Ухвала

від 20.12.2023 по справі 208/11479/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/11479/23

№ провадження 1-кс/208/2469/23

УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2023 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження №12023041160001684 від 04.12.2023 за ч.4 ст.186 КК України, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним погодженим з прокурором клопотанням, просив накласти на мобільний телефон "Doogee S86" ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Клопотання вмотивоване тим, що 26.11.2023 невстановлена особа, перебуваючи по вул. Архівній у м. Кам`янському Дніпропетровської області відкрито, шляхом ривку, викрала у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон "Doogee S86" ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . 15.12.2023 вказаний телефон був наданий органу досудового розслідування ПТ "ЛОМБАРД "ГРОШІ ТУТ" (код ЄДРПОУ 35197210). Вказаний телефон був визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні

На думку слідчого, вилучене майно має суттєве значення для встановлення істини та важливих обставин у кримінальному провадженні та в подальшому може бути використане як доказ під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду. підставами арешту є те, що майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення. Метою арешту предмету клопотання є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження.

Слідчим надано до суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на заявленому клопотанні наполягає.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Надані органом досудового розслідування докази, наявні в матеріалах клопотання, наразі утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом 1ч.2ст.170КПК Українипередбачено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддявважає,що предметиклопотаннямають ознаки предметів злочину та є наявним ризик їх знищення, перетворення та відчуження, тому клопотання слідчого є обгрунтованим.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Клопотання слідчого відповідає наведеним критеріям та наразі обмеження права власності відповідає завданням кримінального провадження, є пропорційним і не становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже не порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника предмету клопотання.

Слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде застосувати арешт майна, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.

Керуючись викладеним та ст. 9, 98, 170, 173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон "Doogee S86" ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Позбавити власника майна, а саме потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження та розпорядження вказаним майном, залишивши за ним право користування.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1