Рішення

від 22.12.2023 по справі 905/1130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2023р. Справа №905/1130/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 2; код ЄДРПОУ 41060155; електронна пошта: krampostavka@ukr.net, voronovr111@gmail.com)

до відповідача: Приватного підприємства "УКРСПЄЦТЄХ" (місцезнаходження: 84200, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул. Шевченка, буд. 109А, код ЄДРПОУ 36704898; електронна пошта: ukrspecteh2019@ukr.net)

про: стягнення 962 336,30 грн., з яких: 329 800,00 грн. - заборгованість, 596 938,00 грн. - пеня, 9053,68 грн. - 3% річних, 26 544,62 грн. - інфляційні нарахування.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "УКРСПЄЦТЄХ" про стягнення 962 336,30 грн., з яких: 329 800,00 грн. - основна заборгованість, 596 938,00 грн. - пеня, 9053,68 грн. - 3% річних, 26 544,62 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1608-01 від 16.08.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 329 800,00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 596 938,00 грн., 3% річних в сумі 9053,68 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 26 544,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1130/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронну адресу. Позивачу вказана ухвала була надіслана на електронну пошту, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 29.08.2023.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок учасників справи повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява N 3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №821/818/16.

В матеріалах справи наявний конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу, який 11.10.2023 повернувся на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача 30.08.2023 було надіслано на електронну адресу суду заяви про направлення на електронну адресу підприємства копій матеріалів позовної заяви з додатками. Суд зазначає, що адреса, зазначена у вказаних заявах, збігається із юридичною адресою відповідача, на яку згідно наявного в матеріалах справи листа опису вкладення позивачем було надіслано позовну заяву з додатками. Також на вказану поштову адресу судом було здійснено направлення ухвали про відкриття провадження у справі. Отже, за висновком суду, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи № 905/1130/23.

Відповідач своїм правом на подання позову не скористався.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

16.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" (далі - позикодавець) та Приватним підприємством "УКРСПЄЦТЄХ" (далі - позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1608-01 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 329 800 грн. (триста двадцять дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) без ПДВ після підписання договору з моменту висунення вимоги позичальника щодо надання грошових коштів (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.4 договору поворотна фінансова допомога надається строком з 16.08.2022 по 15.09.2022 включно, кінцевий термін повернення 15 вересня 2022.

Згідно п. 2.5 договору поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (господарсько-виробнича діяльність).

Повернення предмету договору проводиться частково або всією сумою, у терміни згідно з п. 2.4 договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця та підтверджується відповідними банківськими документами (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.2 договору в разі неповернення фінансової допомоги, в строки передбачені п. 2.4 договору, позичальник сплачує позикодавцю штрафні санкції в розмірі 1% від суми неповернення за кожен календарний день прострочення. Відповідно до п. 8.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 15 вересня 2022. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Позивачем на виконання п. 2.1. було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 329 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1667 від 17.08.2022 (а.с.7).

Разом із тим, відповідач свої зобов`язання не виконав та не повернув у зазначений строк надану позивачем безпроцентну поворотну фінансову допомогу.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання статей 1046-1050 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення..

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином в силу статті 1046 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, позичальник зобов`язався повернути позикодавцю передані йому грошові кошти, на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1608-01 від 16.08.2022 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 2.4 договору, відповідач повинен був повернути безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в розмірі 329 800,00 грн. не пізніше 15.09.2022.

Повернення наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 329 800,00 грн. не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1608-01 від 16.08.2022 в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Відповідачем даний факт під час розгляду даної справи не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 329 800,00 грн. у повному обсязі.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом положення містяться у частині 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 року у справі №910/8349/22 зазначив, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Закон України № 2120-ІХ від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (із змінами), який продовжено та триває до цього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст. 1046, 1049 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі п. 4.2 договору нараховано пеню в сумі 596 938,00 грн. за період з 16.09.2022 по 15.03.2023., а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 9053,68 грн. за період з 16.09.2022 по 15.08.2023 та інфляційні нарахування за період з 01.10.2022 по 15.08.2023 в сумі 26 544,62 грн, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, наведені норми права, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 596 938,00 грн., 3% річних в сумі 9053,68 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 26 544,62 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" до Приватного підприємства "УКРСПЄЦТЄХ" про стягнення 962 336,30 грн., з яких: 329 800,00 грн. - заборгованість, 596 938,00 грн. - пеня, 9053,68 грн. - 3% річних, 26 544,62 грн. - інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "УКРСПЄЦТЄХ" (місцезнаходження: 84200, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул. Шевченка, буд. 109А, код ЄДРПОУ 36704898; електронна пошта: ukrspecteh2019@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 2; код ЄДРПОУ 41060155; електронна пошта: krampostavka@ukr.net, voronovr111@gmail.com) заборгованість в сумі 329 800,00 грн., судовий збір в сумі 4947,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2023.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман