Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/12559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/12559/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЛАУТ ТВ ЧЕКРКАСИ (18001, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 37 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ 365 (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 101 А)

про стягнення 36 109,41 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКЛАУТ ТВ ЧЕРКАСИ" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ 365 про стягнення 36 109,41 грн, з яких 24 000, 00 грн сума основного боргу, 6 504,00 грн сума інфляційних витрат, 1 075,00 грн 3% річних, 4 530,41 грн сума пені. за Договором №155-1219-П від 27 грудня 2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЛАУТ ТВ ЧЕКРКАСИ залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 року була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням 27.09.2023 вручена уповноваженій особі позивача. Крім того, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження, який надсилався на адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ 365 (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 101а).

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/12559/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ 365, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між адресу Товариством з обмеженою відповідальністю НАШ 365 (далі-Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКЛАУТ ТВ ЧЕРКАСИ" (далі-Провайдер) укладено договір № 155-1219-П відповідно умов до якого, провайдер зобов`язується надавати послуги з приймання та передавання сигналу програми Абонентам у телемережі на території за допомогою аналогового, цифрового та ІРТV формату. Послуги починають надаватися Підприємству з дня набрання чинності цього Договору (п.п.1.1,1.2).

Відповідно до пп.2.3.6 п.2.3 Договору підприємство зобов`язується вчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок з Провайдером.

Сторони погодили, що ціна Договору складається із вартості послуг з приймання та передавання Сигналу Програми за весь строк дії Договору. Підприємство щомісяця сплачує Провайдеру плату в розмірі 12 000,00 грн. Оплата здійснюється Підприємством на підставі отриманого рахунку-фактури та Акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Провайдера (п. 5.1, 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 передбачено, що факт надання послуг з приймання та передавання Сигналу Програми в Телемережі Провайдера фіксується у Акті наданих послуг, підписаному Сторонами.

Сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за Договором, Підприємство сплачує на письмову вимогу Провайдера пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3 Договору).

Згідно до п. 7.1, 7.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього Договору, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору), зокрема, але не виключно: стихійні лиха, пожежі, страйки, масові заворушення, війна, військові дії, акти і дії державних органів, та інші обставини, які неможливо було передбачити і які на залежать від волі Сторін та перешкоджають виконанню Сторонами зобов`язань за цим Договором. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо впливає на виконання зобов`язань в строк, встановлений в цьому Договорі, цей строк відповідно переноситься на час дії вищезгаданих обставин. Сторона, для, якої склалась неможливість виконання зобов`язань, повинна терміново повідомити у письмовій формі іншу Сторону про настання, прогнозований термін дії та припинення вищевказаних форс-мажорних обставин, однак не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів з дати їх настання і припинення.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з 01 січня 2020 року та діє протягом 1 (одного) року. У випадку, якщо жодна 1 Сторін за 30 (тридцять) календарних днів, до закінчення строку дії Договору не заявить про бажання її розірвати або внести зміни та/або доповнення, Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік і на тих самих умовах без оформлення додаткових документів. Припинення дії даного Договору не звільняє Сторін від виконання своїх зобов`язань, що виникли до дати припинення Договору (п. 9.1, п.9.3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено рахунки на оплату №97 від 16.11.2021, №1 від 10.01.2022 за надання послуг з забезпечення доступу до сигналу телемережі.

Актами надання послуг №123 від 21.12.2021 та №1 від 31.01.2022 підтверджується належне виконання позивачем договірних зобов`язань в частині надавати послуг з приймання та передавання сигналу програми Абонентам у телемережі. Крім того, вищевказані акти підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЛАУТ ТВ ЧЕКРКАСИ.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 27.12.2019 по 31.07.2023, підтверджено сальдо по дебету, яке становить 24 000,00 грн.

Суд наголошує, що самі по собі акти звірки розрахунків не є належними доказами факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов`язань з поставки товару), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Надані позивачем первинні документи підтверджують факт надання послуг та прийняття їх відповідачем.

Разом з тим, позивачем адресу відповідача була скерована претензія з вимогою про сплату вказаної суми боргу, проте остання була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю НАШ 365 без відповіді та без виконання.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 109,41 грн, з яких 24 000, 00 грн сума основного боргу, 6 504,00 грн сума інфляційних витрат, 1 075,00 грн 3% річних, 4 530,41 грн сума пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 названого Кодексу).

У силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені й частиною 3 ст. 2 ГПК України, якою визначено принцип змагальності сторін як одну з основних засад господарського судочинства.

Сутність названого принципу розкрита законодавцем у ст. 13 ГПК України, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ч.1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому підпадає під правове регулювання, зокрема, глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг урегульовані, серед іншого, і Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою КМУ від 11 квітня 2012 року № 295.

Так, відповідно до п.72 названих Правил розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору.

Умовами договору передбачено, що Провайдер щомісячно, до 10-го числі місяця, наступного за звітним місяцем, передає Підприємству два примірники Акту наданих послуг з підписом та печаткою Провайдера. Підприємство протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання примірників Акту, підписує та проставляє печатку на них і направляє один примірник Акту Провайдеру або надає письмову мотивовану відмову від підписання Акту.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 24 000,00 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 24 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати послуги з приймання та передавання сигналу програми Абонентам у телемережі та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на суму 24 000,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 504,00 грн інфляційні витрати, 1 075,00 грн 3% річних, 4 530,41 грн суму пені.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 названого Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що остання нарахована на суми заборгованості за кожним з рахунків - актів окремо, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо початкових та кінцевих дат наявності у кредитора права на таке нарахування, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у загальному розмірі 4 530,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем на суми заборгованості за кожним з рахунків - актів окремо, суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 6 504,00 грн. за визначений позивачем період їх нарахування підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний позивачем на суми заборгованості за кожним з рахунків - актів окремо, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у загальній сумі 1 075,00.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо надання послуг у строки визначені договором, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір №б/н про надання правової допомоги від 01 червня 2023, який укладений між ТОВ «МАКЛАУТ ТВ ЧЕКРКАСИ» та адвокатом Яковенко О.О., додаток №1 від 01.07.2023 до Договору, відповідно до якого сторони погодили суму гонорару, яка становить 5 000,00 грн, акт наданих послуг від 31.07.2023, прибутковий касовий ордер № 11 від 31.07.2023 на суму 5000,00 грн.

У пункті 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну фактично понесені витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром фактично понесеними. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Тогджу проти Туреччини, заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; Начова та інші проти Болгарії, заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; Імакаєва проти Росії, заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; Карабуля проти Румунії, заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; Бєлоусов проти України, заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги повністю, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірними із складністю даної справи.

Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 126, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ 365 (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 101 А; код ЄДРПОУ 42590855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКЛАУТ ТВ ЧЕРКАСИ" (18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 37; код ЄДРПОУ 39479190) основну суму заборгованості в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 6 504 (шість тисяч п`ятсот чотири) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 075 (одну тисячу сімдесят п`ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 4 530 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн. 41 коп, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова