Ухвала

від 20.12.2023 по справі 360/7383/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 360/7383/21

адміністративне провадження № К/990/40512/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №360/7383/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 21 вересня 2021 року, оформлене протоколом №72, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2021 року №3610/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 21 вересня 2021 року, оформлене протоколом №72.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 21 вересня 2021 року, оформлене протоколом №72, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2021 року №3610/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 21 вересня 2021 року, оформлене протоколом №72.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1452,80 грн (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві грн 80 коп.)

Ухвалами Верховного Суду від 01 серпня 2023 року, від 05 вересня 2023 року, 25 вересня 2023 року, 16 жовтня 2023 року та від 20 листопада 2023 року касаційні скарги Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №360/7383/21 повернуті скаржнику.

30 листопада 2023 року відповідач вшосте засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статтей 4, 56 Закону України «Про виконавче провадження» зважаючи на приписи пунктів 9.2., 9.4. Інструкції про безготівкові розрахунки - щодо можливості направлення постанови про арешт коштів боржника до центрального відділу банку, а не до його філії.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржник указує на окремі положення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, проте не наводить об`єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятими у справі рішеннями.

Касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, як і не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.).

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №360/7383/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур