Ухвала

від 21.12.2023 по справі 755/19140/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19140/23

Провадження №: 2/755/8351/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2023 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фінпром Маркет», треті особи: ПН КМНО Остапенко Є.М., ПВ ВО м. Києва Жданович В.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що така заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.177ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивачем такого доказу долучено не було.

Разом із тим, згідно позовної заяви, позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору за подання позову відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним в постанові Верховного суду від 26.02.2020 р. в справі № 643/2870/18.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 17) ч.1ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно п.22) ч.1ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред`явленні позову споживачем.

Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат"та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, в зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір, з огляду на наступне.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пунктів 3, 18 ч. 1ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів», виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Тобто Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Суди не вправі керуватися законодавством про захист прав споживачів при вирішенні спорів, що випливають з відносин між фізичними особами, які вступають у договірні відносини між собою з метою задоволення особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Тобто, на відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем дія ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється. Таким чином, висновок позивача про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», є неправильним, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог відносини, які виникли між позивачем та відповідачем - є договірними, що виникли між фізичними особами.

Крім того, при зверненні до суду позивачем не надано доказів того, що відповідач є суб`єкт господарювання в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, повинен був викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено, тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним законом.

Таким чином, на час постановлення даної ухвали, матеріали справи не містять доказів того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач вказав, що згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг (Постанова Верховного суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19).

Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору кредиту який не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у таких розмірах: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у 2023 році 1073, 60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі, у встановлений судом строк, позов вважатиметься неподаним та буде їм повернутий.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Яровенко