Рішення

від 21.12.2023 по справі 400/3010/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 р. № 400/3010/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС", вул. Набережна, 2, буд. 1-А, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2023 № 116014290704,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13 березня 2023 року №116014290704.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ЕКО ЛЮКС» було отримано від Головного управляння ДПС у Миколаївської області податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2023року №116014290704, яким на підставі висновку акту від 22 лютого 2023року №446/14-29-07-04/44355798 документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, зазначено про встановлення порушення позивачем вимог абз. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України на підставі чого було здійснено висновок про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 680510,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника в банку в сумі 680510,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 170127,5 грн., всього 850637,5 грн. Враховуючи наведені вимоги абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ в цілях збільшення позивачу податкових зобов`язань з ПДВ в ході перевірки відповідачем з урахуванням фактичних обставин (наявних документів) та з дотриманням вимог діючого законодавства України повинно було бути належним чином доведено те, що придбані позивачем товари/послуги, необоротні активи (витрати на придбання яких послугували підставою для формування показників податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року) від самого початку діяльності призначалися використовуватися в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку або (в деякий період після їх придбання) почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Позивач був зареєстрований 11 травня 2021 року. 20 грудня 2021 року позивачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення для використання в господарської діяльності. 14 липня 2021 року було укладено з нерезидентом зовнішньоекономічний контракт на виготовлення та поставку промислового обладнання пов`язаного з заявленими видами діяльності, а саме: верстат для тиснення паперу, верстат для тиснення паперу для другого шару склянки, машина для виготовлення паперових стаканчиків, паперорізальна перфораційна машина. Обладнання, замовлене згідно контракту було доставлено в Україну, 24 січня 2022 року оформлено митну декларацію UA500020/2022/002240 про ввіз на територію України та далі доставлено позивачу. Позивачем по факту ввозу обладнання були виконані всі необхідні процедури, сплачені платежі згідно діючого законодавства, що не заперечено Актом. У відповідності до вимог діючого законодавства України отримане обладнання згідно актів №1/1, №1/2, №1/3 від 01 лютого 2022 року позивачем було введено в

експлуатацію. Позивачем також було здійснено придбання сировини та супутнього обладнання для виготовлення продукції, а саме: клей, папір для виробництва паперових стаканчиків, папір для дна стакана, папір зелений для другого шару стаканчика, папір красний для другого шару стаканчика, комплект приладу приймально-контрольного, оповіщувач звуковий, візок ручної гідравлічний для переміщення сировини та продукції. Враховуючи придбання обладнання та сировини для виготовлення продукції позивачем у лютому-березні 2022 року планувалося здійснити набір персоналу та почати виробництво продукції. Але 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022, надалі затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року на території України було запроваджено військовий стан. У зв`язку з тим, що місто Миколаїв починаючи з кінця лютого 2022 року знаходилося під безпосереднім впливом російських загарбників (обстрілами) у позивача була відсутня можливість ведення господарської діяльності у зв`язку з чим діяльність підприємства в м. Миколаїв була призупинена. Простій в розумінні ст.34 КЗпП України згідно якої простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами). Наведене спростовує припущення перевіряючих про те, що придбані позивачем основні засоби, ТМЦ (сировина), послуги з оренди виробничого цеху, інші супутні послуги не призначалися для їх використання в господарської діяльності а були придбані (отримані) для використання в операціях, що не є господарською діяльністю. Враховуючи те, що в період лютий-листопад 2022 року в підприємстві було запроваджено режим простою, Актом також не доведений факт того, що придбані ОЗ, ТМЦ почали використовуватися платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю. Але враховуючи те, що з травня 2021 року по січень 2022 року включно позивачем здійснювалися дії по організації нового виробництва, було придбано технологічне обладнання та приймаючи до уваги наявність з лютого 2022 року форс-мажорних обставин, по підставах викладених вище, вважаємо даний висновок Акту таким, що протирічить фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України. Відносно не нарахування амортизації на придбані ОЗ необхідно зауважити про те, що відповідно до вимог п.23 П(С)БО 7 «Основні засоби» в бухобліку нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) ОЗ, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні його активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його: реконструкції; модернізації; добудови; дообладнання; консервації. Згідно вимог ПКУ призупинення нарахування амортизації на основні виробничі засобі в податковому обліку передбачено пп. 138.3.1. п.138.3 ст.138 ПКУ згідно вимог якого амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв`язку з їх консервацією. Згідно вимог діючого законодавства України процедура консервації регулюється Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженим постановою КМУ від 28.10.97 р. №1183 (яке обов`язкове лише для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності, для решти вони носять рекомендаційний

характер). Згідно Положення №1183 консервація ОЗ являє собою комплекс заходів, спрямованих на довгострокове їх зберігання у разі якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним. Враховуючи наведене суб`єкт господарювання має право здійснювати консервацію ОЗ з урахуванням результатів поточної господарської діяльності на свій розсуд. У позивача підставі, які б свідчили про недоцільність використання ОЗ були відсутні, тому рішення щодо консервації ОЗ не приймалося враховуючи присутність іншого зовнішнього фактору (неможливість використання ОЗ у зв`язку з обстрілами м. Миколаєва, та пошкодженням інфраструктури міста) з урахуванням чого позивачем було призупинено діяльність підприємства (простій). При цьому при наявності в позивача права на амортизацію на ОЗ в період простою згідно наведених вимог ПКУ та вимог п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», не використання права позивачем на амортизацію при простою не свідчить про відсутність здійснення позивачем господарської діяльності. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм діючого законодавства, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 04.04.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3010/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.

20.04.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у ході перевірки встановлено ненадання з боку платника податків документів на підтвердження використовуватися в господарській діяльності придбаних обладнання та сировини, введення обладнання в експлуатацію та або тимчасове припинення використання основних засобів (консервацію). У позивача за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 відсутня реалізація товарів/послуг, а також монтажних послуг для налаштування обладнання. В ході аналізу поданої податків звітності, а саме: декларацій з ПДВ з моменту створення по листопад 2022 року встановлено, що ТОВ «Посуд Еко Люкс» не декларувало податкові зобов`язання, тобто не здійснювало фінансово-господарську діяльність. В оборотно-сальдовій відомості за листопад 2022 року відсутній рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», що також свідчить про невикористання обладнання в господарських операціях, що є господарською діяльністю позивача. Таким чином, позивач надав до перевірки та до суду первинні документи виключно на підтвердження придбання ТМЦ та обґрунтованість формування податкового кредиту, право на який контролюючий орган не оспорює. Надані первинні документи не підтверджують використання обладнання та сировини в господарських операціях платника податків, що є визначальною ознакою для формування податкового кредиту.

24.04.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він вказав, що посилання відповідача на те, що під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого пп.«г» п.198.5 ст.198 ПКУ є обставини, які свідчать про виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків вважаємо некоректним враховуючи вищенаведені приписи пп.«г» п.198.5 ст.198 ПКУ які передбачають нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у разі встановлення фактів призначення або використання ОЗ та ТМЦ в операціях що не є господарською діяльністю. Актом та відзивом такі факти не наведені.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою від 29.08.2023 року суд клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задовольнив, вирішив подальший розгляд справи №400/3010/23 проводити у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначив по справі судове засідання на 07 вересня 2023 року.

У судовому засіданні 07.09.2023 року судом було заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 14.09.2023 року для надання можливості позивачу надати суду додаткових доказів у справі.

У судове засідання 14.09.2023 року представники сторін не з`явилися, суд вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що під час судового засідання позивач наполягав на спрямованості своїх дій на досягнення економічного результату (виготовлення товарно-матеріальних цінностей та отримання прибутку). З цією метою позивач висловив бажання надати додаткові документи, в яких засвідчено факт виконання робіт з підключення об`єкту нерухомого майна до електромережі та виконання окремих ремонтних робіт у приміщенні. Натомість, документи, які додатково надійшли до суду, засвідчують придбання й оплату приладів і запчастин, однак, не доводять факту їх використання для підключення до електромережі об`єкта за адресою вул. Набережна, 2, буд.1А (місцезнаходження лінії виробництва).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ЕКО ЛЮКС» зареєстровано 11 травня 2021 року, видами діяльності якого є: виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (основний); виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; виробництво паперових канцелярських виробів; виробництво інших виробів з паперу та картону; друкування іншої продукції; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; пакування.

У період з 09.02.2023 по 15.02.2023р. року фахівцями Головного управління ДПС в Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ЕКО ЛЮКС».

За результатами перевірки було складено акт №466/14-29-07-04/44355798 від 22.02.2023 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ЕКО ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 44355798), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення абз. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02. грудня 2010 року №2755, із змінами та доповненнями, встановлено завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2022 року на суму 680510,00 грн.

На підставі Акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Миколаївській області було прийнято податкове-повідомлення рішення від 13 березня 2023 року №116014290704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 680510,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170 127, 50 грн.

Не погодившись з рішенням відповідача від 13.03.2023 року №116014290704, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - Кодекс № 2755) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Кодексу № 2755 податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Кодексу № 2755 в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Кодексу № 2755).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Кодексу № 2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами у межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу № 2755 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Кодексу № 2755 документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої підстави - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з підпунктом 20.1.2, підпунктами 20.1.4-20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу № 2755 контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп. 20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп. 20.1.4); отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (пп. 20.1.5); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.6).

Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, зокрема, якщо повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа.

Під витратами відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1статті 14 Кодексу № 2755).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 Кодексу № 2755).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Кодексу № 2755 податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу № 2755 для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу № 2755 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу № 2755 платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із ст.1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Сфера дії Закону № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону № 996). Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов`язковими видом обліку, що ведеться підприємством. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «б» п. 198.1 ст. 198 Кодексу № 2755 право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу № 2755 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Кодексу № 2755 у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях: що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу № 2755, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197); що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; що не є господарською діяльністю платника податку, то, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу № 2755, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податому обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.6).

давства України. Відносно не нарахування амортизації на придбані ОЗ необхідно зауважити про те, що відповідно до вимог п.23 П(С)БО 7 «Основні засоби» в бухобліку нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) ОЗ, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні його активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його: реконструкції; модернізації; добудови; дообладнання; консервації. Згідно вимог ПКУ призупинення нарахування амортизації на основні виробничі засобі в податковому обліку передбачено пп. 138.3.1. п.138.3 ст.138 ПКУ згідно вимог якого амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основнУ разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Крім того, п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ЕКО ЛЮКС» зареєстровано 11 травня 2021 року, видами діяльності якого є: виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (основний); виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; виробництво паперових канцелярських виробів; виробництво інших виробів з паперу та картону; друкування іншої продукції; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; пакування.

20 грудня 2021 року позивачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення для використання в господарської діяльності.

14 липня 2021 року було укладено з нерезидентом зовнішньоекономічний контракт на виготовлення та поставку промислового обладнання пов`язаного з заявленими видами діяльності, а саме: верстат для тиснення паперу, верстат для тиснення паперу для другого шару склянки, машина для виготовлення паперових стаканчиків, паперорізальна перфораційна машина.

Обладнання, замовлене згідно контракту було доставлено в Україну, 24 січня 2022 року оформлено митну декларацію UA500020/2022/002240 про ввіз на територію України та далі доставлено позивачу.

У відповідності до вимог діючого законодавства України отримане обладнання згідно актів №1/1, №1/2, №1/3 від 01 лютого 2022 року позивачем було введено в експлуатацію.

Позивачем було здійснено придбання сировини та супутнього обладнання для виготовлення продукції, а саме: клей, папір для виробництва паперових стаканчиків, папір для дна стакана, папір зелений для другого шару стаканчика, папір красний для другого шару стаканчика, комплект приладу приймально-контрольного, оповіщувач звуковий, візок ручної гідравлічний для переміщення сировини та продукції.

У судовому засіданні позивач пояснив, що позивачем у лютому-березні 2022 року планувалося здійснити набір персоналу та почати виробництво продукції.

24.02.2022 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України.

Указом Президента України № 54/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який Указами Президента України продовжено.

Загальновідомим є факт того, що з першого дня збройної агресії місто Миколаїв та Миколаївська область, де перебуває позивач, зазнавало ударів по цивільним, інфраструктурним об`єктам, будівлям державних органів тощо.

Як вказав позивач у нього була відсутня можливість ведення господарської діяльності у зв`язку з чим діяльність підприємства в м. Миколаїв була призупинена.

У період лютий-листопад 2022 року в підприємстві було запроваджено режим простою.

З травня 2021 року по січень 2022 року включно позивачем здійснювалися дії по організації нового виробництва, було придбано технологічне обладнання та приймаючи до уваги наявність з лютого 2022 року форс-мажорних обставин.

Відносно не нарахування амортизації на придбані ОЗ необхідно зауважити про те, що відповідно до вимог п.23 П(С)БО 7 «Основні засоби» в бухобліку нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) ОЗ, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні його активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його: реконструкції; модернізації; добудови; дообладнання; консервації.

Згідно вимог ПКУ призупинення нарахування амортизації на основні виробничі засоби в податковому обліку передбачено пп. 138.3.1. п.138.3 ст.138 ПКУ згідно вимог якого амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв`язку з їх консервацією.

Згідно вимог діючого законодавства України процедура консервації регулюється Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженим постановою КМУ від 28.10.97 р. №1183 (яке обов`язкове лише для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності, для решти вони носять рекомендаційний характер). Згідно Положення №1183 консервація ОЗ являє собою комплекс заходів, спрямованих на довгострокове їх зберігання у разі якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

Враховуючи вищевикладене суб`єкт господарювання має право здійснювати консервацію ОЗ з урахуванням результатів поточної господарської діяльності на свій розсуд.

У позивача підставі, які б свідчили про недоцільність використання ОЗ були відсутні, тому рішення щодо консервації ОЗ не приймалося враховуючи присутність іншого - зовнішнього фактору, а саме неможливість використання ОЗ у зв`язку з обстрілами м. Миколаєва, та пошкодженням інфраструктури міста) з урахуванням чого позивачем було призупинено діяльність підприємства (простій).

Суд зауважує, що при наявності в позивача права на амортизацію на ОЗ в період простою згідно наведених вимог ПКУ та вимог п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», не використання права позивачем на амортизацію при простою не свідчить про відсутність здійснення ним господарської діяльності.

Крім того, згідно вимог даного пункту ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають

відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено, що виробничі активи, які були придбані, введені в експлуатацію позивачем у лютому 2022 року та які не були по факту надалі використані на протязі 2022 року у зв`язку з обставинами непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України) не перестали бути виробничими основними засобами.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2020року в справі №640/18096/18, адміністративне провадження №К/9901/28915/19, у якій зазначено: «Кваліфікуючою ознакою невиробничих основних засобів вважається їх непризначеність для використання в господарській діяльності. При цьому, тимчасове невикористання за прямим призначенням або використання з іншою метою, але в господарській діяльності платника податку, не є підставою для переведення таких основних засобів до складу невиробничих основних засобів.

В ході перевірки 09 лютого 2023 року перевіряючою було вручено позивачу листа 31406/6/14-29-07-01-02 щодо проведення інвентаризації активів на підприємстві з метою підтвердження факту їх придбання (враховуючи те, що факт придбання встановлюється шляхом дослідження договорів (контрактів) первинних та платіжних документів вважаємо що в даному випадку малося на увазі перевірка фактичної наявності основних засобів на дату інвентаризації в ході перевірки).

14 лютого 2023 року позивачем було проведено інвентаризацію, надано відповідачу наказ №2/1 вд14 лютого 2023 року про проведення інвентаризації, акт №2/А1 від 14 лютого 2023року інвентаризації в якому були наведені перелік, кількість, вартість ОЗ, ТМЦ та МШП.

Відповідач вказав, що інвентаризацію проведено одноособово комісією у складі одної особи - директора підприємства який одночасно є засновником та єдиною матеріально-відповідальною особою підприємства чим було порушено вимоги п.2.4 Розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, згідно вимог якого забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того самого працівника два роки підряд.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п.2 положення №879 - на підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. До складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). До складу робочих інвентаризаційних комісій можуть бути включені члени інвентаризаційної комісії. Голова і склад робочих інвентаризаційних комісій затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того самого працівника два роки підряд.

Матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні.

Враховуючи перелік та обсяг ОЗ та ТМЦ які знаходяться на балансі позивача та які явилися предметом перевірки (відсутність в Позивача великого обсягу робіт при проведені інвентаризації) була відсутність можливість створення робочих інвентаризаційних комісій.

При цьому пунктом 5 Положення №879 передбачено, що під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно акту інвентаризації №2/А1 від 14 лютого 2023року встановлена наявність основних засобів та ТМЦ, які були придбані позивачем та були предметом розгляду податкової перевірки, що не заперечується Актом та підтверджується їх наявність фото основних засобів та ТМЦ здійсненими в ході інвентаризації на підставі наказу №2/1 вд14 лютого 2023року Позивача про проведення інвентаризації.

Можливість проведення інвентаризації в такий спосіб (одноособово) підтверджується

роз`ясненнями наведеними Міністерством фінансів України в листи від 27.05.2014 № 31-08410-07-29/12918.

Щодо посилання відповідача на те, що документи, які додатково надійшли від позивача до суду, засвідчують придбання й оплату приладів і запчастин, однак, не доводять факту їх використання для підключення до електромережі об`єкта за адресою вул. Набережна, 2, буд.1А (місцезнаходження лінії виробництва).

У судовому засіданні позивач пояснив, що ним вчиняються дії на досягнення економічного результату (виготовлення товарно-матеріальних цінностей та отримання прибутку). А саме ним надано додаткові документи, в яких засвідчено факт здійснення робіт з підключення об`єкту нерухомого майна до електромережі та виконання окремих ремонтних робіт у приміщенні (придбання й оплату приладів і запчастин, що є необхідною умовою для підключення до електромережі об`єкта за адресою АДРЕСА_1 (місцезнаходження лінії виробництва).

Також позивач пояснив суду, що виготовлення продукції потребує великої кількості очищеної води.

Суд зауважує, що загальновідомим є факт того, що в результаті ворожих обстрілів м. Миколаєва та Миколаївської області було пошкоджено систему водопостачання, у зв`язку з чим з 2022 року і до сьогодні в систему водопостачання м. Миколаєва подається солона вода з Дніпро-Бузького лиману.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за листопад 2022 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12759,56 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Миколаївській області.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідач клопотав про відмову в задоволенні заяви позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді вивчення Акту ГУ ДПС в Миколаївській області від 22.02.2023 року №466/14-29-07-04/44355798; правової (правничої) консультації клієнта, вивчення первинної бухгалтерської документації; вивчення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення; підготовки позовної заяви.

Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що у підтвердження факту надання позивачу Адвокатом Гриненком Ігорем Івановичем правничої допомоги ним до суду подано копії Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.03.2023 року, акт прийому - передачі виконаних робіт до Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.03.2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, докази сплати правових послуг.

Пунктом 3.1 вказаного Договору визначено ціну правової допомоги, згідно якого Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі 13400 гривень.

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт від 17.03.2023 року Адвокатом надано позивачу такі послуги:

- вивчення Акту ГУ ДПС в Миколаївській області від 22.02.2023 року №466/14-29-07-04/44355798, вартість за яку склала 2500,00 грн.;

- надання консультації за результатами перевірки, вартість 1500,00 грн.

- вивчення первинної бухгалтерської документації, що складає 3000,00 грн.;

- вивчення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, надання роз`яснень та організація подальших дій, вартість якої склала 1000,00 грн.;

- складання позовної заяви, участь у судовому засіданні, підготовка та надання процесуальних документів у процесі судового розгляду справи, вартість якої склала 2400,00 грн.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

В даному випадку, суд зауважує про безпідставність включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката на вивчення Акту ГУ ДПС в Миколаївській області від 22.02.2023 року №466/14-29-07-04/44355798, правової (правничої) консультації клієнта, вивчення первинної бухгалтерської документації, вивчення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього та не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі №160/17139/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Між тим, в даному випадку, предмет спору у цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" (вул. Набережна, 2, буд. 1-А, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44355798) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2023 № 116014290704 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13 березня 2023 року №116014290704.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" (вул. Набережна, 2, буд. 1-А, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44355798) судові витрати в розмірі 18759,56 грн.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко