Рішення

від 22.12.2023 по справі 910/16225/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/16225/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування шкоди 27654,31 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" про відшкодування шкоди у розмірі 27654,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як роботодавець винної у ДТП фізичної особи, у відповідності до приписів ч.1 ст.1172, ч.1. ст.1194 ЦК України має відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16225/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 09.11.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №060056811092.

Третя особа отримала ухвалу суду про відкриття провадження 07.11.2023.

Отже, згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Консалтинг" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 10.12.2019, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 .

У результаті ДТП, яка відбулася 20.10.2020 було пошкоджено застрахований у ПрАТ "Страхова група "ТАС" транспортний засіб "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 .

На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 85992,07 грн.

Винною особою у дорожньо-транспортній пригоді згідно із постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20 був водій транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "Граве Україна".

14.01.2021 ПрАТ "Граве Україна" було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування у сумі 58337,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0114100294 від 14.01.2021.

Позивач зазначає, що оскільки винна особа в ДТП була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто", останній у відповідності до приписів ч.1 ст.1172, ч.1. ст.1194 ЦК України має відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як роботодавець винної у ДТП фізичної особи у відповідності до статті 1172, 1194 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Позиція третьої особи

Третя особа пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову не надала.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно із матеріалів справи, 20.10.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 та Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20 дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до рахунку ремонтної організації №СЧ-0000200 від 22.10.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 становить 88272,07 грн.

Позивачем у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 10.12.2019 здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №26877/40/920 від 19.11.2020, відповідно до якого позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 85992,07 грн

На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 85992,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №139971 від 23.11.2020.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Граве Україна" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4401731.

14.01.2021 ПрАТ "Граве Україна" було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування у сумі 58337,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0114100294 від 14.01.2021.

Відтак, різниця між фактичною вартістю ремонту автомобіля після ДТП та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком відповідача становить 27654,31 грн (85992,07 грн - 58337,76 грн).

Згідно із постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20, винний у ДТП водій автомобіля транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював на посаді водія ТОВ "СОЮЗ-АВТО".

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач як роботодавець винної у ДТП особи, у порушення вимог ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України, має відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у сумі 27654,31 грн, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За загальним правилом ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Разом з тим, глава 82 Цивільного кодексу України встановлює і правила спеціальних деліктів, які передбачають особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб).

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

За загальними правилом, закріпленим у ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно із нормою ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, чинне цивільне законодавство розмежовує випадки страхування майнової відповідальності. Особа може застрахувати свою відповідальність добровільно або ж страхування відповідальності є обов`язковим з огляду на приписи відповідного закону. Закон про обов`язкове страхування передбачає обов`язок власників транспортних засобів страхувати власну відповідальність перед третіми особами.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, станом на дату ДТП (20.10.2020), цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Граве Україна" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4401731.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавала шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

ПрАТ "Граве Україна" перерахувало позивачу (страховику за договором добровільного страхування наземного транспорту) "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 , страхове відшкодування у сумі 58337,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0114100294 від 14.01.2021.

Відповідно до рахунку ремонтної організації №СЧ-0000200 від 22.10.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 становила 88272,07 грн.

Позивач здійснив оплату вартості ремонтних робіт автомобіля "Volkswagen Polo" державний номерний знак НОМЕР_1 виконавцю ремонтних робіт у сумі 85992,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №139971 від 23.11.2020.

Матеріалпми справи, зокрема, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20 підтверджено вину водія транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.10.2020.

Так, у спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст.1194, 1172 ЦК України 27654,31 грн різницю відшкодування, враховуючи розмір фактично понесених витрат 85992,07 грн та суму 58337,76 грн вже здійсненої ПрАТ "Граве Україна" на користь позивача виплати.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність є індивідуальною, і саме на особу яка завдала збитків покладено обов`язок їх відшкодування, однак не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується з приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Так, розглядаючи спірні відносини, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 905/1391/19, відповідно до якої тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 426/16825/16-ц, у постанові від 05.12.2018 зазначає, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту належності відповідачу на праві власності чи користування транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Також позивачем не надано у матеріали справи доказів, з яких можна дійти висновку, що водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "СОЮЗ-АВТО", а також того, що вказана ДТП відбулася під час виконання зазначеною фізичною особою своїх трудових (службових) обов`язків, зокрема: наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення, маршрутні листи, довідки про нарахування та виплату заробітної плати, наявність трудового договору.

Вказані обставини також не були підтверджені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20.

У той же час, суд не бере до уваги те, що в постанові Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №756/14318/20 зазначено, що вказаним судом розглядалися адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , працюючого водієм ТОВ "СОЮЗ-АВТО", оскільки зазначені відомості вказані лише у вступній частині цієї постанови. Проте, в мотивувальній частині не встановлено ні факт перебування даної фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем, ні факт вчинення спірної ДТП під час виконання таких трудових (службових) обов`язків.

Крім того, з наданої позивачем у матеріали справи роздруківки з сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування АР/4401731 станом на 20.10.2020 на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що ПрАТ "Граве Україна" є страховиком транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 . Будь-яка інша інформація відсутня, в тому числі щодо страхувальника відповідного транспортного засобу.

За встановлених вище обставин, позивачем не доведено належними доказами того, що на момент вчинення зазначеної ДТП власником або належним володільцем Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2 , було ТОВ "СОЮЗ-АВТО", а також те, що вказана ДТП відбулася саме під час виконання ОСОБА_1 його трудових (службових) обов`язків з відповідачем.

Також позивачем не надано доказів обґрунтованості вже здійсненої ПрАТ "Граве Україна" на користь позивача виплати у відповідності до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (доказів, які б підтверджували наявність підстав для зменшення суми страхового відшкодування) та відповідно обґрунтованості визначеної до стягнення суми страхового відшкодування.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Крім цього, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище встановлені обставини, з огляду на приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 27654,31 грн є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

ВИСНОВКИ СУДУ.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки враховуючи обставини справи у їх сукупності, позивач не довів, що саме відповідач є особою відповідальною за збитки завдані застрахованому транспортному засобу, а отже не довів наявності порушеного права яке б підлягало захисту, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27654,31 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2023.

Суддя С.О. Турчин