Рішення

від 28.11.2023 по справі 761/44586/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44586/19

Провадження № 2/761/3002/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача Яворського В.І.

представника третьої особи Кузьмича Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, треті особи: Виконавча дирекція Фонду соціального страхування, ОСОБА_3 , Національне агентство з питань запобігання корупції, Пенсійний фонд України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та листкам непрацездатності з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив: поновити його на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського; стягнути із Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - з 21.10.2019 по час поновлення на роботі на вказаній посаді; стягнути із відповідача на свою користь заробітну плату в частині заборгованості за листками непрацездатності: від 17.07.2019 АДХ 481534; від 29.07.2019 АДХ 047070; від 14.08.2019 АДХ №157132; від 27.08.2019 АДХ №675829; від 11.09.2019 АДХ №161694; від 25.09.2019 АДЧ №378863 та від 09.10.2019 серія АДХ №010293 з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком в сумі 46741,50 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 37000,00 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди, а також здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2019 ОСОБА_2 звільнили із посади проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського без вручення наказу про звільнення, видачі трудової книжки, виплати заробітної плати та виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності. До цього він був поновлений на вказаній посаді на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2019 по справі №761/943/18 з 04.08.2017 і з цього часу позивач був,на його твердження, підданий булінгу як учасник освітнього процесу з боку керівництва відповідача.

При цьому, як вказано в позові, позивач з 17 липня по 18 жовтня перебував на лікарняному згідно вказаних в позовних вимогах листків непрацездатності і 21.10.2019 приступив до роботи про що зроблений відповідний запис у «Журналі присутності на роботі проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків ОСОБА_2 ». Одночасно, в присутності адвоката Яворського В.І. позивач намагався передати до відділу кадрів та загального відділу відповідача для реєстрації та подальшої оплати листки непрацездатності, однак їх вкотре відмовились прийняти і позивач вимушений був викликати наряд поліції і такі його дії роздратувало керівництво відповідача.

Зазначає, що працівник відділу кадрів попросила позивача піднятись в приймальню в.о. ректора ОСОБА_3 де перший проректор ОСОБА_4 об`явила позивачу про його звільнення за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України - виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, з 21.10.2019, вказавши, що позивач не виконує свої посадові обов`язки, постійно скаржиться, викликає поліцію, перебуває на лікарняних і позивач був змушений покинути приміщення університету.

При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що він повністю відповідає посаді проректора відповідно до умов Закону України «Про вищу освіту».

Вказує, що при звільненні, відповідачем не були дотримані вимоги ст. 47 та 49-2 КЗпП України, оскільки йому не надали оформлену трудову книжку та копію відповідного наказу про звільнення, а також не попередили за два місяці до звільнення, не запропоновано іншу роботу, не отримано в порушення ч.1 ст. 43 КЗпП України попередньої згоди первинної профспілки на звільнення робітника.

Крім того, відповідач, як роботодавець, не виконав приписи Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що виразилось у невиплаті позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому відповідно до ст. 237-1 КЗпП України моральну шкоду, яку він оцінив в 50000,00 грн., а також матеріальну шкоду в розмірі 37000,0 грн., що пов`язано з лікуванням позивача в санаторії, придбання ліків, витрати на відновлювальний масаж, а також витрати на транспортні послуги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019, вказану справу розподілено для розгляду судді Рибаку М.А.

Головуючим суддею за весь час знаходження вказаної справи в провадженні, було залишено позов без руху ухвалою від 22. 11.2019, вподальшому відповідною ухвалою від 03.12.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Також, суддею Рибаком М.А. були вирішені клопотання сторін, заявлені ними під час судового розгляду під його головуванням. Натомість, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2021 (головуючий суддя Рибак М.А.), вказаний позов залишено без розгляду, однак відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.09.2012 вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано і справу направлено для продовження судового розгляду.

При цьому, матеріали справи містять відзив відповідача (вх.№2537 від 13.01.2020) в якому представник відповідача заперечував проти позову, зазначаючи про відсутність наказу про звільнення позивача з займаної ним посади, оскільки такого наказу не існує і ніколи не видавалось, а позов є вигадкою позивача з метою ввести в оману суд та приховати прогули без поважних причин. Про начебто існування наказу про звільнення, відповідач дізнався із листа позивача від 30.11.2019 в якому останній і просив його скасувати придуманий ним наказ.

Відповідач зазначив, що після поновлення відповідача на посаду згідно рішення суду від 14.03.2019 та наказу про таке поновлення №104-к від 15.03.2019, лише 26.03.2019 позивач прийшов до роботодавця, якого було ознайомлено з цим наказом про його поновлення на роботі, розпорядженням про закріплення за ним робочого місця та посадовою інструкцією, але свою трудову книжку до університету він так і не надав.

Потім, як зазначає відповідач, з`ясувалось, що на час такого поновлення, позивач вже працював за основним місцем роботи по 29.03.2019 в Одеському національному політехнічному університеті і там знаходилась його трудова книжка яку він отримав 29.03.2019, що підтверджується наданою самим позивачем копією трудової книжки.

Крім того, відповідач зазначає, що листки непрацездатності з квітня 2019 ОСОБА_2 дійсно надавав відділу кадрів, однак вони йому були повернуті відповідними листами з проханням звернутися до установ, які видали вищезазначений документи та усунути невідповідності, оскільки листки непрацездатності оформлені неналежним чином; вподальшому їх оригінали на відповідача не надходили, були надходження тільки їх ксерокопій і позивачу було роз`яснено про неможливість оплати листків непрацездатності по їх ксерокопіям. Окрім того, рішення про відмову у призначенні допомоги з тимчасової втрати працездатності позивачу приймались не керівниками відповідача, а Комісією із соціального страхування, також відповідач вважає, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивач зловживав своїми правами.

22.01.2020 надійшли пояснення третьої особи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в яких, зокрема, зазначено, що на пошті були складені акти про відсутність оригіналів листків непрацездатності позивача, також просив розглядати справу за відсутності свого представника.

24.01.2020 надійшла відповідь на пояснення третьої особи з проханням не приймати до уваги пояснення Фонду.

17.02.2020 надійшла відповідь на відзив в якому позивач висловлює свою незгоду із правовою позицією відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до розпорядження №01-08-389 від 12.06.2023 керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку зі звільненням за власним бажанням судді Рибака М.А., призначено повторний автоматичний розподіл справи і протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 вказану справу розподілено судді Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В.

Ухвалою від 14.06.2023 прийнято до розгляду вказану цивільну справу та призначено до розгляду у спрощеному провадженні із викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду залучено третю особу на стороні позивача без самостійних вимог Національне агентство з питань запобігання корупції.

25.07.2023 задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі.

31.08.2023 надійшли до суду пояснення третьої особи НАЗК в яких представник вказав, серед іншого, що, як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 звільнено до 21.10.2019 (дата набуття позивача статусу викривача), тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між повідомленням від 22.10.2019 і звільненням позивача 21.10.2019. Просив розглянути справу у відсутність представника НАЗК та врахувати надані письмові пояснення.

18.09.2023 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2023 залучено до розгляду у справі третю особу без самостійних вимог Пенсійний фонд України, пояснення якого долучені до матеріалів справи 28.11.2023.

У вказаних поясненнях, серед іншого, представником вказаної третьої особи зазначено про здійснення фінансування для страхових виплат централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових витрат за їх видами. Просив розглядати справу у свою відсутність та врахувати надані письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених в ньому підстав.

Відповідач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив.

Представники третіх осіб Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, Національного агентства з питань запобігання корупції, Пенсійного фонду України просили розглядати справу у відсутності своїх представників та врахувати надані письмові пояснення.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Так, під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено відсутність самого факту звільнення ОСОБА_2 з 21.10.2022 з посади проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського проректора з підстав п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України (виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я), оскільки стороною позивача не надано на підтвердження самого факту звільнення жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, оскільки зазначення в позові факту свого звільнення відповідно до усного повідомлення першого проректора про таке звільнення - таким не являється.

Натомість, стороною відповідача на підтвердження свого категоричного заперечення щодо взагалі факту звільнення позивача 21.10.2019 із займаної посади, надано офіційну відповідь за №100-д від 25.06.2020 на запит судді Рибака М.А. про те, що в Університеті відсутній наказ про звільнення позивача, оскільки він ні станом на 21.10.2019, ні станом на 2020 рік не видавався (т. 2 а.с.239).

Також, судом враховані і встановлені рішенням суду наступні обставини, які відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2021 в справі № 761/19326/20, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, третя особа: ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яким позов задоволено в повному обсязі на скасовано наказ №82-к від 04.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_2 », позов задоволено і поновлено позивача на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського з 15 березня 2019 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2019 по 08.07.2021 в розмірі 411326,76 грн.(т.4 а.с.15-30, 31-40, 41-45).

Таким чином, вказаним рішенням суду охоплюється весь час вимушеного прогулу, включаючи і період з 21.10.2019, але вже по обставинам звільнення позивача відповідно до наказу №82-к від 04.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_2 », який був предметом розгляду в справі № 761/19326/20.

В даному випадку, з урахуванням положень ст. 43 КЗпП України у взаєморозумінні із ч.2 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в мовах воєнного стану», судом відповідною ухвалою постановлено звернутись до Первинної профспілки відповідача із запитом про надання згодо чи відмові в такій на звільнення позивача.

Отримавши відмову, що суд критично оцінює оформлену витягом з протоколу №05.1/8-23 та підписане головою координаційної ради В.І. Яворським, який є представником позивача у вказаній справі, незгоду засідання Координаційної ради Профспілкової організації соціального захисту трудівників «Злагода» від 23.08.2023 зі звільненням позивача, оскільки таке рішення є необґрунтованим, адже в ньому взагалі не зазначено будь-якого обґрунтування прийнятому такому рішенню. Заслухано було лише секретаря М.І. Теремецького М.І. який доповів про надходження ухвали суду, а також самого позивача та його представника по справі Яворського В.І. ( т.4 а.с.93).

При цьому, судом також критично оцінюється оформлена протоколом №01/08/23 від 23.08.2023 засідання Профспілкового комітету Первинної профспілки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, і незгода зі звільненням працівника ОСОБА_2 який являється головою Первинної профспілки Таврійського національного університету ім.В.І. Вернадського. Так, всупереч ст.43 КЗпП України таке рішення є необґрунтованим, адже в ньому не міститься взагалі ніякого обґрунтування такому рішенню, а зазначено лише виступ самого ОСОБА_2 , а секретар Лощихін О.М. тільки доповів про надходження ухвали суду та рішення Координаційної ради Профспілкової організації (т.4 а.с.94-96).

Оскільки вказані рішення профспілкових організацій не містять обґрунтувань своєї незгоди та з огляду на відсутність взагалі доведеності безпосередньо самого факту звільнення позивача 21.10.2019 з посади проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, - суд вважає, що така незгода не може бути визнана такою, що має юридичне значення.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, що позивача фактично не було звільнено з роботи 21.10.2019, то і дотримання роботодавцем вимог ст.ст. 43, 47, 49-2 КЗпП України в даному випадку не вимагається.

Враховуючи вищенаведене, оскільки трудові права позивача не були порушені роботодавцем, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відсутні.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 37000,00 грн. матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, оскільки такі вимоги є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

А вимогами ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, стороною позивача не доведено жодної із складових настання відповідальності за спричинену шкоду: ні наявність шкоди, ні протиправність поведінка заподіювача шкоди, ні причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, ні вини.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено заподіяння йому як матеріальної, так і моральної шкоди зі сторони відповідача, оскільки не надано жодних доказів взагалі наявності такої шкоди, винність відповідача в її спричиненні, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між шкодою і діянням та вина останнього в її заподіянні, як і не доведено розміру такого відшкодування шкоди.

Крім того, також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в частині заборгованості за листками непрацездатності: від 17.07.2019 АДХ 481534; від 29.07.2019 АДХ 047070; від 14.08.2019 АДХ №157132; від 27.08.2019 АДХ №675829; від 11.09.2019 АДХ №161694; від 25.09.2019 АДЧ №378863 та від 09.10.2019 серія АДХ №010293 з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком в сумі 46741,50 грн.

Так, приписами ч.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( надалі - Закон, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, вимогами ст. 31 Закону передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Так, на підтвердження вказаних вимог позивачем зазначено, що ним направлялись оригінали вищевказаних листків непрацездатності роботодавцю.

Матеріали справи містять ксерокопії вказаних листків непрацездатності (т.1 а.с. 24-30), а також ксерокопії заяв позивача про чергові неприйняття листків непрацездатності та описи-вкладення до поштового відправлення із зазначенням, що направляються оригінали листків непрацездатності (т.2 а.с. 52-54).

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів отримання оригіналів вказаних листків непрацездатності роботодавцем. Натомість, в матеріалах справи наявна переважна кількість документів, які не містять інформації щодо предмету доказування в цій частині, оскільки наведена в них інформація стосується зовсім іншого періоду тимчасової непрацездатності позивача відповідно до інших листків непрацездатності, що не охоплює період вказаних в позові листків непрацездатності.

Крім того, вимогами ч.3 ст. 30 Закону визначено, що Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №13, а саме п. 2.2. визначено, що Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана: приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв`язку із зверненням застрахованих осіб; вживати заходів по своєчасному наданню на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємстві робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів.

Натомість, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до комісії із соціального страхування (або Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України) з метою оскарження їх дії/бездіяльності щодо прийняття/неприйняття рішення виплат саме по вказаним в позові листкам непрацездатності, а відтак - відсутні доказі відмови у таких виплатах із зазначенням причин.

При цьому, судом враховані обставини, які відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вже зазначалось, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2021 в справі № 761/19326/20, позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2019 по 08.07.2021 в розмірі 411326,76 грн.(т.4 а.с.15-30, 31-40, 41-45).

Таким чином, судом встановлено, що вищезазначеним рішенням суду охоплюється період вимушеного прогулу, включаючи і період з 21.10.2019, та на користь позивача вже була стягнута сума середнього заробітку яка фактично включає і період невиплати по листкам непрацездатності, що є предметом розгляду вже в справі №761/44586/19.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, в даному випадку позивач не надав докази на підтвердження обставин та фактів, якими він обґрунтовує позовні вимоги .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду щодо встановлення судом дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при звільненні позивача з роботи.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 43 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, треті особи: Виконавча дирекція Фонду соціального страхування, ОСОБА_3 , Національне агентство з питань запобігання корупції, Пенсійний фонд України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та листкам непрацездатності з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком, стягнення матеріальної та моральної шкоди , - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 15.12.2023.

Суддя: