Рішення

від 05.12.2023 по справі 757/25274/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25274/23-ц

Категорія 43

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу 757/25274/23-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» до держави російської федерації (міністерство закордонних справ російської федерації) в особі посольства російської федерації, президента російської федерації ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , політична партія «опозиційна платформа - за життя» про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач звернувся до держави російської федерації (міністерство закордонних справ російської федерації) в особі посольства російської федерації, президента російської федерації ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , політична партія «опозиційна платформа - за життя» про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що товариство є власником наземних фотогальванічних електростанцій потужністю 2,4 МВт та 240 МВт, що розташовуються на сході України, в Харківській області, місті Мерефі. Наразі, «СК-Моноліт» розглядається як складова створення першої в Україні розумної мережі, тобто закритої електромережі, в рамках якої місто Мерефа буде на самозабезпеченні електроенергією. Проект фінансується посольством США в Україні.

Позивач є власником наземної фотогальванічної електростанції загальною площею 81362 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2019 року №189826420.

Крім того, позивач на праві оренди користується земельною ділянкою площею 2 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться наземна фотогальванічна електростанція загальною площею 81362 кв.м., право власності на яку зареєстровано 22.11.2019 року, що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.06.2019 року № 170981100 та відповідно до Договору оренди землі від 14.06.2019 року та Договору оренди землі від 08.11.2018 року та відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.07.2019 року № 173871368.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» є власником наземної фотогальванічної електростанції загальною площею 81362 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.01.2020 року № 198144082.

Крім того, позивач на праві оренди користується земельною ділянкою площею 2 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться наземна фотогальванічна електростанція загальною площею 81362 кв.м., право власності на яку зареєстровано 29.01.2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.06.2019 року № 170981100 та відповідно до Договору оренди землі від 14.06.2019 року та Договору оренди землі від 08.11.2018 року та відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.07.2019 року № 173871368.

28 травня 2023 року військові формування російської федерації обстріляли ракетами місто Мерефа у Харківській області.

Внаслідок влучання двох ракет по території, якою користується на праві оренди ТОВ «СК-Монолит» за адресою: АДРЕСА_1 , було знищено наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 МВт загальною площею 81362 кв.м., що є власністю позивача.

Наведені обставини підтверджуються актом б/н від 07.07.2022 обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій та території Харківської області, спричиненої збройною агресією російської федерації, складеним комісією, що утворена відповідно до розпорядження Мереф`янського міського голови Сітова В.І. від 11.03.2022 №10-АГП 2, за результатами обстеження та висновком комісії встановлено: об`єкт пошкоджено внаслідок бойових дій, частково втратив потужність, наявні пошкодження несучих конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про часткове зруйнування об`єкту - рекомендовано виконання робіт щодо відновлення роботи об`єкту критичної інфраструктури - аварійно-відбудовні роботи.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування в контексті ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що діє по теперішній час.

Відтак, загальновідомим є факт постійних артилерійських та ракетних обстрілів, в тому числі, Харківської області, військовими формуваннями російської федерації починаючи з 24.02.2022.

Внаслідок ракетного обстрілу 28.05.2022, що мав наслідком влучання двох ракет, знищено наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 кВт, що належать позивачу.

Матеріалами справи підтверджується, за фактом ракетного обстрілу позивач звернувся до ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення в зв`язку з чим слідчими Слідчого відділу УСБУ в Харківській області 31.05.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), номер кримінального провадження: 22022220000001588.

Судом, на підставі наданих позивачем доказів, а саме: витягу з ЄРДР та копії заяви представника ТОВ «СК-Монолит» про вчинення кримінального правопорушення від 31.05.2022, встановлено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: відповідно до матеріалів ЖЄО №4227 від 28.05.2022, що надійшли з ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, наявна інформація, що близько 00:20 28.05.2022 встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території, а саме по території, де розташовані батареї ФОП « Ошан Моноліт » за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до пошкодження вищезазначеного об`єкту.

Таким чином, внаслідок збройної агресії російської федерації позивачу завдано майнову шкоду в загальному розмірі 19 138 400 (дев`ятнадцять мільйонів сто тридцять вісім тисяч чотириста) гривень 69 копійок, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 гривні) еквівалентно 483 670 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот сім) євро 36 центів.

Окрім цього, відповідно до Звіту № Б-15/07/22/01 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит», щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 2,4 МВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прямі матеріальні збитки становлять 9 354 768 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок з ПДВ.

Відповідно до Звіту № Б-15/07/22/02 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит», щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 240 КВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прямі матеріальні збитки становлять 1 268 639 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок з ПДВ.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.03.2022 року № 12-01/03-23, який виготовлено судовий експертом Вавіловою Вікторією Валеріївною на замовлення ТОВ «СК-Монолит», документально розрахунково підтверджується розрахунок упущеної вигоди ТОВ «СК-Монолит» при постачанні електричної енергії за регульованими тарифами («зелений» тариф» за період з 28.05.2022 року по 01.02.2023 року становить 8 514 993 (вісім мільйонів п`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 69 копійок.

З врахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідачів завдану майнову шкоду, яку оцінює у розмірі 19 138 400 гривень 69 копійок, та судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі №757/25274/23-ц та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін 10.08.2023 о 13 год. 30 хв. Крім того, ухвалою від 21.06.2023 відповідачам встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення копії ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, які підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2023 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31.10.2023 об 11 год. 30 хв. Судом констатовано неявку в судове засідання інших учасників справи, які повідомлялись належним чином про час та місце розгляду, про що свідчать поштові документи.

В судове засідання представник позивача подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Щодо заочного рішення не заперечувала.

Представник російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважаються повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, варто зазначити, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.

Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.

Відповідно до вищевказаної постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, з огляду на наведений правовий висновок інформування і фізичних осіб, громадян російської федерації, які є співвпідповідачамі у цьому позові не потребує здійснення та фізично неможливе, оскільки за наслідком розриву дипломатичних відносин з російською федерацією в даному випадку фактично припинила свою дію Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 за подальшими змінами та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Таким чином, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій, повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

У пункті 8 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року описано поняття «жертва»: для цілей цього документа жертвами вважаються особи, які зазнали шкоди індивідуально або колективно, включаючи фізичну або психічну шкоду, душевне страждання, матеріальні втрати або суттєве утиск їх основоположних прав, внаслідок дій або бездіяльності, що є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права.

Також, пункт 11 Резолюції визначає права жертв. Засоби правового захисту при грубих порушеннях міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права включають, відповідно до норм міжнародного права, право жертв на таке:

a) рівноправний та ефективний доступ до правосуддя;

b) адекватне, реальне та швидке відшкодування завданих збитків;

Жертва грубого порушення міжнародних норм у галузі прав людини або серйозного порушення міжнародного гуманітарного права має мати рівноправний доступ до ефективних судових засобів правового захисту, як це передбачено міжнародним правом. Інші засоби, які є у розпорядженні жертв, включають доступ до адміністративних та інших органів, а також до механізмів, форм та процедур, що існують відповідно до національного законодавства.

Про юридичну можливість прямого відшкодування збитків жертві йдеться у пункті 15 Резолюції. А саме: адекватне, реальне та швидке відшкодування збитків покликане сприяти досягненню справедливості шляхом відновлення потерпілого в його правах, знехтуваних унаслідок грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини або серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Відшкодування має бути відповідним ступеню тяжкості порушень та завданих збитків. Відповідно до своїх національних законів та міжнародно-правових зобов`язань держава повинна забезпечувати відшкодування збитків потерпілим від дій або бездіяльності, які можуть бути привласнені державі і які є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права. У тих випадках, коли будь-яка фізична особа, юридична особа або інший суб`єкт права несе відповідальність за відшкодування шкоди жертві, така сторона повинна відшкодувати шкоду жертві або виплатити компенсацію державі, якщо держава вже відшкодувала шкоду жертві.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року, гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).

Так, в результаті ракетного обстрілу, що мав місце 28.05.2022, під час вторгнення російської федерації було зруйновано майно позивача, а саме: наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 МВт, що розташовуються за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81362 кв.м.

Визначаючи розмір майнової шкоди, завданої збройною агресією російської федерації, суд бере до уваги надані позивачем докази, а саме:

1. Звіт № Б-15/07/22/01 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит», щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 2,4 МВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прямі матеріальні збитки становлять 9 354 768 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок з ПДВ;

2. Звіт № Б-15/07/22/02 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит», щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 240 КВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, прямі матеріальні збитки становлять 1 268 639 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок з ПДВ.

3. Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.03.2022 року № 12-01/03-23, який виготовлено судовий експертом Вавіловою Вікторією Валеріївною на замовлення ТОВ «СК-Монолит», документально розрахунково підтверджується розрахунок упущеної вигоди ТОВ «СК-Монолит» при постачанні електричної енергії за регульованими тарифами («зелений» тариф» за період з 28.05.2022 року по 01.02.2023 року становить 8 514 993 (вісім мільйонів п`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 69 копійок.

Отже, розмір майнової шкоди становить 19 138 400 гривень 69 копійок, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 гривні) еквівалентно 483 670євро 36 центів, що знайшов своє підтвердження під час розгляду справи й, відтак, підлягає стягненню.

Варто зазначити, що відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того, у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено обставини завдання шкоди російською федерацією, оскільки дана держава зухвало та з порушенням всіх норм міжнародного права посягає на суверенітет України, в тому числі і нищить майно фізичних та юридичних осіб, які несуть колосальні втрати.

Разом з цим, оскільки механізм стягнення шкоди завданої російською федерецією законодавством України та в тому числі міжнародним досить є не врегульований, а відтак шкода підлягає стягненню саме з держави російська федерація.

Відтак, суд вважає, що заявлені вимоги до президента російської федерації ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , політичної партії «опозиційна платформа - за життя», є необгрунтованими, оскільки лише саме зазначенння даних осіб не свідчить, що станом на день винесення рішення їх вина є доведеною щодо нанесення шкоди.

Разом з цим, суд вважає, що в ході судових справ відносно російської федерації все майно зазначених осіб, буде реалізоване на користь осіб, які постраждали внаслідок військової агресії відносно України, в тому числі і президента російської федерації, який має понести покарання за свої дії, зокрема і всім своїм майном.

Також, варто зазначити, що вимога в частині стягнення шкоди шляхом звернення на будь-яке майно відповідачів, не підлягає задоволенню, оскільки прохальні вимоги в цій частині є неконкретизовані, а посилання представника позивача належним чином необгрунтованими. Окрім цього, обраний механізм захисту своїх прав позивачем може в подальшому бути досить неефективним або вийти за межі міжнародного права.

Щодо прохальної вимоги про стягнення з відповідачів відшкодування майнової та моральної шкоди позивача, зокрема і за рахунок належного відповідача майна та грошових коштів, інших активів, солідарно в рівних частинах, допустивши стягнення від усіх Відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо, в розмірі майнової шкоди 19 138 400 (дев`ятнадцять мільйонів сто тридцять вісім тисяч чотириста) гривень 69 копійок, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 гривні) еквівалентно 483 670 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот сім) євро 36 центів, витрат на правову допомогу 1 936 976 (один мільйон дев`ятсот тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 46 копійок., що на день подання позову еквівалентно 48 951 (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одно) євро 74 центи, витрат на експертні дослідження в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 гривні) еквівалентно 1515 (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять) євро 30 центів, суд прийшов до висновку про її необгрунтованість, оскільки по суті спору позивач щодо моральної шкоди нічого не зазначає, а стягнення матеріальної є тотожним з першою вимогою, а тому суд не бере її до уваги.

Відтак, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та які є не спротовані стороною відповідача.

Окрім цього, товариством заявлено витрати на правову допомогу щодо якої зазначив, що 12 вересня 2023 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокат Черезов і Партнери», в особі керуючого партнера - адвоката Черезова Ігоря Юрійовича було укладено Договір №151/2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір від 12.09.2023), відповідно до якого визначено, що «Сторони домовились, що вартість правничої допомоги, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, у разі задоволення позову, який підготовлено в інтересах Клієнта щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок військової агресії Російської Федерації у 2022 року, становить 8 (вісім) відсотків від суми стягнутих грошових коштів на користь Клієнта».

Крім того, Договір від 12.09.2023 закріплює наступні положення про оплату: Відповідно до пункту 3.3 Договору від 12.09.2023 «Сторони домовились, що вартість правничої допомоги, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБЄДНАННЯМ, участі представника АДВОКАТСЬКОГО ОБЄДНАННЯ в судовому засіданні щодо представництва інтересів КЛІЄНТА щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок військової агресії російської федерації у 2022 році становить еквівалент 300 євро за комерційним курсом продажу валют на день оплати.

У відповідності до п. 3.4. Договору від 12.09.2023, сторони домовилися, що вартість, яку АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ має сплатити в інтересах Клієнта для легалізації рішення суду для процедури стягнення в Королівстві Іспанія за позовом Клієнта щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок внаслідок військової агресії російської федерації у 2022 році становить еквівалент 4 200 євро за комерційним курсом продажу валют на день оплати та сплачується протягом трьох робочих днів від моменту отримання в Україні відповідних судових рішень в інтересах Клієнта.

За пунктом 3.5 Договору від 12.09.2023, сторони домовились, що вартість, яку АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ має сплатити в інтересах Клієнта для підготовки та подання в іспанський суд виконавчого документа за позовом Клієнта щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок військової агресії російської федерації у 2022 році становить еквівалент 3600 євро за комерційним курсом продажу валют на день оплати та сплачується протягом трьох робочих днів від моменту отримання в Україні відповідних судових рішень в інтересах Клієнта.

Таким чином, до компенсацію витрат на правничу допомогу підлягає 8% від ціни позову, а саме 1 531 072 (один мільйон п`ятсот тридцять одна тисяча сімдесят дві) гривні, а також вже сплачені 405 904 (чотириста п`ять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 46 копійок, що на день подання позову еквівалентно 10 300 (десять тисяч триста) євро.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні ЄСПЛ по справі CERNIUS AND RINKEVICIUS v. LITHUANIA від 18 лютого 2020 року Страсбурзький суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), встановлене через відмову адміністративними судами Литви відшкодувати витрати на правову допомогу особам, які у судовому порядку успішно оскаржили неправомірно призначені штрафи у сфері охорони праці. Уся мотивація суду варта уваги, але найбільш важливим є твердження, що ЄСПЛ вважає обґрунтованим взяти до уваги, що намір заявника звернутись до суду полягав не у тому, щоб взяти участь у судовому процесі, як у академічній вправі, а у тому, щоб одержати результат. Це стосується твердження заявника про те, що звернення за захистом своїх прав є беззмістовним, якщо в результаті ситуація стає гіршою, ніж до початку судового процесу. Як виявилось, заявники витратили на правову допомогу суму коштів, яка перевищувала суму призначеного їм штрафу.

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що її висновок у цій справі відповідає позиціям викладеним ЄСПЛ у справах «Іатрідіс проти Греції» та «Пакдемірлі проти Туреччини».

Гонорар адвоката, відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару та порядок його сплати визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому, при встановленні розміру гонорару враховуються: 1) складність справи; 2) кваліфікація і досвід адвоката; 3) фінансовий стан клієнта; 4) інші істотні обставини. З цього є лише одне законодавче обмеження: гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду вказано, що відмовляючи в частині стягнення додаткової винагороди адвоката у розмірі 5000 грн. за досягнення позитивного рішення у справі №904/4507/18, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Вирішуючи зазначену правову проблему, ВП ВС виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката, передбачену договором, йдеться у прес-релізі ВП ВС, суди попередніх інстанцій не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Отже, своїм рішенням ВП ВС чітко висловилася щодо законності існування гонорару успіху адвоката та наголосила на необхідності визначення сторонами саме розумних меж такого гонорару.

Відтак, суд вважає, що підлягають стягненню витрати на праввову допомогу в заявленому розмірі, а саме 1 531 072 (один мільйон п`ятсот тридцять одна тисяча сімдесят дві) гривні, а також вже сплачені 405 904 (чотириста п`ять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 46 копійок, що на день подання позову еквівалентно 10 300 (десять тисяч триста) євро.

Також, позивачем понесенні витрати при підготовці позову, що встановлено судом на підставі наступних документів:

- акту виконаних робіт за договором № 0608-22-Т3 від 11.07.2022 року за складання технічного звіту щодо оцінювання завданої шкоди за об`єктом: наземна фотогальванічна електростанція потужністю 2,4 МВт, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 сплачено 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

- акту виконаних робіт за договором № 0605-22-Т3 від 11.07.2022 року за складання технічного звіту щодо оцінювання завданої шкоди за об`єктом: наземна фотогальванічна електростанція потужністю 240 МВт, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачено 15 000 (п`ятнадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Вітак, на користь позивача має бути стягнуто 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

З врахуванням зазначеного, судом встановлено розмір витрат на правову допомогу та на отримані позивачем експертні дослідження для підготовки позову, що становлять 1 936 976,46 (один мільйон дев`ятсот тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 46 копійок.

Окрім цього, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з російкої федерації на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 287 076, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. , 23, 319, 321, 1166, 1167 ЦК України, ст. 10, 76, 81,141,209,211, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» з позовом до держави російської федерації (міністерство закордонних справ російської федерації) в особі посольства російської федерації, президента російської федерації ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , політичної партії «опозиційна платформа - за життя» про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 181, код ЄДРПОУ: 21239703) з держави російська федерація (російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, адреса органу, який здійснює представництво: 03049, м. Київ, просп. Повітфлоцький, 27) майнову шкоду в розмірі 19 138 400 (дев`ятнадцять мільйонів сто тридцять вісім тисяч чотириста) гривень 69 копійок, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 гривні) еквівалентно 483 670 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот сім) євро 36 центів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 181, код ЄДРПОУ: 21239703, код ЄДРПОУ: 21239703) з держави російська федерація (російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, адреса органу, який здійснює представництво: 03049, м. Київ, просп. Повітфлоцький, 27) витрати на правову допомогу в розмірі 1 936 976 (один мільйон дев`ятсот тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 46 копійок., що на день подання позову еквівалентно 48 951 (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одно) євро 74 центи.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» (код ЄДРПОУ: 21239703) з держави російська федерація (російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, адреса органу, який здійснює представництво: 03049, м. Київ, просп. Повітфлоцький, 27) витрати на експертні дослідження в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що в сумі станом на 22.03.2023 року еквівалентно 1 522 (одна тисяча п`ятсот двадцять два) євро 52 центи.

В іншій частині вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 05.12.2023.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА