Постанова

від 20.12.2023 по справі 812/1158/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 812/1158/17

касаційне провадження № К/9901/25504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя - Кисельова Є.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 2018 (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) про скасування податкової вимоги,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі у тесті - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі у тексті - відповідач, Рубіжанська ОДПІ) про скасування податкової вимоги від 23.11.2015 форми «Ф» № 791-17.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що у відповідності до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у редакції, чинній до 08.06.2016, передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції. Також зазначає, що відповідно до Розпорядження від 02.12.2015 № 1275-р Кабінету Міністрів України, м. Рубіжне визначене серед населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Таким чином, вважає, що його звільнено від обов`язку сплачувати орендну плату за землю за період з 07.04.2014 по січень 2016 року в силу прямої вказівки ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». У підтвердження зазначеного факту позивач посилався на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2016 у справі № 812/1629/16, яким Рубіжанській ОДПІ відмовлено в повному обсязі щодо стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки за період 2014-2015 роки.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 23.11.2015 «Ф» № 791-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 73 397,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до положень Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, і наявність сертифікату Торгово-промислової палати в даному випадку не вимагається.

Суди дійшли висновку, що оскільки, на момент виникнення податкового боргу та прийняття Рубіжанською ОДПІ спірної вимоги позивач і орендовані ним земельні ділянки знаходилися на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу вимог статті 6 Закону №1669-VII був звільнений від плати за її використання, а тому суди вказали про протиправність застосування відповідачем до ОСОБА_1 штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника податків зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період 2014-2015 роки, відтак вимога форми «Ф» від 23.11.2015 № 791-17 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати орендної плати за земельну ділянку за 2014-2015 роки є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Рубіжанська ОДПІ посилається на невірне застосування та порушення судами норм матеріального права, наполягає на тому, що позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а положення Закону №1669-VII не можуть розповсюджуватися на платника позивача, оскільки, в нього відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.12.2023.

Відповідачем 08.06.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39890562) на його правонаступника Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.06.2006 № 2 390 000 0000 002751, знаходиться на обліку в Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області за № 3424, про що наявна інформація у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 17.06.2006 (земельна ділянка розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги навпроти кафе « Орхідея », загальна площа 0,3600 га); від 06.10.2008 №114 (земельна ділянка розташована за адресою: м. Рубіжне, перехрестя вул. Будівельників та пр Московський, загальна площа 0,0350 га).

Платником до відповідача подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): від 27.01.2014 № 9002615195, згідно з якою нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2014 рік на загальну суму 42 732,84 грн із щомісячним платежем по 3 561,07 грн; від 20.02.2015 № 9019227048, згідно з якою нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2015 рік на загальну суму 53 373,32 грн із щомісячним платежем по 4 447,78 грн, окрім грудня, в якому до сплати визначено 4447,74 грн.

Також, позивачем подано до Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): від 20.02.2017 № 9082297273 за 2014 рік, згідно якої позивач визначив до зменшення річну суму орендної плати у розмірі 30 506,50 грн; від 20.02.2017 № 9276964635 за 2015 рік, згідно якої позивач визначив до зменшення річну суму орендної плати у розмірі 53 373,52 грн.

Вказаний факт встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі 812/1629/16 за позовом Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю.

У подальшому, відповідачем внесенні в інтегровану картку платника відомості, викладені у поданих позивачем уточнюючих податкових деклараціях щодо зменшення податкового зобов`язання з орендної плати за землю на суму 83 879,82 грн, що призвело до погашення заборгованості позивача, що підтверджується інформацією, зазначеною в інтегрованій картці платника.

23.11.2016 Рубіжанською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу «Ф» № 791-17, за якою станом на 22.11.2015 у позивача борг становив 73 397,12 грн, в тому числі за основним платежем 72 715, 78 грн., пені 681,34 грн., яку вручена позивачу під час розгляду справи № 812/1629/16 за позовом Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю.

З матеріалів справи та картки особового рахунку вбачається, що заборгованість зазначена в оспорюваній вимозі виникла у позивача з орендної плати за земельну ділянку за 2014-2015 роки.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Верховна Рада України 02.09.2014 прийняла Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, який набув чинності 15.10.2014 (далі - Закон №1669-VII), в якому визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №1669-VII територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053».

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Рубіжне.

Відповідно до статті 6 Закону 1669-VII (у редакції, чинній до 08.06.2016) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону №1669-VII, якими доповнено пункт 4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Вказаним Законом також змінено редакцію статті 6 Закону №1669-VII, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно з переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 07.11.2014 №1085-р, м. Рубіжне не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Ураховуючи наведені норми права, Верховний Суд дійшов висновку, що Закон №1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах і згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак, положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли і існували з 14.04.2014 по 08.06.2014, незалежно від того, що ПК України відповідних положень не містить.

Оскільки, як установлено судовими інстанціями, орендовані позивачем земельні ділянки розташовані на території міста Рубіжне, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р здійснювалася антитерористична операція, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач в силу приписів статті 6 Закону №1669-VII був звільнений від плати за її використання до внесення змін до вказаної норми Закону - 08.06.2016.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що у позивача з 08.06.2016 виникає обов`язок щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими у м. Рубіжне.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на приписи статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та твердження, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, оскільки статтею 6 Закону №1669-VII, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин. До того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, а положення статті 6 Закону №1669-VII передбачають саме звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати орендної плати з квітня 2014 року по травень 2016 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанції є правильними та підлягають залишенню без змін.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Рубіжанську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39890562) на його правонаступника Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк