Рішення

від 06.12.2023 по справі 495/7122/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/7122/23

№ провадження 2/495/3514/2023

06 грудня 2023 рок06 грудня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.

при секретарісудового засідання Красовській А.О.,

за участю:

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Оснач О.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Васильєва П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу № 495/7122/23

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

10.07.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання (а.с.1-5).

Так, позивачка просить суд стягувати на її користь з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн., починаючи з дня подання заяви і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 495/7122/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Справу призначено до судового розгляду (а.с.27-28).

28.08.2023 року до суду надійшов відзив від адвоката Васильєва в інтересах ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого він просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, з наступних підстав. (а.с.35-41).

Так, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Васильєв О.П. у своєму відзиві зазначає, що позивачка не наводить жодних доказів тому, що дійсно є необхідність у наданні матеріальної допомоги, у зв`язку з навчанням, а відповідач в свою чергу не має змоги надавати матеріальної допомоги, оскільки в нього на утриманні є дружина, яка не отримує будь-якого доходу та двоє малолітніх дітей. Крім того, вказав, що його довіритель є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання), що підтверджується довідкою до акту огляду медико- соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 498724. У період час з 04 квітня 2023 по 15 травня 2023 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування, де йому встановлений повний діагноз - гіпертонічна хвороба III ст., перенесений ОНМК, гіпертонічні кризи по змішаному типу тяжкої ступені тяжкості тощо, тому такий стан здоров`я потребує постійних матеріальних затрат для необхідності підтримання стану здоров`я, лікування та подальшої профілактики захворювань, у зв`язку з чим відповідач не має можливості надавати на сьогоднішній день матеріальної допомоги згідно ст. 199 Сімейного кодексу України. Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що на сьогоднішній день у відповідача відсутня можливість надавати будь-яку матеріальну допомогу, яка є обов`язковою умовою для стягнення аліментів на підставі ст. 199 Сімейного кодексу України.

За твердженням представника відповідача, у його довірителя дійсно наявне на праві власності певне рухоме та нерухоме майно, однак будь-якого доходу від нього він не отримує, доказів зворотнього не надано, а незрозумілі роздруківки з веб-порталу «OLX» не є належним доказом, оскільки будь-яка особа має вільну змогу зареєструватись без належної ідентифікації від імені будь-якої іншої особи та розмістити відповідне оголошення, тому не можливо свідчити про те, що саме відповідач здійснив розміщення таких оголошень щодо передачу власного майна в оренду з метою отримання доходу. Факт того, що відповідач є фізичною особою-підприємцем сам по собі не може свідчити про наявність від здійснення такої підприємницької діяльності будь-якого доходу, при цьому позивачкою не надано жодного документального доказу про отриманні доходи відповідачем від здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, надані позивачкою докази жодним чином не свідчать про наявність можливості надавати матеріальну допомогу, є неналежними доказами та не містять конкретної інформації щодо предмету доказування, не доведені підстави, що син дійсно потребує матеріальної допомоги, як і не доведені підстави заявленої суми необхідної як стягнення аліментів. Відповідач має незадовільне матеріальне становище, не має змоги надавати матеріальну допомогу, у зв`язку з чим просить відмовити у позові в повному обсязі.

06.09.2023 року від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив адвоката Васильєва в інтересах ОСОБА_2 , згідно із якою позивачка зазначила, що відповідач безпідставно стверджує про незадовільний матеріальний стан, на що наводить твердження та докази, які не відповідають дійсності з наступних підстав. Дружина відповідача є працездатною особою, засновником ТОВ «ОЛІМПІЯ-О», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. На сайті оголошень «оlx» значиться об`ява, згідно якої Путь Ігор здає в оренду офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 11 814 грн., щомісячно.

Крім цього, позивачка вказала, що відповідач та його дружина придбали шляхом укладання договору купівлі продажу в рівних частках нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, вартістю 200 000 (двісті тисяч грн), що свідчить про те, що відповідач приховує свої реальні доходи та має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові - Путь Богдану, який продовжує навчання і у зв`язку із навчанням потребує допомоги. На теперішній час Путь Богдан є студентом 1 курсу денної форми навчально наукового інституту комп`ютерних систем Національного університету «Одеська політехніка». Навчається на контрактній формі. Закінчення навчання планується 01.08.2026 року, що підтверджується копією довідки №999 від 07.06.2023 року, яка додана до позовної заяви. Згідно із п.9. Договору «Про надання платної освітньої послуги» №03-20062к від 15.09.2022 року загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить: 128 000 гривень. Окрім сплати контракту за навчання, період навчання потребує значних матеріальних витрат, а саме: кошти на канцелярські приладдя, підручники, сплата мережі «Інтернет», адже наразі навчання є дистанційним, тощо.

Також позивачка зауважила, що вона теж перебуває на 3 групі інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно рухового апарату, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією, серії 10 ААВ №808880 від 01.11.2016 року. За станом здоров`я її рекомендовано ендопротезування, але такий метод оперативного лікування паталогії суглобів для неї дуже коштовний і тому, наразі є неможливим. Вважає, що батьківський обов`язок щодо утримання сина, який навчається мають виконувати і батько, і мати, а не лише мати. Син проживає проживає разом з нею, що підтверджується підтверджується відповідними довідками, та на даний час навчається дистанційно. Просила врахувати приписи ст. 182 СК України і те, що відповідач є заможною людиною, має на праві власності рухоме та нерухоме майно, витрачає чималі кошти на придбання, шляхом купівлі продажу нерухомого майна і саме тому, на її думку, має можливість надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання і у зв`язку із навчанням потребує матеріальної допомоги (а.с.58-60).

13.09.2023 року від адвоката Васильєва в інтересах ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив позивачки ОСОБА_1 , відповідно до якого він зазначив, що подані позивачкою письмові докази разом із відповіддю на відзив не можуть бути прийняті судом до розгляду, оскільки позивачка не подавала такі докази разом із позовною заявою та не повідомляла письмово, що такі докази будуть подані нею. Зазначив, що той факт, що дружина його довірителя є засновником ТОВ «Олімпія-О» не вказує на те, що вказана юридична особа на теперішній час отримує прибутки та дружина відповідача має від цього відповідні доходи, яка навпаки протягом руку не мада ніяких доходів, що документально підтверджено та тягар утримання сімї лежить виключно на відповідачеві. Також, вказав, що відповідач не отримує будь-якого доходу від належного йому нерухомого майна, а факт того, що він є фізичною особою-підприємцем сам по собі не може свідчити про наявність від здійснення такої діяльності будь-якого доходу. Крім цього, представник відповідача зауважив, що неможливо стверджувати про те, що повнолітній син проживає саме з позивачкою, оскільки вбачається, що освітній заклад розташований у м. Одесі, а син продовжує навчання на денній формі навчання у вищому закладі освіти, висновок тому, що син проживає у м. Одесі, тобто не за місцем проживання позивача, що є обов`язковою умовою для присудження аліментів на її користь. Наголосив, що у відповідача відсутній документально підтверджений дохід, тому, на його думку, позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню (а.с.76-80).

26.09.2023 року від адвоката Оснач О. в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення щодо заперечення представника відповідача, згідно із якими вона пояснила, що причина не подання доказів. які додані до відповіді на відзив є об`єктивною, оскільки на момент подання позову до суду не були відомі обставини, на які посилався відповідач у відзиві, зокрема не було відомо прізвище дружини відповідача. Зазначила, що подані нею докази містять інформацію щодо предмету доказування, а саме доводять матеріальне становище, витрати родини відповідача. Крім цього, пояснила, що спільний син - ОСОБА_3 позивачки та відповідача проживав і продовжує проживати разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 , що документально підтверджено та на даний час проходить дистанційне навчання, у зв`язку із воєнним станом. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Оснач О.А. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що у позивачки та відповідача є повнолітній син путь ОСОБА_4 , який навчається у вищому навчальному закладі у місті Одесі та потребує матеріальної допомоги на навчання. Зазначила, що позивачка не в змозі сама нести витрати, пов`язані із навчанням (проїзд до міста Одесі, придбання необхідних канцтоварів, послуги Інтернету та інше), оскільки вона є інвалідом та перебуває у скрутному матеріальному становищі. Відповідач є здоровою, платоспроможною людиною, займається підприємницькою діяльністю, володіє рухомим та нерухомим майном, існує і комерційне майно, тому, на її думку, він має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги на навчання, у розмірі 5 000 гривень.

У судовому засіданні, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Васильєв П.О. з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив. Пояснив, що у відповідача незадовільне матеріальне становище, оскільки на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей, будь-якого офіційного доходу не має, тому він не має змоги надавати матеріальну допомогу на навчання сина.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши представників позивачки та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

19.02.2002 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 29.05.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі 2100 гривень щомісячно, починаючи з 11 липня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-10).

За твердженням позивачки, на теперішній час син є студентом 1 курсу денної форми навчально наукового інституту комп`ютерних систем Національного університету «Одеська політехніка». Навчається на контрактній формі. Закінчення навчання планується 01.08.2026 року, що підтверджується копією довідки №999 від 07.06.2023 року (а.с.11).

Згідно із п.9. Договору «Про надання платної освітньої послуги» №03-20062к від 15.09.2022 року, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить: 128000 гривень (сто двадцять вісім тисяч). Вартість освітньої послуги за кожний навчальний рік (курс навчання) становить: 1 курс: 32000 грн. тридцять дві тисячі (за семестр 16000 грн); 2 курс: 32000 грн. тридцять дві тисячі (за семестр 16000 грн); 3 курс: 32000 грн. тридцять дві тисячі (за семестр 16000 грн); 4 курс: 32000 грн. тридцять дві тисячі (за семестр 16000 грн) (а.с.12).

Позивачка вказала, що окрім сплати контракту за навчання, період навчання потребує значних матеріальних витрат, а саме: кошти на канцелярські приладдя, підручники, транспортні витрати тощо. Син проживає разом з нею, що підтверджується копією довідки №16 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 09.06.2023 року (а.с.13).

Крім того, позивачка вказала, що вона перебуває на 3 групі інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно рухового апарату, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією, серії 10 ААВ №808880 від 01.11.2016 року (а.с.14). За станом здоров`я її рекомендовано ендопротезування, але такий метод оперативного лікування паталогії суглобів для неї дуже коштовний і наразі є неможливим. Син потребує матеріальної допомоги, у зв`язку із навчанням, але враховуючи її стан здоров`я вона не може одна забезпечити сину належний рівень життя, навчання.

Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу синові відмовляється надавати, хоча має таку можливість, так як є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.16). Також, відповідач є власником нерухомості, в тому числі і комерційної нерухомості, яку здає в оренду, що підтверджується оголошенням на сайті оголошень «оlx» (а.с.19).

Окрім того, на праві власності у відповідача є наступне нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0.25 га, кадастровий номер: 5120881200:02:001:0255, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, площею 0.0616 га, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0050, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться: АДРЕСА_4 , про що свідчить інформація надана з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.17). На ім`я відповідача зареєстровані транспортні засоби: HONDA RIDGELINE, 2021 р. в.; BMW R18, 2020 р. в.; HONDA GL 1800, 2014 р. в.; ГАЗ 20, 1951 р.в; WOLKSWAGEN BEETLE, 1969 р. в.; WOLKSWAGEN KAFER, 1961 р. в.; BMW R 1200 G S, 2011 р. в.; KHOTT 93H-5215, 2011 р. в.; FENDT XAVER 530, 1984 р. в.; ПГМФ 8902К, 2007 р. в.; ПРИЧІП САМОРОБНИЙ, 2000 р.в.; ОДАЗ 8144 ОДИССЕЙ, 1993 р.в.; ИЖ 49 NSU 250 1938 р.в.; МОТОЦИКЛ YAMAHA, що підтверджується підтверджується копією відповіді територіальним сервісним центром №5143 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області від 29.06.2023 року №31/15/5143-0-6/АЗ (а.с.18).

Таким чином, позивачка вважає, що відповідач є заможною людиною, має на праві власності рухоме та нерухоме майно, є фізичною особою підприємцем і має можливість сплачувати аліменти на сина, який навчається і у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивачки до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року встановлено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно із ст.200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 Сімейного кодексу України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).

Так, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров`я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров`я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.

Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в судовому засіданні, ОСОБА_3 (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) дійсно є студентом першого курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту комп`ютерних систем Національного університету «Одеська політехніка». Навчається на контрактній основі (а.с.11).

Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання їх спільного сина на період навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, але відповідач не погодився з позовними вимогами в повному обсязі, посилаючись на те, що у нього незадовільне матеріальне становище, оскільки на його утриманні перебуває дружина, яка протягом року не мала будь-яких доходів та двоє малолітніх дітей.

Крім того, представник відповідача (адвокат Васильєв П.О.) стверджує, що позивачкою не надані належні та допустимі докази про необхідність взагалі сплачувати аліменти на сина, який продовжує навчання, так як і не наведені об`єктивні обставини, з яких позивачкою визначений розмір аліментів у сумі 5 000 тисяч гривень, а батько сина (відповідач) є інвалідом другої групи (загальне захворювання) та не має змоги надавати ніякої матеріальної допомоги на навчання сина, так як в нього є ще утриманці(дружина та двоє малолітніх дітей) та відсутній такий дохід, з якого можливо було б надавати матеріальну допомогу на навчання сина.

Визначаючи розмір аліментів, суд також виходить з доказів платоспроможності відповідача, оцінюючі відомості з даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела(суми) нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року відносно ОСОБА_2 , представлені Головним управлінням ДПС в Одеській області (а.с.106-108, 111-114).

Згідно ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю особи, у звязку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків . Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Отже за загальним правилом розмір стягнення з заробітної плати та іншого доходу, який вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати. Проте вказане обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на навчання підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх сина ОСОБА_3 , на період навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до закінчення навчання або досягнення дитиною 23-х років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів та матері дитини, з якою вона проживає.

В свою чергу, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів.

Так, відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

У зв`язку з тим, що матеріальне становище, сімейний стан, а також стан здоров`я платника аліментів або їх одержувача можуть протягом часу наявності аліментного зобов`язання змінюватися, законом передбачено, що за позовом якоїсь із цих осіб суд вправі змінити раніше встановлений розмір аліментів як в сторону їх зменшення, так і в сторону їх збільшення. Крім того, зменшення розміру аліментів за наявності передбачених законом причин не виключає можливості взагалі звільнення від їх сплати. Якщо розмір аліментів було визначено за рішенням суду, заінтересована особа вправі звернутися з позовом до суду про його збільшення або зменшення. Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши надані сторонами належні та допустимі докази, з урахуванням матеріального стану позивача та відповідача, а також їх стану здоров`я на даний час, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних шляхом стягнення аліментів на навчання дитини у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 182-184, 191, 199-200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, а саме з 10.07.2023 року до закінчення навчання, тобто до31.07.2023року або досягнення дитиною 23-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 18.12.2023 року.

Суддя В.В. Мишко