Постанова

від 02.07.2024 по справі 910/15700/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Справа№ 910/15700/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023

у справі № 910/15700/23 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація"

про стягнення 82 277,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" про стягнення 82 277,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 148/63-145-SG-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання від 22.09.2015, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, за період з жовтня 2018 по серпень 2023 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 53 880,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 919,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 967,71 грн та пеню у розмірі 7 509,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що 22.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" внесено запис 10681100014000016 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Здійснення судового контролю за виконанням рішення суду щодо зобов`язання боржника включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги не може бути забезпечено шляхом звернення до суду з окремим позовом про стягнення з боржника заборгованості. Позивачем наявності підстав для захисту його порушеного права у вибраний ним спосіб не доведено. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/16217/20 не виконане, що підтверджується листом начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.06.2023 № 102277.

Подаючи позовну заяву про стягнення заборгованості, в задоволенні якої відмовлено повністю оскаржуваним рішенням, позивач виходив з того, що за приписом ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, однак, такої інформації до реєстру не внесено, тому відповідач є діючим.

Скаржник зазначає, що за період з 22.07.2020, більше 3 років, відповідач ухиляється від виконання вимог ст. 105, 111, 112 ЦК України, не здійснює дій, направлених на припинення відповідача.

Також скаржник зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» дає можливість здійснювати виконання рішень щодо боржника, що перебуває у процесі припинення, ст. 39 передбачає закінчення виконавчого провадження лише у разі припинення юридичної особи, тобто з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, отже, позивачем обраний спосіб захисту права, передбачений чинним законодавством та є ефективним, бо спрямований на реальне відновлення порушеного права.

Чинне законодавство України не передбачає права звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами після закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, зокрема за зобов`язаннями, що виникли після закінчення вказаного строку, які заявлялись в тому числі до стягнення у позовній заяві у даній справі.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки, щодо вимог позивача за зобов`язаннями, що фактично виникли після закінчення строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється та неохоплені рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/16217/20 в сумі 51 720,16 грн.

Скаржник вказує на те, що враховуючи те, що відповідача не ліквідовано, невиконані зобов`язання за договором № 148/63-145-SG-15-00405 від 22.09.2015 не припиняються, як в частині стягнення грошових зобов`язань за договором, відповідальності за їх несвоєчасне виконання, визначене ст. 625 ЦК України, та штрафних санкцій, визначених договором. Однак, в оскаржуваному рішенні від 22.12.2023 суд першої інстанції лише звернув увагу позивача, що ним заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період, частково охоплений рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/16217/20, яким зобов`язано відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги, а саме: з жовтня 2018р по січень 2021р. у сумі 30 557,02 грн, водночас, позовна заява містить вимогу про стягнення заборгованості, в тому числі з лютого 2021р. по серпень 2023р. станом на 03.10.2023.

Скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, про те, що якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Відповідачем не надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15700/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

16.01.2024 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/15700/23 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв`язку з тим, що його близький родич працює в Державному підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 задоволено. Справу № 910/15700/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом повторного розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024, для розгляду справи № 910/15700/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23. Призначено до розгляду апеляційну Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну сторони правонаступником у справі № 910/15700/23. Замінено сторону (відповідача) у справі № 910/15700/23, а саме Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24584661) на правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє Філія «Відокремлений підрозділ «Складське господарство» (код ЄДРПОУ 36217282, місцезнаходження Будівельна база №1, промислова зона 352, м. Вараш, Рівенська область, 34400).

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/15700/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 22.09.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір №148/63-145-SD-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання (далі договір), відповідно до умов якого, у порядку і на умовах, визначених договором, позивач, за договором зберігач, надає відповідачу, за договором поклажодавцю, послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП «Складське господарство» таких матеріальних цінностей: найменування ТМЦ захисне огородження модулів дезактивації, кр. 2079077.00000; кількістю 1 шт.; вартість за одиницю, без ПДВ, грн. 120 000 грн. Право власності на майно залишається за відповідачем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача. Умови даного договору поширюються на відносини сторін, що стосуються предмета даного договору, які виникли до його укладення з 23.06.2015 (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач зобов`язаний передати майно на відповідальне зберігання позивачу за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.5 договору, позивач зобов`язаний забезпечити повне збереження майна, а після закінчення терміну зберігання зобов`язаний повернути його відповідачу згідно з договором за умови оплати відповідачем вартості наданих послуг зберігання.

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що позивач зобов`язаний повернути майно відповідачу за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Відповідач зобов`язаний щомісяця оплачувати послуги зі зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 договору. Відповідач оплачує зберігачу вартість послуг зберігання майна в такому порядку і розмірах: загальна площа, на якій зберігається майно, становить 5 кв.м; вартість послуги за 1 кв.м за добу з ПДВ становить 6 грн; у разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщено повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладання додаткової угоди до договору. Вартість зберігання узгоджується сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) (п.2.10, п. 3.1, п. 3.2 договору).

Відповідно до додатку №1 «Протокол узгодження договірної ціни» сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна становить 6,00 грн (з ПДВ) за 1 м кв. за одну добу; площа на якій зберігається майно становить 5,00 м кв.

Відповідно до п. 3.3 договору, відповідач щомісяця здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно з наданим позивачем рахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у розділі 9 договору, в термін до 30-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг; за період з 23.06.2015 по 31.08.2015 відповідач сплачує позивачу суму 2 100 грн, в тому числі ПДВ 350 грн., протягом 30 календарних днів після укладання договору, на підставі виставленого рахунку.

Позивач має право в односторонньому порядку змінити вартість послуг, зазначену в пункті 3.1 Договору, про що відповідач письмово повідомляється протягом 30 днів; у випадку, коли відповідач не погоджується з новою ціною послуг, він має право в будь-який момент відмовитись від договору та протягом 2-х днів забезпечити вивезення майна з території позивача (п. 3.7 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим договором позивач і відповідач несуть майнову відповідальність згідно умов договору і у відповідності з чинним законодавством України.

За несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Вказана вартість застосовується лише з метою ведення позабалансового обліку прийнятого на відповідальне зберігання майна (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання і діє протягом року.

При відсутності письмової заяви однієї із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну його істотних умов договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 7.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на відповідальне зберігання від 23.10.2015 відповідачем передано позивачу на зберігання майно, а саме: захисне огородження модулів дезактивації кр.2079077.00000 у кількості - 1 шт., вартістю (без ПДВ) 120 000,00 грн. Загальна площа, на якій розміщено майно становить 5 кв.м.

22.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" внесено запис 10681100014000016 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації та про строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 22.09.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/16217/20, яке набрало законної сили, задоволено повністю позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" в сумі 76 622,53 грн.

Спір у справі № 910/16217/20 виник у зв`язку з тим, що 02.09.2020 ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Складське господарство" звернулося до ТОВ "НВП "Промдезактивація" із заявою № 45/0-1355 про кредиторські вимоги (заборгованість по договору № 148/63-145-SD-15-00405 від 22.09.2015 за період з 01.10.2018 по 31.08.2020), однак 21.09.2020 така заява була повернута відправникові без вручення. Під час розгляду даної справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та за якою до розміру кредиторських вимог включено також період заборгованості з жовтня 2020 по січень 2021 року.

Позивач з посиланням на лист начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.06.2023 № 102277 зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 по справі № 910/16217/20 до цього часу не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, за період з лютого 2021 року по серпень 2023 року позивачем були складені та надіслані відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг по договору, а саме: №2-РВ від 28.02.2021 на суму 840,00 грн, №3-РВ від 31.03.2021, №4-РВ від 30.04.2021 на суму 900,00 грн, №5-РВ від 31.05.2021 на суму 930,00 грн, №6-РВ від 30.06.2021 на суму 900,00 грн, №7-РВ від 31.07.2021 на суму 930,00 грн, №8-РВ від 31.08.2021 на суму 930,00 грн, №9-РВ від 30.09.2021 на суму 900,00 грн, №10-РВ від 31.10.2021 на суму 930,00 грн, №11-РВ від 30.11.2021 на суму 900,00 грн, №12-РВ від 31.12.2021 на суму 930,00 грн, №1-РВ від 31.01.2022 на суму 930,00 грн, №2-РВ від 28.02.2022 на суму 840,00 грн, №3-РВ від 31.03.2022 на суму 930,00 грн, №4-РВ від 30.04.2022 на суму 900,00 грн, №5-РВ від 31.05.2022 на суму 930,00 грн, №6-РВ від 30.06.2022 на суму 900,00 грн, №7-РВ від 31.07.2022 на суму 930,00 грн, №8-РВ від 31.08.2022 на суму 930,00 грн, №9-РВ від 31.09.2022 на суму 900,00 грн, №10-РВ від 31.10.2022 на суму 930,00 грн, №11-РВ від 30.11.2022 на суму 900,00 грн, №12-РВ від 31.12.2022 на суму 930,00 грн, №1-РВ від 31.01.2023 на суму 930,00 грн, №2-РВ від 28.02.2023 на суму 840,00 грн, №3-РВ від 31.03.2023 на суму 930,00 грн, №4-РВ від 30.04.2023 на суму 900,00 грн, №5-РВ від 31.05.2022 на суму 930,00 грн, №6-РВ від 30.06.2023 на суму 900,00 грн, №7-РВ від 31.07.2023 на суму 930,00 грн, №8-РВ від 31.08.2023 на суму 930,00 грн, а також виставлено відповідні рахунки на оплату.

Крім того, за твердженням позивача 17.05.2023, ним направлено відповідачу претензію № 45/0-881 з вимогою про сплату боргу за надані послуги з жовтня 2018 по березень 2023 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також виконання рішень Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/13258/16, від 22.08.2017 у справі № 910/10777/17, від 03.06.2019 у справі № 910/14439/18.

Як вказує позивач, вказані вище рішення відповідачем не виконані, претензія не задоволена, договір не розірваний, в той час як послуги зі зберігання майна надаються відповідачу і на даний час ним не оплачуються.

Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача 53 880,00 грн заборгованості за договором № 148/63-145-SD-15-00405 від 22.09.2015, яка виникла у період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року (включно), а також 3% річних, 16 967,71 грн інфляційних втрат та 7 509,65 грн пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначено загальні способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09. 2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 ЦК України).

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом положень ч. 3, 4 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.

Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

Вочевидь, прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду".

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 909/903/22, від 26.09.2023 у справі № 909/101/21, від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

Як встановлено судом, 22.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" внесено запис 10681100014000016 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права, заявивши позовні вимоги про стягнення грошової суми, до відповідача, який перебуває в стані припинення, у той час як законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, водночас, належним способом захисту прав позивача є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що положення Господарського процесуального кодексу України (розділ VI) обмежують судовий контроль за виконанням судового рішення лише можливістю сторони виконавчого провадження звернутися зі скаргою, на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, отже, здійснення судового контролю за виконанням рішення суду щодо зобов`язання боржника включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги не може бути забезпечено шляхом звернення до суду з окремим позовом про стягнення з боржника заборгованості.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи та те, що позивачем наявності підстав для захисту його порушеного права у вибраний ним спосіб не доведено, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Позивач доказів звернення з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії відповідача, а також доказів відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду суду не надав.

Прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду (постанова Верховного Суду від 05.11.2021 у справі №922/2194/21).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/15700/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/15700/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім