Постанова

від 28.11.2023 по справі 522/21645/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1315/23

Справа № 522/21645/20

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна» Цвик Світлани Миколаївни про визнання дії незаконною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Бондар В.Я. 20 травня 2021 року у м. Одеса, -

встановила:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до директора ТОВ «Кадорр-Каманіна» Цвик С.М., в якому просив визнати незаконними дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна» Цвик С.М., пов`язані з порушенням ст. ст. 15, 18, 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян», що призвело до створення перешкод в реалізації права і законного інтересу у вирішенні питання щодо розірвання договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року та повернення коштів за заявою від 09.10.2018 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.09.2017 року директором ТОВ «Кадорр Каманіна» Ківаном Р.А. укладено з позивачем Договір № 1-4-1/32 купівлі - продажу майнового права на квартиру, яка після завершення будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 та здачі його в експлуатацію мала бути передана позивачеві у власність. До завершення будівництва цього будинку та здачі його в експлуатацію, позивач вирішив розірвати вказаний договір, у зв`язку з чим звернувся 09.10.2018 року з заявою на ім`я директора ТОВ «Кадорр Каманіна», яким на той час була ОСОБА_2 , з проханням повідомити письмово про день, час і місце підписання угоди про розірвання договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року та повернення сплачених коштів, однак отримана відповідь позивача не задовольнила, оскільки, на його думку, не містила вирішення вимоги заяви ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вимога його заяви щодо письмового повідомлення про день, час і місце укладення угоди про розірвання договору та повернення коштів не була розглянута і вирішена у порушення ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». З огляду на відсутність у відповіді №342 від 30.11.2018 року повідомлення про день, час і місце укладання угоди про розірвання договору та повернення коштів, а також роз`яснення оскарження відмови у задоволенні цієї заяви, апелянт вважає, що суд першої інстанції до вказаних порушень безпідставно не застосував положення ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Кадорр Каманіна» посилається на те, що відповідь на заяву апелянта від 09.10.2018 року була надана останньому директором ТОВ «Кадорр-Каманіна» ОСОБА_2 у визначені законом строки та стосовно тих питань, які позивач підняв у своїй заяві. Вимоги про письмове повідомлення про день, час і місце підписання угоди про розірвання Договору, були заявлені у взаємозв`язку з основними вимогами про розірвання договору, а тому не потребували окремої відповіді з огляду на відмову у задоволенні основної вимоги. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних доказів порушення його прав та законних інтересів з боку відповідача.

Сторони про розгляд справи на 28.11.2023 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 та його представник.

Відповідача було сповіщено шляхом направлення судової повістки, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана була 11.10.2023 року.

Також було сповіщено представника відповідача, шляхом направлення шляхом надіслання судової повістки н офіційну електронну адресу, у судове засідання не з`явився.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставівикладеного,враховуючи передбаченідіючим процесуальнимзаконодавством строкирозгляду справи,баланс інтересівучасників справиу якнайшвидшомурозгляді справи,освідомленість учасниківсправи проїї розгляд,створення апеляційнимсудом підчас розглядуданої справиумов дляреалізації їїучасниками принципузмагальності сторін,достатньої наявностіу справіматеріалів дляїї розгляду,колегія суддіввважає можливимрозглянути справуза відсутностіїї учасників,які своєчасноі належнимчином повідомленіпро часі місцерозгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2018 року на адресу ТОВ «Кадорр-Каманіна» на ім`я директора Товариства ОСОБА_3 надійшла заява про розірвання договору від ОСОБА_1 , датована 09.10.2018 року, в якій заявник виклав свої зауваження та незгоду із умовами Договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року і Додаткової угоди №1 до Договору від 06.11.2017 року, а також враховуючи 100 % дострокову оплату, не одержання позивачем документів, що засвідчують відповідність закінченого будівництва у строк передбачений п.6.1 Договору, останній зробив висновок, що подальше знаходження сторін у договірних відносинах є недоречним, у зв`язку із чим позивач наполягав на розірванні Договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року.

Також ОСОБА_1 у поданій зазначив, що, враховуючи його попередні заявлені вимоги щодо розірвання договору, які залишалися без належного розгляду і відповіді, з отриманням даної заяви просив повідомити письмово про день, час і місце підписання угоди про розірвання Договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року та повернення сплачених коштів.

Згідно Наказу №6 від 19.02.2018 року директора ТОВ «Кадорр-Каманіна», ОСОБА_2 , заступника директора, переведено на посаду Директора за сумісництвом з 21.02.2018 року.

30.11.2018 року вих. №342 директором ТОВ «Кадорр-Каманіна» Цвик С.М. на ім`я ОСОБА_1 було надано відповідь на заяву про розірвання договору від 09.10.2018 року, в якій зазначено, що проаналізувавши умови Договору, ТОВ «Кадорр-Каманіна» прийшло до висновку про відсутність підстав для розірвання зазначеного договору, у зв`язку з чим ТОВ відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 09.10.2018 року про розірвання договору.

Крім того, у вказаній відповіді ТОВ «Кадорр-Каманіна» викладено аналіз умов договору та обґрунтування відмови.

ОСОБА_1 вважав, що відмова директора ТОВ «Кадорр-Каманіна» ОСОБА_2 у задоволенні його заяви призвела до порушення ч. 4 ст. 15, та ст. ст. 18,19 і 20 Закону України «Про звернення громадян», що мало наслідком створення перешкод у реалізації права і законного інтересу позивача у вирішенні питання щодо розірвання договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року та повернення коштів за заявою від 09.10.2018 року.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано позивачем, що відповідь від 30.11.2018 року на заяву ОСОБА_1 від 09.10.2018 року доведена до відома останнього в письмовій формі.

Судом першої інстанції враховано, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а предметом звернення ОСОБА_1 були його зауваження саме до умов Договору № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна і Додаткової угоди №1 до Договору від 06.11.2017 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що відповідь директора ТОВ «Кадорр-Каманіна» Цвик С.М. містить посилання на відповідні умови зазначеного Договору та Додаткової угоди при обґрунтуванні мотивів відмови, а отже, враховуючи особливості характеру правовідносин між сторонами та особливості звернення позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку відповідачем дотримано вимоги ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» щодо посилання на Закон (який в даному випадку замінюється Договором) і викладенням мотивів відмови.

Щодо роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення, то у даному випадку, враховуючи характер договірних відносин між сторонами, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідь відповідача не потребувала такого роз`яснення, оскільки порядок вирішення спорів між сторонами визначено в самому Договорі № 1-4-1/32 від 20.09.2017 року.

Згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Необгрунтованими також є доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачем при розгляді заяви були порушені його права щодо особистого викладення аргументів особі, що перевіряла заяву, щодо особистої участь у перевірці поданої заяви; щодо особистої присутності при розгляді заяви; щодо можливості користуватися послугами адвоката, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів того, що він наполягав саме на такій процедурі розгляду його заяви і в чому йому було відмовлено. При цьому користування позивачем послугами адвоката врегульоване іншими законодавчими актами і не пов`язане з оскаржуваними діями відповідача.

Згідно ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Письмової вимоги ОСОБА_1 про скорочення терміну розгляду його заяви не подавалось.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що ОСОБА_2 , як директор ТОВ «Кадорр-Каманіна», письмово, з наведенням відповідних мотивів та обґрунтувань, повідомила ОСОБА_1 про результати перевірки його заяви і суть прийнятого рішення.

Безпідставними при цьому є доводи ОСОБА_1 про те, що ним не було отримано відповіді саме на вимогу «повідомити письмово про день, час і місце підписання угоди про розірвання Договору № 1-4-1/32 від 20. 09.2017 року та повернення сплачених коштів», оскільки така вимога є похідною від основної вимоги щодо розірвання договору, необхідність чого саме обґрунтовано в заяві від 09.10.2018 року, та є лише визначенням позивачем певного етапу процедури розірвання договору, та крім того, відповідь директора ТОВ «Кадорр-Каманіна» містить посилання на відмову у розірванні договору, що є одночасно свідченням відсутності підстав визначати день, час і місце підписання угоди про розірвання договору.

Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вимога його заяви щодо письмового повідомлення про день, час і місце укладення угоди про розірвання договору та повернення коштів не була розглянута і вирішена у порушення ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Характер звернення ОСОБА_1 передбачав аналіз відповідності його зауважень до умов договору, який було укладено між сторонами, дійсному стану виконання цих умов договору, в тому числі і тих, які пов`язані з визначенням якості будівельних робіт, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що розгляд його заяви не потребував додаткового вивчення.

Оскільки звернення ОСОБА_1 отримане відповідачем 16.11.2018 року, що не заперечує позивач, а відповідь на дане звернення надана 30.11.2018 року, то у даному випадку порушень з боку відповідача вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» колегія суддів не вбачає.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 21 грудня 2023 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе