Рішення

від 07.01.2025 по справі 336/4914/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/4914/23

Провадження №: 2/336/76/2025

Рішення

іменем України

07 січня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Запоріжжя, вул. Брюллова, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення фактично стягнутих грошових коштів за виконавчим написом.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення фактично стягнутих грошових коштів за виконавчим написом.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 28.05.2020 на поштовому відділенні «Укрпошта» від Шевченківського ВДВС отримав постанову від 23.04.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП 61886664 на 144785,07 грн., ксерокопію виконавчого напису, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Іриною Михайлівною 21.04.2017 за № 3575, із супровідним листом Шевченківського ВДВС.

Із вказаних документів позивач дізнався про існування виконавчого напису та відкритого на підставі нього виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що виконавче провадження відкрито із порушенням 3-х місячного строку, що встановлений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» для державних органів, до яких позивач відносить АТ КБ «Приватбанк».

Крім того, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса діяв Закон України «Про нотаріат» в редакції 02.11.2016. Статтею 91 вказаного закону у цій редакції визначено, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з дня його вчинення.

На підставі наведеного, за доводами позивача, державний виконавець мав відмовити у прийнятті заяви про примусове стягнення но виконавчому напису нотаріуса і повернути виконавчий напис стягувачу АТ КБ «Приватбанк».

Також позивач зазначає, що постанови у виконавчому провадженні складені з грубими помилками і недостовірними відомостями.

Крім цього вказує на те, що у нотаріуса на час вчинення виконавчого напису були відсутні документи, які б свідчили про безспірність заборгованості, а також нотаріусом недотримано порядок вчинення виконавчого напису, що визначений ЗУ «Про нотаріат» Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме кредитний договір, який не було нотаріально посвідчено, не відноситься до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Іриною Михайлівною 21.04.2017 за № 3575.

Також позивач у розділі 13 позовної заяви на підставі ст. 1212 ЦК України просить суд: стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 всі безпідставно стягнуті грошові кошти, тобто стягнуті на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу, вказані у виконавчому написі штрафні санкції, нотаріальний збір; з Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя «всі виконавчі витрати та авансовий внесок, які стягнуті з його зарплати по нікчемним Постановам по виконавчому провадженню № 61886664 і перераховані на користь Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя»; судовий збір покласти на АТ КБ «Приватбанк».

Крім того, у розділі 11 позову та у його прохальній частині викладено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом витребування низки документів, розрахунків тощо від учасників справи та ПАТ «Запоріжсталь», де працевлаштований позивач.

Ухвалою судді від 30.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 30.06.2023 за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню ВП № 61886664 від 23.04.2020.

Ухвалою від 30.06.2023 заяву позивача про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 30.06.20023 про повернення заяви про забезпечення доказів залишено без змін.

Ухвалою від07.01.2025за відповіднимклопотанням залученодо участіу справіправонаступника відповідачаШевченківський відділдержавної виконавчоїслужби ум.Запоріжжя Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),замінивши йогона Центральний відділ державної виконавчої служби у міст Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У відзиві АТ КБ «Приватбанк» просить суд відмовити у задоволенні похованих вимог. Будь-яких доказів до відзиву не долучає.

Від приватного нотаріуса Бондар І.М. надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що нотаріус не може надати належним чином засвідчені копії виконавчого напису і документів, на підставі яких вчинено напис 21.04.2017 за №3575, через знищення вказаних документів внаслідок спливу 3-річного строку на їх зберігання. До письмових пояснень долучено засвідчену копію акту від 05.01.2022 року № 9, схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.11.2022 року № 11, про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Правом надання відповіді на відзив, уточнення позовних вимог тощо позивач не скористався.

Визначений частиною третьою статті 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

21.04.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3575, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ZPVCRX01380489 від 08.12.2006 на суму 141785,07 грн, яка складається із: залишку заборгованості за кредитом 6231,50 грн; залишку заборгованості за відсотками 1196,40 грн; пені 53180,42 грн, штраф 6751,67 грн., а також витрат, пов`язаних із виконавчим провадження в розмірі 3000 грн, а всього на суму 144785,07 грн (а.с. 51).

Надалі ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙБАНК "ПРИВАТБАНКЗМІНИЛО НАЗВУНА АКЦІОНЕРНЕТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙБАНК "ПРИВАТБАНК». Вказана обставина не заперечується сторонами, а отже в силу ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

За вищевказаним виконавчим написом постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А.О. від 23.04.2020 було відкрито виконавче провадження ВП № 61886664, винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешт майна боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 55-59).

У постановах державного виконавця зазначений номер виконавчого напису 3757, що суд розцінює як описку, оскільки відповідно до виконавчого напису від 21.04.2017 він зареєстрований в реєстрі за № 3575.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 6 березня та 4 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Доводів, що кредитний договір посвідчувався нотаріально, АТ КБ «Приватбанк» у відзиві не приводило.

Отже, вчиняючи 21.04.2020 виконавчий напис № 3575, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час вже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 3575 від 23.04.2020 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )».

Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного виконавчого напису вимогам закону з підстав недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, тому судом не надавалась оцінка іншим аргументам позовної заяви в частині визнання виконавчого позову таким, що не підлягає виконанню (п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України).

У позовній заяві, посилаючись на безпідставність набутих АТ «КБ «Приватбанк» грошових коштів, що стягнуті в ході примусового виконання виконавчого напису, ОСОБА_1 просить скасувати постанови по виконавчому провадженню № ВП 61886664 та стягнення з АТ «КБ «Приватбанк» всіх фактично набутих грошових коштів (п. 8 прохальної частини позову).

Вимога про скасування всіх постанов у виконавчому провадженні № ВП 61886664 не є належним способом захистку прав позивача, адже належним способом за встановлених судом обставин є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Що стосується вимоги про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України з АТ «КБ «Приватбанк» на користь позивача всіх фактично набутих грошових коштів, суд зазначає таке.

За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Так, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 2 ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Стаття 81 ЦПК України також наголошує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У позовній заяві ОСОБА_1 викладено клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, у тому числі відомостей щодо стягнутих з його заробітної плати грошових коштів у межах виконавчого провадження № ВП 61886664.

Як зазначалося вище, ухвалою судді від 30.06.2023 заяву позивача про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Надалі правом уточнення позовних вимог в частині визначення точної суми грошових коштів, що підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на його користь, позивач не скористався, доказів на підтвердження отримання АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в межах виконавчого провадження № ВП 61886664 не надав, клопотань про витребування доказів не заявляв.

За викладеного суд доходить висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги в цій частині.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відділу державної виконавчої служби виконавчих витрат та авансових внесків у виконавчому провадженні ВП 6188664, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, якщо ж виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Вказана правова позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 213/2012/16, від 03.10.2018 року у справі № 320/7888/16-ц, від 16.01.2019 року у справі № 279/3458/17-ц.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведеного провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчих витрат та авансових внесків у виконавчому провадженні ВП № 61886664 від 23.04.2020 закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1073,60 грн., а також судовий збір в розмірі 536,80 грн, сплачений за заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 82, 89, 141, 264, 265, 274279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчих витрат та авансових внесків у виконавчому провадженні ВП № 61886664 від 23.04.2020 закрити.

Позовні вимоги до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21.04.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» в загальній сумі 141785,07 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в у сумі 1610,40 гривень.

Відомості про учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач 2 Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знаходиться за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, 5, ЄДРПОУ 44993352,

Відповідач 3 Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, знаходиться за адресою: 69068, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 37941997;

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

07.01.25