Рішення

від 14.12.2023 по справі 908/1890/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/6/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 Справа № 908/1890/23 (910/8606/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Петруніної С.О., розглянувши матеріали справи № 908/1890/23(910/8606/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул.Південне шосе, буд.78-А, м.Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43173964)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФЗ Солюшіонс (вул.Інститутська, буд.16, офіс 1/22, м.Київ, 01021; поштова адреса: вул.Кудрявська, 3/5, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39802167)

про стягнення 8 134 254,35 грн

За участі представників учасників:

від позивача адвокат Острик С.Ю., ордер на надання правничої (правової) допомоги

від відповідача /в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду/ адвокат Щербина О.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги

УСТАНОВИВ:

Ухвалою від 28.06.2023 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченко Я.В. відкрив провадження у справі №910/8606/23 за позовом ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ТОВ ФЗ Солюшіонс про стягнення заборгованості у загальному розмірі 8 134 254,35 грн; справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначив на 25.07.2023 о 10.20.

В той же час, ухвалою від 27.06.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі №908/1890/23 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (Позивача за позовом), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з частиною 3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою від 25.07.2023 Господарський суд міста Києва справу № 910/8606/23 за позовом ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ТОВ ФЗ Солюшіонс про стягнення заборгованості у загальному розмірі 8 134 254,35 грн передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

05.09.2023 справа № 910/8606/23 надійшла до Господарського суду Запорізької області.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (б/н від 05.09.2023) розгляд справи № 910/8606/23 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

Зазначається, що наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався.

Господарський суд Запорізької області не зупиняв та здійснює судочинство в умовах воєнного стану, відповідно до ст. 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та враховуючи роз`яснення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022.

Зважаючи на викладені вище обставини та правові норми, ухвалою від 11.09.2023 Господарський суд Запорізької області справу № 910/8606/23 за позовом ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ТОВ ФЗ Солюшіонс прийняв до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво. Надавши оцінку характеру спірних правовідносин, предмету позову та предмету доказування, суд вирішив розглядати позов за правилами загального позовного провадження та з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання суд призначив на 10.10.2023, 10.00.

04.10.2023 суд отримав від Відповідача (ТОВ ФЗ Солюшіонс) пояснення (вих.б/н від 26.09.2023) на виконання ухвали суду від 11.09.2023, згідно яких Відповідач вказує про незмінність своєї позиції щодо відмови в задоволенні позовних вимог та щодо застосування строків позовної давності від 12.07.2023 щодо стягнення пені в сумі 1 218 233,69 грн, яка надавалася до Господарського суду міста Києва у справу раніше у відзиві на позовну заяву (б/н від 11.07.2023) та у заяві про застосування строків позовної давності (б/н від 11.07.2023).

За наслідками засідання 10.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання по справі №908/1890/23(910/8606/23) за позовом ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ТОВ ФЗ Солюшіонс до 26.10.2023, 11.00.

Ухвалою від 26.10.2023 суд закрив підготовче провадження у справі №908/1890/23(910/8606/23) та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.11.2023, 12.00.

Представник Позивача звернувся до суду з клопотанням (вих.б/н від 29.11.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 29.11.2023 о 12.00.

Також клопотання про відкладення розгляду справи (б/н від 28.11.2023) подав Відповідач (представник), пославшись на ведення сторонами перемовин щодо укладення мирової угоди.

Взявши до уваги заявлення представників сторін, ухвалою від 29.11.2023 судове засідання суд відклав до 14.12.2023, 12.00.

На засідання 14.12.2023 Відповідач подав клопотання (б/н від 08.12.2023), у якому просить направити справу № 908/1890/23(910/8606/23) про стягнення загальної суми 8 134 254,35 грн до Господарського суду міста Києва на підставі п.1 ч.1 ст.31 ГПК України. В обґрунтування заявлення зазначив, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 ухвалу від 27.06.2023 у справі № 908/1890/23, якою Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», скасовано, відтак на цей час Господарський суд Запорізької області не здійснює провадження у справі № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» і з огляду на такі обставини розгляд позову ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» до ТОВ «ФЗ Солюшіонс» має відбуватися за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням Відповідача, поза прив`язування до справи про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» та складу суду, в провадженні якого перебувала ця справа.

Позивач, у свою чергу, надав заперечення на клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва (б/н від 13.12.2023), пославшись на положення ч.2 ст.31 ГПК України. Зазначив, що позовне провадження Господарський суд Запорізької області прийняв до свого розгляду правомірно, оскільки на день прийняття до розгляду справи ухвалою від 11.09.2023 процедура банкрутства ТОВ «Алд Інжиніринг та Будівництво» існувала та не була скасована, ухвала від 27.06.2023 у справі 908/1890/23 набрала чинності з моменту її оголошення, а апеляційне оскарження не зупиняло її дію. Також Позивач звернув увагу, що з моменту подання позову до Господарського суду міста Києва минуло шість місяців, передача справи знов до Господарського суду міста Києва матиме наслідком порушення прав сторін на справедливий суд протягом розумного строку, що встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому подання подібних клопотань Відповідачем Позивач вважає свідченням зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Судове засідання відбулось за участі представника Позивача в залі суду та представника Відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та зафіксовано за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

Представник Відповідача підтримала письмове клопотання про передачу справи за підсудністю за територіальним місцезнаходженням Відповідача.

Відносно цього клопотання Відповідача зазначає наступне.

Дійсно, на цей час ухвала від 27.06.2023 у справі № 908/1890/23, якою Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», є скасованою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у цій справі і наразі господарський суд не здійснює провадження у справі про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво».

В той же час, за приписом ч.2 ст.31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Обставини передачі справи № 910/8606/23 Господарським судом міста Києва та прийняття до розгляду цієї справи Господарським судом Запорізької області докладно наведені вище. Правові підстави для передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва у зв`язку із скасуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» відсутні в силу цих обставин та правових положень ч.2 ст.31 ГПК України.

Клопотання Відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю суд відхилив.

Представник Відповідача в усній формі заявила про відкладення судового розгляду, пославшись, як і у раніше поданому письмовому клопотанні (б/н від 28.11.2023), на тривання між сторонами перемовин про укладення мирової угоди.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного (як то проект мирової угоди, листування сторін у будь-якому форматі, т.інш.) Відповідач у справу не представив.

Представник Позивача, натомість, висловився про те, що намагання сторін укласти мирову угоду не мають місця, про що він обізнаний з розмов безпосередньо з керівником ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво».

В розрізі таких обставин та пояснень суд не знайшов підстав для подальшого відтермінування розгляду справи та відкладення судового засідання. Не можна залишити поза увагою, що з дня звернення Позивача з позовом до суду (29.05.2023) минуло більш як півроку, а отже часу для досягнення примирення на випадок таких намірів було більш як достатньо.

За підсумками судового засідання 14.12.2023 у нарадчій кімнаті суд вирішив спір по суті, ухвалив рішення, вступну та резолютивну частини якого оголосив після виходу з нарадчої кімнати.

Звернувшись з позовом до суду, ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» Позивач послалося на неналежне виконання ТОВ «ФЗ Солюшіонс» - Відповідачем грошових зобов`язань за укладеним сторонами договором поставки №07/2021/359 від 20.12.2021 та неоплату поставленого товару на суму 5 705 855,20 грн, наслідком чого, крім заявлення до стягнення в судовому порядку зазначеної суми основного боргу, стало нарахування та заявлення до стягнення за відповідні періоди прострочення інфляційних втрат, що склало 1 049 120,94 грн, 3% річних, що склало 161 044,52 грн, та пені, розмір якої склав 1 218 233,69 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (б/н від 11.07.2023), у якому наголосив, що між сторонами існують взаємні невиконані зобов`язання. Так, продукція (металопрокат) за договором, покладеним Позивачем у підставу позову, була поставлена Позивачем відповідно до домовленостей на виготовлення обладнання за іншим договором - договором поставки № 08/2021/245 від 15.09.2021, укладеним між ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», як покупцем, та ТОВ «ФЗ Солюшіонс» - постачальником і сума договору № 08/2021/245 від 15.09.2021 становить 47 712 782,40 грн, однак ці обставини Позивач ігнорує, що тягне наслідки для Відповідача, оскільки на сьогодні Відповідач виготовив обладнання для Позивача на суму 47 712 782,40 грн, за яке Позивач не здійснює розрахунки. На підтвердження Відповідач зауважив на його відповіді вих.№ 22К-816 від 14.12.2022 на досудові вимоги Позивача вих.№ 22/205 та вих.№ 22/206 від 09.12.2022, в якій Відповідач зазначив про те, що як тільки ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» здійснить оплату за виготовлений товар по договору поставки №07/2021/245 від 15.09.2021, ТОВ «ФЗ Солюшіонс» проведе розрахунки з ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» по договору поставки №07/2021/359 від 20.12.2021. Також Відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану. Крім того, зауважив на положеннях ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, зазначаючи про право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Підсумовуючи свої доводи та посилання, Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити Позивачу в задоволенні позову про стягнення з ТОВ «ФЗ Солюшіонс» 5 705 855,20 грн основного боргу, 1 049 120,94 грн втрат від інфляції та 161 044,52 грн 3% річних.

Відносно заявленої Позивачем до стягнення пені Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (б/н від 11.07.2023). Пояснив, що початок нарахування пені припадає на дні березня та квітня 2022 року, а отже позовна давність за вимогами в цій частині сплила у відповідні дні березня та квітня 2023 року і зважаючи на те, що позов пред`явлено до суду в травні 2023 року, то на момент цього звернення строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки є пропущеним. Позивач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 1 218 233,69 грн.

Позивач, у свою чергу, надав відповідь на відзив (б/н від 24.10.2023), у якому на аргументи Відповідача зазначив, що умови проведення розрахунків за договором поставки 07/2021/359 від 20.12.2021, на підставі якого заявлено позовні вимоги, передбачені цим же договором і у ньому відсутні посилання на те, що оплата за договором поставки 07/2021/359 від 20.12.2021 ставиться в залежність від виконання інших договорів, в тому числі договору 07/2021/245 від 15.09.2021. Відносно посилань Відповідача на обставини форс-мажору Позивач навів, що договором поставки визначений порядок повідомлення про настання форс-мажорних обставин (пункт 7.3), всупереч яким Відповідач не повідомляв Позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, за своєю ініціативою негайно, письмово та за першої можливості, а зазначив про форс-мажорні обставини лише у відповіді на досудову вимогу Позивача про оплату у грудні 2022 року, тобто лише після отримання вимоги та за спливом значного проміжку часу і при цьому не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог договору. Щодо заявленої до стягнення пені Позивач зазначив, що її розмір відносно основного боргу становить 21,35%, що є розумним, збалансованим та співмірним із урахуванням невиконання боржником свого зобов`язання протягом усього періоду з моменту утворення боргу, а тому застосування пені у заявленому до стягнення розмірі не порушує засади судочинства. Стосовно заяви Відповідача про застосування строку позовної давності Позивач пояснив, що подаючи позов про стягнення нарахованої пені, виходив із положень Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вивченням матеріалів справи, наданням оцінки обставинам справи та правовідносинам сторін, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

20.12.2021 між ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» (Позивачем), як Постачальником, та ТОВ «ФЗ Солюшіонс» (Відповідачем) - Покупцем укладений договір поставки № 07/2021/359 (далі Договір, Договір №07/2021/359), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти і оплатити виготовлений Постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Постачальник зобов`язується поставляти товар в кількості і асортименті, визначених Специфікаціями, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється Постачальником в узгоджені терміни (п.1.4 Договору).

Поставка товарів здійснюється у строки, передбачені Специфікацією до Договору. Товар за Договором поставляється Покупцю окремими партіями на умовах, визначених в Специфікаціях. Товар може знаходитись на відповідальному збереженні Постачальника за домовленістю сторін до моменту його вивезення зі складу Постачальника. Поставка замовленого товару здійснюється Постачальником в строки відповідно до підписаних сторонами Специфікацій. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди Покупця (п.4.1 4.3 Договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної (п.4.4 Договору).

Покупець оплачує поставлені товари за цінами, визначеними в кожній окремій Специфікації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п.5.1 Договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 90 календарних днів після підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної, на підставі наданих Постачальником оригіналів видаткових накладних (п.5.2 Договору).

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника (п.5.3, 5.4 Договору).

В рамках Договору сторонами укладено Специфікацію № 1 від 20.12.2021, Специфікацію № 2 від 22.12.2021, Специфікацію № 3 від 06.01.2022, Специфікацію № 4 від 10.01.2022, Специфікацію № 5 від 11.01.2022, Специфікацію № 6 від 13.01.2022, Специфікацію № 7 від 26.01.2022, Специфікацію № 8 від 03.02.2021, Специфікацію № 9 від 27.01.2022, у яких узгоджені види, характеристики та вартість товару, умови постачання.

Згідно з тотожними умовами п.1.3 всіх Специфікацій поставка товару здійснюється Постачальником протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами Специфікації.

Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підтвердження постачання товару згідно з умовами Договору Позивач представив підписані та скріплені печатками з обох сторін Договору видаткові накладні: № 3036 від 22.12.2022 на суму 606 561,59 грн, № 103 від 05.01.2022 на суму 626 653,67 грн, № 100 від 06.01.2022 на суму 33 604,37 грн, № 106 від 06.01.2022 на суму 153 920,00 грн, № 111 від 06.01.2022 на суму 639 383,11 грн, № 112 від 06.01.2022 на суму 178 889,20 грн, № 114 від 10.01.2022 на суму 62 691,16 грн, № 99 від 11.01.2022 на суму 638 272,56 грн, № 77 від 12.01.2022 на суму 153 674,38 грн, № 78 від 12.01.2022 на суму 163 553,24 грн, № 79 від 12.01.2022 на суму 166 882,18 грн, № 110 від 12.01.2022 на суму 57 134,10 грн, № 101 від 13.01.2022 на суму 26 103,40 грн, № 102 від 13.01.2022 на суму 32 104,18 грн, № 105 від 13.01.2022 на суму 46 866,10 грн, № 107 від 13.01.2022 на суму 140 118,22 грн, № 108 від 13.01.2022 на суму 182 792,59 грн, № 109 від 23.01.2022 на суму 36 989,50 грн, № 255 від 26.01.2022 на суму 21 579,91 грн, № 221 від 27.01.2022 на суму 708 563,52 грн, № 244 від 27.01.2022 на суму 19 172,65 грн, № 250 від 27.01.2022 на суму 739 975,24 грн, № 257 від 27.01.2022 на суму 270 370,33 грн.

Перелічені накладені є належними доказами, які свідчать про поставку Позивачем на підставі Договору обумовленого Специфікаціями до Договору товару на загальну суму 5 705 855,20 грн та його прийняття у власність Відповідачем.

Водночас, як свідчать матеріали справи, Відповідач в обумовлені Договором строки за товар не розрахувався, докази оплати у відповідності до п.5.2 Договору, рівно як й після того, відсутні.

Відповідач заперечень як таких проти отримання товару та його неоплати не надав, однак заперечив позов по інших обґрунтуваннях та виправданнях, які докладно відображені вище, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Представленими як Позивачем, так і Відповідачем матеріалами підтверджується, що в порядку досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу досудову вимогу вих.№ 22/206 від 09.12.2022 про сплату заборгованості за Договором № 07/2021/359 в сумі 5 705 855,20 грн, а також нарахувань на цю суму (3% річних, втрат від інфляції та пені), на яку Відповідач відповів листом вих.№ 22К-816 від 14.12.2022, де зазначив, що поставлена за Договором № 07/2021/359 продукція була використана на виготовлення товару за Договором поставки № 07/2021/245 від 15.09.2021 (далі Договір № 07/2021/245), який укладено між ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», як Покупцем, та ТОВ «ФЗ Солюшіонс», як Постачальником, а тому, щойно буде проведена оплата за виготовлений товар по Договору № 07/2021/245, ТОВ «ФЗ Солюшіонс» проведе розрахунки по Договору № 07/2021/359.

Також у листі вих.№ 22К-816 від 14.12.2022 ТОВ «ФЗ Солюшіонс» зазначило, що опинилося у складних умовах воєнного часу, однак доклало максимум зусиль для належного виконання договірних умов, висловило сподівання на розуміння та гарантування оплати товару за Договором № 07/2021/245.

У відзиві на позов, наголошуючи на існуванні взаємних невиконаних зобов`язань сторін, Відповідач відзначив, що сума Договору № 07/2021/245 становить 47 712 782,40 грн, на підтвердження правовідносин Відповідач представив цей Договір з додатковими угодами № 1 від 01.02.2022 та № 2 від 30.12.2022 до нього, Специфікацію № 1 від 15.09.2021 до цього Договору на суму 47 712 782,40 грн.

Суд відзначає, що будь-як не заперечуються обставини договірних відносин сторін за Договором № 07/2021/245, але ж ці відносини перебувають в іншому правовому полі, ніж правовідносини сторін за Договором № 07/2021/359, які є предметом розгляду даної справи.

Будь-які докази поставлення в залежність розрахунків за Договором № 07/2021/359, який покладено у підставу позову, від розрахунків за Договором № 07/2021/245, відсутні. Умови цих договорів такого не передбачають.

Рівно так відсутні докази досягнення між сторонами домовленостей щодо здійснення взаємозаліків за зазначеними договорами, укладення угод щодо цього чи щодо відтермінування виконання зобов`язання з оплати за Договором тощо.

Ведення за таких обставин Відповідачем мови про виконання ним грошових зобов`язань за Договором № 07/2021/359 за умови та після виконання Позивачем зобов`язань за Договором № 07/2021/245, не має під собою підґрунтя.

Договір № 07/2021/359 та Договір № 07/2021/245 є окремими правочинами з окремими правами та обов`язками сторін і Позивач вправі вимагати оплати за Договором № 07/2021/359, не залежно від обставин у правовідносинах за Договором № 07/2021/245.

Відповідач, у свою чергу, був вправі (та має право й на цей час) вимагати від Позивача виконання грошових зобов`язань за Договором № 07/2021/245 в разі їх невиконання, в тому числі звернутися за судовим захистом шляхом пред`явлення позову про стягнення з Позивача заборгованості, однак цього не здійснив.

Внаслідок наполягання Відповідача в ході судового розгляду на вірогідності укладення між сторонами мирової угоди суд, окрім зазначеного відносно цього в описовій частині даного рішення, вважає за доцільне звернути увагу, що з часу пред`явлення Позивачем Відповідачу досудової вимоги вих.№ 22/206 від 09.12.2022 минув рік (з часу пред`явлення позову до суду більш як півроку), однак сторонами згоди по розрахунках не досягнуто. Разом з тим на будь-який випадок суд зауважує Відповідачу, що закон передбачає можливість укладення мирової угоди й на стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене слід визнати, що матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем умов Договору в частині оплати отриманого товару загальною вартістю 5 705 855,20 грн та утворення заборгованості, внаслідок чого позов в частині стягнення з Відповідача цієї суми основного боргу є таким, що підлягає задоволенню.

Відносно заявлення до стягнення Позивачем трьох процентів річних та втрат від інфляції суд зазначає наступне.

За положеннями ч.1 ст.612 України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

За прострочення виконання зобов`язань, за періоди з дня прострочення по 22.03.2023 включно, Позивач окремо по кожній видатковій накладній нарахував та заявив до стягнення 3% річних та суми втрат від інфляції, що склало загальні суми 161 044,52 грн та 1 049 120,94 грн відповідно.

Суд перевірив розрахунки та визнав їх виконаними правильно, узгоджено з умовами Договору (п.5.2) в частині визначення граничних строків оплати та настання дня прострочення, а отже в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції позовні вимоги також є правомірними та обґрунтованими.

Відзив Відповідача щодо цієї частини позову не заслуговує уваги.

Ведення у відзиві Відповідачем мови про форс-мажорні обставини, зумовлені обставинами, за яких в України введений воєнний стан, носить декларативний характер.

Однак не варто залишити поза увагою, що за умовами п.7.3 Договору сторони домовились, що не несуть відповідальність за невиконанню чи неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання та неналежне виконання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин. Форс-мажорними вважаються будь-які обставини, які носять непереборний, масовий характер і/або роблять неможливим функціонування органів державної влади, підприємств, установ, організацій і роблять неможливим належне виконання зобов`язань за Договором. Сторона, яка не може виконати зобов`язання а зв`язку з дією форс-мажорних обставин, повинна при першій же можливості негайно письмово повідомити іншу сторону яро настання, прогнозний строк дії і припинення цих обставин, інакше вважається, що форс-мажорні обставини були відсутні.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2).

Позивач, крім констатації засвідчення листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ніяк не пояснив та не довів будь-якими доказами виконання домовленостей за п.7.3 Договору, а також й те, що невиконання зобов`язання з оплати за Договором зумовлено обставинами воєнного стану.

При цьому не слід залишати поза увагою й той факт, що в умовах введеного в Україні воєнного стану опинилося як підприємство Відповідача, так і підприємство Позивача.

Крім того, заперечуючи позов в частині інфляційних втрат та 3% річних, Відповідач, також у декларативній формі, навів положення ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

За положеннями ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Зі змісту наведених положень слідує, що вони застосовуються до відповідальності у вигляді штрафу та пені та не застосовуються до нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов`язання, нарахованих згідно ст.625 ЦК України.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в загальному розмірі 1 218 233,69 грн суд зазначає таке.

Згідно з п.7.2 Договору № 07/2021/359 за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач розрахував пеню окремо по кожній видатковій накладній, у відповідності до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок та визнав його виконаними правильно, узгоджено з умовами Договору (п.5.2, 7.2), в тому числі в частині визначення граничних строків оплати та настання днів прострочення.

В частині стягнення пені позовні вимоги є також правомірними та обґрунтованими.

Щодо цієї частини позову Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 218 233,69 грн за спливом цього строку.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, правила позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України.

Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

За приписом ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач у відповідності до умов Договору розрахував пеню за періоди прострочення з 23.03.2022 по 23.09.2022, з 06.04.2022 по 06.10.2022, з 07.04.2022 по 07.10.2022, з 11.04.2022 по 11.10.2022, з 12.04.2022 по 12.10.2022, з 13.04.2022 по 13.10.2022, з 14.04.2022 по 14.10.2022, з 24.04.2022 по 24.10.2022, з 27.04.2022 по 27.10.2022, з 28.04.2022 по 28.10.2022.

Позивач подав позов до господарського суду 29.05.2023 (згідно відомостей накладної Укрпошти, з якою до суду надіслано поштове відправлення з позовними матеріалами).

В той же час, заявивши про застосування наслідків спливу позовної давності, Відповідач не врахував таких обставин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з подальшими змінами «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України було установлено карантин. Термін тривання карантину шляхом внесення змін до цієї Постанови неодноразово продовжувався.

В подальшому Кабінет Міністрів України установив на території України карантин, прийнявши Постанову «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, продовживши дію карантину, встановленого згідно з Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 із змінами. До цієї Постанови від 09.12.2020 № 1236 також вносилися зміни, терміни карантину продовжувались.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строки позовної давності (ст. 257, 258 ЦК України) в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

На час звернення Позивача з позовом до суду дія карантину тривала (карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Таким чином, на час звернення Позивача до суду строк позовної давності за вимогами про стягнення пені не сплинув в силу Закону України від 30.03.2020 № 540-IX та п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, внаслідок продовження цього строку за законом.

З огляду на викладене слід визнати, що аргументи відзиву Відповідача є неприйнятними та не знаходять свого підтвердження матеріалами справи. Заява Відповідача щодо застосування до позовних вимог про стягнення пені строків позовної давності не є обґрунтованою та правомірною.

Натомість, є підставними та ґрунтовними доводи Позивача у відповіді на відзив.

За таких викладених вище обставин суд задовольнив позов в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір в розмірі 122 013,82 грн покладається на Відповідача. Ця сума підлягає відшкодуванню Позивачу Відповідачем.

Керуючись ст. 3, 12, 20, 129, 194, 195, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЗ Солюшіонс (вул.Інститутська, буд.16, офіс 1/22, м.Київ, 01021; поштова адреса: вул.Кудрявська, 3/5, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39802167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул.Південне шосе, буд.78-А, м.Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43173964) 5 705 855 /п`ять мільйонів сімсот п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять/ грн 20 коп. основного боргу, 1 049 120 /один мільйон сорок дев`ять тисяч сто двадцять/ грн 94 коп. інфляційних втрат, 161 044 /сто шістдесят одну тисячу сорок чотири/ грн 52 коп. - 3% річних, 1 218 233 /один мільйон двісті вісімнадцять тисяч двісті тридцять три/ грн 69 коп. пені та 122 013 /сто двадцять дві тисячі тринадцять/ грн 82 коп. відшкодування судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копії рішення надіслати сторонам спору, представникам до кабінетів Електронного суду / на адреси електронної пошти з КЕП судді.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 22.12.2023.

Суддя Р.А.Ніколаєнко