УХВАЛА
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа №280/749/23
адміністративне провадження № К/990/41590/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 280/749/23 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Прилуцький С.О.» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Селянське (фермерського) господарство «Прилуцький С.О.» звернулося до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області, про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Селянського (фермерського) господарства «Прилуцький С.О.» від 18 жовтня 2022 року №7480931/25489479;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Селянського (фермерського) господарства «Прилуцький С.О.» від 05 вересня 2022 року № 1 у сумі 294 000,12 грн у т.ч. ПДВ 14% - 36 105,28 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДПС у Львівській області, оскільки спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте Головним управління ДПС у Львівській області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позов задоволено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Установлено, що рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 05 квітня 2023 року за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2023 року залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк - 10 днів з дати отримання копії ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання суду апеляційної інстанції доказу надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої ним до суду апеляційної скарги; надання суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.
29 травня 2023 року заявником апеляційної скарги до суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій заявник, посилаючись на те, що в умовах воєнного стану фінансування відповідача по КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) не здійснюється, у зв`язку з чим відповідач фактично позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, тому просив суд продовжити термін на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі на строк не менше 30 днів.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
04 жовтня 2023 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилався на те, що він вже звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду остання була повернута скаржнику через неусунення недоліків щодо сплати судового збору. Скаржник просив врахувати його активну поведінку та те, що ним було вжито всі необхідні заходи для подання повторної апеляційної скарги в найкоротші строки.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
У межах строку, встановленого для усунення недоліків на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник зазначив про те, що вперше звернувся із апеляційною скаргою у межах строків на апеляційне оскарження, однак ухвалою суду апеляційної інстанції вперше подану апеляційну скаргу було повернуто заявнику, з огляду на не сплату судового збору. Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому КАС України. Також зазначив, що вдруге апеляційна скарга подана у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Вказував, що звертається зі скаргою в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення не пройшов рік. Також скаржник посилається на відсутність коштів на рахунку в умовах введення в Україні воєнного стану.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Також суд зазначив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявник апеляційної скарги не надав ані доказів на підтвердження вжиття останнім регулярних та послідовних заходів для здійснення своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, ані доказів неможливості сплати судового збору на час звернення з вперше поданою апеляційною скаргою, ані доказів належного усунення недоліків апеляційної скарги, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги у цій справі (судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі так і не сплачено), що свідчить про не підтвердження відповідачем власних доводів про сумлінне та добросовісне ставлення до своїх прав та обов`язків та про вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій.
Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме по собі введення воєнного стану на території України не є підставою для автоматичного поновлення строку на апеляційне оскарження. Заявник не навів суду конкретних обставин, які свідчать що із веденням воєнного стану на території України відповідач був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою у даній справі.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 280/749/23 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Прилуцький С.О.» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2023 |
Оприлюднено | 22.12.2023 |
Номер документу | 115838865 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Шишов О.О.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Богатинський Богдан Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Богатинський Богдан Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Богатинський Богдан Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні