Рішення

від 12.12.2023 по справі 545/2510/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2510/21

Провадження № 2/545/72/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що згідно з договором оренди водного об`єкта від 21.03.2017, укладеного між ним та Полтавською облдержадміністрацією, у нього в користуванні знаходиться вода та земельна ділянка площею 3,4491 га, кадастровий номер 5324085200:00:024:0029. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД Департаментом з питань реєстрації за відповідачем проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території с.Мильці Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер нерухомого майна 2167712253240. Вважає, що зазначений наказ винесений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, що перебуває у нього в оренді, та згідно з чинним законодавством не може передаватись у приватну власність. Окрім того, спеціальний режим використання земельних ділянок у прибережній захисній смузі унеможливлює використання відповідачем належної йому земельної ділянки за призначенням, оскільки може завдати шкоди водному об`єкту, який перебуває у нього в оренді.

З урахуванням змінених позовних вимог просив визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1200 га ріллі(кадастровий номер 5324085200:00:024:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та скасувати рішення Департаменту з питань реєстрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:54052181 від 15.09.2020 одночасно із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності(запис про державну реєстрацію внесено 11.09.2020 за №38171873) за

ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер нерухомого майна 2167712253240 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Представник співввідповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки під час надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва дотримані вимоги чинного законодавства та подані всі необхідні документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначав, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в цьому випадку відсутні.

Співвідповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому проти позову заперечував з огляду на те, що на час передачі у власність земельної ділянки будь-які заборони чи обмеження були відсутні. Окрім того, позивач не надав доказів на підтвердження порушення прав чи законних інтересів позивача та належності земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, до земель водного фонду.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту з питань реєстрації надала пояснення, у яких зазначила, що процедура державної реєстрації права власності на спірну земельну власності проведена з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Вважає, що скасування зазначеного наказу та припинення права власності на земельну ділянку є ефективним та достатнім способом захисту порушеного права та не потребує скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, попередньо представник надав заяву, у яких просив провести судовий розгляд за їхньої відсутності, позов просив задовольнити.

Співвідповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяви, у яких просили провести судовий розгляд за їхньої відсутності, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Представник співввідповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву, у якій просила провести судовий розгляд за її відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту з питань реєстрації у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву, у якій просила провести судовий розгляд за її відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області у судове засідання не зявилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача територіальної громади в особі Полтавської міської ради - у судове засідання не з`явився, надавши клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з його зайнятістю у розгляді іншої справи. З огляду на те, що у жодне із судових засідань(05.10, 02.11 та 12.12.2023) представник третьої особи не зявився, останній є представником юридичної особи, яка не позбавлена можливості уповноважити іншу особу для здійснення представництва, суд не вважає зазначену причину поважною та не вбачає підстав для відкладення судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлено, що згідно з договором оренди водного об`єкта від 21.03.2017, укладеного між Полтавською облдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_1 , останньому у платне володіння строком на 35 років переданий водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставок №3(нижній) площею 2,7800 га, розташований за межами с. Мильці Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області; об`єктом оренди за цим договором є вода площею 2,7800 га та земельна ділянка площею 3,4491 га, кадастровий номер 5324085200:00:024:0029(Т. 1 а.с.19-24). Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди водного об`єкта від 21.03.2017 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. 15.05.2017 , номер запису 20445101(Т. 1 а.с. 32).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД Департаментом з питань реєстрації за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території с.Мильці Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер нерухомого майна 2167712253240(Т. 1 а.с.11-12) .

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що спірна земельна ділянка, яка перебуває у його користуванні, належить до земель водного фонду, що унеможливлює її виділ у приватну власність з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України, статтею 1Закону України«Про орендуземлі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За ст.27Закону України«Про орендуземлі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізу ється громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Водного кодексуУкраїни усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою статті 58 Земельного кодексуУкраїни та статтею 4ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно з частиною 1 статті 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною 2 статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Пунктом д) частини четвертої статті 84Земельного кодексуУкраїни передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Факт часткового розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070 площею 0,12 га у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту - ставка підтверджується висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за № 19704/22-41/8345/23-41 від 12.04.2023 (Т.2 а.с.128-144).

Отже, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та не може передаватись у приватну власність, а також перебуває у законному користуванні позивача згідно з договором оренди і будь-яких підстав вважати його неукладеним, недійсним чи нечинним суд не вбачає.

Суд не бере до уваги твердження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відсутності на час передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність проекту землеустрою прибережної захисної смуги ставка, оскільки ця обставина не змінює статусу такої земельної ділянки та не впливає на законність передачі її у власність.

Суд відхиляє твердження співвідповідача ОСОБА_2 щодо відсутності будь-яких заборон та обмежень та недоведеності належності земельної ділянки до земель водного фонду, оскільки ці обставини встановлені під час судового розгляду та доведені належними, достовірними та допустимими доказами.

Щодо ефективногоспособу захиступорушеного правасуд приходить до таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) та від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18(провадження № 14-86цс22).

Отже, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1200 га ріллі(кадастровий номер 5324085200:00:024:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, не підлягає задоволенню, оскільки є неефективними способом захисту.

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18(провадження № 14-86цс22).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Також слід відзначити, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Вирішуючи питання щодо ефективного способу захисту порушеного права суд виходить з таких міркувань.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив позивач, і його обґрунтування, вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права у цьому випадку можна розглядати як вимоги про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь законного володільця земельної ділянки ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає, що витребуванню підлягає лише та частина земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги ставка, наданого в оренду ОСОБА_1 , площа якої згідно з висновком експерта складає 0,1082га.

Оскільки виділ земельної ділянки органом держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексуУкраїни та Водного кодексу України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність Держави, ОСОБА_3 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Питання по судових витратах суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Так, позивач оспорював правомірність відведення ОСОБА_2 та передання йому у власність земельної ділянки площею 0,1200 га та сплатив при предявленні позову 908 грн судового збору та за забезпечення позову 454 грн, також 16611,80 грн на проведення судової експертизи з питань землеустрою, всього 17973,80 грн.

Суд за результатами розгляду справи прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо земельної ділянки площею 0,1082 га, що становить 90%.

Отже, пропорційно до задоволених вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 16176,52 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Витребувати на користь ОСОБА_1 у його тимчасове (строкове) володіння із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070 площею 0,1082 га, що розташована у межах прибережної захисної смуги ставка, наданого в оренду ОСОБА_1 згідно з договором оренди водного об`єкта від 21.03.2017, укладеного між ним та Полтавською облдержадміністрацією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області на користь ОСОБА_1 16176,52 грн судових витрат у рівних частинах по 8088,40 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повтий текст виготовлений 21.12.2023.

Суддя: Л. І. Стрюк