Постанова

від 19.12.2023 по справі 552/4182/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4182/23 Номер провадження 22-ц/814/4574/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Бурбак О.В., представника позивача адвоката Пожидаєва В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бурбак Оксани Валеріївни на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Турченко Т.В., дата складання повного тексту ухвали не зазначена, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст заяви

25.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та скасуваня державної реєстрації.

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення цього позову.

В заяві вказував на те, що 22.03.2019 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого він надав ОСОБА_3 позику в сумі 3258 000,00 грн., що є еквівалентом 120 000,00 доларів США. Зазначена заборгованість не була повернута, тому він звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. Однак, в листопаді 2021 року він дізнався, що 02.09.2021 року ОСОБА_3 уклав договір дарування №1699 зі своєю дружиною ОСОБА_1 . Предметом зазначеного договору була квартира АДРЕСА_1 . Крім того, в листопаді 2021 року ОСОБА_3 уклав договори дарування земельних ділянок серія та №1687 та серія та номер 1689 зі своєю дружиною ОСОБА_1 . Вважає, що вказані правочини є фіктивними та спрямовані на переховування квартири АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0035 та 5320482400:00:003:0020 від звернення стягнення для погашення заборгованості за договором позики та порушення його прав кредитора. З метою уникнення відчуження та перешкоджання відновленню його порушених прав, просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 572656753101), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ; земельну ділянку, площею 3,9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0035, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2365388753204), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 та земельну ділянку, площею 3.9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0020 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1770272153204), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2023 року заяву задоволено. Накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 572656753101), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ;

-земельну ділянку, площею 3,9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0035, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2365388753204), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ;

-земельну ділянку, площею 3.9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0020 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1770272153204), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відповідно до п. 2 ч.1ст. 150ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Згіднопостанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, створить перешкоди у поновленні прав позивача, зробить неможливим ефективний захист прав через судову тяганину та значні витрати.

Заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а тому наявна обґрунтована необхідність застосування зазначених заборон.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Бурбак Оксана Валеріївна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначає, що арешт на відміну від заборони відчуження спірного майна обмежує ОСОБА_1 право на користування майном.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.07.2023 року до місцевого суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та скасування державної реєстрації права власності.

Також в цей день ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, та просив суд накласти арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 572656753101); земельну ділянку, площею 3,9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0035, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2365388753204) та земельну ділянку, площею 3.9501 га, кадастровий номер: 5320482400:00:003:0020 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1770272153204).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, оскільки між сторонами дійсно виник спір до вирішення якого, у разі не забезпечення позову, може бути порушено права заявника (позивача за позовом).

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним, з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частин 1 і 2статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3статті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізустатей 150-153 ЦПК Україниможна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та скасуваня державної реєстрації.

Тобто, предметом даного спору є визнання договору дарування недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та скасуваня державної реєстрації, в результаті яких квартира та земельні ділянки перейшли у власність до відповідача ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики відповідно до якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику у сумі 3258000,00 грн., що є еквівалентом 120000,00 дол США, курс дол. США - 27,15 грн., а позичальникзобов`язується повернути позику у строк до 22.03.2021 року. На підтвердження виникнення зобов`язання по договору позики відповідачем надана розписка від 22.03.2019 року, з якої випливає, що відповідач отримав від нього борг в сумі 3258000, 00 грн., що є еквівалентом 120000,00 дол США із зобов`язанням повернути вказану суду до 22.03.2021 року.

Незважаючи на визначені умови, відповідач не повернув кошти у визначений строк.

02.09.2021року ОСОБА_3 уклав договір дарування №1699 зі своєю дружиною ОСОБА_1 . Предметом зазначеного договору була квартира АДРЕСА_1 . Крім того, в листопаді 2021 року ОСОБА_3 уклав договори дарування земельних ділянок серія та №1687 та серія та № 1689 зі своєю дружиною ОСОБА_1 .

З огляду на викладене є обґрунтовані підстави припускати, що подальше відчуження майна новим власником призведе до неможливості фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності зв`язку між заходами забезпечення і предметом позову та щодо відсутності порушеного права ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не лише під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а визначений вид забезпечення, з урахуванням встановлених фактичних обставин у контексті цієї справи, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.

При вирішенні питання стосовно майна, що є єдиним житлом особи, судам необхідно враховувати принцип непорушності права приватної власності, проголошенийстаттею 41 Конституції України. Вказаний принцип закріплено також уКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта Першому протоколі до неї, які визначають непорушність права власності та право особи на безперешкодне користування своїм майном.

Оскільки право на житло є непорушним, тому в даній справі, з урахуванням встановлених судом обставин щодо дій відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про необхідність накладення арешту на вказану квартиру, що узгоджується з вимогами законодавства та принципом непорушності права особи на житло.

Крім того, колегія суддів вказує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд першої інстанції при постановленні ухвали дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 374,375,382 ЦПКУкраїни апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бурбак Оксани Валеріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль