Постанова

від 21.12.2023 по справі 698/222/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Черкаси

справа № 698/222/23 провадження № 22-ц/821/1546/23 категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Черкаській області

особа,що подаєапеляційну скаргу: перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 липня 2023 року у справі за позовом першого заступника керівника Звенигородсткої окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з даним позовом, в якому в обґрунтування вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадянином російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 12.12.2019 № 2009 набув право власності на частину земельної ділянки площею 2,2922 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122284000:03:002:0311 в адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (на даний час територія Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області).

Вказана земельна ділянка належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 085663, виданого Катеринопільським районним відділом земельних ресурсів 23.08.2006 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 11-06-787-00016.

Право власності ОСОБА_1 на частку земельної ділянки площею 2,2922 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122284000:03:002:0311 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019.

Оскільки відповідач є іноземцем, а земельна ділянка, яку він успадкував відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому він повинен відчужити вказану земельну ділянку протягом року. Проте, в порушення вимог ч. 4 ст.81та ст.145 Земельного кодексу Українипротягом року відповідач не здійснив відчуження земельної ділянки, отриману у спадок.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд припинити право власності ОСОБА_1 на частку земельної ділянки площею 2,2922 га, кадастровий номер 7122284000:03:002:0311, розташовану на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (ранішев адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019 за № 34613331, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1985631571222, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, скасувати рішення державного реєстратораприватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. (індексний номер 50186471) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та стягнути з відповідача судовий збір сплачений при подачі позову.

До розгляду справи по суті прокурор подав клопотання про зменшення позовних вимог, а саме відмовився від позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, у даному позові підтримав одну вимогу про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіксації. Крім того, просить суд повернути Черкаській обласній прокуратурі судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 2684 грн. 00 коп..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 липня 2023 року позов задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_1 на частку земельної ділянки площею 2,2922 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122284000:03:002:0311, розташована на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (ранішев адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019 за № 34613331, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1985631571222, шляхом її примусового відчуження з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження 18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) судовий збір в розмірі 2 684 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачу ОСОБА_1 - громадянину російської федерації, на праві приватної власності належить частки земельної ділянки, отримана ним у спадок та добровільно, упродовж встановленого законодавством України річного строку, ним не відчужена, а тому право власності відповідача на земельну ділянку підлягає примусовому припиненню, шляхом примусового відчуження земельної ділянки з поверненням виручених коштів, з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна, як передбаченост. 348 ЦК України, ст.140,145 ЗК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні 2023 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Остап Сидор подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення змінити, зазначивши у його резолютивній частині «припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 ) на частини земельної ділянки за кадастровим номером 7122284000:03:002:0311, площею 2,2922га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (раніше - в адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), право на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019 за №34613331, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 198563157222, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.».

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора мотивована тим, що Катеринопільським районним судом не взято до уваги норми ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України та помилково застосовано до вказаних правовідносин такий спосіб примусового припинення права власності як примусове відчуження земельної ділянки, який не передбачений нормою закону, що діє на час вирішення спору. Стверджує, що конфіскація у власність держави спірної земельної ділянки, яка незаконно використовується іноземним громадянином є ефективним, належним та законним порядком захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави. Зазначений спосіб чітко визначений ч. 4 ст. 145 ЗК України. Крім того, відсутністьу рішенні Катеринопільського районного суду від 26.07.2023 уповноваженого державного органу, на користь якого задоволено позов, і як наслідок, відсутність стягувача у виконавчому документі та провадженні, унеможливить виконання постановленого судового рішення та призведе не тільки до неможливості відновлення інтересів держави, а й до недосягнення завдань цивільного судочинства в цілому у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 являється іноземцем, а саме: громадянином російської федерації.Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2019, ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно, на право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,2922 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 085663, кадастровий номер земельної ділянки 7122284000:03:002:0311, виданого Катеринопільським районним відділом земельних ресурсів 23.08.2006 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 11-06-787-00016.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.03.2023 року за № 324972457 вбачається, що власником на частку земельної ділянки є ОСОБА_1 та власником на частку земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Частиною 2ст. 81 Земельного кодексу Українипередбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т. ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов`язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.Згідно вст. 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу Україниоднією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення права власності, у відповідності до п. "д" ч. 1ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється виключно у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу випадках, коли земельна ділянка не відчужена протягом одного року, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на частку земельної ділянки площею 2,2922 га., кадастровий номер 7122284000:03:002:0311 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (1985631571222), розташована на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (ранішев адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужена, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд 1 інстанції виходив з того, що дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачу ОСОБА_1 - громадянину російської федерації, на праві приватної власності належить частки земельної ділянки, отримана ним у спадок та добровільно, упродовж встановленого законодавством України річного строку, ним не відчужена, а тому право власності відповідача на земельну ділянку підлягає примусовому припиненню, шляхом примусового відчуження земельної ділянки з поверненням виручених коштів, з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна, як передбаченост. 348 ЦК України, ст.140,145 ЗК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду 1 інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 являється іноземцем, а саме: громадянином російської федерації.Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2019, ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно, на право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,2922 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 085663, кадастровий номер земельної ділянки 7122284000:03:002:0311, виданого Катеринопільським районним відділом земельних ресурсів 23.08.2006 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 11-06-787-00016.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.03.2023 року за № 324972457 вбачається, що власником на частку земельної ділянки є ОСОБА_1 та власником на частку земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на частку земельної ділянки площею 2,2922 га., кадастровий номер 7122284000:03:002:0311 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (1985631571222), розташована на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (ранішев адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужена.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі законунормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України(стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписамист.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗК України.

Частиною 5ст.22 ЗК Українивизначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно дост.80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗК Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч.3ст.81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч.4ст.81 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч.1ст.140 ЗК Українипідставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п.«в» ч.1ст.143 ЗК Україниздійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч.ч.1,2ст.145 ЗК України).

Пунктом 10 ч.1ст.346 ЦК Українивизначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1ст.348 ЦК Українивстановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості буде порушенням права власності.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зіст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора задовольнити.

Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 липня 2023 року у справі за позовом першого заступника керівника Звенигородсткої окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, скасувати.

Позов Першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 ) на частини земельної ділянки за кадастровим номером 7122284000:03:002:0311, площею 2,2922га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (раніше - в адміністративних межах Новоселицької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області), право на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019 за №34613331, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1985631571222, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури в розмірі 3 721,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2023 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : О.В. Карпенко

Л.І. Василенко