Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/14610/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аква - Холдинг

до Державного підприємства Національна атомна Енергогенеруюча компанія Енергоатом

про стягнення 259 391, 65 грн

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Холдинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 259 391,65, з яких 254 976,00 грн - сума основного боргу, 1 775,08 грн - сума інфляційних витрат та 2 640,57 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки №53-122-01-23-13261 від 19 квітня 2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.10.2023 засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечував проти наявності основного боргу у розмірі 254 976, 00 грн, проте заперечив проти нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити 3 % річних та інфляційні втрати посилаючись на військовий стан, втрачені виробничі потужності підприємства та важкий фінансовий стан.

26.10.2023 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідають принципам розумності, справедливості та пропорційності.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аква-Холдинг (далі - постачальник) та Державним підприємством Національна атомна Енергогенеруюча компанія Енергоатом ( далі - замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13261 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника, а замовник зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 24310000-0 гіпохлорит натрію, яка передбачена специфікацією № 1 (п. 1.2 договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4 договору).

Загальна сума договору (вартість продукції) становить 254 976, 00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукцію вказана у специфікації № 1. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10 даного договору (п.п. 2.2 2.4 договору).

Як встановлено пунктом 3.1 договору продукцію поставляється в період по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно Інкотермс 2010.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початком перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (п. 6.1 договору).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної замовником.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії договору по 29.12.2023 (п. 12.1 договору).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару, виробника товару, його кількість, строк поставки та вартість на загальну суму 254 976, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку на загальну суму 254 976, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 509 від 25.04.2023 року, яка підписана з боку відповідача Потайчук О.М. за довіреністю № 58 від 25.04.2023.

27.04.2023 відповідачем складено ярлик на придатну продукцію № 1-174-601.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" про невиконання Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" своїх зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару.

03.08.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 03/08 Ю3 з проханням сплатити наявну заборгованість у розмірі 254 976, 00 грн.

Листом № 15667/001- юр від 17.08.2023 відповідач повідомив, що вживає всі заходи для проведення розрахунків з позивачем

На момент розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просить стягнути з відповідача борг у розмірі 254 976, 00 грн, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором з постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" було долучено до позовної заяви видаткову накладну № 509 від 25.04.2023 та товарно-транспортну накладну № 509 від 25.04.2023.

Видаткова накладна № 509 від 25.04.2023 містить містить посилання на реквізити Договору, в ній зазначено номенклатуру, кількість та вартість товару, що постачається.

При цьому, дана накладна підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Зокрема, у видатковій накладній № 509 від 25.04.2023 від імені відповідача міститься підпис Потайчук О.М.

Відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечує факт постачання товару за Договором.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підписаною представниками та скріпленою печаткою позивача видатковою накладною № 509 від 25.04.2023 підтверджується постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" товару вартістю 254 976, 00 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початком перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно податкової накладної № 106 від 25.04.2023 та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 12.05.2023, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці товару Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за видатковою накладною № 509 від 25.04.2023 вартістю 254 976,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 27.04.2023 відповідачем складено ярлик на придатну продукцію № 1-174-601.

Відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечує факт надання позивачем передбачених пунктом 6. 4 договору документів.

Отже, враховуючи, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, то поставлений за спірною видатковою накладною товар підлягав оплаті до 07.05.2023 включно.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовувались такі твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг", що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не оплачено поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" за видатковою накладною № 509 від 25.04.2023 товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів сплати Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" коштів у розмірі 254 976, 00 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" борг у розмірі 254 976, 00 грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, у зв`язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" про стягнення боргу у розмірі 254 976, 00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква - Холдинг" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 2 640, 57 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 775, 08 грн, нарахованих за період з 09.05.2023 по 11.09.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що порушення зобов`язань перед позивачем відбулось не з його вини, а з незалежних від нього обставин. А саме внаслідок втрати Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладення на відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), що є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання, тому просить суд зменшити нараховані йому 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо вказаних доводів, то суд враховує, що договір поставки № 53-122-01-23-13261 був укладений сторонами 19.04.2023 в той час уже було введено на території України воєнний стан, отже сторони взяли на себе підприємницький ризик виконання даного договору під час дії воєнного стану.

У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Так, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання з оплати поставленого товару за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, усвідомлювало, строк оплати товару, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Окрім того, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.

Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач просив суд зменшити 3% річних та інфляційні втрати, врахувавши відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань за договором, скрутне фінансово-економічне становище та стратегічне значення у виробництві електроенергії для потреб населення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/11164/23 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Отже, відповідач розуміючи специфіку законодавчого регулювання на ринку електричної енергії та наявні в нього проблеми щодо розрахунків зі своїми контрагентами, не був позбавлений можливості погодити з позивачем у договорі поставки більш тривалі строки оплати за товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 910/4094/21.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 09.05.2023 по 11.09.2023, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірним та стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає сума 3% річних у розмірі 2 640, 57 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 775, 08 грн.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та повернення 50 % судового збору з державного бюджету позивачу, то суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки відповідач підтверджував, що у нього наявна основна заборгованість у розмірі 254 976, 00 грн, проте заперечував проти нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а тому положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані до даної справи, отже суд визнає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аква Холдинг до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 259 391, 65 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аква - Холдинг (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок 5; код ЄДРПОУ 44092394) суму основного боргу у розмірі 254 976 (двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість) грн 00 коп, 3 % річних у розмірі 2 640 (дві тисячі шістсот сорок) грн 57 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 775 (одну тисячу сімсот сімдесят п`ять) грн 08 коп, а також судові витрати у розмірі 3 890 (три тисячі вісімсот дев`яносто) грн 87 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

Суддя Літвінова М.Є.