придбаний у Франції у посередника (чи поточного власника), а не у виробника товару. У випадку з ТзОВ «ДРІМКО» товар куплявся напряму у виробника товару у Китаї. Тому, ціни у посередника є звичайно, що вищі, відповідно застосування такої цінової інформації є явно безпідставним та необґрунтованим, а саме головне таким, що не відповідає основним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись з однієї і тої ж самої країни експорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ст. 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), до якої Україна приєдналась одночасно із набранням повноцінного статусу члена СОТ у травні 2008 року, сторони повинні визнавати чинність загальних принципів оцінки, передбачених наступними пунктами цієї статті, і вони зобов`язуються втілювати такі принципи щодо всіх товарів, які підлягають стягненню мит чи інших зборів або імпортним чи експортним обмеженням, основаним на вартості товару чи регульованим будь-яким способом на основі вартості. Більш того, вони повинні, на запит іншої сторони, переглянути дію будь-яких своїх законів чи правил стосовно оцінки вартості для митних цілей у світлі цих принципів. Сторони можуть вимагати від сторін звітів про заходи, вжиті ними на виконання положень цієї статті.

a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

У примітці до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року зазначено, що митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Деякі приклади обґрунтованої гнучкості наведено нижче:

a) ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6;

b) подібні товари - вимога про те, що подібні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; подібні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості подібних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6.

У ст. 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року також вказується, що якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарів, які оцінюються, митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення підпункту "a" пункту 1, ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту як імпортні на найбільш ранню дату після імпорту товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

Тобто, визначення митної вартості товару за резервним методом полягає у використанні раніше визнаних (визначених) митними органами вартостях на ідентичні або подібні товари, але із застосуванням гнучкості у підходах до такої оцінки.

В той же час, одними із основних вимог використання резервного методу визначення митної вартості є:

-здійснення порівняння із подібними або ідентичними товарами, які ввозились в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту;

-митна вартість має базуватись на дійсній вартості товару;

-оцінювані товари мають ввозитись у приблизно однакових кількостях з однієї і тої ж самої країни експорту.

Отже, Відповідач всупереч основним умовам ГАТТ та ст. 64 МК України використав для коригування митної вартості товару недостовірне джерело інформації саме щодо оцінюваної партії товару.

Також, у даному випадку фактурна вартість імпортованого товару визначались у доларах США за метр погонний. У гр. 33 спірного Рішення про коригування зазначено, що митна вартість товару визначається у доларах США за кілограм, у гр. 30 митну вартість визначено у доларах США за метр квадратний.

Тобто, є три різні одиниці виміру обсягу товару, дві з яких використані митницею (кг та метр квадратний) без будь-яких обґрунтувань щодо фактурного обсягу партії товару (метр погонний).

Наведені обставини також викликають обґрунтований сумнів у достовірності та правильності визначення митної вартості товару у спірному Рішенні.

Колегія суддів зауважує, що виявлені митним органом розбіжності (неточності) у поданих декларантом документах не впливали на задекларовану митну вартість імпортованих товарів, а отже не створювали передумов для витребування додаткових документів задля її підтвердження.

Натомість позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду даної справи зробив обґрунтований висновок, що Відповідач не мав законних підстав витребовувати у Позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості і у своєму запиті не зазначив ні підстав витребування, ні обставин, з якими Відповідач пов`язував свої сумніви з достовірністю заявленої митної вартості, оскільки усі складові митної вартості були підтверджені відповідними документами.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Натомість оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та відповідно не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №140/9069/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький