Постанова

від 12.03.2024 по справі 545/2510/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2510/21 Номер провадження 22-ц/814/1513/24Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Обідіна О.І.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Литовченко Р.В., представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Бегми О.В., представника позивача адвоката Голубенко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року, постановлене суддею Стрюк Л.І. (повний текст складено 21 грудня 2023 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

05.08.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 11.08.2021. В обґрунтування підстав позову зазначає, що згідно з договором оренди водного об`єкта від 21.03.2017, укладеного між ним та Полтавською облдержадміністрацією, у нього в користуванні знаходиться вода та земельна ділянка площею 3,4491 га, кадастровий номер 5324085200:00:024:0029.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД Департаментом з питань реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території с.Мильці Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер нерухомого майна 2167712253240.

Позивач вважає такий наказ незаконним, оскільки указана земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, що перебуває у нього в оренді та згідно з чинним законодавством не може передаватись у приватну власність. Окрім того, спеціальний режим використання земельних ділянок у прибережній захисній смузі унеможливлює використання відповідачем належної йому земельної ділянки за призначенням, оскільки може завдати шкоди водному об`єкту, який перебуває в оренді позивача. Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1200 га ріллі (кадастровий номер 5324085200:00:024:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- скасувати рішення Департаменту з питань реєстрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54052181 від 15.09.2020 одночасно із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності (запис про державну реєстрацію внесено 11.09.2020 за №38171873) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер нерухомого майна 2167712253240.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.12.2023 позов задоволено частково.

Витребувано на користь ОСОБА_2 у його тимчасове (строкове) володіння із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070 площею 0,1082 га, що розташована у межах прибережної захисної смуги ставка, наданого в оренду ОСОБА_2 згідно з договором оренди водного об`єкта від 21.03.2017, укладеного між ним та Полтавською облдержадміністрацією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Полтавській області на користь ОСОБА_2 16176,52 грн. судових витрат у рівних частинах по 8088,40 грн. з кожного.

При постановленні рішення районний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та не може передаватись у приватну власність, а також перебуває у законному користуванні позивача, яким обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. При цьому суд вважав за можливе розглядати вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права, як вимоги про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь законного володільця земельної ділянки, тобто позивача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилаючись на положення статей 58-60, 118 ЗК України доводить законність наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Вважає, що ОСОБА_2 не є належним позивачем, оскільки лише орендує водний об`єкт. Указує на відсутність у справі доказів на підтвердження порушення прав та законних інтересів позивача унаслідок передачі відповідачу у власність спірної земельної ділянки, а також доказів її приналежності до водного фонду.

12.01.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у вимогах якого просить апеляційну скаргу задовольнити.

Зазначає, що під час надання ОСОБА_1 , який є учасником антитерористичної операції, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва були дотримані вимоги чинного законодавства та подані всі необхідні документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Тоді як водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в цьому випадку відсутні, данні про встановлення меж до державного земельного кадастру на час надання дозволу не внесені.

23.02.2024 представником позивача - адвокатом Голубенко В.П. подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

24.02.2024 представником позивача - адвокатом Голубенко В.П. подано до апеляційного суду відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, який просить відхилити як необґрунтований.

Зазначає, що відповідач замовчав той факт, що згідно наказу №7643-СГ від 17.03.2020 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки через відсутність рішення об`єднаної територіальної громади, яке є обов`язковою умовою для можливості отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Тоді як Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», не містить положень про право на отримання у власність земельних ділянок, які виділені під прибережні захисні смуги, а також ведення індивідуального садівництва на таких ділянках.

11.03.2024 Департамент з питань реєстрації надав апеляційному суду пояснення, за змістом яких повідомляє, що рішення суду про витребування на користь орендаря (за договором оренди водного об`єкта) у його тимчасове (строкове) володіння з чужого незаконного володіння частини земельної ділянки відповідно до чинного законодавства не може бути підставою для проведення державної реєстрації прав.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Литовченко Р.В. та представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Бегма О.В. доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні. Представник позивача адвокат Голубенко В.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення районного суду без змін, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.03.2017 між Полтавською обласною державною адміністрацією та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір оренди водного об`єкта, за умов якого останньому передано у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб. Ставок №3 (нижній) площею 2,7800 га, розташований за межами села Мильці Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, який знаходиться на водотоці без назви, права притока р. Ворскла, басейн р. Ворскла (п.1 договору).

