Рішення

від 05.12.2023 по справі 580/6246/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року справа № 580/6246/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могили І. В.,

представника позивача - Петренка О. В. (за ордером);

відповідача - Дем`яненко І. А.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Смілянської міської ради - Возного С. І. (самопредставництво),

прокурора Черкаської обласної прокуратури - Чустрака Д. В.,

розглянувши у судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 580/6246/23 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Балаклеївська сільська рада та виконавчий комітет Смілянської міської ради, за участю Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов`язання прийняти рішення з урахуванням висновків суду,

встановив:

14.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни №67983830 від 12.06.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірину Анатоліївну повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2023 №55633974 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що спірним рішенням державного реєстратора відмовлено у проведенні реєстраційних дій про реєстрацію права власності на асфальтову площадку інвентарний №605, 1980 року побудови, що знаходиться в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту з тієї підстави, що асфальтова площадка не є об`єктом нерухомого майна у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-1V, а є об`єктом благоустрою. Такий висновок державний реєстратор зробила посилаючись на пункт 2.2 наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», Закону України «Про автомобільні дороги» та постанову Вищого адміністративного суду від 28.05.2014 у справі №К/800/55374/13.

Не погоджуючись із спірним рішенням позивач зазначає, що відповідно до ст. 181 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-1V, Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 асфальтова площадка за своїми індивідуальними ознаками є нерухомим майном (інженерною спорудою).

Аналогічне тлумачення поняття «асфальтовий майданчик» (що є тотожним поняттю асфальтова площадка) викладено у листі Фонду державного майна України від 24.12.2020 №10-16-26490, наданого як роз`яснення Державній митній службі України.

Віднесення асфальтової площадки до лінійної інженерної споруди підтверджується висновком судового експерта за результатами судової будівель-технічної експертизи №13-23 від 30.06.2023.

Також технічним паспортом (інвентаризаційною справою « 241-23), виготовленим Комунальним проектно-виробничим підприємством «Архітектурно-планувальне бюро», об`єкт інвентаризації- асфальтова площадка, - визнано як інженерна споруда - лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури. Зазначає, що Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 передбачає здійснення інвентаризації лише об`єктів нерухомого майна, а отже сам по собі технічний паспорт свідчить про те, що об`єкт інвентаризації є нерухомим майном.

Вказує, що посилання відповідача на пункт 2.2 наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», є необгрунтованим, оскільки наказ визнано таким, що втратив чинність, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.04.2014 №599/5.

Щодо посилання державного реєстратора на Закон України «Про автомобільні дороги», то воно є безпідставним, оскільки вказаний Закон не регулює спірні відносини.

Що стосується посилань державного реєстратора на постанову Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі №К/800/55374/13, то вона не є застосовною у даній справі, оскільки посилається на визнаний нечинним наказ Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації».

Відповідач проти позову заперечила. У відзиві на позовну заяву , який надійшов до суду 17.08.2023, зазначила, що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до п. 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державна реєстрація права власності на об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, проте згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа ТІ01:4481-8023-5868-7561) асфальтова площадка відноситься до об`єкта благоустрою, загальна площа 2837 кв.м, на ділянці розташовані тимчасові споруди (печі для виготовлення деревного вугілля та навіси).

Відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ДБН Б.2.2.5:2011 «Благоустрій територій» асфальтобетонне покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок є елементами (частинами) об`єктів благоустрою.

Також згідно Закону України «Про автомобільні дороги» асфальтобетонне покриття є верхнім шаром дороги.

Водночас згідно частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема автомобільні дороги.

Асфальтова площадка відноситься до елементів благоустрою, тобто є типом покриття доріг, тротуарів, площадок, може бути приналежністю головної речі або складовою частиною речі, не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним її призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки, а отже не є об`єктом нерухомого майна та права н асфальтову площадку не підлягають державній реєстрації.

Крім цього відповідач послалась на ті обставини, що позивачем не надано доказів на підтвердження асфальтового покриття площею 2837 кв.м, що асфальтове покриття (чи асфальтова площадка) є завершеним будівництвом та його збудовано за наявності відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи; виданий технічний паспорт лише фіксує наявність елемента благоустрою, який однак не є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, відомості про який підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав; позивачем не надано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) та акт приймання-передачі нерухомого майна, наданий позивачем висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №13-23 від 30.06.2023 містить суперечливі відомості та не враховує норми Закону України «»Про благоустрій населених пунктів», ДБН Б.2.2.-5:2011, Закону України «Про автомобільні дороги», тому не може бути підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на асфальтову площадку чи асфальтове покриття.

Позивач надала відповідь на відзив від 24.08.2023, у якій зазначила, що посилання відповідача на Закон України «Про благоустрій населених пунктів» не може бути прийнято судом, оскільки не було підставою для прийняття спірного рішення. Крім цього предметом регулювання вказаним Законом є благоустрій населених пунктів, в той час як асфальтова площадка знаходиться за межами населеного пункту. Також відповідачем не спростовані доводи позивача про безпідставне застосування Закону України «Про автомобільні дороги». Водночас асфальтова площадка не є автомобільною дорогою у розумінні вказаного Закону. Крім цього, стверджуючи, що асфальтова площадка є приналежністю головної речі, відповідач головну річ не називає. Проте асфальтова площадка як нерухоме майно є самостійною головною річчю.

Щодо інших доводів відповідача, та обставини, на які посилається відповідач, то вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

25.08.2023 відповідач подала заперечення, у яких щодо доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, і які не узгоджуються на думку позивача з підставами прийняття спірного рішення, зазначила, що то заявлене речове право не підлягає державній реєстрації, оскільки не є об`єктом нерухомості. Щодо порушення процедури прийняття рішення, то не кожний дефект акта робить його неправомірним, а скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу та принципу правової стабільності та справедливості.

Крім цього у відповідь на запит відповідача 24.08.2023 каналами електронної пошти надійшла відповідь Міністерства юстиції України, згідно якої асфальтова площадка не є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Щодо доводів позивача про те, що не підлягає застосуванню Закон України «Про благоустрій населених пунктів», оскільки асфальтова площадка знаходиться поза межами села, то відповідно до ч. 1 ст. 177 Земельного кодексу України межа села - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію села від інших територій. За матеріалами справи спірна асфальтова площадка знаходиться в с. Балаклея, в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради, в межах земельної ділянки, належної Балаклеївській сільській раді.

Вказує, що згідно технічного паспорта на об`єкт благоустрою в назві містяться відомості про асфальтову площадку як про об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури.

Також відповідно до п. 8-11 розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій, та передбачено їх цільове призначення Одиницею класифікації в класифікаторі є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Проте матеріали справи не містять відомостей про наявність несучих конструкцій та їх цільового призначення.

Звертає увагу, що у правовстановлюючих документах (рішенні суду та договорі купівлі-продажу майнових паїв від 25.03.2008 року зазначені різні назви: асфальтова площадка та асфальтове покриття, також у документах зазначена різна площа: 2555 кв. м і 2837 кв. м.

18.09.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Смілянської міської ради, у яких заначено, що позивачем не надано договору купівлі-продажу майнових паїв КСП «Дружба», відомостей про земельну ділянку (її кадастровий номер) чи відомостей на право користування. Погоджуючись з доводами відповідача стверджує, що асфальтова площадка відноситься до елементів благоустрою та є типом покриття доріг, тротуарів, площадок, може бути приналежністю головної речі або складовою частиною речі і не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки, земельним поліпшенням з твердим покриттям, яке призначено для ефективного використання земельної ділянки. Вказане узгоджується із ст. 13,21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги», ДБН В.2.3-5:2018, Технічними правилами ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 №54, Земельним кодексом України. Щодо технічної інвентаризації об`єкта благоустрою як інженерної споруди, то асфальтова площадка не підпадає під ознаки інженерної споруди, вказані у пунктах 8-11 розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Отже асфальтова площадка не є об`єктом нерухомого майна, відомості про яке підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Балаклеївська сільська рада письмові пояснення не надала, 27.09.2023 подала клопотання, у якому просила здійснювати розгляд справи за відсутності її представника.

16.11.2023 Черкаська обласна прокуратура надала пояснення, у яких зазначила, що подані позивачем для реєстрації документи не відповідають вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки відсутні документи підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, які були б засвідчені підписом керівника такого підприємства та печаткою. З посиланням на пункт 2.2 наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009 №660/5 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», Закон України «Про автомобільні дороги» стверджує, що виходячи з юридичної природи асфальтобетонне покриття відноситься до елементів благоустрою і не є об`єктом нерухомості. Зазначає, що асфальтобетонне покриття є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити, влаштування такого покриття призводить до зміни експлуатаційних характеристик поверхневого шару земельної ділянки. Посилається на правову позицію Вищого адміністративного суду у справі №К/800/55374/13 від 28.05.2014.

Ухвалою судді від 24.07.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд справи без участі сторін.

Ухвалою суду від 08.09.2023 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 08.09.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача Балаклеївську сільську раду Черкаського району Черкаської області.

Ухвалою від 08.09.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача виконавчий комітет Смілянської міської ради.

Усною ухвалою суду, занесеною до протоколу підготовчого засідання, у судове засідання викликано свідка ОСОБА_2 та витребувано у Комунального проектно-виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» матеріали технічної інвентаризації асфальтової площадки.

Ухвалою суду від 11.10.2023 прийнято заяву Черкаської обласної прокуратури про вступ у справу №580/6246/23, допущено до участі у справі з метою представництва інтересів держави у справі, що розглядається.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Смілянської міської ради вважав, що позов задоволенню не підлягає, у задоволенні позову просив відмовити.

Прокурор вважав позов безпідставним, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідка ОСОБА_2 , суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2010 у справі №2-1354/2010 року визнано нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу часток майнових паїв кожного з членів спілки співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Дружба», на які рішенням загальних зборів виділено майно - асфальтову площадку, інвентарний №605, 1980 року побудови в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту на викопіюванні заштриховано зеленим кольором, між ОСОБА_1 з однієї сторони, та спілкою співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Дружба» в особі голови спілки ОСОБА_3 з другої сторони, дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на асфальтову площадку інвентарний №605, 1980 року побудови в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району в межах населеного пункту на викопіюванні заштриховано зеленим кольором (т. 1, а.с. 8).

Згідно ,інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка кадастровий номер 7123780500:02:001:0972 площею 1,3284, на частині якій розміщена асфальтова площадка інв. №605, знаходиться у комунальній власності Балаклеївської сільської ради, дата державної реєстрації права - 11.08.2021, реєстраційний запис - 43515273 (т. 1, а.с. 71).

16.05.2023 комунальним проектно-виробничим підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» був виготовлений технічний паспорт на об`єкт благоустрою - асфальтову площадку, інвентарний №605 за адресою: урочище «Радіолус», будинок 2, за межами села Балаклея, Балаклеївська територіальна громада, Черкаський район, Черкаська область (т. 1, а.с. 9-10).

06.06.2023 позивач у справі ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Дем`яненко Ірини Анатоліївни із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - асфальтову площадку інвентарний №605 за адресою: урочище «Радіолус», будинок 2, за межами АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 55)

До заяви позивач додала копію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2010 у справі №2-1354/2010 року та копію технічного паспорта від 16.05.2023, рішення виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 23.06.2011 №44 про присвоєння адреси об`єкту нерухомості; інформацію Смілянського відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 18.05.2023 №577-0, згідно якої станом на 01.01.2013 право власності на спірний об`єкт не зареєстровано. В примітках зазначено про наявність у відділку БТІ зареєстрованої інвентаризаційної справи на інший житловий будинок за вказаною адресою.

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа ТІ01:4481-8023-5868-7561), отриманого відповідачем при розгляді заяви позивача, асфальтова площадка відноситься до об`єкта благоустрою, загальна площа 2837 кв.м, на ділянці розташовані тимчасові споруди (печі для виготовлення деревного вугілля та навіси) (т. 1, а.с. 57-58).

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дем`яненко Ірини Анатоліївни №67983830 від 12.06.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що асфальтова площадка інвентарний №605 не є об`єктом нерухомості, тому заявлене речове право не підлягає державній реєстрації відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В обгрунтування рішення державний реєстратор послалась на статтю 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 2.2 наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації» і Закон України «Про автомобільні дороги» та зазначила, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає довговічність, зокрема дороги. Виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та ознак нерухомого майна, це покриття не є нерухомим майном; асфальтове покриття є елементом благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомості. Даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням. Такого висновку дійшов Вищого адміністративного суду України у постанові від 28.05.2014 у справі №К/800/55374/13. Вказала, що асфальтова площадка з твердим покриттям є частиною асфальтобетонної дороги площею 2837 кв.м на території Балаклеївської сільської ради і як допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки, елемент благоустрою, призначене для ефективного використання частини земельної ділянки, яка належала членам спілки майнових паїв реорганізованого КСП «Дружба», не є об`єктом нерухомості та державній реєстрації не підлягає (т. 1, а.с. 7).

Не погоджуючись з рішенням №67983830 від 12.06.2023 позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначається положеннями ст. 37 Закону, частиною першою якої передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно, а тому державний реєстратор, прийнявши заяву про державну реєстрацію прав, зобов`язаний перевірити документи, що подаються для державної реєстрації прав та встановити, зокрема, відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на підприємство, як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно частини 4 вказаної статті не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Позивач стверджує, що асфальтова площадка за своїми ознаками є нерухомим майном - інженерною спорудою, при цьому посилається на Державний класифікатор будівель і споруд ДК018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507. Отже спірним у цій справі є питання. чи відноситься асфальтова площадка до об`єктів нерухомого майна.

Згідно ДК 018-2000 об`єктами є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

Зі змісту ДК 018-2000 вбачається, що споруди віднесені до 2 розділу, який містить підрозділи: 21 - транспортні споруди; 22 - трубопроводи, комунікації та лінії електропередач; 23 - комплексні промислові споруди; 24 - інші інженерні споруди.

У жодній із груп, класів та підкласів другого розділу «Споруди» асфальтова площадка як самостійний об`єкт не зазначена, отже ДК 018-200 не відносить асфальтову площадку до споруд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442 затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Пунктом 2 Національного стандарту №2 передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень;

земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об`єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо);

невід`ємне поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідно земельної ділянки та (або) земельних поліпшень;

споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Отже за змістом вказаних приписів асфальтова площадка відносить до земельних поліпшень, здійснених у результаті проведення будівельних робіт.

Відповідно до ст. 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Згідно із ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

П. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.01 №127 визначено, що до таких об`єктів (нерухомого майна) відносяться, 1) будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки та їх секції;2) квартири; 3) житлові кімнати, житлові блоки у гуртожитках; 4) будинки садибного типу; 5) будинки і споруди громадського та виробничого (в тому числі сільськогосподарського) призначення та їх комплекси; 6) нежитлові приміщення (групи нежитлових приміщень); 7) садові та дачні будинки; 8) гаражі та паркінги з машино-місцями (які не належать до господарських будівель: багатоповерхові, підземні, одноповерхові, блокові); 9) захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони", ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання") (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції; 10) багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів); 11) об`єкти незавершеного будівництва; 12) багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення (технічний паспорт виготовляється за формою за переважною площею).

Згідно пункту 4 даної Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі. Якщо основну будівлю зруйновано (знесено), замість технічного паспорта видається довідка про фактичну наявність господарських (допоміжних) будівель.

Отже спеціальне законодавство в галузі технічної інвентаризації включає до складу об`єктів нерухомості, які підлягають інвентаризації та реєстрації, основні об`єкти (будинки, квартири, гуртожитки тощо) та допоміжні будівлі і споруди.

Зі змісту технічного паспорта на асфальтову площадку інвентарний №605, розташовану в урочищі «Радіолус», будинок 2 за межами села Балаклея Балаклеївської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, виготовленого комунальним проектно-виробничим підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» 16.05.2023 вбачається, що вказаний технічний паспорт виготовлений на об`єкт благоустрою, асфальтова площадка зазначена як елемент благоустрою, а не на об`єкт нерухомості.

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа Т101:4481-8023-5868-7561) асфальтова площадка відноситься до об`єкта благоустрою, загальна площа 2837 кв.м, що розташована в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради, за межами населеного пункту урочище «Радіолус» №2, на ділянці розташовані тимчасові споруди (печі для виготовлення дерев. вугілля та навіси) (т. 1. а.с. 57-58).

Отже як за змістом вищезазначених приписів, так і відповідно до вказаного технічного паспорта асфальтова площадка інвентарний №605 не є самостійним об`єктом нерухомості, тому право власності на неї не може бути зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Щодо доводів відповідача про те, що асфальтова площадка є об`єктом благоустрою суд зазначає таке.

Діюче законодавство термін «асфальтова площадка» не визначає.

У Словнику української мови (https://slovnyk.ua@gmail.com) термін «Площадка» визначений як: 1. Невелика рівна ділянка землі. Відгодівельна (будівельна, спортивна і т.н.) площадка - така ділянка, спеціально пристосована для відгодівлі свійських тварин, будівництва, занять спортом і т. ін.2. Рівне місце (в приміщенні, на підприємстві і т.ін., відведене, призначене для чого-небуть.

У Вікіпедії термін «Покриття (у будівництві)» визначений як верхня огороджувальна конструкція, наприклад: Горищне покриття (дах), Дорожнє покриття.

В законодавчих актах також відсутнє визначення асфальтобетонного покриття.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

В свою чергу підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 ДБН Б.2.2.-5:2001 «Благоустрій територій» передбачено, що для благоустрою треба використовувати такі види покриття: тверді (капітальні) - монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю, тощо.

Законом України "Про автомобільні дороги" передбачено, що дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, площадки як верхнього шару земельної ділянки.

Аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об`єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема як складова дорожнього покриття, тротуару тощо з метою покращенні можливостей їх експлуатації за призначенням.

Отже виходячи з юридичної природи асфальтової площадки вона відноситься до елементів благоустрою, не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним її призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки.

Щодо наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від30.06.2023 №13-23, то згідно ч. 1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Так, згідно вказаного висновку судового експерта (т. 1, а.с. 14-19) асфальтна площадка інв. №605 площею 2837 м2 є нерухомим майном, оскільки розташована на земельній ділянці та нерозривно пов`язана з землею, тобто не може існувати без землі; асфальтна площадка розташована окремо і не є частиною автодорожнього покриття (дороги), оскільки в минулому використовувалась як господарчий двір тракторної бригади; асфальтна площадка - це будівельна система, пов`язана з землею, яка створена з будівельних матеріалів (піску, щебеня, бітуму, гарячих асфальтобетонних сумішей) в результаті виконання будівельно-монтажних робіт (зрізання та вивезення грунту корит, вирівнювання та трамбування основи, улаштування підстилаючих шарів, обробка бітумом, улаштування основного шару покриття), тому є спорудою; асфальтна площадка по своїй суті є лінійною інженерною спорудою, оскільки призначена для виконання виробничих процесів розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів; переміщення асфальтної площадки неможливе без її знецінення внаслідок руйнування та зміни її призначення.

Проте судовим експертом не враховані положення підпункту 9.1.1 пункту 9.1 ДБН Б.2.2.-5:2001 «Благоустрій територій», згідно з якими асфальт є лише матеріалом, який використовується для покриття, та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.01 №127, яка передбачає, що замощення підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі, а також помилково застосовані норми Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, який не передбачає будь-яких площадок як окремих інженерних споруд. Отже висновок експерта не підтверджує, що асфальтова площадка інвентарний 3605 є інженерною спорудою - об`єктом нерухомості.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вказані приписи суд не надає оцінку іншим доводам учасників справи, оскільки вони не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Надавши оцінку письмовим доказам. які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни №67983830 від 12.06.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 241-243, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після підписання судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2023 року.

Суддя Алла РУДЕНКО