Рішення

від 22.12.2023 по справі 915/1518/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Справа № 915/1518/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» (65014, м. Одеса, вул. Польська, буд. 20; ідентифікаційний код 01125560)

про: стягнення 111 598,30 грн,

Суть спору:

29.09.2023 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1697 від 14.09.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за теплову енергію в сумі 108 719,00 грн на р/р НОМЕР_1 із ПАТ «АБ Укргазбанк». МФО 320478.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» па користь Приватного акціонерною товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 1124,66 грн інфляційних втрат, 911,99 грн 3% річних, 842,65 грн пені, 2 684,00 грн судового збору на р/рв ПАТ «АБ Укргазбанк» МФО 320478.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2382 від 01.11.2006, з додатками до нього; наряду на підключення системи опалення від 12.11.2022; претензії № 360-Ю від 28.02.2023; рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1492 від 26.11.2010, № 124 від 09.02.2022, № 625 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023; рахунків (10 шт.); актів надання послуг (10 шт.); відомостей споживання теплової енергії; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337256434 від 28.06.2023, договір купівлі-продажу комунального майна від 03.03.2011; застосування положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), норм статей 526, 610, 612, 624 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що за період з липня 2022 року по квітень 2023 року відповідачу поставялася теплова енергія, за яку останній не розрахувався.

Ухвалою суду від 23.10.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1518/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 23.10.2023 о 19:54, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2023 у справі № 915/1518/23 позивач отримав 24.10.2023.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.10.2023 була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600229964671).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2023 у справі № 915/1518/23 є 29.10.2023.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 23.10.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем вказаної ухвали слід вважати 29.10.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 13.11.2023 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- типова форма Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;

- Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2382 від 01.11.2006, з додатками до нього;

- листи № 160-016-12-661 від 06.06.2011, № 180-710-10-113215 від 06.05.2016;

- наряд на підключення системи опалення від 12.11.2022;

- претензія № 360-Ю від 28.02.2023;

- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1492 від 26.11.2010, № 124 від 09.02.2022, № 625 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023;

- рахунки (10 шт.);

- акти надання послуг (10 шт.);

- відомості споживання теплової енергії;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337256434 від 28.06.2023;

- договір купівлі-продажу комунального майна від 03.03.2011.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач Приватне акціонерне товариство «Морський регістр судноплавства в Україні» (ідентифікаційний код 01125560) є власником нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська. буд. 13/1-1 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337256434 від 28.06.2023).

Крім того, з наданої до позовної заяви копії договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2382 від 01.11.2006, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль») та Закритим акціонерним товариством «Регіональне управління в Україні російського морського регістру судноплавства» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Морський регістр судноплавства в Україні»), та додатків до нього вбачається, що об`єктом споживання теплової енергії є нежитлові приміщення цокольного, першого та другого поверхів (належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу комунального майна від 03.03.2011 в м. Миколаєві), що знаходяться в житловому будинку 13/1 по вул. Заводська в у м. Миколаєві.

На підтвердження обставин правонаступництва відповідача, позивачем надано до матеріалів справи листи № 160-016-12-661 від 06.06.2011, № 180-710-10-113215 від 06.05.2016.

При цьому, згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1492 від 26.10.2010 нежитловим приміщенням, що належать ЗАТ «Регіональне управління в Україні російського морського регістру судноплавства», правонаступником якого є відповідач, було надано нову адресу вул. Заводська, 13, корп.1-1.

Згідно з наданих позивачем пояснень, не спростованих та не заперечених відповідачем, нежитлові приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 13, корп.1-1, знаходяться в системі житлового будинку м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 13/1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 13/1 є позивач Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2021 у позивача зі співвласниками будинку 13/1 по вул. Заводська у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

З метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2022-2023 років, на виконання рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 625 від 09.11.2022 було розпочато опалювальний сезон та підписано наряд від 12.11.2022, що свідчить про підключення будинку № 13/1 по вул. Заводській в м. Миколаєві до системи опалення. Факт здійснення централізованого постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи відомостями споживання електричної енергії.

Факт належності приміщень за вказаною адресою відповідачу позивач підтверджує Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337256434 від 28.06.2023, Договором купівлі-продажу комунального майна від 03.03.2011 та Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2382 від 01.11.2006, укладеним між позивачем і відповідачем.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.

За даними позивача, не запереченими відповідачем, у період з липня 2022 року по квітень 2023 року останньому було посталено теплову енергію на суму 108 719,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:

1. Акти надання послуг, зокрема:

- № 2382 від 31.07.2022 за послугу з постачання теплової енергії в липні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 від 31.08.2022 за послугу з постачання теплової енергії в серпні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 від 30.09.2022 за послугу з постачання теплової енергії в вересні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 від 31.10.2022 за послугу з постачання теплової енергії в жовтні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 від 30.11.2022 за послугу з постачання теплової енергії в листопаді 2022 року на суму 8833,92 грн;

- № 2382 від 31.12.2022 за послугу з постачання теплової енергії в грудні 2022 року на суму 22917,44 грн;

- № 2382 від 31.01.2023 за послугу з постачання теплової енергії в січні 2023 року на суму 21425,39 грн;

- № 2382 від 28.02.2023 за послугу з постачання теплової енергії в лютому 2023 року на суму 23913,83 грн;

- № 2382 від 31.03.2023 за послугу з постачання теплової енергії в березні 2023 року на суму 15825,84 грн;

- № 2382 від 30.04.2023 за послугу з постачання теплової енергії в квітні 2023 року на суму 3843,05 грн.

2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії, зокрема:

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в липні 2022 року на суму 3843,05 грн. Вказаний рахунок містить посилання на наявність початкового сальдо на суму -3412,67 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в серпні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в вересні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в жовтні 2022 року на суму 3843,05 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в листопаді 2022 року на суму 8833,92 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в грудні 2022 року на суму 22917,44 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в січні 2023 року на суму 21425,39 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в лютому 2023 року на суму 23913,83 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в березні 2023 року на суму 15825,84 грн;

- № 2382 за послугу з постачання теплової енергії в квітні 2023 року на суму 3843,05 грн.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач розрахунків за поставлену теплову енергію на загальну суму 108 719,00 грн не здійснив.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія № 360-Ю від 28.02.2023, з вимогою оплатити наявну заборгованість. Вказана вимога залишилася без реагування відповідача.

Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 108 719,00 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлену теплову енергію, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 108 719,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати за сукупний період з вересня 2022 року по квітень 2023 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1 124,66 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 01.09.2022 по 05.06.2023 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 911,99 грн.

3. Пеню за сукупний період з 01.03.2023 по 05.06.2023 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 842,65 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, пунктом 45 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Таким чином, на підставі вищевказаного позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» (65014, м. Одеса, вул. Польська, буд. 20; ідентифікаційний код 01125560) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) заборгованість за теплову енергію в сумі 108 719,00 грн, 3 % річних в розмірі 911,99 грн, інфляційні втрати в розмірі 1124,66 грн, пеню в розмірі 842,65 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Морський регістр судноплавства в Україні» (65014, м. Одеса, вул. Польська, буд. 20; ідентифікаційний код 01125560).

Повне рішення складено та підписано судом 22.12.2023.

Суддя О.Г. Смородінова