Рішення

від 22.12.2023 по справі 910/15700/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/15700/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, Будівельна база № 1, промислова зона 35/2, ідентифікаційний код 36217282)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 4/2, ідентифікаційний код 31303049)

про стягнення 82 277,18 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" про стягнення 82 277,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 148/63-145-SG-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання від 22.09.2015, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, за період з жовтня 2018 по серпень 2023 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 53 880,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 919,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 967,71 грн та пеню у розмірі 7 509,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не була вручена відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується відомостями веб-ресурсу АТ "Укрпошта" - "Трекінг" щодо поштового відправлення №0600052524188.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Складське господарство» (далі позивач, зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація» (далі відповідач, поклажодавець) було укладено договір №148/63-145-SD-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання (далі договір), відповідно до умов якого, у порядку і на умовах, визначених договором, зберігач надає поклажодавцю послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП «Складське господарство» таких матеріальних цінностей: найменування ТМЦ захисне огородження модулів дезактивації, кр. 2079077.00000; кількістю 1 шт.; вартість за одиницю, без ПДВ, грн. 120 000 грн. Право власності на майно залишається за поклажодавцем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача. Умови даного договору поширюються на відносини сторін, що стосуються предмета даного договору, які виникли до його укладення з 23.06.2015 (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, поклажодавець зобов`язаний передати майно на відповідальне зберігання зберігачу за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.5 договору, зберігач зобов`язаний забезпечити повне збереження майна, а після закінчення терміну зберігання зобов`язаний повернути його поклажодавцю згідно з договором за умови оплати поклажодавцем вартості наданих послуг зберігання.

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцю за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Поклажодавець зобов`язаний щомісяця оплачувати послуги зі зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 договору. Поклажодавець оплачує зберігачу вартість послуг зберігання майна в такому порядку і розмірах: загальна площа, на якій зберігається майно, становить 5 кв.м.; вартість послуги за 1 кв.м. за добу з ПДВ становить 6 грн.; у разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщено повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладання додаткової угоди до договору. Вартість зберігання узгоджується сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) (п.2.10, п. 3.1, п. 3.2 договору).

Відповідно до додатку №1 «Протокол узгодження договірної ціни» сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна становить 6,00 грн. (з ПДВ) за 1 м кв. за одну добу; площа на якій зберігається майно становить 5,00 м кв.

Відповідно до п. 3.3 договору, поклажодавець щомісяця здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно з наданим зберігачем рахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, зазначений у розділі 9 договору, в термін до 30-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг; за період з 23.06.2015 по 31.08.2015 Поклажодавець сплачує зберігачу суму 2 100 грн., в тому числі ПДВ 350 грн., протягом 30 календарних днів після укладання договору, на підставі виставленого рахунку.

Зберігач має право в односторонньому порядку змінити вартість послуг, зазначену в пункті 3.1 Договору, про що поклажодавець письмово повідомляється протягом 30 днів; у випадку, коли поклажодавець не погоджується з новою ціною послуг, він має право в будь-який момент відмовитись від договору та протягом 2-х днів забезпечити вивезення майна з території зберігача (п. 3.7 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим договором зберігач і поклажодавець несуть майнову відповідальність згідно умов договору і у відповідності з чинним законодавством України.

За несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Вказана вартість застосовується лише з метою ведення позабалансового обліку прийнятого на відповідальне зберігання майна (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання і діє протягом року.

При відсутності письмової заяви однієї із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну його істотних умов договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 7.2 договору).

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на відповідальне зберігання від 23.10.2015 відповідачем було передано позивачу на зберігання майно, а саме: захисне огородження модулів дезактивації кр.2079077.00000 у кількості - 1 шт., вартістю (без ПДВ) 120 000,00 грн. Загальна площа, на якій розміщено майно становить 5 кв. м.

22.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" внесено запис 10681100014000016 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації та про строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 22.09.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 по справі №910/16217/20, яке набрало законної сили, задоволено повністю позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" в сумі 76 622, 53 грн.

Спір у справі №910/16217/20 виник у зв`язку з тим, що 02.09.2020 ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Складське господарство" звернулося до ТОВ "НВП "Промдезактивація" із заявою № 45/0-1355 про кредиторські вимоги (заборгованість по договору № 148/63-145-SD-15-00405 від 22.09.2015 за період з 01.10.2018 по 31.08.2020), однак 21.09.2020 така заява була повернута відправникові без вручення. Під час розгляду даної справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та за якою до розміру кредиторських вимог включено також період заборгованості з жовтня 2020 по січень 2021 року.

Позивач з посиланням на лист начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.06.2023 №102277 зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 по справі №910/16217/20 до цього часу не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, за період з лютого 2021 року по серпень 2023 року позивачем були складені та надіслані відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг по договору, а саме: №2-РВ від 28.02.2021 на суму 840, 00 грн, №3-РВ від 31.03.2021, №4-РВ від 30.04.2021 на суму 900, 00 грн, №5-РВ від 31.05.2021 на суму 930, 00 грн, №6-РВ від 30.06.2021 на суму 900, 00 грн, №7-РВ від 31.07.2021 на суму 930, 00 грн, №8-РВ від 31.08.2021 на суму 930, 00 грн, №9-РВ від 30.09.2021 на суму 900, 00 грн, №10-РВ від 31.10.2021 на суму 930, 00 грн, №11-РВ від 30.11.2021 на суму 900, 00 грн, №12-РВ від 31.12.2021 на суму 930, 00 грн, №1-РВ від 31.01.2022 на суму 930, 00 грн, №2-РВ від 28.02.2022 на суму 840, 00 грн, №3-РВ від 31.03.2022 на суму 930, 00 грн, №4-РВ від 30.04.2022 на суму 900, 00 грн, №5-РВ від 31.05.2022 на суму 930, 00 грн, №6-РВ від 30.06.2022 на суму 900, 00 грн, №7-РВ від 31.07.2022 на суму 930, 00 грн, №8-РВ від 31.08.2022 на суму 930, 00 грн, №9-РВ від 31.09.2022 на суму 900, 00 грн, №10-РВ від 31.10.2022 на суму 930, 00 грн, №11-РВ від 30.11.2022 на суму 900, 00 грн, №12-РВ від 31.12.2022 на суму 930, 00 грн, №1-РВ від 31.01.2023 на суму 930, 00 грн, №2-РВ від 28.02.2023 на суму 840, 00 грн, №3-РВ від 31.03.2023 на суму 930, 00 грн, №4-РВ від 30.04.2023 на суму 900, 00 грн, №5-РВ від 31.05.2022 на суму 930, 00 грн, №6-РВ від 30.06.2023 на суму 900, 00 грн, №7-РВ від 31.07.2023 на суму 930, 00 грн, №8-РВ від 31.08.2023 на суму 930, 00 грн, а також виставлено відповідні рахунки на оплату.

Крім того, за твердженням позивача 17.05.2023, ним направлено відповідачу претензію №45/0-881 з вимогою про сплату боргу за надані послуги з жовтня 2018 по березень 2023 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також виконання рішень Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі №910/13258/16, від 22.08.2017 у справі №910/10777/17, від 03.06.2019 у справі №910/14439/18.

Однак, як зазначає позивач, вказані вище рішення відповідачем не виконані, претензія не задоволена, договір не розірваний, в той час як послуги зі зберігання майна надаються відповідачу і на даний час ним не оплачуються.

Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача 53 880, 00 грн заборгованості за договором № 148/63-145-SD-15-00405 від 22.09.2015, яка виникла у період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року (включно), а також 3% річних, 16 967, 71 грн інфляційних втрат та 7 509, 65 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначено загальні способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09. 2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Виходячи із змісту статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.

Вочевидь, прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду".

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 909/903/22, від 26.09.2023 у справі № 909/101/21, від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

Як встановлено судом, 22.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" внесено запис 10681100014000016 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права, заявивши позовні вимоги про стягнення грошової суми, до відповідача, який перебуває в стані припинення, у той час як законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи, суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Належним способом захисту прав позивача є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що ним заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період, частково охоплений рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 по справі №910/16217/20, яким зобов`язано відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги, а саме: з жовтня 2018 року по січень 2021 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Водночас, положення Господарського процесуального кодексу України (розділ VI) обмежують судовий контроль за виконанням судового рішення лише можливістю сторони виконавчого провадження звернутися зі скаргою, на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Таким чином, здійснення судового контролю за виконанням рішення суду щодо зобов`язання боржника включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги не може бути забезпечено шляхом звернення до суду з окремим позовом про стягнення з боржника заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем наявності підстав для захисту його порушеного права у вибраний ним спосіб не доведено.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 22.12.2023

СуддяПукшин Л.Г.