Рішення

від 28.11.2023 по справі 480/5620/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року Справа № 480/5620/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Кондратенка М.М.,

представника відповідача - Каліновського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5620/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації про поновлення на посаді, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача - Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, в якому ( з урахуванням наданої до суду уточненої позовної заяви - а.с.34-40) просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №12-К від 03.08.2022р. «Про звільнення ОСОБА_1 » Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей в Службі у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації;

- стягнути з Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 04.08.2022р. та по дату ухвалення рішення, з розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 480,79 грн.;

- стягнути з Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що у відповідності до наказу від 03.08.2022р. №12-К «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивачка була звільнена з 04.08.2022р. у зв`язку з скороченням штату з виплатою їй вихідної допомоги та компенсації за дні невикористаної відпустки. З наказом Позивачка ознайомлена особисто 04.08.2022р. Однак, при звільненні Позивачки, Відповідачем було порушено процедуру звільнення працівника, що на переконання ОСОБА_1 , є підставою для скасування Наказу про звільнення та поновлення Позивачки на роботі.

Відповідно до ухвали суду від 09.09.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.10.2022р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог. Відповідач зазначає, що Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 23.03.2020 № 118-ОД від 04.05.2022 № 132-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 23.03.2020 № 118-ОД» (зі змінами) зменшено граничну чисельність працівників служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації на одну одиницю; керівників структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації - військової адміністрації (в тому числі начальника ССД Сумської ОДА) зобов`язано забезпечити розроблення та подання на затвердження голові Сумської обласної державної адміністрації - керівнику Сумської обласної військової адміністрації проектів структури та штатних розписів відповідних структурних підрозділів. На виконання зазначеного розпорядження був виданий наказ начальника ССД Сумської ОДА від 23.05.2022 № 20-ОД (при цьому,!! відповідачем надано до матеріалів справи копію Наказу від 23.05.2022р. №20-ОД який по своєму змісту відрізняється від копії Наказу від 23.05.2022р. №20-ОД, який до матеріалів справи надала позивачка), яким розроблені нова структура та штатний розпис ССД Сумської ОДА на 2022 рік.

При цьому, відповідач просить суд врахувати, що позивачку було звільнено з дотриманням вимог Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-УІІІ). Зокрема, згідно положень ст.87 Закону №889-УІІІ, про зміну структури і штатного розпису служби Позивач була повідомлена - 23.05.2022, тобто за 30 днів до звільнення. На ім`я Позивача було підготовлено повідомлення про заплановане вивільнення з посади головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей. В цьому ж повідомленні також було зазначено про відсутність можливості запропонувати рівнозначну або нижчу посаду державної служби. Як зазначає відповідач, станом на 23.05.2022 в ССД Сумської ОДА вакантні посади були відсутні. Але, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачка відмовилась від ознайомлення та отримання повідомлення про заплановане вивільнення, про що був складений акт № 1 від 23.05.2022 .

На підставі заяв Позивача з 23.05.2022 до 03.08.2022 їй були надані щорічні та додаткові відпустки за стаж державної служби. Після закінчення відпустки Позивач була звільнена 04.08.2022 з займаної посади згідно зі ч. 4 ст. 87 Закону № 889-УІП відповідно до наказу ССД Сумської ОДА від 03.08.2022 № 12-К «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - Наказ № 12-К) у зв`язку із скороченням штату з виплатою їй вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (в сумі 17814,94 грн.) та грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки в кількості 7 календарних днів (в сумі 2355,04 грн.). Останнім днем роботи позивачки був 03.08.2022р.

Оскільки Позивачка не відмовлялася від отримання виплат, тим самим на переконання відповідача, вона підтвердила свою згоду на звільнення.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.09.2020 по справа № 161/7196/19, провадження № 61-4375св20 вказав, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Відповідач зазначає, що для виявлення працівників, які мають це право, був зроблений порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, які станом на 23.05.2022 обіймали посади, що підлягали скороченню: головних спеціалістів відділу координації та контролю соціального захисту дітей - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також головного спеціаліста служби ОСОБА_3 .

В ході аналізу були досліджені документи та інші відомості про освіту, присвоєння рангів, про підвищення кваліфікації, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про проходження державної служби, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

За результатами аналізу було встановлено, що всі вищевказані працівники мають повну вищу освіту, постійно підвищують рівень професійної компетенції, сумлінно виконують посадові обов`язки, дисциплінарних стягнень не мають. Враховуючи сукупність всіх показників встановлено, що всі вищевказані працівники не мають різниці у кваліфікації і продуктивності праці. Аналізом встановлено, що станом на 17.05.2022: 1) ОСОБА_1 прийнята на роботу 15.05.2018 і має безперервний стаж роботи в ССД Сумської ОДА - 4 роки 0 місяців 3 днів; 2) ОСОБА_3 прийнята на роботу 16.07.2012 і має безперервний стаж роботи в ССД Сумської ОДА - 9 років 10 місяців 2 днів; 3) ОСОБА_2 прийнятий на роботу 01.07.2013 і має безперервний стаж роботи в ССД Сумської ОДА -8 років 10 місяців 17 днів.

Пункт 3 частини другої ст. 42 КЗпП надає переважне право на залишення на роботі працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Юридичне значення має саме безперервний стаж на даному підприємстві, в установі, організації.

Беручи до уваги те, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мали однаковий рівень кваліфікації і продуктивності праці, а також враховуючи те, що Позивач мала найменший безперервний стаж роботи в ССД Сумської ОДА, було прийняте рішення про надання переваги у залишенні на роботі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі п. З ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що ССД Сумської ОДА, як орган державної влади, прийняв правомірне рішення про звільнення Позивача, діяв у повній відповідності до вимог чинного, законодавства і ніяких порушень законних прав і інтересів Позивача не допускав і тому позовні вимоги щодо скасування наказу служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації від 03.08.2022 № 12-К «Про звільнення ОСОБА_1 » є безпідставними і такими, що не можуть бути задоволеними. Оскільки, Наказ № 12-К, який оскаржується Позивачем, виданий у повній відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, то і підстав для задоволення інших позивних вимог Позивача також не вбачається. Це стосується позовних вимог щодо поновлення на посаді головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей ССД Сумської ОДА, стягнення з ССД Сумської ОДА на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

01.11.2022р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача звертає увагу суду на те, що норма ч.8 ст.49-2 КЗпП України є спеціальною та визначає правила вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу". При цьому, представник позивача зазначає, що проаналізувати ситуацію з наданням переважного права, вбачається наступне:

Позивачка єдина з осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ), котрим надавали переважне право та проведено нібито аналіз в доповідній записці від 17.05.2022р., має диплом магістра з відзнакою та здобула в 2020р. кваліфікацію ступінь вищої освіти «Магістр» спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Доповідна записка від 17.05.2022р. містить в собі зазначення щодо стажу роботи, в цей же час згідно норми ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага надається в тому числі працівникам, що мають більший тривалим безперервним стажем роботи.

Так, доповідна записка з формальним посиланням на те, що всі мають повну вищу освіту, не враховує того факту, що єдина Позивачка має кваліфікацію ступінь вищої освіти «Магістр», а інші не мають, що на переконання представника позивача, свідчить про більшу кваліфікацію робітника, про що неодноразово наголошувало Держпраці в своїх листах.

Також, слід зазначити, що серед працівників, що залишилися працювати є ОСОБА_4 (провідний спеціаліст), що попереджалася про звільнення та їй було запропоновано посаду, на котру вона погодилася та залишилася працювати, при цьому маючи стаж роботи з жовтня 2018 року, в цей же час Позивачка працює з 15.05.2018р., тобто має більший стаж роботи.

Також, залишилася працювати провідний спеціаліст-бухгалтер відділу сімейних форм ОСОБА_5 , що має стаж роботи з 2019 року, тобто також має стаж роботи менше Позивачки.

Аналізуючи зазначене, представник позивача наполягає на тому, що дії Відповідача не відповідають вимогам норми ч.8 ст.49-2 КЗпП України щодо застосування при звільненні переважного права, та навіть вимогам ст.42 КЗпП України щодо надання переважного права між працівників, що звільняються.

08.11.2022р. представником відповідача було надано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає про те, що ССД Сумської ОДА були дотримані всі вимоги діючого законодавства про державну службу щодо звільнення Позивача з державної служби, що є підставою для відмови Позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ухвали від 03.08.2023р. було витребувано додаткові докази та пояснення у справі у відповідача щодо Наказу від 23.05.2022р. №20-ОД "Про зміну структури та штатного розпису служби у справах дітей", яких фактично створено двічі за однією датою та номером, але різними по своєму змісту.

На виконання ухвали суду від 03.08.2023 про витребування доказів та надання пояснень щодо обставин наявності двох наказів начальника ССД Сумської ОДА від 23.05.2022№ 20-ОД «Про зміну структури та штатного розпису служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації» надаємо наступну інформацію.

Так, Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 04.05.2022№ 132-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 23.03.2020 № 118-ОД» (зі змінами) зменшено граничну чисельність працівників служби. На виконання зазначеного розпорядження був виданий наказ начальника ССД Сумської ОДА від 23.05.2022 № 20-ОД (далі - Наказ № 20-ОД), яким розроблені нова структура та штатний розпис ССД Сумської ОДА на 2022 рік. Після цього структура і штатний розпис були подані на затвердження заступнику голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника Сумської обласної військової адміністрації з соціальних питань.

В ході погодження Наказу № 20-ОД від заступника голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника Сумської обласної військової адміністрації з соціальних питань, зацікавлених структурних підрозділів Сумської ОДА (Департамент фінансів, управління з питань персоналу) надійшли усні зауваження.

Під час узгодження проблемних питань було виготовлено декілька робочих варіантів структури і штатного розпису. Можливо один з таких робочих варіантів і був помилково направлений позивачу в месенджері УіЬег.

Відповідач просить суд врахувати, що листування у месенджері УіЬег є неофіційним.

Як стверджує відповідач, Наказ виданий в єдиному оригінальному примірнику, іншого наказу № 20-ОД від 23.05.2022 в ССД Сумської ОДА не існує. Як стверджує відповідач, копію цього наказу разом з копією структури та копією штатного розпису на 2022 рік було надано позивачці на ознайомлення (при цьому відповідачем не надано доказів ознайомлення позивачки з "оновленим" примірником Наказу №20-ОД).

17.08.2023р. від представника позивача надійшов розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, де представник наводить свій розрахунок згідно якого середньоденна заробітна плата позивачки становить 480,79грн. (а.с.123-124).

Натомість, згідно довідки про с/денну та с/місячну заробітну плату позивачки, яку було складено відповідачем, с/денна заробітна плата ОСОБА_1 становить 414,30грн. (а.с.114).

Відповідно до ухвали суду від 12.10.2023р. справу було призначено до розгляду в судове засіданні з викликом сторін.

27.11.2023р. представником відповідача було надано порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації головних спеціалістів служби - Андрєєвої А.Ю., Савицького О.В. та Гасай В.Ф.

Крім цього, представником відповідача було надано розрахунок середньої заробітної плати з посиланням на положення абзаців 4-5 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" , згідно якого розмір середньої з/плати позивачки становить 414,30 грн. (а.с.163-164).

В судовому засіданні позивачка ат представник позивачки у повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази у справі , суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного:

В ході розгляду справи було встановлено, що 15.05.2018р. ОСОБА_1 , як переможниця конкурсу була призначена на посаду провідного спеціаліста у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, про що мається запис за №25 в трудовій книжці.

Позивачка є державним службовцем 7 рангу.

04.08.2022р. Позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей у зв`язку з скороченням штату згідно наказу від 03.08.2022р. №12-К, про що мається запис за №33 в трудовій книжці.

Останнім днем роботи позивачки був день 3 серпня 2022 року, що підтверджується табелями робочого часу (в справі) та не заперечується сторонами у справі.

При цьому, у відповідності до наказу від 03.08.2022р. №12-К «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено , що Позивачка звільнена з 04.08.2022р. у зв`язку з скороченням штату з виплатою їй вихідної допомоги та компенсації за дні невикористаної відпустки (а.с.14). З наказом Позивачка ознайомлена особисто 04.08.2022р.

Отже, підставою звільнення ОСОБА_1 є п.1 ч.І ст.40 КЗпП України, а також п.1 ч.І ст.87 ЗУ «Про державну службу».

На переконання позивачки, Відповідачем було порушено процедуру звільнення її як працівника, що стало підставою для звернення до суду з позовом який є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам , суд виходить з наступного:

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаєЗакон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII(далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1, ч. 1 ст.3 Закону №889-VIII, державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець є громадянином України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з ч. 2 та ч. 3ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За змістом ч.1ст. 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно доКонституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Загальний перелік підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, визначений статтею 87 Закону України Про державну службу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

З 06.03.2021 набрав чинності Закон України від 23.02.2021 № 1285-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби, яким викладено в новій редакції частину 3 статті 87 Закону України Про державну службу.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній з 06.03.2021 та на час звільнення позивача) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин (попередження позивача про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією та звільнення позивача) врегульована положеннями Закону України Про державну службу, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

У свою чергу, з аналізу частини 3 статті 87 Закону України Про державну службу у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX слідує, що у суб`єкта призначення виник обов`язок пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а його право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду.

Тобто, вказаними нормами Закону визначено процедуру звільнення державного службовця при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців або його реорганізації.

При цьому, якщо відсутня жодна з цих умов, звільнення державного службовця не можна вважати правомірним.

Аналізуючи зібрані та досліджені у справі докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача із займаної посади Служби у справах дітей Сумської ОДА не в повній мірі було дотримано вимоги чинного законодавства, зважаючи на наступне.

ССД Сумської ОДА діє відповідно до Положення про службу у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 11.09.2018 № 542-ОД ССД (далі - Положення). Згідно Положення ССД Сумської ОДА є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації, який утворюється головою Сумської обласної державної адміністрації, підзвітний і підконтрольний голові Сумської обласної державної адміністрації. У своїй діяльності ССД Сумської ОДА керується Конституцією і законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, а також розпорядженнями голови Сумської обласної державної адміністрації України.

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 04.05.2022 №132-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 23.03.2020 № 118-ОД» (зі змінами) зменшено граничну чисельність працівників служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації на одну одиницю; керівників структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації - військової адміністрації (в тому числі начальника ССД Сумської ОДА) зобов`язано забезпечити розроблення та подання на затвердження голові Сумської обласної державної адміністрації - керівнику Сумської обласної військової адміністрації проектів структури та штатних розписів відповідних структурних підрозділів.

Після цього структура і штатний розпис були подані на затвердження заступнику голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника Сумської обласної військової адміністрації з соціальних питань.

Тобто, саме з прийняттям вказаного розпорядження у відповідача виник обов`язок щодо попередження особи про наступне вивільнення та запропонування вакантних рівнозначних посад, або як виняток нижчої за рангом посади.

Відповідачем було створено "первинний" варіант Наказу наказу від 23.05.2022р. №20- ОД «Про зміну структури та штатного розпису служби у справах дітей Сумської обласної військової адміністрації».

Однак, в ході погодження Наказу № 20-ОД від заступника голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника Сумської обласної військової адміністрації з соціальних питань, зацікавлених структурних підрозділів Сумської ОДА (Департамент фінансів, управління з питань персоналу) надійшли усні зауваження.

Як зазначає відповідач, під час узгодження проблемних питань було виготовлено декілька робочих варіантів структури і штатного розпису. Можливо, як вказує відповідач, один з таких робочих варіантів і був помилково направлений позивачу в месенджері УіЬег.

Отже, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем було створено принаймні два примірника вищезазначених Наказів з однією датою та номером.

10.06.2022р. Позивачка отримала в месенджері УіЬег на свій номер телефону від абонента «Лена Юрист» (копія скріншоту "Попереднього" наказу додано до позову) фотокопію наказу від 23.05.2022р. №20- ОД «Про зміну структури та штатного розпису служби у справах дітей Сумської обласної військової адміністрації». Згідно зазначеного наказу, а саме п.1,2: було вирішено ліквідувати відділ координації та контролю соціального захисту дітей з чисельністю 4 штатних одиниці. Скоротити посади начальника відділу, скоротити посади двох головних спеціалістів, скоротити посаду провідного спеціаліста. В цей же час згідно п.З зазначеного наказу вирішено ввести посади двох головних спеціалістів та одну посаду провідного спеціаліста (а.с.13).

При цьому, доказів ознайомлення позивача з "оновленим" примірником Наказу №20-ОД (а.с.59-60) відповідачем до матеріалів справи не надано. Отже, відповідач не зміг надати до суду докази вжиття заходів щодо фактичного ознайомлення позивача зі змінами у штатному розписі.

Крім цього, відповідачем порушено вимоги законодавства щодо належного вручення позивачу попередження про звільнення.

Як вже зазначалося вище, згідно положень ст.87 Закону України "Про державну службу, одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

Так, Позивачка в обов`язковому порядку повинна була бути повідомлена письмово, особисто не пізніше ніж за 30 днів до моменту звільнення з пропозицією всіх інших вільних посад на підприємстві, чого Відповідачем зроблено не було.

Під час розгляду справи було встановлено, що 23.05.2022р. перебуваючи на робочому місці Позивачку та інших працівників викликав начальник служби у справах дітей та повідомив, що будуть відбуватися зміни в структурі та штатному розписі служби у справах дітей та комусь не «вистачить місця» для роботи. При співбесіді з керівником, Позивачка зрозуміла, що планують звільнити саме її. Але при цьому ані наказів, ані будь-яких попереджень їй не вручалося, для ознайомлення чи то підпису не надавалося.

10.06.2022р. Позивачка отримала в месенджері УіЬег на свій номер телефону від абонента «Лена Юрист» (копія скріншоту в додатках до позову) фотокопію наказу від 23.05.2022р. №20- ОД «Про зміну структури та штатного розпису служби у справах дітей Сумської обласної військової адміністрації» (це була копія Наказу , який в подальшому було змінено по змісту, але залишено номер та дату попереднього Наказу). З "оновленим" Наказом про зміну структури штату позивачка не ознайомлена.

Щодо Акту про відмову від підписання попередження (а.с.70), який датований 23.05.2022р.. За наслідками обставин встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що даний Акт не може були доказом вручення або відмови від отримання Повідомлення про звільнення позивачкою.

Так, Представник відповідача зазначив, що Попередження про звільнення він намагався вручити позивачці 23.05.2023р. в своєму кабінеті, але при цьому представник відповідача пояснив, що підтвердити обставину щодо вручення Попередження та відмови її прийняти ніхто не зможе. Особи, які підписали Акт лише зможуть підтвердити, що на Попередженні відсутній підпис позивачки. А от при самій події відмови від ознайомлення та відмови від підпису Попередження дані особи не були присутні.

Отже, відповідачем фактично не доведено належного вручення позивачці Попередження про звільнення, копія якого надана до матеріалів справи (а.с.63). Відповідно, відсутні докази своєчасного попередження позивачки про її звільнення. Відсутні також і докази відмови позивачки від отримання попередження.

Отже, відповідачем порушені вимоги встановлені частиною третьою статті 87Закону № 889-VIII (попередження-не менше 30 календарних днів- звільнення).

За наведених обставин суд констатує недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури звільнення державного службовця за пунктом 1статті 87 Закону України «Про державну службу».

Слід зазначити, що Позивачка звернулась з заявою до роботодавця щодо роз`яснення причин звільнення.

Згідно листа Відповідача від 08.08.2022р. №01-32/Г-8 Відповідачем проінформовано, що працівникам було запропоновано переведення на рівнозначні посади, під час пропонування посад, служба у справах дітей керувалась ст.42 КЗпП України, оскільки переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах, враховуються інші обставини, передбачені ст.42 КЗпП України. Тому Відповідач запропонував рівнозначні посади головних спеціалістів новоутворених відділів працівникам з більш тривалим безперервним стажем роботи по 10 років, при цьому зазначено, що Позивачка має стаж роботи 4 роки в службі у справах дітей.

Суд погоджується з позицією представника позивача , що дана відповідь Відповідача не ґрунтується на законі, оскільки згідно ч.8 ст.49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення ч.2 цієї статті щодо врахування переважного права на залишення на роботі не застосовується.

В цей же час залишається чинною норма ч.З ст.87 ЗУ «Про державну службу», котра регламентує неможливість звільнення працівника при наявності інших вільних посад на підприємстві.

Але навіть при цьому, Позивачка має 7 ранг державного службовця, стаж роботи на державній службі 16 років 1 місяць, загальний стаж 23 роки 9 місяців, з 2018 по 2020 роки підвищувала рівень професійної компетентності за державною програмою НАДС на базі СУМДУ, отримавши ступінь магістра за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування. Державна служба". З 2019 по 2021 роки проходила підвищення кваліфікації, що підтверджується особовою карткою державного службовця №20 (копія в додатках). Крім того, з 24.02.2022 до середини травня 2022 року Позивачка, за рішенням Відповідача виконувала обов`язки начальника відділу координації та контролю соціального захисту дітей, оскільки начальниця зазначеного відділу виїхала з м. Суми. Тому при оцінці переважного права Відповідач перш за все повинен був виконувати вимоги щодо більш високої кваліфікації та продуктивності праці, а не виходити лише зі стажу роботи.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 25.01.2023 р. у справі №600/752/22-а. Верховний Суд, зокрема зазначив, що у постанові від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17 Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд касаційної інстанції у цьому зв`язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положеньКЗпП України(стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87Закону № 889-VIII. Також Верховний Суд вказав, що постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17 може слугувати прикладом правозастосування в контексті спірних правовідносин.

Отож у цій постанові Верховний Суд зазначив, зокрема, таке: «…при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положеньстатті 42 КЗпП Українищодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другійстатті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення».

Зі змісту попередження про наступне вивільнення судом встановлено, що відповідачем у повідомленні не було запропоновано позивачу наявних вакантних посад (рівнозначної посади чи нижчої).

Суд враховує, що відповідач не пропонував позивачу наявних вакантних посад (рівнозначної посади чи нижчої) у новій структурі Служби у справах дітей Сумської ОДА. Відповідач не вживав заходів щодо перевірки наявності у позивача більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці з метою встановлення її переважного права на залишення на роботі.

З огляду на наведені мотиви, суд висновує, що звільнення позивача із займаної посади головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей в Службі у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації є очевидно протиправним рішенням, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Статтею 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з частиною першоюстатті 235 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд зробив висновок про протиправність наказу №12-К від 03.08.2022р. «Про звільнення ОСОБА_1 » Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, відповідно, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена. Як зазначено в оскаржуваному наказі, ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей в Службі у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, останнім днем роботи було 3 серпня 2022 року, що підтверджується табелями робочого часу та не заперечується сторонами, тобто 03.08.2022р. - це день який є останнім днем її перебування на посаді. Отже, позивач підлягає поновленню на посаді з 04.08.2022.

Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українивизначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВРза правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995(далі - Порядок № 100). Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Відповідачем було надано пояснення та розрахунок с/денної та с/місячної заробітної плати позивачки (а.с.153, 163-164) згідно яких, відповідачем визначено розмір с/денної з/плати в сумі 414,30грн. з посиланням та врахуванням норм чинного законодавства. Суд погоджується з позицією відповідача, якими спростовано доводи представника позивача стосовно того, що при розрахунку с/денної заробітної плати не повинна враховуватись грошова допомога на оздоровлення та відпускні, які позивачка отримала перед звільненням.

Із наявних в матеріалах справи розрахункових листів (з урахуванням періоду, що передував звільненню позивача з роботи), судом встановлено, оскільки працівник перебувала у відпустці, то відповідно до абз.5 пункту 2 Постанови КМУ №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за квітень-травень 2022 року і становить (а.с.153):

- середньоденний розмір з/плати становить 414.30 грн.,

- середньомісячна з/плата - 8907,47 коп.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття рішення про поновлення позивача на посаді (з 04.08.2022 по 28.11.2023р.). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 142519,20 грн. (344 р.д. х 414,30 грн./день).

Відповідно до пункту 1 частини 6статті 246 КАС України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. З огляду на цю нормуКАС Українисуд встановлює порядок виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: при нарахуванні та виплаті ОСОБА_6 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Крім цього, слід зазначити, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що в позовній заяві позивачем зазначено про те,що діями відповідача позивачці спричинена моральна шкода в сумі 10 000 гривень.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізстатті 23 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність всіх складових елементів правопорушення.

При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями/рішеннями відповідача та моральною шкодою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенніпозовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не змінюють.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.12.2012 № 5076-VI (далі Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до матеріалів справи, представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Для підтвердження вказаних витрат суду надано: договір про надання професійної правничої допомоги №13/2022 від 22.08.2022 року (а.с.24-25), рахунок фактуру №13/2022 від 22.08.2022р. та меморіальний ордер від 22.08.2022р. про сплату 10000грн. (а.с.27).

В матеріалах справи також наявний ордер про надання правничої (правової) допомоги.

Суд вважає, що визначена сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджена належними доказами.

При цьому, в силу положеньст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5ст. 134 КАС Українисуд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації про поновлення на посаді, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації № 12-К від 03.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » .

Поновити ОСОБА_1 з 04.08.2022 на посаді головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей в Службі у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації.

Стягнути зі Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 35384179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2022 по 28.11.2023 в сумі 142519 (сто сорок дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу координації та контролю соціального захисту дітей в Службі у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в сумі 8907 (вісім тисяч дев`ятсот сім) грн. 47 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Служби у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 35384179) витрати на правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв"язку з проходженням головуючим суддею лікування, повний текст рішення складено 20.12.2023.

Суддя О.М. Кунець