Рішення

від 12.12.2023 по справі 913/279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Харків Справа № 913/279/23

Провадження № 3/913/279/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пришви О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

1.Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області районної військової адміністрації Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

2.Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Попасна Луганської області

3.Північно-східного офісу Держаудислужби, м. Харків

до 1. ОСОБА_1 , м. Гайсин Вінницької області

2.Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради, м. Попасна Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури Хряк О.О. прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, посвідчення від 01.03.2023 № 072721;

від позивачів представники не прибули;

від відповідачів представники не прибули.

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури 04.08.2023 (дата оформлення поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області районної військової адміністрації Луганської області, 2.Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 3.Північно-східного офісу Держаудитслужби до 1.Фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни та 2.Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформлене протоколом його засідання від 16.11.2018 № 4, про визначення фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:33190000-8 "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (аквадистилятор електричний; термостат сухоповітряний; стоматологічна установка; крісло стоматологічне; візок для транспортування пацієнта з електроприводом; операційний стіл з механіко-гідравлічним приводом; двухкадровий негатоскоп з індикатором; відсмоктувач медичний)";

- визнати недійсним договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 29.11.2018 № 241, укладений між Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни на користь Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради 742 678 грн 00 коп., а з Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради одержані ним за рішенням суду 742 678 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня", правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради, проведено процедуру закупівлі медичного обладнання за кодом ДК 021:2015:33190000-8 "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" з очікуваною вартістю 754 000 грн 00 коп. Оголошення про проведення відкритих торгів 30.10.2018 розміщено замовником в електронній системі публічних закупівель "Prozorro" за UA-2018-10-30-000469-b. За результатами проведення відкритих торгів переможцем визначено фізичну особу-підприємця Бучко Аллу Вікторівну з остаточною пропозицією 742 678 грн 00 коп., з яким було укладено договір про закупівлю № 241, на виконання якого фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною поставлено медичне обладнання, а Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" сплачено кошти в сумі 742 678 грн 00 коп.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/74-р/к у справі № 44 визнано, що фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна та фізична особа-підприємець Костенко Олексій Віталійович вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні за кодом ДК 021:2015:33190000-8, проведеній Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня", за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-10-30-000469-b).

Відповідне рішення фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною та фізичною особою-підприємцем Костенко Олексієм Віталійовичем не оскаржувалось та не скасовувалось.

Зазначеними суб`єктами сплачено накладений на них штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп., зокрема, фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною штраф сплачений на підставі платіжного доручення від 25.09.2020 № 2392, що свідчить про визнання ними своєї провини у вчиненні вказаних антиконкурентних узгоджених дій. Прокурор звертає увагу, що дії фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товару за бюджетні кошти від 29.11.2018 № 241 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Отже, в діях фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим рішення тендерного комітету Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформлене протоколом його засідання від 16.11.2018 № 4, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оскільки поведінка фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 29.11.2018 № 241, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни, а одержані нею 742 678 грн 00 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Комунальній установі "Попаснянська центральна районна лікарня" як іншій стороні договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Враховуючи викладене, прокурор з посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.08.2023 підтверджені підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області районної військової адміністрації Луганської області, 2.Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 3.Північно-східного офісу Держаудислужби за заявленими позовними вимогами, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/279/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 29.08.2023 о 12 год. 00 хв., встановлено відповідачам строк для подання відзивів.

28.08.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Патюк С.О надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), в якій останній просить відкласти розгляд справи, а також просить суд внести його дані РНОКПП НОМЕР_1 до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 913/279/23 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

У судове засідання 29.08.2023 прибув представник органу прокуратури.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

І відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Проте заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

ІІ відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 29.08.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 25.09.2023 об 11 год. 30 хв., встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

31.08.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Патюк С.О. надійшов відзив від 30.08.2023 № б/н, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що Попаснянська міська рада та Сєвєродонецька районна рада мали набути статус позивачів у справі, так як мають повну процесуальну правосуб`єктність та дієздатність в позовному провадженні. Більш того, вказані органи місцевого самоврядування не ліквідовані та не перебувають в процесі припинення.

Крім того, представник І відповідача ставить під сумнів, що тільки саме Попаснянська районна рада Луганської області, як власник та розпорядник коштів районного бюджету, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, у зв`язку з тим, що само джерело фінансування спірної закупівлі не підтверджено прокурором жодним та допустимим доказом.

Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається в позовній заяві на рішення Антимонопольного комітету України, яке не доводить, ані завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету вчинення спірного правочину, ані його невідповідність інтересам держави в момент вчинення, з огляду на те, що інших учасників в процедурі закупівлі UA-2018-10-30-000469-b не було, щоб говорити про їх усунення від торгів в антиконкурентний спосіб. Торги проведені з вигодою (економією) у порівнянні з очікуваною вартістю закупівлі та прокурором не наведено невідповідність (завищення) вартості предмета закупівлі. Зобов`язання сторін виконані у повному обсязі та строк, тобто відсутні негативні наслідки, які б настали для будь-якої із сторін чи уповноважених органів.

Застосування односторонньої реституції буде мати ознаки не способу відновлення порушеного права, а ознаки подвійного покарання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, за які на І відповідача вже було накладено штраф.

Враховуючи викладене, представник І відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, представником І відповідача у відзиві заявлені клопотання про зупинення провадження у справі, мотиви якого викладені у окремій заяві від 30.08.2023 № б/н, яка в якості додатку додана до відзиву, до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 918/1043/21, а також про участь у наступному судовому засіданні та у всіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 01.09.2023 клопотання представника І відповідача про участь у наступному судовому засіданні та у всіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У судове засідання 25.09.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не приймав.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Присутній у судовому засіданні 25.09.2023 представник органу прокуратури зазначив, що прокуратура не отримувала відзив від І відповідача та бажає скористатися своїм правом на подачу відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.11.2023, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 10.10.2023 об 11 год. 30 хв., встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи, а також зазначено, що клопотання представника І відповідача про зупинення провадження у справі буде розглянуто у наступному судовому засіданні.

06.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив І відповідача від 06.10.2023 № 50-2350вих-23.

У паперовій формі відповідь на відзив надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 09.10.2023.

Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що Сєвєродонецька районна рада та Попаснянська міська рада не можуть виступати позивачами у даному спорі з огляду на те, що їх функції на час воєнного стану суттєво обмежені, а повноваження передані спеціально утвореним органам Сєвєродонецькій районній військовій адміністрації та Попаснянській міській військовій адміністрації відповідно, що закріплено на законодавчому рівні та не потребує окремого доведення у суді.

Відповідно до наданого прокурором платіжного доручення від 17.12.2018 № 83 підтверджується перерахування 18.12.2018 Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" на користь І відповідача коштів у сумі 742 678 грн 00 коп. Вказана операція здійснена органами Державної казначейської служби України. Факт перерахування Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" на користь І відповідача коштів саме через органи Державної казначейської служби України свідчить про те, що вказані кошти є бюджетними. Оскільки фінансування діяльності колишньої Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня" здійснювалось за рахунок коштів Попаснянського району, тому прокурором доведено, що спірна закупівля відбулась саме за рахунок вказаних коштів.

Рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/74-р/к у справі № 44 винесено на підставі проведеного розслідування, а І відповідач не скористався своїм правом не тільки надати заперечення під час розгляду справи, так і правом на оскарження вказаного рішення у судовому порядку. І відповідачем, як і фізичною особою-підприємцем Костенко О.В., сплачені накладені на них штрафи в розмірі 68 000 грн 00 коп., що також свідчить про визнання ними своєї поведінки у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій.

У судове засідання 10.10.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник І відповідача зазначив, що отримав від прокурора відповідь на відзив 09.10.2023. Згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису відповідь на відзив підписана прокурором електронним підписом 05.10.2023, тому строк, встановлений судом в ухвалі від 25.09.2023 для подання І відповідачем заперечень, спливає 10.10.2023. У зв`язку з чим, представником І відповідача заявлено усне клопотання про продовження строків підготовчого провадження для можливості реалізації права на подання заперечень на відповідь на відзив прокурора.

Ухвалою суду від 10.10.2023 продовжено І відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив прокурора до 23.10.2023, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 24.10.2023 об 11 год. 30 хв.

20.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора, в яких зазначено, що порушення антимонопольного законодавства, зокрема, вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, є підставою для застосування відповідальності у вигляді накладення штрафу, однак не тягне собою автоматичну недійсність укладеної угоди за результатами закупівлі. Таких наслідків щодо вказаного правопорушення не містить ані Закон України "Про публічні закупівлі", ані Закон України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, представник І відповідача з посиланням на практику Верховного Суду, вважає, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору закупівлі слід відмовити, оскільки цей договір порушує публічний порядок, тому є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

Водночас рішення тендерного комітету від 16.11.2018 № 4 було реалізовано та вичерпало свою дію укладенням договору про закупівлю за бюджетні кошти від 29.11.2018 № 241, у зв`язку з чим оспорювання вказаного рішення не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів територіальній громаді, тому у задоволенні цих вимог має бути відмовлено.

Також представник І відповідача посилається на пропуск прокурором позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, який починається з 29.11.2018, тобто з моменту укладення договору № 241, та спливає 29.11.2021.

Представник І відповідача посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21 вважає, що наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 ГК України, у зв`язку з чим заявив клопотання про застосування до позовних вимог прокурора наслідків спливу строку позовної давності, строку звернення до суду та накладання господарсько-адміністративних санкцій, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Що стосується повноважень Попаснянської міської ради та Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації, які набули прав нового засновника та органу управління ІІ відповідача, то слід виходити з того, що прокурор не звертався до суду в інтересах ІІ відповідача, відповідно до чого, зазначені органи можуть бути залучені виключно у якості третіх осіб на боці ІІ відповідача, та не мають жодної ознаки позивача у справі в розумінні ГПК України.

23.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшли пояснення на клопотання представника І відповідача про зупинення провадження у справі, в яких зазначено, що спірні правовідносини у справі № 918/1043/21 та у справі № 913/279/23 не є подібними, оскільки у справі № 918/1043/21 до суду з позовною заявою звертався не прокурор, а сторона оспорюваного правочину. Отже, різними є правові підстави звернення до суду з позовними заявами та суб`єктний склад судових справ. У справі № 918/1043/21 ставиться питання про визнання оспорюваного договору недійним з підстав завищення вартості товару з боку відповідача, що призвело до необґрунтованого перерахування зайвих бюджетних коштів на його користь. Тобто, за наявності спільних ознак щодо предмету спору, у справі, що розглядається, наявні відмінності в частині правового обґрунтування підстав звернення до суду. Як на одну з підстав задоволення позовної заяви позивача у справі № 918/1043/21, суд посилається на наявність розпочатого кримінального провадження № 42020180000000017 від 31.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та проведених під час досудового розслідування судових товарознавчих експертиз, відповідно до висновків яких, встановлено факт завищення вартості товару.

У подальшому, кваліфікація у вказаному кримінальному провадженні була змінена на ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам), а 31.01.2023 обвинувальний акт щодо директора навчального закладу направлений до Корецького районного суду Рівненської області.

Тобто, в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено факт завищення ціни за товар з боку відповідача та, одночасно із цим, наявність ознак кримінального правопорушення у вигляді службової недбалості з боку посадової особи позивача, що, на думку прокурора, виключає можливість застосування положень ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка передбачає негативні наслідки визнання недійсним правочину, вчиненому з умислу однієї із сторін.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 563/197/23 кримінальне провадження № 42020180000000017 від 31.01.2020 за обвинуваченням директора навчального закладу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 Кримінального кодексу України), тобто, з нереабілітуючих підстав, що підтверджує наявність достатніх підстав вважати про наявність умислу на укладення договору, що суперечить інтересам держави як з боку позивача, так і з боку відповідача у справі № 918/1043/21.

Також прокурор зазначив, що провадження у справі № 918/1043/21 розпочато за позовною заявою навчального закладу 23.11.2021 (дата відкриття провадження у справі), рішення по суті ухвалено 26.04.2022. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у вказаній справі винесена 25.08.2022. Ухвала про відкриття провадження за касаційною скаргою відповідача датована 13.10.2022.

Тобто, судовий розгляд справи № 918/1043/21 розпочався до направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42020180000000017 від 31.01.2020 (обвинувальний акт направлений 31.01.2023) та до закриття провадження у справі за обвинувальним актом з нереабілітуючих підстав (ухвала Корецького районного суду від 30.05.2023) і на цей час справа № 918/1043/21 розглядається з урахуванням, у тому числі, нових обставин справи (зокрема, наявність умислу обох сторін спірного договору).

При цьому, у справі № 913/279/23 прокурор у позовній заяві посилається на рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/74-р/к у справі № 44, яким констатовано вчинення фізичною особою-підприємцем Бучко А.В. спільно з третьої особою фізичною особою-підприємцем Костенко О.В. порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, що призвело до спотворення результатів торгів.

Рішення органу Антимонопольного комітету України у судовому порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.

Зазначеними суб`єктами сплачено накладений на них штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп., що також свідчить про визнання ними своєї провини у вчиненні вказаних антиконкурентних узгоджених дій.

Таким чином, на відміну від справи № 918/1043/21, на яку посилається представник І відповідача, у справі № 913/279/23 на час звернення прокурора до суду з позовною заявою, вчинення узгоджених дій з боку І відповідача є встановленим у порядку, передбаченому чинним законодавством, не оспорювалось І відповідачем та визнано ним у повному обсязі, про що свідчить добровільна оплата штрафу.

Крім того, правовим обґрунтуванням позовних вимог у справі № 918/1043/21 є завищення ціни, а у справі № 913/279/23 вчинення антиконкурентних узгоджених дій, з огляду на що є різними.

Позивач у справі № 918/1043/21 вважає, що відповідачем спричинено шкоду інтересам держави внаслідок необґрунтованого завищення ціни на товар. Натомість, у справі № 913/279/23 прокурор звертає увагу суду на порушення вимог законодавства у сфері економічної конкуренції, що відповідно до ст. 42 Конституції України охороняється з боку держави, а недобросовісна конкуренція прямо нею заборонена.

Враховуючи викладене, правовідносини у справі № 918/1043/21 та правовідносини, що є предметом розгляду справи № 913/279/23, не є подібними та відрізняються за складом учасників, за правовими підставами та фактичними обставинами справ, тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

У судове засідання 24.10.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 24.10.2023 у задоволенні клопотання представника І відповідача від 30.08.2023 № б/н про зупинення провадження у справі відмовлено, закрито підготовче провадження та повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2023 об 11 год. 40 хв.

У судове засідання 13.11.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 13.11.2023 прокурор та представник І відповідача виступили зі вступним словом.

Ухвалою суду від 13.11.2023 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.12.2023 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання 12.12.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не прийняв.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд продовжив розгляд справи 12.12.2023 по суті та з`ясував обставини справи, дослідив докази, а також у судовому засіданні представник органу прокуратури виступив із заключним словом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника органу прокуратури, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.10.2018 Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю медичного обладнання за кодом ДК 021:2015:33190000-8 "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" (аквадистилятор електричний; термостат сухоповітряний; стоматологічна установка; крісло стоматологічне; візок для транспортування пацієнта з електроприводом; операційний стіл з механіко-гідравлічним приводом; двухкадровий негатоскоп з індикатором; відсмоктувач медичний); ідентифікатор закупівлі: UA-2018-10-30-000469-b. Очікувана вартість предмета закупівлі 754 000 грн 00 коп. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 15.11.2018 14:08 (том № 1, аркуші справи 19-20).

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій було подано дві тендерні пропозиції такими учасниками: 1) фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною; 2) фізичною особою-підприємцем Костенко Олексієм Віталійовичем (том № 1, аркуш справи 21).

Первинна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни становила 747 645 грн 00 коп., а фізичної особи-підприємця Костенко Олексія Віталійовича 750 000 грн 00 коп.

Остаточна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни становила 742 678 грн 00 коп., а фізичної особи-підприємця Костенко Олексія Віталійовича 742 679 грн 00 коп.

За результатами автоматичної оцінки електронною системою закупівель вказаних тендерних пропозицій, пропозиція фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни визнана найбільш економічно вигідною, що підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій (том № 1, аркуш справи 22).

16.11.2018 відбулося засідання тендерного комітету Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформлене протоколом № 4, на якому прийнято рішення (том № 1, аркуші справи 23-24):

- визнати пропозицію фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації;

- визначити переможцем торгів учасника фізичну особу-підприємця Бучко Аллу Вікторівну;

- оприлюднити в порядку ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

16.11.2018 в електронній системі публічних закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі (том № 1, аркуш справи 25).

29.11.2018 між Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною (постачальник) укладено договір про закупівлю № 241 та підписано Специфікацію № 1 (том № 1, аркуші справи 26-28).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується своєчасно поставляти та передавати у власність замовника товари по предмету ДК 021:2015, код 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (аквадистилятор електричний; термостат сухоповітряний; візок для транспортування пацієнта з електроприводом; операційний стіл з механіко-гідравлічним приводом; двухкадровий негатоскоп з індикатором; відсмоктувач медичний: монітор пацієнта; секторний фазований широкосмуговий мультичастотний датчик) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у Специфікації, та є невід`ємною частиною даного договору, а замовник прийняти і оплатити товар. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Ціна договору становить 742 678 грн 00 коп. без ПДВ (п. 3.1 договору).

Термін поставки до 31.12.2018 (п. 5.3 договору).

02.01.2019 в електронній системі публічних закупівель опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю від 29.11.2018 № 241, із якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною договір виконано та Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" сплачено суму в розмірі 742 678 грн 00 коп. (том № 1, аркуш справи 29).

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), сума сплачених замовником коштів за договором від 29.11.2018 № 241 становить 742 678 грн 00 коп., які перераховані на підставі платіжного доручення від 17.12.2018 № 83 (том № 1, аркуші справи 30-32).

Вказана операція проведена органами Державної казначейської служби України, оскільки фінансування діяльності колишньої Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня" здійснювалось за рахунок коштів районного бюджету Попаснянської районної ради Луганської області.

Отже, в результаті публічних закупівель між фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною та Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" укладено договір, який виконаний в повному обсязі та Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" сплачено на користь фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни 742 678 грн 00 коп. за поставлений товар.

11.08.2020 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 44 ухвалено рішення № 70/74-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі за текстом рішення Адміністративної колегії (том № 1, аркуші справи 33-39)).

У пункті 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії зазначено, що фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна та фізична особа-підприємець Костенко Олексій Віталійович вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні за кодом ДК 021:2015:33190000-8, проведеній Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня", за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-10-30-000469-b).

За порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на фізичну особу-підприємця Бучко Аллу Вікторівну накладено штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп., який останньою сплачений в повному обсязі (том № 1, аркуші справи 83-84).

Відповідно до пунктів 5.1-5.5 рішення Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що у закупівлі UA-2018-10-30-000469-b фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна та фізична особа-підприємець Костенко Олексій Віталійович вчинили протиправні дії, які полягали у:

- використанні однієї ІР-адреси;

- синхронності дій відповідачів під час участі у торгах;

- поведінці під час аукціону відповідачів, в результаті якої перемогу в торгах здобула фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна;

- наявності господарських відносин;

- невідповідності документів фізичної особи-підприємця Костенко Олексія Віталійовича вимогам тендерної документації замовника, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, зазначених у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у листі від 31.07.2023 № 70-02/874е повідомило, що рішення Адміністративної колегії не оскаржувалось. Штраф, накладений на фізичну особу-підприємця Бучко Аллу Вікторівну, сплачений за платіжним дорученням від 25.09.2020 № 2392 (том № 1, аркуші сплави 80, 83-84).

Отже, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка І відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Прокурор посилаючись на той факт, що рішення тендерного комітету Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформлене протоколом його засідання від 16.11.2018 № 4, та договір, укладений за результатами процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкуреними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни, а одержані нею 742 678 грн 00 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Комунальній установі "Попаснянська центральна районна лікарня" як іншій стороні договору, а останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Товари продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів (пункти 21, 34 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

Предметом позову у справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, а також застосування наслідків відповідної недійсності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету.

Судом встановлено, що 30.10.2018 оголошено про проведення відкритих торгів.

Згідно з рішенням засідання тендерного комітету Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформленим протоколом від 16.11.2018 № 4, вирішено: визнати пропозицію фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації; визначити переможцем торгів учасника фізичну особу-підприємця Бучко Аллу Вікторівну; оприлюднити в порядку ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

За результатами проведення процедури закупівлі 29.11.2018 Комунальна установа "Попаснянська центральна районна лікарня" (замовник) та фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна (постачальник) уклали договір про закупівлю № 241.

З огляду на висновок суду про те, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, позовна вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення тендерного комітету замовника Комунальної установи "Попаснянська центральна районна лікарня", оформлене протоколом від 16.11.2018 № 4, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Отже, заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом його засідання від 16.11.2018 № 4, про визначення фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:33190000-8 "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (аквадистилятор електричний; термостат сухоповітряний; стоматологічна установка; крісло стоматологічне; візок для транспортування пацієнта з електроприводом; операційний стіл з механіко-гідравлічним приводом; двухкадровий негатоскоп з індикатором; відсмоктувач медичний)" слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись до суду з позовом з вимогою про визнання недійсним договору про закупівлю, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 208 ГК України, згідно з якою якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов`язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є конфіскаційними.

Так, наслідками недійсності правочину, передбаченими ст. 208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України регулює порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст. 239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГПК України, а тому санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Так, ст. 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи. Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів".

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі № 2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі № 2а-6995/12/1370, від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3412/12, від 26.10.2021 у справі № 2а/19251/11/2670.

Цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких має право ініціюватися перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк строк давності (постанова Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21)).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами у справі 29.11.2018 укладений договір про закупівлю № 241, який сторонами правочину виконаний 17.12.2018.

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом лише 04.08.2023 (дата оформлення поштового відправлення), а тому на момент звернення до суду із цим позовом у серпні 2023 року закінчився встановлений ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата наголосила, що фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частини 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнила зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Враховуючи, що прокурор звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГК України, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнення коштів, а також огляду на те, що визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без застосування наслідків його недійсності не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що лише сам факт вчинення вказаними учасниками торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Адміністративної колегії, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Луганську обласну прокуратуру.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області районної військової адміністрації Луганської області, 2.Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 3.Північно-східного офісу Держаудислужби до 1. ОСОБА_1 та 2.Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" Попаснянської міської ради про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності відмовити.

2.Судові витрати покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

4.Повне рішення складено 22.12.2023.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