Ухвала

від 21.12.2023 по справі 336/4914/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 336/4914/23

провадження № 61-16619ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повернення фактично стягнутих коштів за виконавчим написом,

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення фактично стягнутих грошових коштів за виконавчим написом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року відкрито провадження у справі.

У позовній заяві викладено клопотання про витребування доказів.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернена заявнику.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що питання забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, а позивач не навів жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що зазначені у заяві документи (інформація) можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява не має навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.

Вимоги касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що самостійно ОСОБА_1 не може отримати докази, зазначені в заяві та які необхідні для правильного вирішення справи по суті та встановлення обставин у справі.

Суди попередніх інстанцій не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17, провадження № 61-8св21, від 18 вересня 2019 року у справі № 752/294/18, провадження № 61-11566св19.

ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що зазначені у заяві документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява не має обґрунтувань щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.

Доводи касаційної скарги про неможливість самостійно отримати докази у справі є необґрунтованими, посилання на те, що витребовувані заявником докази умисно не подаються іншими сторонами, не підтверджено будь-якими доказами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18, провадження № 61-13531сво21, викладено висновок, що: «процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на законність і обґрунтованість судових рішень, а є лише незгодою заявника з їхнім змістом.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17, провадження № 61-8св21, від 18 вересня 2019 року у справі № 752/294/18, провадження № 61-11566св19.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17, провадження № 61-8св21 суд касаційної інстанції роз`яснив різницю між ухвалою про забезпечення доказів та ухвалою про їх витребування, а також можливість оскаржити ухвалу окремо від рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 752/294/18, провадження № 61-11566св19 суд касаційної інстанції, скасувавши ухвалу про закриття провадження у справі, звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд не вирішив клопотання позивача про витребування доказів, чим обмежив його право на судовий захист.

Посилання заявника на ці правові висновки, викладені в постановах, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки повернувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом їх витребування, суд першої інстанції не обмежував його право на судовий захист, а лише перевірив вимоги встановлені для її подання.

У разі необхідності ОСОБА_1 може звернутись з такою заявою повторно.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи та аргументи, наведені заявником у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повернення фактично стягнутих коштів за виконавчим написом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська