Постанова

від 20.12.2023 по справі 910/4874/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4874/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Козир Т. П., Агрикова О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс»

до 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»

2. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання права приватизації та зобов`язання вчинити дії

за участю: позивача: Лебеденко М. Б. (адвокат)

відповідача-1: Федорчук О. В.(самопредставництво)

відповідача-2: Стапінський В. О. (самопредстваництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» звернулося до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - відповідач-2), у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-1 від 06.01.2021 № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році" в частині включення до додатку № 3 "Перелік окремого майна" окремого індивідуально визначеного майна - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт"), органом приватизації якого є відповідач-2 (далі - вимога - 1);

- визнати за позивачем право приватизації об`єкта малої приватизації - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. "А", реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 м2, та площадки Пасажирського павільйону "І", реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 м2, загальною площею 825,68 м2, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, буд. 21/1, що обліковується на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - спірне майно), ринковою вартістю 4 094 380,00 грн, з яких 1 075 336,00 грн складає вартість невід`ємних поліпшень, здійснених позивачем, що визначена згідно із звітом № 2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта малої приватизації, що була проведена станом на 31.07.2020, шляхом викупу із зарахуванням вартості невід`ємних поліпшень у розмірі 1 075 336,00 грн під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації (далі - вимога - 2);

- зобов`язати відповідача-2 укласти з позивачем договір купівлі-продажу на умовах, викладених у позовній заяві (далі - вимога - 3).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не визнають права позивача на приватизацію шляхом викупу об`єкта малої приватизації, який перебуває в оренді у позивача. Відповідач-1 прийнявши оспорюваний наказ фактично відмінив (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, тому позов підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 (суддя Баранов Д.О.), позов задоволено повністю.

2.3. Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваним наказом відповідач-1 включив спірне майно до "Переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2021 році", не врахувавши при цьому, що таке майно вже перебуває в процедурі приватизації за позивачем шляхом його викупу, оскільки позивачем у 2019 році реалізовано своє переважне право на викуп орендованого державного майна. Також суд виходив із того, що процедура приватизації шляхом викупу вже була визначена стосовно позивача, а тому орендоване позивачем державне майно не може бути включено до "Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році", але відповідач-1 фактично відмінив (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу. Суд зазначив, що оспорюваний наказ порушує права позивача та унеможливлює подальше виконання відповідачем-2 попередньо розпочатої процедури приватизації державного майна шляхом його викупу.

2.4. Останньою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, вище наведене рішення суду скасовано частково, викладено його резолютивну частину в новій редакції, позов задоволено частково - в частині вимоги- 1 та вимоги- 2, в іншій частині позову відмовлено.

2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірним наказом відповідач- 1 припинив попередньо затверджену процедуру приватизації державного майна, яка була розпочата за відповідним рішенням державного органу приватизації, тому така процедура не може бути припинена за ініціативою такого органу. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги- 3 апеляційний виходив з того, що запропонована позивачем редакція договору не містить необхідних умов, передбачених законом, а також не містить умови щодо строку дії правочину, який є господарським. Також апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача-2 від укладення договору.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вище вказану постанову суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16.

3.3. 24.11.2023 позивач подав до відзив на касаційну скаргу, у якому просить поновити йому встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на касаційну скаргу відповідача-1, посилаючись на те, що ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття провадження він не отримував та 22.11.2023 довідався з Єдиного державного реєстру судових рішень про відкриття касаційного провадження і ознайомився в електронному вигляді з ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 у цій справі, якою було встановлено строк подання відзиву до 15.11.2023.

3.4. Розглянувши наведені позивачем доводи у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів не вбачає поважних причин для його поновлення, з огляду на таке.

3.5. Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

3.6. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 відкрито касаційне провадження у цій справі № 910/4874/21, встановлено строк для подання учасниками відзиву до 15.11.2023 та у цей же день ця ухвала направлена сторонам.

3.7. Проте, 30.11.2023 наведена ухвала суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку була повернута на адресу Верховного Суду, у зв`язку з відсутністю адресата.

3.8. Позивач подав відзив 24.11.2023, тобто після закінчення строку, який встановлений ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023.

3.9. Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3.10. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 910/4874/21 надіслана судом до реєстру 01.11.2023, зареєстрована 01.11.2023, оприлюднена 02.11.2023.

3.11. Крім того слід зазначити, що 22.11.2023 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, яка згідно поштового конверту була подана 20.11.2023.

3.12. Отже враховуючи викладене, а також те, що повний текст ухвали суду касаційної інстанції оприлюднено у встановленому законом порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про судове провадження, щонайменше із 02.11.2023 йому мало бути відомо про відкриття касаційного провадження у справі.

3.13. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

3.14. Позивач, якому достеменно відомо про судове провадження у справі №910/4874/21, повинен стежити за рухом справи за своєю ж позовною заявою за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сайт суду або .

3.15. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Отже, позивач не був позбавлений можливості у будь-який час, з урахуванням встановленого судом строку на подання відзиву, ознайомитися з матеріалами справи, проте ознайомився з матеріалами справи лише 22.11.2023.

3.16. Отже, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає, що підстави, наведені позивачем у клопотанні, не можуть вважитися поважними, а причини подання відзиву після закінчення строку, можливість своєчасного ознайомлення з текстом ухвали суду касаційної інстанції залежала лише від суб`єктивної волі позивача.

3.17. Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.18. За вказаних обставин поданий позивачем відзив залишається судом без розгляду, оскільки він поданий після закінчення строку, встановленого для його подання, без наявності поважних причин.

3.19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.20. На обґрунтування касаційної скарги позивач послався на те, що постанова суду в оскаржуваній частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/4874/21, від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20. Також позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зобов`язання органу приватизації укласти договір купівлі-продажу з урахуванням певних умов.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 27.02.2018 між відповідачем-2 (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, з урахуванням змін, яке належить до державної власності, за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: Пасажирський павільйон, інв. № 073029, реєстровий № 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 м2, прилегла відкрита площадка площею 812,54 м2, інв. № 068532, реєстровий № 01125666.1.АААИГА527, загальною площею 825,68 м2, розташований за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, буд. 21/1, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертне агентство "Укрконсалт" станом на 31.08.2017 і становить 3 194 188,00 грн.

4.2. Згідно пункту 4.3 договору оренди, відновлення орендованого майна здійснюється орендарем відповідно до пунктів 5.4, 5.7, 6.2 цього договору. Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар звертається до орендодавця згідно з вимогами чинного законодавства (пункт 4.4 договору оренди).

4.3. Пунктом 5.7 договору оренди передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору оренди не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат), що відбулись в результаті ремонту. У разі якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.

4.4. Згідно з пунктом 5.16 договору оренди, заборонена передача орендованого майна в суборенду, його приватизація чи перехід права власності на майно до третіх осіб.

4.5. За умовами пункту 6.2 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця, балансоутримувача та уповноваженого органу управління, за рахунок власних коштів проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Проведення орендарем заміни, реконструкції, розширення, технічного переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, не розглядається як дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень та не тягне за собою зобов`язання щодо компенсації вартості таких поліпшень.

4.6. Пунктом 6.4 договору оренди визначено, що у разі, якщо буде прийнято рішення про приватизацію об`єкта оренди та орендарем будуть виконані умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII, орендар має право на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу.

4.7. Відповідно до пунктів 10.1, 10.7 договору оренди, договір оренди укладено строком на 10 (десять) років, він діє з 18.02.2019 по 18.02.2029 включно. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, приватизації орендованого майна орендарем.

4.8. Суди встановили, що позивач направив на адресу відповідача-2 лист від 03.10.2018 № 01-10/18 про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, що зумовлено станом майна та необхідністю забезпечення можливості використання майна з метою, визначеною договором оренди.

4.9. Відповідач-2 скерував лист від 17.10.2018 № 07-06-04977 на адресу Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство), в якому просив надати висновки щодо доцільності здійснення поліпшень орендованого майна, на що Міністерство повідомленням від 23.11.2018 № 13372/16/10-18 погодило доцільність здійснення орендарем невід`ємних поліпшень за договором оренди за певних умов.

4.10. Листом від 16.01.2019 відповідач-2 повідомив позивача про те, що не заперечує щодо проведення робіт згідно з наданою проектно-кошторисною документацією на загальну суму 1517,288 тис. грн (без ПДВ) за рахунок власних коштів орендаря та за умов, визначених Міністерством.

4.11. Позивач листом від 03.12.2019 № 01/12/2019 звернувся до відповідача-2, яким повідомив щодо здійснених невід`ємних поліпшень орендованого державного майна. Відповідач-2 листом від 26.02.2020 № 11-06-00878 повідомив позивача, що він приймає документи та погоджує виконання невід`ємних поліпшень. При цьому місцевий господарський суд установив, що поліпшення орендованого майна здійснені в розмірі, що не є меншим 25% ринкової вартості майна.

4.12. Також встановлено, що позивач звернувся до відповідача листом від 29.08.2019 № 11/00588, яким надав заяву про включення об`єкта права державної власності "Пасажирський павільйон в Лузанівці" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

4.13. Листом від 30.08.2019 № 01-08-00439 відповідач-2 направив на адресу відповідача-1 копію заяви та звернення позивача про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

4.14. Відповідач-2 листом від 30.08.2019 № 07-08-00438 звернувся до Міністерства інфраструктури України, у якому просив розглянути звернення та протягом 15 днів з дати його надходження надати згоду на приватизацію об`єкта або вмотивовану відмову. Міністерство листом від 19.09.2019 № 10319/16/10-19 надало згоду на включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

4.15. Наказом відповідач-1 від 27.09.2019 № 294 «Про доцільність включення до переліку об`єктів малої приватизації об`єкта державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці», що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1», зокрема, передбачено вважати доцільним включення до переліку об`єктів малої приватизації (окремого майна) об`єкта державної власності: «Пасажирський павільйон в Лузанівці».

4.16. Відповідач-2 направив лист від 27.09.2019 № 01-08-00921 на адресу Департаменту приватизації та розпорядження державним майном із наказом Фонду державного майна України від 27.09.2019 № 294 та просив розглянути питання щодо включення до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році, об`єкта нерухомого майна, зазначеного в переліку.

4.17. Суди встановили, що наказом відповідача-1 від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (із змінами) «Пасажирський павільйон в Лузанівці» наказано включити до Переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році (додаток 3). Згідно з цим наказом повноваження щодо здійснення заходів з приватизації такого об`єкта покладено на відповідача-2.

4.18. Наказом відповідача-2 від 24.01.2020 № 173 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці», зокрема, вирішено прийняти рішення про приватизацію об`єкта державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці».

4.19. Суди встановили, що станом на 24.01.2020 стосовно предмета договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, розпочалася процедура приватизації.

4.20. Також встановлено, що наказом відповідача-1 від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» повторно включено до додатку № 3 «Перелік окремого майна» окреме індивідуальне визначене майно - «Пасажирський павільйон в Лузанівці».

4.21. Причиною виникнення спору у справі, яка розглядається стало те, що позивач вважав, що відповідач-1 прийняв оспорюваний наказ, яким фактично скасував (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу.

4.22. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.23. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій щодо вимог 1, 2, 3.

4.24. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.25. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

4.26. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.27. Постановою Верховного Суду від 07.03.2023, прийнятою у цій справі, було скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4.28. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що згідно із частиною 6 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації у таких випадках: включення об`єкта приватизації до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об`єкта великої приватизації з переліку об`єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.

4.29. Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказував, що установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що в пункті 6.4 договору оренди визначено, що у разі, якщо буде прийнято рішення про приватизацію об`єкта оренди та орендарем будуть виконані умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII, орендар має право на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу.

4.30. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що наведене свідчить про те, що у випадку, коли орендарем виконано всі умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", то відсутні законодавчі обмеження на приватизацію спірного приміщення, та якщо органом приватизації прийнято рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу, в орендаря виникає право на приватизацію орендованого приміщення у визначений спосіб (шляхом викупу). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 910/5147/20, від 01.06.2021 у справі № 910/5640/20 та не враховані апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції (пункт 5.36 постанови Верховного Суду).

4.31. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.32. Як вбачається у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.03.2023, прийнятій у цій справі, а доводи, викладені у касаційній скарзі відповідача-1, зводяться до необхідності застосувати норма права у супереч висновків Верховного Суду, викладених у вказаній постанові від 07.03.2023.

4.33. Твердження позивача про не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків, які викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/4874/21, є помилковими і не можуть бути виключним випадком касаційного оскарження постанови суду, так як ця постанова суду касаційної інстанції прийнята у справі, що переглядається.

4.34. Так, згідно пункту 1 частини 2 статті 287 підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у цього пункті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.35. Отже виходячи із наведеної норми права для виключного у випадку касаційного оскарження правовідносини мають бути подібними, а не одними і тими ж.

4.36. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не подібні.

4.37. Колегія суддів зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах не можуть вважатися подібними в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

4.38. Із спірних правовідносин у даній справі, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача-2 укласти з позивачем договір купівлі-продажу на умовах, викладених у позовній заяві, виходячи із доводів, викладених у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що судом апеляційної інстанції у цій частині було неправильно застосовано норми матеріального права.

4.39. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги- 3 апеляційний виходив з того, що запропонована позивачем редакція договору не містить необхідних умов, передбачених законом, а також не містить умови щодо строку дії правочину, який є господарським. Також апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача-2 від укладення договору. При цьому слід зазначити, що згідно доводів позивача, викладених у позові, процедуру приватизації державного майна шляхом викупу майже було завершено. Тому підстави для скасування постанови суду у цій частині із підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відсутні.

4.40. Згідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2).

4.41. Оскільки доводи, викладені у касаційних скаргах, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування постанови цього суду за мотивів, наведених у касаційних скаргах, Суд не вбачає.

4.42. Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги відповідача-1 покладаються на відповідача-1, а із касаційної скарги позивача належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 910/4874/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Волковицька