Постанова

від 20.12.2023 по справі 686/19600/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19600/23

Провадження № 22-ц/4820/2161/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю представника позивача Прокопчук В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2023 року (суддя Чевилюк З. А., повне судове рішення складено 03.10.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та вилучення запису про обтяження.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що він є власником земельних ділянок кадастрові номери 6825087300:04:007:1201 і 6825082200:03:018:0360, на які накладено арешт. На виконанні у Другому відділі ДВС міста Хмельницький перебувало виконавче провадження № 31341369 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, № 6-4242 від 11.11.2011, про стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа Банк» коштів у сумі 257120,80 грн. 02.02.2012 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, 03.03.2012 - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановою від 28.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». У знятті арешту з майна йому відмовлено у зв`язку із знищенням виконавчого провадження та неможливістю вчинення державним виконавцем будь-яких дій у межах цього виконавчого провадження. Оскільки виконавче провадження закінчено, наявні підстави для зняття арешту, накладеного на майно.

Тому ОСОБА_1 просив зняти арешт з майна, накладений в рамках виконавчого провадження № 31341369, а саме обтяження арешт нерухомого майна (номер запису 12240535 від 03.03.2012) та вилучити запис з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження №12240535 від 03.03.2012).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2023 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на необґрунтованість судового рішення. Суд не взяв до уваги незаконність відмови відділу ДВС зняти арешт, оскільки повернення виконавчого листа є стадією закінчення виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний був зняти арешт з майна. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту за умови відсутності виконавчого провадження та претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно вимог ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

На підставі частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Установлено, що на виконанні у Другому відділі Державної виконавчої служби міста Хмельницький перебувало виконавче провадження № 31341369 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, № 6-4242 від 11.11.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» коштів у сумі 257120,80 грн.

Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 02.02.2012 було відкрито виконавчого провадження.

03.03.2012 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до постанови державного виконавця від 28.12.2015 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Виконавче провадження № 31341369 знищено по закінченню терміну зберігання.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду, він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20, який апеляційний суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

Суд першої інстанції не врахував те, що позивач не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

?

Керуючись статтями 374, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та вилучення запису про обтяження закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта