Постанова

від 12.12.2023 по справі 466/12741/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/12741/21 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/1984/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року у справі за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення із спільної приватної власності на користь держави,-

в с т а н о в и в:

31 грудня 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 4610166300:04:003:0126, площею 0,0103 га шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовував тим, що під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням Галицькою окружною прокуратурою м. Львова виявлено порушення при набутті у власність земель державного лісового фонду. Так, слідчим відділенням відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №42013150090000215 від 11 жовтня 2013 року за фактом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Брюховицької селищної ради, які видали рішення № 245 від 11 березня 2004 року та №263 від 18 березня 2004 року, якими вилучили земельні ділянки лісового фонду 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу, що з 2006 року, які дотепер перебувають на балансі державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» та які до 27 травня 2021 року могли бути вилучені тільки на підставі рішень Кабінету Міністрів України, та віднесли їх до земель селища рекреаційного призначення, які згодом передали у власність приватних осіб для громадської забудови, що призвело до незаконної вирубки лісів рекреаційно - оздоровчого призначення та спричинило державі тяжкі наслідки, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 185 КК України. Відповідно до відомостей базового лісовпорядкування, яке постійно проводиться Львівською державною лісовпорядною експедицією (Державне агентство лісових ресурсів України, Українське державне лісовпорядне виробниче об`єднання) з 1998 року і на даний час лісові ділянки кварталів 39-100 лісового фонду Брюховицького лісництва ДП «Львівський ЛСНЦ», який був створений у 2006 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства №285 від 25 грудня 2006 року, знаходяться у постійному користуванні і обліковуються у ДП «Львівський ЛСНЦ», а також знаходиться на обліку Львівської міської ради: на площі в 1990 році - 2024 га, в 2010 році і станом на 01 січня 2012 року - 2024 га. Лісові ділянки кварталу 39-100 за категоріями лісів віднесені до лісів природоохоронного наукового, історико-культурного призначення (кв.39) площею - 12,3 га, рекреаційно-оздоровчі ліси (в межах Львівської міської ради) - 2011,7 га. Ліси вищезгаданих категорій виключені із розрахунку головного користування, як ліси з особливим режимом користування. В лісових ділянках, квартал 39-100 ведеться особливий обмежений режим лісогосподарської діяльності, що забезпечує збереження, відтворення корінних природних комплексів. Лісовпорядкуванню не були надані документи про вилучення земельних ділянок лісового фонду квартал 39-100 на підставі розпоряджень чи рішень Кабінету Міністрів України (на далі КМУ) на будь-яку площу незалежно від її розміру. В той же час, досудовим слідством встановлено, що рішеннями Брюховицької селищної ради №245 від 11 березня 2004 року та №263 від 18 березня 2004 року вилучено земельні ділянки лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесено їх до земель рекреаційного призначення селища.Рішенням Брюховицької селищної ради № 280 від 01 квітня 2004 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається з земель запасу селища. В подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради №328 від 01 липня 2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі АДРЕСА_1 та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТзОВ «Новобуддизайн» затверджено проект відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру та надано в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність). Між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку. Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3327/04 від 15 листопада 2004 року зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га, з якої 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в АДРЕСА_1 , яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, у АДРЕСА_1 , яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі №2-3327/04 та вирішено продати ТзОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення у районі в АДРЕСА_1 . Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі АДРЕСА_1 , яка підлягає продажу у власність ТзОВ «Новобуддизайн». Цим рішенням зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки. 05листопада 2008року міжБрюховицькою селищноюрадою таТзОВ «Новобуддизайн»укладено договіркупівлі-продажуземельної ділянкив АДРЕСА_1 площею8,8643га. Окрім того, рішенням Брюховицької селищної ради №271 від 25 березня 2004 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру у районі вулиці Ряснянської» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,9965 га, яку пропонувалось надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яка надається з земель запасу селища.

В подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради №318 від 24 червня 2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського - житлового призначення в районі АДРЕСА_1 та надання її ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)», затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт Брюховичі, з яких 5,0360 га під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно- навчального центру. Даним рішенням надано вищевказану земельну ділянку ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років. Між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку. Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3326/04 від 19 листопада 2004 року зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, у АДРЕСА_1 , яку орендує ПП «Буддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ПП «Буддизайн» договір купівлі- продажу зазначеної земельної ділянки. Даним рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,9965 га з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, у АДРЕСА_1 , яку орендує ПП «Буддизайн», яка складає згідно з експертною оцінкою 2 622 720 грн. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року №619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04» було виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі №2-3326/04 та продано ПП «Буддизайн» земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської Незалежності України. Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки. 05 листопада 2008 року між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 8,9965га. Брюховицька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, зокрема, передавати дані земельні ділянки у власність. Разом з тим, ТзОВ «Новобуддизайн» відчужило земельну ділянку площею 4,5363 га у власність ТзОВ «Самгородок» на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року. В подальшому, ТзОВ «Самгородок» отримало державний акт серії ЯЖ №907033 від 27 січня 2009 року про право власності на земельну ділянку, загальною площею 4,5363 га, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0068. 05 червня 2020 року ТзОВ «Самгородок» здійснило поділ земельної ділянки, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0068, в результаті якого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:04:003:0119 площею 4,3578 га, 4610166300:04:003:0120, площею 0,0899 га, та 4610166300:04:003:0121, площею 0,0886 га.

08 липня 2020 року ТзОВ «Самгородок» відчужило земельну ділянку, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0121, площею 0,0886 га, ОСОБА_3 . 15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0121, на 9 земельних ділянок, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:04:003:0122, 4610166300:04:003:0123, 4610166300:04:003:0124, 4610166300:04:003:0125, 4610166300:04:003:0126, 4610166300:04:003:0127, 4610166300:04:003:0128, 4610166300:04:003:0129, 4610166300:04:003:0130. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0126 відчужив відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, на даний час, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстроване право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 4610166300:04:003:0126, площею 0,0103 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки - 285893477). Прокурор вказує на те, що набуття відповідачем у власність земель лісового фонду з порушенням земельного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Львівської обласної держєавної адміністрації в частині права вільного володіння і розпорядження спірною земельною ділянкою, а також права ДП «Львівського ЛСНЦ» в частині права користування такою. Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернута відповідачами у власність держави на користь Львівської обласної державної адміністрації та у постійне користування ДП «Львівський ЛСНЦ».

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.

Суд вказав, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав держави є витребування земельної ділянки. Однак, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник зазначає, що у власності відповідача знаходиться спірна земельна ділянка, яка незаконно вибула з державної власності, як землі лісового фонду, а тому має бути повернута державі. Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушених прав держави (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення), прокурор виходив з положень ч.1 ст.15, ст.ст.16,328,330,373,387,391 та 658 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що мало місце спадкування спірної земельної ділянки згідно із законом, натомість такими підтверджується факт придбання відповідачем спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТзОВ «Самгородок», яке в свою чергу придбало її в ТзОВ «Новобуддизайн» з порушенням закону. Апелянт зазначив, що спірна земельна ділянка не відноситься до деградованих і малопродуктивних угідь та не набувалася як такі у власність. Якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема лісогосподарського призначення. За відсутності правової підстави для виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку, належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця. Зазначає, що особа не може набути статусу добросовісного володільцем земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. Відповідач не міг набути статусу добросовісного володільця, оскільки відсутній дозвіл уповноваженого на те органу, що неодноразово було встановлено різними судовими інстанціями при розгляді справ, що стосувалися вилучення 19,1 га земель лісового фонду в 44 кварталі Брюховицького лісництва. Апелянт вказує, що за весь час існування судових спорів та винесення рішень про відчуження земельних ділянок, їх статус не змінився. На них відсутні будь-які об`єкти нерухомості, на них наявна лісова рослинність, що не заперечується відповідачем. На час пред`явлення позову будь-яких рішень уповноважених органів щодо вилучення та розпорядження спірною земельною ділянкою у визначений законом спосіб не існувало. Спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не відносяться до жодної з категорій, на яку діючим законодавством передбачено можливість набуття права приватної власності громадянами та юридичними особами, а тому відповідач за жодних обставин не міг не знати про правову природу договору купівлі-продажу та його предмет. Відсутність згоди уповноваженого органу на вилучення земель лісогосподарського призначення, незаконні рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, які скасовані, не дають підстав вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 титульними володільцями спірних земельних ділянок.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Сенів О.П. та представник Львівської обласної державної адміністрації - Смотрич Д.В.скаргупідтримали,просили скаргузадовольнити.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив у задоволенні скарги відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першоїстатті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Статтею 19 Земельного кодексу Українивизначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина другастатті 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюютьсяЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечатьЗК України(частина другастатті 3 ЗК України).

Згідно ізст. 7 Лісового кодексу Україниліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу Українивстановлено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі ст. 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до ст. 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Згідно з ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відтак, стаття 16 ЦК України передбачає значну кількість способів захисту. Однак, це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кілька з них одночасно, або застосування будь якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 звернула увагу на неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикаціяце позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позовце позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Тобто визначальною є обставина володіння майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц викладені висновки щодо критеріїв розмежування негаторного та віндикаційного способів захисту прав.

У вказаній постанові зокрема зазначено, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положеньЗК УкраїнитаЛК Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуваннюстаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тожу цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістомстатті 391 ЦК Українинегаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.

З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення:«визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

У п.56 постанови від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, щовимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкустатті 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постановиВеликої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постановВеликої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

При цьому, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Судом встановлено, що 11 березня 2004 року та 18 березня 2004 року Брюховицькою селищною радою м. Львова за результатами розгляду заяви державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс», відповідно були прийняті рішення №245 та №263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу, загальною площею 19,1 га, та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року у справі №2-38/2005 вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані.

Вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16 сепрня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року.

15 листопада 2004 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №2-3327/04 за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, було ухвалено рішення, яким зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га, з якої 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, у АДРЕСА_1 , яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Цим же рішенням також зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, у АДРЕСА_1 , яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 квітня 2005 року по справі №22-761/05 дане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року було залишене без змін та набрало законної сили.

ХХІІ сесією 5-го скликання Брюховицької селищної ради 23 жовтня 2008 року прийнято рішення №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року».

На виконання рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року №618 05 листопада 2008 року між Брюховицькою селищною радою, як продавцем, та ТзОВ «Новобуддизайн», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 8,8643 га, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за № 8676.

У подальшому, а саме 25 грудня 2008 року, між ТзОВ «Новобуддизайн», як продавцем, та ТзОВ «Самгородок» і ТзОВ «СервісПЕТ», як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10391. За вказаним договором ТзОВ «Новобуддизайн» передало у власність ТзОВ «Самгородок» 4337/7032 ідеальних частин вищевкаазної земельної ділянки, а ТзОВ «СервісПЕТ» - 2695/7032 ідеальних частин.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки 27 січня 2009 року ТзОВ «Самгородок» було видано державний акт серії ЯЖ №907034 на право власності на земельну ділянку площею 4,5363 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7.

15 червня 2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лостопада 2004 року у справі №2-3327/04 скасовано та провадження у справі закрито.

05 червня 2020 року ТзОВ «Самгородок» здійснило поділ земельної ділянки, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0068, в результаті якого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:04:003:0119 площею 4,3578 га, 4610166300:04:003:0120, площею 0,0899 га, та 4610166300:04:003:0121, площею 0,0886 га.

08 липня 2020 року ТзОВ «Самгородок» відчужило земельну ділянку, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0121, площею 0,0886 га, ОСОБА_3

15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки, кадастровий номер: 4610166300:04:003:0121, на 9 земельних ділянок, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:04:003:0122, 4610166300:04:003:0123, 4610166300:04:003:0124, 4610166300:04:003:0125, 4610166300:04:003:0126, 4610166300:04:003:0127, 4610166300:04:003:0128, 4610166300:04:003:0129, 4610166300:04:003:0130.

26 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 , як продавцем, та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герич І.Б. і зареєстрований в реєстрі за №3900.

За умовами цього договору купівлі-продажу відповідачі купили за 49 990,00 грн по 1/2 ідеальній частині спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 4610166300:04:003:0126, площею 0,0103 га (103 кв.м) та за ними 26 жовтня 2020 року було зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 4610166300:04:003:0126 площею 0,0103 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки - 285893477).

Пред`являючи даний позов, керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова поcилався на те, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення, цивільний оборот яких є і був обмежений законодавчо, з огляду на положення ЗК України та ЛК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов про витребування земельної ділянки витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння, а не негаторний позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а оскільки обрання способу захисту, який є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності, як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд, зазначене є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановивши, що земельна ділянка площею 0,0103 га з кадастровим №4610166300:04:003:0126 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності та таке їх право на зазначену земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою №285893477, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач звернувшись до суду з негаторним позовом, обрав невірний спосіб захисту права.

Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі № 914/4109/21 та від 28.02.2023 року у справі №914/4110/21 (за участю Львівської ОДА та ДП"Львівський ЛСНЦ") у спорі, що виник з подібних правовідносин (предмет позову - усунення перешкод у здійсненні права розпорядження та користування земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі ЛьвівськоїОДА).

З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської обласноїпрокуратури залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра