Рішення

від 22.12.2023 по справі 913/318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м.Харків Справа №913/318/23

Провадження №19/913/318/23

Розглянувши заяву від 17.12.2023 представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі

позивача-1 Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

позивача-2 Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)

до відповідача-1 Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, застосування наслідків відповідної недійсності

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Пришва О.О.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: не прибув;

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.12.2023 у позові виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, позивача-2 Північно-східного офісу Держаудитслужби, до відповідача-1 Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності, відмовлено повністю; судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 598 грн 00 коп. покладено на Луганську обласну прокуратуру.

18.12.2023 від представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. через систему Електронний суд надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від 17.12.2023, в якій заявник просить суд стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 26 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2023 заява передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження за заявою від 17.12.2023 представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. про ухвалення додаткового рішення та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2023.

У судове засідання 22.12.2023 прокурор та представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

21.12.2023 через систему Електронний суд від прокурора надійшли письмові пояснення від 21.12.2023 №52/1-1529вих-23, у яких він зазначив, що вважає розмір витрат на правничу допомогу у справі необґрунтованими та завищеними.

Вказує, що номер договору, який зазначений у виписці про зарахування коштів від 02.10.2023, не відповідає номеру договору про надання правової допомоги у даній справі.

З посиланням на положення ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначив, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Відтак, до стягнення може бути заявлено витрати у вигляді або фіксованого гонорару, або погодинної оплати.

Уважає, що заявлена вартість адвокатських послуг є завищеною, вартість години участі адвоката у судовому засіданні не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг по Україні та в понад 50 разів перевищує мінімальну погодинну заробітну плату.

Зазначає, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано 17.12.2023, тобто зі спливом строків, передбачених положеннями ст.129 ГПК України, без клопотання про їх поновлення.

Вказує, що до ухвалення рішення у справі, відповідач не звертався до суду із заявами про стягнення витрат на правову допомогу та не надав документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу.

Прокурор просить залишити без розгляду заяву представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. про ухвалення додаткового рішення.

Розв`язуючи питання щодо витрат Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з наступного.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Близький за змістом висновок застосування ч.2 ст.124 ГПК України є послідовним та сталим і міститься також у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, №916/2087/18 від 31.03.2021.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку представник відповідача-2 письмово повідомив про попередній розмір витрат у відзиві на позовну заяву, поданому під час проведення підготовчого провадження, в якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи складає 30 000 грн 00 коп. Також зазначив, що докази понесення витрат будуть подані не пізніше 5 днів після ухвалення судового рішення у порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частинами 1-4 ст.116 ГПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд зауважує, що враховуючи те, що рішення у справі прийнято 11.12.2023, тому звернення представника відповідача-2 із заявою про винесення додаткового рішення 17.12.2023 з наданням відповідних доказів понесення витрат на надання професійної правничої допомоги здійснено у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України.

За таких обставин, суд відхиляє доводи прокурора про залишення вказаної заяви без розгляду з зазначених підстав.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд наголошує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Суд бере до уваги, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як свідчать матеріали справи, з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів, 01.10.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» (далі виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем (далі клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №221, за умовами п.1.1 якого, Адвокатське об`єднання на умовах і в порядку, що визначені цим договором та дорученням, зобов`язується надати визначену в дорученні правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в дорученні завдань клієнта.

Надання правничої допомоги здійснюється під час консультування, збору/вивчення доказів, підготовки процесуальних та інших правових документів, захисту чи представництва та (або) здійснення інших дій на виконання доручення (завдання) клієнта (п.3.1 договору).

Від імені Адвокатського об`єднання договір виконують адвокат або адвокати-учасники об`єднання, або залучені об`єднанням на договірних засадах інші адвокати (п.3.3 договору).

Адвокатське об`єднання має право окрім гонорару отримати кошти, необхідні для покриття або авансування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Обсяг фактичних витрат визначається необхідністю їх понесення для виконання доручення. Для виконання доручення може виникнути необхідність понесення додаткових витрат, їх орієнтовний обсяг узгоджується з клієнтом (п.4.1 договору).

Фактичні витрати та додаткові витрати оплачуються клієнтом окремо від гонорару (винагороди) Адвокатського об`єднання (п.4.2 договору).

Розмір гонорару за надання Адвокатським об`єднанням правничої допомоги, сторони узгоджують в дорученні (п.5.1 договору).

Витрати, що необхідні для надання правничої допомоги оплачуються окремо від гонорару (п.5.2 договору).

Гонорар оплачується у погодженому сторонами розмірі у формі повної попередньої оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку (п.5.3 договору).

Обсяг, вартість та якість наданої правової допомоги, в тому числі підготовленої до виконання, визначається за фактом її надання та підтверджується: (а) здійсненням, захистом, представництвом Адвокатським об`єднанням під час досудового розслідування та (або) судового провадження, вчинення процесуальних дій в кримінальному або іншому судовому чи несудовому провадженні та іншими обставинами, що підтверджують виконання доручення клієнта (б) або погодженням/підписанням Звітного документу клієнтом (акту приймання-передачі наданих послуг) (п.6.1 договору).

Обсяг надання/наданих послуг/виконаної роботи та їх вартість може визначатись деталізованим рахунком. В такому разі оплата (в тому числі часткова) зазначених в рахунку послуг підтверджує прийняття наданих послуг (п.6.5 договору).

Обсяг фактичних та/або додаткових витрат, їх вартість визначаються на підставі первинних документів за фактом їх понесення (п.6.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

Відповідно до доручення від 01.10.2023 №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221 (додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221), Адвокатське об`єднання «ЛМК» (далі виконавець) та Фізична особа-підприємць Третяков Олександр Олександрович (далі клієнт) узгодили виконання нижченаведеного завдання клієнта на умовах договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221 і на наступних договірних умовах:

1. Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню «ЛМК» виконати завдання щодо здійснення захисту його прав та інтересів, у зв`язку з чим, Адвокатське об`єднання:

1.1. надає усні консультації з приводу способів захисту прав та інтересів клієнта;

1.2. здійснює представництво інтересів клієнта у Господарському суді Луганської області у справі №913/318/23;

1.3. здійснює представництво інтересів клієнта у правоохоронних органах, органах державної влади та судових інстанціях в якості його представника.

Сторони узгодили суму гонорару (винагороди) за здійснення захисту його прав та інтересів клієнта згідно даного доручення в розмірі 20 000 грн 00 коп. за виконання п.1.2. вказаного доручення, та 2 000 грн 00 коп. за кожне судове засідання що відбулось у справі, зазначеній у п.1.2 вказаного доручення, починаючи з другого засідання (п.2 доручення).

Інші умови: станом на момент підписання цього договору сторони визначились, що основний договір від імені Адвокатського об`єднання «ЛМК» будуть виконувати (здійснювати представництво) адвокати: Леляк Ярослав Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.08.2020 №000971), Романюк Іван Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.02.2021 №9834/10) (п.3 доручення).

Даний додаток №1 до договору набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором та даним дорученням (п.4 доручення).

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

15.12.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» (далі виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем (далі клієнт) підписано акт №1, за умовами п.1 якого, на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221 надано наступні послуги:

№Нейменування виду правничої допомогиКількість часуВартість години (грн.)Загальна вартість (грн.)1Ознайомлення з матеріалами справи та підготовка правової позиції по справі2 год.2 0004 0002Підготовка та подача відзиву на позовну заяву6 год.2 00012 0003Підготовка письмових пояснень по суті спору2 год.2 0004 0004Участь у судових засіданнях 13.11.2023, 04.12.2023, 11.12.20233 год.2 0006 000Загальна вартість наданих послуг під час розгляду справи №913/318/23 складає 26 000 грн 00 коп. (п.2 акту).

Суд зазначає, що відповідно до умов про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221 та акта від 15.12.2023 №1 у Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича виник обов`язок сплатити Адвокатському об`єднанню «ЛМК» витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката в сумі 26 000 грн 00 коп.

Відносно доводів прокурора щодо підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд указує наступне.

Згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги від 11.10.2023 серії АІ №1476144 надання такої допомоги Фізичній особі-підприємцю Третякову Олександру Олександровичу у Господарському суді Луганської області здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги від 01.10.2023 №221 адвокатом Романюком І.М.

До заяви від 17.12.2023 представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. про ухвалення додаткового рішення додані копії договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 №221, доручення від 01.10.2023 №1, акта від 15.12.2022 №1, виписки від 02.10.2023 про сплату 20 000 грн 00 коп. Фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем за договором про надання послуг правничої допомоги.

Згідно з п.3 акту від 15.12.2023 №1 послуги надані вчасно та в повній мірі. Клієнт не має претензій щодо якості наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що Фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем згідно з приписами ст.ст.74, 126 ГПК України доведено обставини надання йому Адвокатським об`єднанням «ЛМК» відповідних послуг професійної правничої допомоги при розгляді справи №913/318/23 у Господарському суді Луганської області та належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг.

Суд зазначає, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у додаткових постановах від 15.06.2023 у справі №874/15/22 та від 07.08.2023 у справі №910/14262/21.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

А тому твердження прокурора про те, що номер договору, який зазначений у випискі про зарахування коштів від 02.10.2023, не відповідає номеру договору про надання правової допомоги у даній справі, судом відхиляються.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.

За змістом абз.2 ч.3 ст.12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 18.09.2023 визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Урахувавши предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що дана справа належить до складних, у тому сенсі, що її вирішення потребувало значних зусиль і затрат процесуальних ресурсів як з боку суду, так із боку інших учасників судового розгляду, зокрема і від Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, як відповідача-2 за заявленими позовними вимогами.

На переконання суду, розмір витрат Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича на оплату вартості послуг адвоката за надану професійну правничу допомогу в сумі 26 000 грн 00 коп. є пропорційним до ціни та предмета спору і відповідає критерію розумності.

Відносно клопотання прокурора щодо зменшення розміру понесених відповідачем-2 у справі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України.

Так, відповідно до ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У письмових поясненнях від 21.12.2023 №52/1-1529вих-23 прокурор вказує, що у наданому представником відповідача-2 розрахунку, вартості послуг за участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції не визначено.

Як уже зазначалося судом, у п.2 доручення від 01.10.2023 сторони узгодили суму гонорару (винагороди) за здійснення захисту його прав та інтересів клієнта згідно даного доручення в розмірі 20 000 грн 00 коп. за виконання п.1.2. вказаного доручення, та 2 000 грн 00 коп. за кожне судове засідання що відбулось у справі, зазначеній у п.1.2 вказаного доручення, починаючи з другого засідання.

Відтак, сторонами чітко визначена вартість послуг за участь адвоката у судових засіданнях.

Суд бере до уваги, що у договорі про надання правової допомоги сторони не визначили, яким саме чином має відбуватися участь адвоката у судових засіданнях у справі (безпосередньо у залі суду чи у режимі відеоконференції).

Водночас прокурором не заперечується факт участі адвоката у режимі відеоконференції у 3 судових засіданнях у справі.

На думку суду, у даному випадку немає значення яким чином забезпечувалась участь адвоката Романюка І.М. у судових засіданнях, тобто безпосередньо у залі суду чи у режимі відеоконференції, а визначальним є саме факт вжиття дій, спрямованих на захист таких інтересів.

Як уже зазначалося судом, у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що надмірний формалізм при оцінці опису наданих послуг на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, на думку суду, з огляду на введений в Україні воєнний стан та знаходження Господарського суду Луганської області у м. Харкові, включення Харківської міської територіальної громади на момент розгляду справи до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309, безпосередня участь представників сторін у судовому засідання у залі суду може становити загрозу їх життю та здоров`ю, тому участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцій є виправданою і таке право передбачено процесуальним законодавством.

Ураховуючи викладене вказані доводи прокурора судом відхиляються.

Відносно доводів прокурор, що заявлена вартість адвокатських послуг не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг по Україні та в понад 50 разів перевищує мінімальну погодинну заробітну плату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Прокурором доказів на підтвердження обставин, якою є середньоринкова вартість адвокатських послуг по Україні суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження завищення Адвокатським об`єднанням «ЛМК» вартості наданих послуг.

Як зазначив Верховний Cуд у додатковій постанові від 07.08.2023 у справі №910/14262/21 втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

З огляду на викладене вказані доводи прокурора судом відхиляються.

Підсумовуючи вищенаведене, за оцінкою суду визначений сторонами у договорі про надання правової допомоги від 01.10.2023 №221 та підтверджений сторонами у акті від 15.15.2023 №2 розмір витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «ЛМК» у справі №913/318/23 у сумі 26 000 грн 00 коп., з огляду на вжиті ним заходи для захисту прав та інтересів відповідача-2 відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для відповідача-2.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для зменшення розміру понесених відповідачем-2 у справі витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Пунктом 2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Водночас суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пп.пп.6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, пп.пп.4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, п.26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, п.21 постанови від 15.01.2020 у справі №698/119/18, п.35 постанови від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, пп.8.5 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Частини 3, 4 ст.53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (пп.8.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 №923/199/21).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, здійснюючи розподіл судових витрат за участі прокуратури за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справах №905/1227/17 (постанова від 27.11.2018), №362/44/17 (додаткова постанова від 21.08.2019).

За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені Фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 26 000 грн 00 коп. підлягають відшкодуванню Луганською обласною прокуратурою в повному обсязі.

Отже, стягненню з Луганської обласної прокуратури на користь Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича підлягають понесені останнім витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 26 000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 232, 233, 236 238, 244 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву від 17.12.2023 представника Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича адвоката Романюка І. М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Луганської обласної прокуратури, вул. Б. Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 02909921, на користь Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 26 000 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Заявник: виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404).

Позивач-1: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 44083662).

Позивач-2: Північно-східний офіс Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 40478572).

Відповідач-1: Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02141973).

Відповідач-2: Фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 22.12.2023.

Суддя Тетяна КОСЕНКО