Постанова

від 26.03.2024 по справі 400/3010/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3010/23

Категорія:111030300Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 21.12.2023р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС у Миколаївській області про:

-визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 13 березня 2023 року №116014290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника в банку в сумі 680 510 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 170 127,5 грн., всього 850 637,5 грн., за порушення позивачем вимог абз."г" п.198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 14 липня 2021 року ним було укладено з нерезидентом зовнішньоекономічний контракт на виготовлення та поставку промислового обладнання пов`язаного з заявленими видами діяльності, а саме: верстат для тиснення паперу, верстат для тиснення паперу для другого шару склянки, машина для виготовлення паперових стаканчиків, паперорізальна перфораційна машина. Обладнання, замовлене згідно контракту було доставлено в Україну, 24 січня 2022 року оформлено митну декларацію UA500020/2022/002240 про ввіз на територію України та далі доставлено позивачу. Позивачем по факту ввозу обладнання були виконані всі необхідні процедури, сплачені платежі згідно діючого законодавства, що не заперечено актом. У відповідності до вимог діючого законодавства України отримане обладнання згідно актів №1/1, №1/2, №1/3 від 01 лютого 2022 року позивачем було введено в експлуатацію. Було здійснено придбання сировини та супутнього обладнання для виготовлення продукції, а саме: клей, папір для виробництва паперових стаканчиків, папір для дна стакана, папір зелений для другого шару стаканчика, папір красний для другого шару стаканчика, комплект приладу приймально-контрольного, оповіщувач звуковий, візок ручної гідравлічний для переміщення сировини та продукції. Враховуючи придбання обладнання та сировини для виготовлення продукції позивачем у лютому-березні 2022 року планувалося здійснити набір персоналу та почати виробництво продукції. Але 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з 24 лютого 2022 року на території України було запроваджено військовий стан. У зв`язку з тим, що місто Миколаїв починаючи з кінця лютого 2022 року знаходилося під безпосереднім впливом російських загарбників (обстрілами) у позивача була відсутня можливість ведення господарської діяльності у зв`язку з чим діяльність підприємства в м. Миколаїв була призупинена.

При цьому, позивач вказував, що при наявності у нього права на амортизацію на основні засоби (далі ОЗ) в період простою згідно наведених вимог ПК України та вимог п.23 П(С)БО 7 "Основні засоби", не використання такого права позивачем на амортизацію при простою не свідчить про відсутність здійснення позивачем господарської діяльності.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що у ході перевірки встановлено ненадання з боку платника податків документів на підтвердження використовуватися в господарській діяльності придбаних обладнання та сировини, введення обладнання в експлуатацію та або тимчасове припинення використання ОЗ (консервацію). У позивача за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року відсутня реалізація товарів/послуг, а також монтажних послуг для налаштування обладнання. В ході аналізу поданої податкової звітності, а саме: декларацій з ПДВ з моменту створення по листопад 2022 року встановлено, що ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" не декларувало податкові зобов`язання, тобто не здійснювало фінансово-господарську діяльність. В оборотно-сальдовій відомості за листопад 2022 року відсутній рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", що також свідчить про невикористання обладнання в господарських операціях, що є господарською діяльністю позивача. Таким чином, позивач надав до перевірки та до суду первинні документи виключно на підтвердження придбання ТМЦ та обґрунтованість формування податкового кредиту, право на який контролюючий орган не оспорює. Надані первинні документи не підтверджують використання обладнання та сировини в господарських операціях платника податків, що є визначальною ознакою для формування податкового кредиту.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2023 року №116014290704 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленнярішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 13 березня 2023 року №116014290704.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" судові витрати в розмірі 18 759,56 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-суд першої інстанції не врахував, що право на податковий кредит (як наслідок, від`ємне значення та бюджетне відшкодування) залежить від фактичного руху активів, ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операцій й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг). Документи, які надав позивач до суду та які були відсутні під час проведення перевірки, засвідчують придбання й оплату приладів і запчастин, однак, не доводять факту їх використання для підключення до електромережі об`єкта за адресою вул. Набережна, 2, буд.1А (місцезнаходження лінії виробництва);

-апелянт звертає увагу на те, що позивач не надав до матеріалів справи доказів консервації, реконструкції, модернізації обладнання тощо. Всупереч ч.2 ст.242 КАС України, суд першої інстанції визнав доведеним обставини, не підтверджені доказами, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового (п.2 ч.1 ст.317 КАС України);

-апелянт вказує, що надані первинні документи не підтверджують використання обладнання та сировини в господарських операціях платника податків, що є визначальною ознакою для формування податкового кредиту. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод;

-суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постановах від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17 та №820/379/16 про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця (позивача) права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операцій й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС" зареєстровано 11 травня 2021 року, видами діяльності якого є: виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (основний); виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; виробництво паперових канцелярських виробів; виробництво інших виробів з паперу та картону; друкування іншої продукції; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; пакування.

20 грудня 2021 року позивачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення для використання в господарської діяльності.

14 липня 2021 року було укладено з нерезидентом зовнішньоекономічний контракт на виготовлення та поставку промислового обладнання пов`язаного з заявленими видами діяльності, а саме: верстат для тиснення паперу, верстат для тиснення паперу для другого шару склянки, машина для виготовлення паперових стаканчиків, паперорізальна перфораційна машина.

Обладнання, замовлене згідно контракту було доставлено в Україну, 24 січня 2022 року оформлено митну декларацію UA500020/2022/002240 про ввіз на територію України та далі доставлено позивачу.

У відповідності до вимог діючого законодавства України отримане обладнання згідно актів №1/1, №1/2, №1/3 від 01 лютого 2022 року позивачем було введено в експлуатацію.

Позивачем було здійснено придбання сировини та супутнього обладнання для виготовлення продукції, а саме: клей, папір для виробництва паперових стаканчиків, папір для дна стакана, папір зелений для другого шару стаканчика, папір красний для другого шару стаканчика, комплект приладу приймально-контрольного, оповіщувач звуковий, візок ручної гідравлічний для переміщення сировини та продукції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за листопад 2022 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.6.1 ст. 6, п.8.1 ст. 8, пп.9.1.3 п.9.1 ст. 9, пп.пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.156 п.14.1 ст. 14, п.36.1 ст. 36, пп.20.1.2, пп.20.1.4-20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.44.1 ст. 44, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.п.198.1-198.3, пп."г" п.198.5 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п.8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст. 9 ПК України визначено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами у межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності.

Підпунктом 78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої підстави платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно пп.20.1.2, пп.20.1.4-20.1.6 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп.20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4); отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, а на підставі рішення суду інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (пп.20.1.5); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп.20.1.6).

Відповідно пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно абз.1 п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзацом 2 п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп."г" п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, обладнання, замовлене згідно контракту, було доставлено в Україну 24 січня 2022 року, відповідно митної декларації UA500020/2022/002240 про ввіз на територію України, та далі доставлено позивачу.

Згідно вимог діючого законодавства України отримане обладнання, згідно актів №1/1, №1/2, №1/3 від 01 лютого 2022 року, позивачем було введено в експлуатацію.

Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивачем було здійснено придбання сировини та супутнього обладнання для виготовлення продукції, а саме: клей, папір для виробництва паперових стаканчиків, папір для дна стакана, папір зелений для другого шару стаканчика, папір красний для другого шару стаканчика, комплект приладу приймально-контрольного, оповіщувач звуковий, візок ручної гідравлічний для переміщення сировини та продукції.

Разом з тим, оскільки 24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія РФ проти України, місто Миколаїв та Миколаївська область, де перебуває позивач, зазнавало ударів по цивільним, інфраструктурним об`єктам, будівлям державних органів, що призупинило початок виробництва продукції ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС".

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт того, що позивачем з травня 2021 року по січень 2022 року включно здійснювалися дії по організації нового виробництва, втім приймаючи до уваги наявність з лютого 2022 року форс-мажорних обставин, підприємство було змушено у період лютий-листопад 2022 року запровадити режим простою.

При цьому, колегія суддів враховує долучені позивачем до матеріалів справи документи, в яких вбачається факт здійснення робіт з підключення об`єкту нерухомого майна до електромережі та виконання окремих ремонтних робіт у приміщенні (придбання й оплату приладів і запчастин, що є необхідною умовою для підключення до електромережі об`єкта за адресою вул. Набережна, 2, буд.1А (місцезнаходження лінії виробництва).

А також загальновідомий факт того, що в результаті обстрілів м. Миколаєва та Миколаївської області було пошкоджено систему водопостачання, у зв`язку з чим з 2022 року в систему водопостачання м. Миколаєва подається солона вода з Дніпро-Бузького лиману, що слугувало додатковою перешкодою для здійснення виробництва вказаної продукції.

З огляду на викладене, а також з урахуванням вимог п.п.198.2, 198.3 ст. 198 ПК України за якими, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше та нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за листопад 2022 року.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта про те, що позивач не надав до матеріалів справи доказів консервації, реконструкції, модернізації обладнання, з огляду на наступне.

Згідно вимог діючого законодавства України процедура консервації регулюється Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року №1183 (далі Постанова №1183) (яке обов`язкове лише для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності, для решти вони носять рекомендаційний характер).

Відповідно Положення №1183 консервація ОЗ являє собою комплекс заходів, спрямованих на довгострокове їх зберігання у разі якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

Враховуючи вищевикладене суб`єкт господарювання має право здійснювати консервацію ОЗ з урахуванням результатів поточної господарської діяльності на свій розсуд.

При цьому, колегія суддів наголошує про відсутність у позивача підстав, які б свідчили про недоцільність використання ОЗ, тому рішення щодо консервації ОЗ не приймалося враховуючи присутність іншого зовнішнього фактору, а саме неможливість використання ОЗ у зв`язку з обстрілами м. Миколаєва, та пошкодженням інфраструктури міста з урахуванням чого позивачем було призупинено діяльність підприємства (простій).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що реконструкція або модернізація обладнання, полягає у тому, щоб вдихнути нове життя у застаріле обладнання та виробничі лінії, що у даному випадку є недоцільним, так як обладнання позивача не відносить до застарілого.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "ПОСУД ЕКО ЛЮКС".

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.