Ухвала

від 08.12.2023 по справі 2-2196/10

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2196/10

Провадження №2-зз/523/65/23

У Х В А Л А

"08" грудня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2010 року у справі № 2-2196/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування збитків, зобов`язання внесення змін до договорів, звернулась адвокат Цибульська Ганна Валеріївна.

В обґрунтування заяви представник зазначила, що з метою забезпечення позову, ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 16 березня 2010 року по вказаній справі було накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 05.11.2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування збитків, зобов`язання внесення змін до договорів відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2011 року, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 05.11.2010 року скасовано в частині відмови в позові про стягнення з ОСОБА_1 збитків, пов`язаних з виконанням кредитного договору. Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60693,37 грн.

Представник зазначає, що боржник ОСОБА_1 сплатила на користь позивача зазначену суму грошей, тобто повністю виконала рішення суду, не має жодних зобов`язань за вказаним судовим рішенням, тому вважає за необхідне зняти арешт з належної їй частини квартири.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Судове засідання у справі призначено на 08 грудня 2023 року, сторони до суду не з`явились, про причини не явки суду не повідомили.

На адресу суду 08.12.2023 року (вх. № 36683) надійшла заява представника заявника адвоката Цибульської Г.В. щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони заявника, згідно якої адвокат зазначила, що заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити (а.с.40).

Позивач/стягувач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся (а.с.35-39), до суду не з`явився, про причини не явки суду не повідомив.

Представник третьої особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про час та місце слухання повідомлений, звернувся на адресу суду з заявою про розгляд справи без участі представника в якій зазначив, що просить повідомили про розгляд справи (а.с.29).

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представник заявника та третьої особи звернулись на адресу суду з заявами щодо розгляду справи за їх відсутності, підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи 2-2196/10, заяву про скасування заходів забезпечення позову, докази надані на підтвердження вимог, дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявності підстав скасування вжитих заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування збитків, зобов`язання внесення змін до договорів.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2011 року, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 05.11.2010 року скасовано в частині відмови в позові про стягнення з ОСОБА_1 збитків, пов`язаних з виконанням кредитного договору. Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60693,37 грн.

Судом встановлено, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2010 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с.71 справа 2-2196/10).

Судом встановлено, що виконавчий лист у справі отримано представником позивача ОСОБА_3 26.05.2011 р. (а.с.171).

Звертаючись з заявою про скасування заходів забезпечення позову представник заявника зазначила, що відповідач/боржник рішення суду виконала, відносно неї відсутні відриті виконавчі провадження.

Згідно листа за підписом заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що відповідно до даних АСВП виконавчий лист 2-2196/10 від 29.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 60693, 37 гривень перебував на виконанні у відділі, а саме з 23.06.2011 року по 16.03.2012 року, яке завершено у відповідності до п.10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: направлено для подальшого виконання до Приморського ВДВС Одеського МУЮ. В подальшому, з 06.02.2013 року по 21.03.2013 року, яке завершено у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у зв`язку з відсутністю авансування стягувачем витрат на проведення виконавчих дій (а.с.26).

Згідно листа за підписом начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі зазначено, що у даному виконавчому провадженні постановою державного виконавця від 14.11.2012 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з пред`явленням виконавчого листа не за місцем виконання (а.с.27).

З огляду на зазначене судом встановлено, що в останнє в 2013 році виконавче провадження перебувало на виконанні, в ході примусового виконання судового рішення було винесено зокрема, постанову про звернення стягнення на заробітку плату, та згідно листа Суворовського ВДВС з 2013 року виконавче провадження завершено у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Підстави та порядок скасування заходів забезпечення позовних вимог регламентовані ст. 158 ЦПК України якою передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 22.12.2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 158 ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України - якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Судом встановлено, що станом на час розгляду заяви відкриті виконавчі провадженні відсутні, з часу винесення державним виконавцем постанови про завершення виконавчого провадження, сплинуло 10 років.

Судом враховуються висновки викладені в постанові Верхові суду, де зазначено, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повиненреалізовувати своєосновне завдання(стаття2ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому судом враховується, що наявність протягом тривалого часу - 10 років, не скасованого арешту на майно боржника, відсутність виконавчого провадження та заявлених майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З огляду на зазначене, арешт накладений ухвалою суду з метою гарантування виконання рішення суду підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 16.03.2010 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.158, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2010 року (справа № 2-2196) про накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннясуддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя: