Постанова

від 21.12.2023 по справі 569/18371/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 569/18371/23 пров. № А/857/19739/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 569/18371/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Острозький Піщаний кар`єр» про скасування постанов, (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Кучиною Н.Г. в м. Рівне Рівненської області 27.09.2023), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Острозький Піщаний кар`єр» про скасування постанови.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити на продовження розгляду в суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що поштові відправлення, в конвертах яких знаходились постанови по справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AA № 00007570від 24.04.2023, серії AA № 00007586 від 24.04.2023та серії АА № 00007598 від 24.04.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), було відправлене йому не на адресу місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С», а за місцем його реєстрації (проживання) та отримано його дружиною у поштовому відділенні 05.05.2023.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановляючи ухвалу від 27 вересня 2023 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що про відсутність будь-яких доказів, які б вказували на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду в період з моменту винесення оскаржуваних постанов і до звернення до суду, у тому числі доказів отримання ним оскаржуваних постанов лише 14 вересня 2023 року, як зазначає позивач.

Отже, при належному добросовісному відношенні, позивач не був позбавлений можливості подати позов в межах строку звернення до суду, проте таким правом не скористався, а тому суд вважає, що вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з таким позовом є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою та заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Суд першої інстанції оскарженою ухвалою відмовив у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду і за наслідками розгляду вказаної заяви повернув позовну заяву позивачеві.

Статтею 123 КАС України передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої вказаної статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та одразу ж повернувши її, позбавив позивача права на доступ до правосуддя, не залишивши позовну заяву апелянта без руху та не надавши останньому строк для зазначення інших підстав для поновлення строку, як цього вимагають вищенаведені процесуальні норми.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) як джерела права.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

У Рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

При цьому у контексті справедливого балансу публічних і приватних інтересів, забезпечення пропорційності обмежень доступу до суду при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі необхідно з`ясувати рівень доходів скаржника, порівняти його з розміром установленого законом судового збору й визначити, чи можливе вирішення цього питання без покладення на скаржника надмірного процесуального тягаря.

За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 308, 312, 320, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 569/18371/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар