Ухвала

від 21.12.2023 по справі 908/802/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/802/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 07.07.2022

та ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 05.10.2021

у справі № 908/802/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5",-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного Господарського суду від 07.07.2022 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/802/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 908/802/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Банаська О.О., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.09.2023 № 29.2-02/2658, у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 №12 яким суддю Банаська О.О. обрано до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/802/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 908/802/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

ОСОБА_1 на виконання ухвали Суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що з початку 2018 останній змушений був змінити місце проживання на АДРЕСА_1 , що було пов`язане з вторгненням російсько-терористичних формувань на територію Донецької області України та веденням активних бойових дій, нових обертів, на думку скаржника, військове протистояння набрало з 27 червня по 10 жовтня 2022 року після масових та руйнівних ракетних ударів по м. Києву, враховуючи район проживання скаржника та реальну загрозу життю останнього від можливого влучання ракети чи падіння її уламків, а тому вважав, що постійні повітряні тривоги, ракетні обстріли в місті Києві та події викликані повномасштабним вторгненням, введенням воєнного стану на всій території України є причинами, у зв`язку із якими скаржником було пропущено строк на касаційне оскарження.

03.10.2023 ухвалою Верховного Суду відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/802/20 до надходження оригіналів матеріалів справи № 908/802/20 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано з Господарського суду Запорізької області, Центрального апеляційного господарського суду справу № 908/802/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5".

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.12.2023 № 29.2-02/3461, у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/802/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 908/802/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Огородніка К.М., судді - Погребняка В.Я., судді - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023.

Розглянувши доводи вищевказаного клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, №3236/03, § 41)).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких покладено на скаржника.

Оцінивши зазначені скаржником причини на предмет їх поважності, дослідивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021, колегія суддів дійшла висновку, що такі причини є неповажними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з частиною другою статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу (частина третя статті 288 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 908/802/20 складений 19.07.2022, отже, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови в касаційному порядку закінчується 08.08.2022.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №908/802/20 - 03.07.2023, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" солідарно на осіб, в тому числі на ОСОБА_1 , заявником (ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" - арбітражним керуючим Даніловим А.І.) зазначено адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

На запити здійснені судом першої інстанції до Департаменту з питань реєстрації Київської міської ради та Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду надійшли відповіді, в яких зазначено про відсутність даних та відомостей щодо реєстрації та місця проживання ОСОБА_1 (том 4 а.с. 77, 79).

При зверненні до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 в касаційній скарзі також зазначає фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , проживання за якою також підтверджується копією довідки від 12.03.2018 № 0000491055 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка додана самим скаржником до касаційної скарги.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції повідомлення про розгляд цієї справи надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_1 .

При цьому, на адресу суду першої інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 09.07.2021, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 4 а.с. 83 - 85).

На адресу суду першої інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 11.08.2021, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" (том 4 а.с. 114 - 117).

Також, згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд першої інстанції, окрім направлення повідомлень про розгляд справи на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , викликав останнього в порядку частини четвертої статті 122 ГПК України шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том 4 а.с. 95). Вказане також підтверджується копією листа Державної судової адміністрації України від 12.05.2023 № Д875-23-Д919-23-958/23 з додатками, який подано заявником (ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" - арбітражним керуючим Даніловим А.І.) до суду касаційної інстанції разом із додатковими поясненнями (том 12 а.с. 79 - 83).

Також, на адресу суду апеляційної інстанції повернулися поштові конверти з ухвалами від 01.11.2021, які надсилалися ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 6 а.с. 107 - 114).

На адресу суду апеляційної інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 14.12.2021, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 8 а.с. 68 - 70).

На адресу суду апеляційної інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 21.02.2022, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 8 а.с. 106 - 108).

На адресу суду апеляційної інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 12.05.2022, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 9 а.с. 133 - 135).

Окрім того, на адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 29.09.2022, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" (том 11 а.с. 112 - 117).

На адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 01.11.2022, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" (том 11 а.с. 257 - 261).

На адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 21.04.2023, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 12 а.с. 113 - 117).

На адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 17.05.2023, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" (том 12 а.с. 127 - 134).

На адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 14.08.2023, який надсилався ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно частини п`ятої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини шостої цієї статті днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, в редакції чинній станом на час розгляду судами заяви про покладення субсидіарної відповідальності та станом на дату звернення скаржника із касаційною скаргою, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суди, з додержанням вимог процесуального закону, надсилали ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, яка зазначалася у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, а також самим скаржником у касаційній скарзі, проживання за якою також підтверджується копією довідки від 12.03.2018 № 0000491055 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка додана самим скаржником до касаційної скарги, та які повернулися до суду у зв`язку з неотриманням їх адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення органу поштового зв`язку для отримання рекомендованих поштових відправлень.

При цьому, Суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19) про те, що повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене та зокрема те, що на адресу суду першої інстанції повернувся поштовий конверт з ухвалою від 09.07.2021, на адресу Касаційного господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 14.08.2023, які надсилалися ОСОБА_1 за адресою, яка вказується самим скаржником у касаційній скарзі (м. Київ, пр-т Науки, 55, корп. А, кв 253), проживання за якою також підтверджується копією довідки від 12.03.2018 № 0000491055 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка додана самим скаржником до касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про систематичне неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка надсилається судами на його адресу, що є наслідком суб`єктивної поведінки сторони щодо отримання кореспонденції, а тому реалізація своїх процесуальних прав, в цьому випадку, залежала від волі самого скаржника.

При цьому, аргументи скаржника про те, що починаючи з 15.02.2021 він проживає за адресою АДРЕСА_2 та за вказаною адресою жодної поштової кореспонденції не отримував, не підтверджені жодними доказами та спростовуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який додано заявником (ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" - арбітражним керуючим Даніловим А.І.) до заперечень проти відкриття касаційного провадження, згідно якого у вказаному реєстрі відсутні відомості про зазначений об`єкт нерухомості.

Крім того, у поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги заявник зазначає підстави для поновлення пропущеного строку оскарження пов`язані з наслідками військової агресії російської федерації та введенням воєнного стану в Україні.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", в редакції чинній станом на дату звернення скаржником із касаційною скаргою, (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Посилання скаржника на обставини, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження, оскільки суд має оцінити поважність цієї причини індивідуально в межах справи, яка розглядається, відповідно до положень ГПК України.

При цьому, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 ГПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі № 398/1739/15.

Отже, стосовно зазначення скаржником інших причин пропуску на касаційне оскарження Верховний Суд наголошує, що посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло в свою чергу на пропуск строку на подання касаційної скарги.

Щодо посилань скаржника на наявність діючого періоду воєнного стану, оголошення повітряних тривог, суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник жодним чином не обґрунтовує, яким чином введення воєнного стану саме по собі призвело до неможливості вчасно звернутися з касаційною скаргою.

Скаржником на обґрунтування відсутності можливості своєчасного подання касаційної скарги перераховано події, пов`язані з введенням воєнного стану, які сталися у місті Києві та області у період з 24.02.2022 до моменту подання касаційної скарги. Натомість саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Скаржник не надав доказів на підтвердження наявності непереборних обставин неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою своєчасно.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Частиною третьою статті 292 ГПК України зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Ессеншал" подано до Верховного Суду в порядку статті 297 ГПК України заяви про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та на ухвалу Господарського суду м.Києва від 05.10.2021 у справі № 908/802/20.

Окрім того, скаржником подано клопотання про зупинення виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/802/20.

З огляду на все вищевикладене та враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/802/20, розгляд зазначених вище заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессеншал" про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.10.2021 у справі № 908/802/20, а також клопотання скаржника про зупинення виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/802/20 судом касаційної інстанції не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, частиною 3 статті 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/802/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021.

2. Заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компінія "Ессеншал" про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/802/20, а також клопотання скаржника про зупинення виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/802/20, разом з доданими до них документами повернути заявникам без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Огороднік

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк