Постанова

від 12.12.2023 по справі 302/614/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/614/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Фазикош Г.В., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Пухальським С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчий комітет Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні власністю

встановив:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчий комітет Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позов мотивований тим, що він є власником садового будинку в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою, яка має площу 0,0171 га. Житловий будинок збудований позивачем у відповідності до будівельного паспорта на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети та введений в експлуатацію. Відстань від стіни будинку до найбільш наближеної точки суміжної земельної ділянки, яку використовує відповідач ОСОБА_2 , становить 1,5 м. Фактично будинок позивача збудований на відстані 1,8 м. від межі сусідньої земельної ділянки. Ділянка позивача по межі огороджена металевою сіткою.

У травні 2021 року на суміжній земельній ділянці, безпосередньо на межі земельної ділянки позивача, ОСОБА_2 без жодного відступу розпочав будівництво капітальної споруди.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області на незаконні дії відповідача та в цей час представниками Колочавської сільської ради з виїздом на місце було встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівництво «гаража» на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні близько 30 років на відстані 1,8 м. від будівлі ОСОБА_1 по суміжній межі. Будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку або нібито раніше існуючий на цьому місці гараж у ОСОБА_2 були відсутні. Так само, відсутні дозвільні документи на спорудження гаража на даній території. Станом на 08.06.2021 перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 забетонував фундамент розмірами 4,25 м*7,20 м висотою 0,2-0,3 м.

Відповідачу було рекомендовано виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та гаражне будівництво і до виготовлення таких документів та подання повідомлення про початок будівельних робіт на будівництво гаража припинити подальше будівництво.

У квітні 2022 року відповідач продовжив будівельні роботи шляхом спорудження стін будівлі. На скаргу позивача комісією Колочавської сільської ради з виїздом на місце 06.05.2022 було встановлено, що ОСОБА_2 продовжив будівництво «гаража» і на час проведення перевірки ним вже було споруджено стіни висотою 1,8 м. із піноблоків за відсутності будь-яких документів на дане будівництво. Згідно Акту комісії від 09.05.2022, ОСОБА_2 зобов`язано припинити будівельні роботи по будівництву гаража біля багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 до виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та будівництво гаража.

У травні 2022 року позивач звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування Закарпатської області щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та припинення його незаконних дій. Разом з тим, станом на день звернення до суду із даним позовом результати розгляду звернень Інспекцією відсутні.

Не зважаючи на рекомендації комісії, відповідач ОСОБА_2 не припинив будівельні роботи, станом на час звернення до суду із даним позовом ним зведено стіни на рівні другого поверху. Окрім того, одне із запроектованих вікон будівлі виходить у двір позивача.

Посилаючись на те, що відповідач не припиняє будівельні роботи, не забезпечив виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів на територію позивача, матеріали будівництва осипаються у двір позивача та можуть травмувати мешканців належного йому будинку, а компетентні органи не реагують, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити перебудову капітальної споруди в с. Колочава на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , напроти багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , з відступом не менше одного метра від спільної межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2122482100:03:001:0061 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Міжгірськогорайонного судуЗакарпатської областівід 15травня 2023року у задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказує, що позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кривка М.В., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду. Зазначає, що позивач, вказуючи на порушення відповідачем протипожежних норм, жодним чином не доводить, яким чином та за яких обставин може виникнути пожежа внаслідок нібито протиправних відповідача та безпосередній близькості гаража відповідача до садового будинку позивача. До позову не надано жодних доказів (висновків, рішень, приписів про усунення порушень чи актів перевірки протипожежних норм чи техногенної безпеки), які б свідчили, чи могли б свідчити про порушень відповідачем яких-небудь протипожежних норм та правил. Позивач жодним чином не доводить причинно-наслідковий зв`язок, яким чином та внаслідок чого порушуються його права, як власника земельної ділянки внаслідок будівництва ОСОБА_2 гаража у безпосередній близькості до його земельної ділянки та садового будинку.

Натомість, відповідно до висновку відділу комунального майна, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Колочавської сільської ради від 23.07.2021 № 07/1 З встановлено, що виходячи із матеріалів землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів площею 0,0059 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , то вказана документація із землеустрою відповідає містобудівній документації, а також, що відсутні обмеження або ж сервітути по земельній ділянці. Таким чином, аргументи позивача, що відповідачем нібито порушені його права не заслуговують на увагу, є безпідставними та жодним чином не доводять необхідності усунення порушень у користуванні його власністю саме шляхом перебудови капітальної споруди.

Відповідач вважає, що єдиною метою подання вказаного позову є зупинення позивачем відповідачу процесу приватизації земельної ділянки та узаконення розміщеного на ній гаража, що носить завідомо штучний характер.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником садового будинку в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою кадастровий номер 2122482100:03:001:0061, площею 0,0171 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 22-23, 24-25).

Зазначений житловий будинок збудований позивачем у відповідності до будівельного паспорта, виданого відділом містобудування та архітектури Міжгірської РДА від 17.04.2019, на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети та введений в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія ЗК 141192532098 від 10.09.2019, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області. Як вбачається зі схеми забудови земельної ділянки, забудовник ОСОБА_1 , відстань від стіни будинку до найбільш наближеної точки суміжної земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_2 , становить 1,5 м. (т. 1 а.с. 22-23, 24-25, 26-38).

Як стверджувала представник позивача, у травні 2021 року на суміжній земельній ділянці, безпосередньо на межі земельної ділянки позивача, позначеної на описі суміжних землевласників та землекористувачів у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу літерами від А до В, без жодного відступу, відповідач ОСОБА_2 розпочав будівництво капітальної споруди.

Зі змісту листа від 23.06.2021 вбачається, що під час опрацювання заяви ОСОБА_1 , представниками Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області було встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні близько 30 років на відстані 1,8 м. від будівлі ОСОБА_1 по суміжній межі. Старий гараж за його словами був каркасний, дощатий і фактично аварійний, через це він почав будувати новий. Будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку або будівлю гаража в ОСОБА_2 були відсутні. Станом на 08.06.2021 перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 забетонував фундамент розмірами 4,25 м*7,20 м висотою 0,2-0,3 м. З урахуванням вищенаведеного, прийнявши до уваги наявні правовстановлюючі документи у спірних сторін, сільською радою запропоновано: ОСОБА_2 виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та гаражне будівництво; до виготовлення таких документів та подання повідомлення про початок будівельних робіт на будівництво гаража припинити подальше будівництво; спірним сторонам дотримуватись правил добросусідства, відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 11-12).

За змістом акту від 09.05.2022, комісією Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області встановлено, що ОСОБА_4 продовжив будівництво гаража на земельній ділянці, яку він використовував біля 30 років, на час перевірки 06.05.2022 було улаштовано стіни висотою 1,8 м із піно блоків. Будь-які документи на дане будівництво у забудовника відсутні. ОСОБА_2 було зобов`язано припинити будівельні роботи по будівництву гаража біля багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 , до виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та будівництво гаража. Матеріали перевірки було вирішено направити до Державної інспекції архітектури та містобудування Закарпатської області для відповідного реагування і прийняття мір щодо недопущення провадження незаконного будівництва та притягнення винних осіб до відповідальності, згідно чинного законодавства (т. 1 а.с. 13-14).

Листом від 26.07.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав під час дії воєнного стану для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у порядку проведення планових та позапланових перевірок на об`єктах та рекомендовано звернутися із відповідною скаргою після припинення або скасування воєнного стану (т. 1 а.с. 227).

Рішенням ІV сесії VІІІ скликання Колочавської сільської ради від 14.07.2021, ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована в межах АДРЕСА_3 , для будівництва індивідуального гаража (т. 1 а.с. 141).

Рішенням V сесії VІІІ скликання Колочавської сільської ради від 14.09.2021, затверджено розміри земельної ділянки щодо встановлення відновлення меж переданої у приватну власність для жителя АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , згідно кадастрового плану земельної ділянки наданого ТОВ «Землемір» в Закарпатській області, площею 0,0059 га в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 148).

Відповідно до висновку відділу комунального майна, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Колочавської сільської ради від 23.07.2021 №07/13в встановлено, що виходячи із матеріалів землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів площею 0,0059 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , вказана документація із землеустрою відповідає містобудівній документації, а також, що відсутні обмеження або ж сервітути по земельній ділянці (т. 1 а.с. 140).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний об`єкт будівництва (гараж) було зведено за відсутності відповідних дозвільних документів, а відтак, слід вважати самочинним будівництвом.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі №6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що об`єкт нерухомості збудований особою на земельній ділянці, що не була відведена у встановленому порядку для цієї мети. Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об`єкт нерухомості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не встановив, яким чином порушуються права зазначеної особи, хоча для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов`язковим».

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилалася на лист та акт Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, якими встановлено здійснення відповідачем будівництва гаража на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні на відстані 1,8 м. від будівлі позивача по суміжній межі, не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на будівництво.

Однак, вказаний факт сам по собі не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи інтересів внаслідок такого будівництва.

При цьому, позивачем не надано висновок експерта, яким би підтверджувалося факт порушення відповідачем вимог будівництва, а також перешкод у користуванні власністю та спосіб їх усунення. Та саме такий експертний висновок і являється тим належним і допустимим доказом у спірних правовідносинах.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: