Ухвала

від 20.12.2023 по справі 916/3347/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

"20" грудня 2023 р. Справа № 916/3347/23Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Большакова В.А.

розглянувши матеріали заяви Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання грошових вимог

за заявою кредитора: Головного управління ДПС в Одеській області

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютеко" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 15; код ЄДРПОУ 34490314)

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін та учасників:

від кредитора: Реут Ю.В., Майстренко П.С.;

від боржника: не з`явився;

від заявника: не з`явився;

розпорядник майна боржника: арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютеко"; визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Ютеко" в сумі 6 922 639, 19 грн.; решту вимог, які складаються із штрафних санкцій в сумі 903 122, 94 грн. та пені в сумі 1 369 836, 50 грн. слід врахувати в шосту чергу в реєстрі вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Ютеко" строком на 170 календарних днів до 31.01.2024р.; призначено розпорядником майна боржника ТОВ "Ютеко" арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 15.08.2023р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютеко" на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №71202 від 15.08.2023р.

Ухвалою попереднього засідання від 27.09.2023р. визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 27.09.2023р. (вх. №3-708/23 від 13.10.2023р.), про визнання заявлених Головним управлінням ДПС в Одеській області грошових вимог до ТОВ "Ютеко" у розмірі 5 326 146, 27 грн. - основна заборгованість з орендної плати, 674 492, 60 грн. - пеня, 25 624, 98 грн. - судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. заяву залишено без руху; зобов`язано Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області усунути недоліки заяви у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, вказавши сторін у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства; зміст питання, яке має бути розглянуто судом; привести у відповідність до вимог ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вступну та резолютивну частини заяви з правовим обґрунтуванням та надавши: докази, що підтверджують викладені у заяві обставини; докази надсилання копії заяви та документів, що підтверджують грошові вимоги боржнику; докази сплати судового збору.

Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області надано заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» 25.10.2023р. (вх. №38901/23 від 25.10.2023р.), про визнання кредитором до ТОВ «Ютеко» у розмірі 5 326 146, 27 грн. основної заборгованості з орендної плати, 672 492, 60 грн. - пені, 25 624, 98 грн.- судового збору та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування заяви заявник посилається на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018р. по справі №916/1014/17, яке набрало законної сили 13.12.2018р., та яким вирішено стягнуто з ТОВ «Ютеко» на користь Чорноморської міської ради Одеської області 5 326 146, 27 грн. основної заборгованості, 672 492, 60 грн. пені, 25 624, 98 грн. судового збору. Заявник вказує, що зазначене рішення суду залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018р.

Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області надано відзив, який сформований в системі "Електронний суд" 01.12.2023р. (вх. №43968/23 від 08.12.2023р.) на відзив розпорядника маи?на боржника, згідно якого вимога кредитора до боржника обґрунтована наявністю судового рішення, яке не є виконаним. Статтями 124 та 129-1 Конституціі? Украі?ни проголошено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всіи? територіі? Украі??ни, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здіи?снює суд. Заявник додатково зауважує, що органи ДПС не подавали позов щодо стягнення з ТОВ «Ютеко» вищезазначеноі? заборгованості. Заявлені ДПС вимоги ґрунтуються на рішення Господарського суду Одеськоі? області від 20.06.2018р. по справі No916/1014/17, яке винесено на користь саме Чорноморськоі? міськоі? ради Одеського раи?ону Одеськоі? області. Завник зауважує, що у заяві ДПС не враховано судовии? збір у розмірі 25 624, 98 грн. на користь Чорноморськоі? міськоі? ради Одеського раи?ону Одеськоі? області відповідно до рішення Господарського суду Одеськоі? області від 20.06.2018р. по справі No916/1014/17.

Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. надано відзив від 14.11.2023р. (вх. №41706/23 від 15.11.2023р.), в якому вказано про не визнання вимог Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, оскільки грошові вимоги, які предявлено на підставі судового рішення по справі №916/1014/17 від 20.06.2018р. вже було визнано в межах справи №916/3347/23 про банкрутство ТОВ «Ютеко» як такі, що підлягають стягненню на користь Головного управління ДПС в Одеській області.

Відзиву відносно заявлених Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області грошових вимог боржником не надано.

Розглянувши матеріали справи, заяву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з доданими до неї доказами, вислухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2018р. по справі №916/1014/17 стягнуто з ТОВ «Ютеко» на користь Чорноморської міської ради Одеської області 5 326 146, 27 грн. основної заборгованості, 672 492, 60 грн. пені, 25 624, 98 грн. судового збору; розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.06.2015р. №63, укладений між Іллічівською міською радою та ТОВ «Ютеко»; стягнуто з ТОВ «Ютеко» на користь Прокуратури Одеської області 65 954, 59 грн. судового збору.

Згідно вказаного рішення суду:

«Рішенням Іллічівської міської ради Одеської області №367/40-VI від 26.07.2013р. надано в оренду ТОВ «Ютеко» земельну ділянку, площею 18,55га для розташування виробничого терміналу по вузловому збиранню підйомних агрегатів з митно-складським та автотранспортним господарством за адресою: м. Іллічівськ, промислова зона, на 10 років.

08.06.2015р. між Іллічівською міською радою Одеської області (орендодавець) та ТОВ «Ютеко» (орендар) було укладено договір оренди землі №63, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Іллічівської міської ради від 30.01.2015р. №597/13-VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 18,5498га в натурі (на місцевості), за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, промислова зона, ТОВ «Ютеко» та від 03.04.2015р. №600/61-VI «Про внесення змін в рішення Іллічівської місткої ради від 30.01.2015р. №597/13-VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 18,5498га в натурі (на місцевості), за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, промислова зона, ТОВ «Ютеко» надає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку, площею 18,5498га несільськогосподарського призначення, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (кадастровий номер 5110800000:02:034:0004), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, промислова зона, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 18,5498га (рілля). На земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79259585,44грн. з урахуванням коефіцієнта індексації за 2014 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Іллічівська, затвердженої рішенням Іллічівської міської ради від 16.12.2011р. №129-V, виданого 19.02.2015р. №32-1531-0.1-1335/2-15 Відділом Держземагентства у м.Іллічівську Одеської області (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.3., 3.1. договору).

08.06.2015р. між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким відповідачу передано у користування земельну ділянку, площею 18,5498га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, промислова зона.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №48218948 від 23.11.2015р. право оренди зареєстровано з 20.11.2015р. за ТОВ «Ютеко».».

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018р. апеляційну скаргу ТОВ «ЮТЕКО» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року по справі №916/1014/17 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року по справі №916/1014/17 залишено без змін.

Заява Головного управління ДПС в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство обґрунтована наявністю заборгованості ТОВ "Ютеко" перед бюджетом в сумі 9 195 598, 63 грн., а саме по орендній платі з юридичних осіб, яка виникла в результаті: самостійного визначення суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб у звітній податковій декларації з плати за землю за 2017р. №9023008690 від 17.02.2017р. на загальну суму 3 310 827, 44 грн., нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0162771207 від 31.07.2018р. на загальну суму 170 грн. (штрафна санкція), нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0010780505 від 23.12.2019р. на загальну суму 3 611 811, 75 грн. (основний платіж) та 902 952, 94 грн. (штрафна санкція); також була нарахована пеня в сумі 1 369 836, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютеко"; визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Ютеко" в сумі 6 922 639, 19 грн.; решту вимог, які складаються із штрафних санкцій в сумі 903 122, 94 грн. та пені в сумі 1 369 836, 50 грн. слід врахувати в шосту чергу в реєстрі вимог кредиторів.

Норми права, що підлягають застосуванню

Ч 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання (борг) згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до п. 41.1.1. Податкового кодексу України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п. 14.1.73. ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди;

П. 14.1.136. ст. 14 ПК України передбачено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди;

Згідно п. 14.1.147. ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 ПК України цього розділу.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

П. 287.7. ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно п. 288.1. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. 288.4. ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Висновки суду

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

З аналізу норм ПК України можна зробити висновок, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Аналогічний правовий висновок, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15), постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №824/499/20-а.

Наведене свідчить про специфічне регулювання оренди земель державної та комунальної власності як нормами цивільного права, так і положеннями податкового законодавства.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (п. 4.1.1. Податкового кодексу України); невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (п. 4.1.3. Податкового кодексу України).

Згідно зі пп. 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, нормами закону розмежоване поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України. Вказана позиція викладена Верховним судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20.

Оскільки ТОВ «Ютеко» не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Вказаний висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, який викладено у його постанові від 29.05.2020р. у справі № 922/2843/19.

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог, в якій просить визнати кредитором до ТОВ «Ютеко» у розмірі 5 326 146, 27 грн. основної заборгованості з орендної плати, 672 492, 60 грн. - пені, 25 624, 98 грн.- судового збору з орендної плати за землю.

Вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань з користування земельною ділянкою за договором оренди землі №63 від 08.06.2015р., який укладено між боржником та Чорноморської міської радою Одеського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2018р. по справі №916/1014/17 задоволено позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області повністю; стягнуто з ТОВ "Ютеко" на користь Чорноморської міської ради Одеської області 5326146, 27 грн. основної заборгованості, 672492, 60 грн. пені, 25624, 98 грн. судового збору; розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.06.2015р. №63, укладений між Іллічівською міською радою та ТОВ "Ютеко".

Таким чином, судовим рішенням від 20.06.2018р. по справі №916/1014/17 встановлено належного суб`єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки, яким виступає Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області, а також факт стягнення основної заборгованості в сумі 5 326 146, 27 грн. з боржника саме на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Заява Головного управління ДПС в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство обґрунтована наявністю заборгованості, яка виникла в результаті самостійного визначення суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб у звітні податковій декларації та нарахування по податковим повідомленням-рішенням.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 15.08.2023р. дата відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютеко" та офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України від 15.08.2023р. за №71202.

Тридцятиденний строк, встановлений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 14.08.2023р.

Заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання кредиторських вимог сформована в системі «Електронний суд» 27.09.2023р. та надійшла до Господарського суду Одеської області 13.10.2023р., про що свідчить відтиск штампа вхідної кореспонденції Господарського суду Одеської області.

Враховуючи те, що повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ютеко» на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №71202 було оприлюднено 15.08.2023р. та граничною датою для пред`явлення заяв до боржника є 14.08.2023р., заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області подана до Господарського суду Одеської області з пропуском встановленого ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства строку.

Враховуючи те, що грошові вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в сумі 698 117, 58 грн. виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (тобто, до 14.08.2023р.) та є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд їх визнає із задоволенням у четверту чергу в сумі 5 351 771, 25 грн. у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства та із задоволенням у шосту чергу в сумі 672 492, 60 грн. у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства

При цьому, суд зазначає, що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заперечення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дарієка В.Д. судом відхиляються, оскільки вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до боржника в загальній сумі 698 117, 58 грн. - заборгованість зі сплати присудженого за рішеннями Господарського суду Одеської області від 20.06.2018р. у справі №916/1014/17, яке набрало законної сили та не скасоване, та в якому встановлені обставини наявності боргу.

Керуючись ст.ст. 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

Визнати грошові вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютеко" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 15; код ЄДРПОУ 34490314) в сумі 5 351 771, 25 грн. із задоволенням у четверту чергу та в сумі 672 492, 60 грн. із задоволенням у шосту чергу.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 20 грудня 2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повну ухвалу складено та підписано 22 грудня 2023р.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу: арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Копію ухвали надіслати: ТОВ "Ютеко" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 15).

Суддя Л.І. Грабован