Об`єктом оренди за цим договором є вода (водний простір) водного об`єкта об`ємом при НПР 49,61 тис.м3, площею 2,7800 га, земельна ділянка загальною площею 3,4491 га, у тому числі: під ставками - 2,7803 га, пасовища - 0,6688 га кадастровий номер: 532408520:00:024:0029 (п.2). Договір укладено на 35 років (п.8)./а.с.19-26 т.1/

Речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 532408520:00:024:0029 зареєстровано за ФО-П ОСОБА_2 на підставі договору оренди водного об`єкта від 21.03.2017, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. 15.05.2017, номер запису 20445101./а.с.32 т.1/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.08.2019 за №5869 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів./а.с.38 т.1/

17.03.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за №7643 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки, розташованої на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 0,1200 га, кадастровий номер 5324085200:00:024:0070, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності при передачі у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами та після прийняття ними рішення (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»./а.с.39 т.1/

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.07.2020 №170-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га ріллі (кадастровий номер 5324085200:00:024:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів./а.с.69 т.1/

Згідно із Актом обстеження місця розташування земельної ділянки, складеного 03.08.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останніми проведено обстеження місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що згідно із Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, належить на праві власності ОСОБА_1 . Така земельна ділянка є суміжною із земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і розташована між ними, а саме:

- на межі закінчення розташування земельної ділянки ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними межовими знаками, на віддалі 50,00 м до закінчення берегу Водного об`єкту ОСОБА_2 , далі у напрямку Водного об`єкту розташована земельна ділянка ОСОБА_1 на 27,04 м з однієї та 25,89 м з іншої сторони (згідно Витягу з Державного земельного кадастру на цю земельну ділянку),

- межі якої закінчуються на відстані 23,0 м з однієї та 24,0 м з іншої сторони до закінчення берегу Водного об`єкту ОСОБА_2 .

Таким чином земельна ділянка ОСОБА_1 розташована в межах прибережної захисної смуги, що знаходиться в оренді у ОСОБА_2 та підтверджується даними паспорту Водного об`єкта Ставка №3 (нижній), площею 2,7800 га, розташованого за межами с.Мильці Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, погодженого Державним агентством водних ресурсів України 07.07.2016./а.с.48 т.1/

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №19704/22-41/8345/23-41, складеного 12.04.2023 експертом Київського НДІСЕ Юрієм Бікус, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва) із земель запасу, ненаданих у власність і користування сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, розроблений ФО-П ОСОБА_4 та затверджений наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.07.2020 №170-УБД, за складом, змістом та правилами оформлення не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на дату державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:024:0070, яка сформована за вказаним проектом землеустрою, у Державному земельному кадастрі./а.с.128-144 т.2/

При постановленні рішення, районний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та не може передаватись у приватну власність, а також перебуває у законному користуванні позивача згідно з договором оренди і будь-яких підстав вважати його неукладеним, недійсним чи нечинним суд не вбачає.

Виходячи з мети позову, який заявив позивач, і його обґрунтування, суд визнав вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права такими, що можна розглядати як вимоги про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь законного володільця земельної ділянки ОСОБА_2 . Тоді як витребуванню підлягає лише та частина земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги ставка, наданого в оренду позивачу, площа якої згідно з висновком експерта складає 0,1082га.

Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність Держави, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц). Водночас невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №910/10009/22 від 16.02.2024.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у справі №513/879/19 від 29.11.2023, звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19).

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Оскільки рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19).

Із огляду на викладене, суд першої інстанції, правильно установивши характер спірних правовідносин, дійшов вмотивованого висновку, не спростованого відповідачем, що спірна земельна ділянка частково розташована у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту ставка та належить до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Отже, наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 30.07.2020 за №170-УБД не відповідає вимогам Земельного та Водного кодексів України, а тому не тягне тих юридичних наслідків, на які він спрямований, а тому його скасування, а також вчинена на його підставі подальша реєстрації речового права, не є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, як орендаря водного об`єкту.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом доказування за віндикаційним позовом є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Отже,право власностідійсно єнепорушним,але длязастосування віндикаціїпринципове значення,крім підтвердженнятакого прававласності,має івстановлення особи,яка протиправно,тобто безбудь-якихправових підстав,фактично володієвитребуваною річчю,бо самевона маєвідповідати запозовом,виконувати рішеннясуду вразійого задоволення,й нестинегативні наслідкипорушення правпозивача.

У цій справі суд першої інстанції, керуючись актуальною позицією Великої Палати Верховного Суду, врахувавши мету позову та його обґрунтування, дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, як орендаря водного об`єкту та прибережної земельної ділянки є витребуванню тієї частини земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги ставка, наданого в оренду позивачу ОСОБА_2 , площа якої згідно з висновком експерта складає 0,1082 га.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування положень статей 58-60, 118 ЗК України, тоді як ОСОБА_1 , який не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки, має право на повторний розгляд указаного питання, про що суд першої інстанції вкапзав у мотивах оскаржуваного судового рішення.

Твердження відповідача, що ОСОБА_2 не є належним позивачем, а також посилання на відсутність у справі доказів на підтвердження порушення його прав та законних інтересів, спростовуються дослідженими судом доказами, оцінка яких повно надана судом першої інстанції та не спростована відповідачем у доводах апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 376, ст.ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І.Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.І. Обідіна