Постанова

від 10.04.2024 по справі 580/6246/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6246/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни, треті особи - Балаклеївська сільська рада, виконавчий комітет Смілянської міської ради, Черкаська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов`язання прийняти рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни, треті особи - Балаклеївська сільська рада, виконавчий комітет Смілянської міської ради, Черкаська обласна прокуратура в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірини Анатоліївни №67983830 від 12.06.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко Ірину Анатоліївну повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2023 №55633974 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05 грудня 2023 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що висновки суду першої інстанції у сукупності є необгрунтованими. Апелянт вказала, що позовні вимоги доведені належними і допустими доказами, а суд внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права зробив помилковий висновок про їх необґрунтованість, і відповідно ухвалив судове рішення, що не відповідає критеріям як законності, так і обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2010 у справі №2-1354/2010 року визнано за ОСОБА_1 право власності на асфальтову площадку інвентарний №605, 1980 року побудови в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району в межах населеного пункту на викопіюванні заштриховано зеленим кольором (т. 1, а.с. 8).

У Державному земельному кадастрі наявна інформація про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7123780500:02:001:0972 площею 1,3284, на частині якій розміщена асфальтова площадка інв. №605, а саме суб`єктом права власності на вказану земельну ділянку є Балаклеївська сільська рада, дата державної реєстрації права - 11.08.2021, реєстраційний запис - 43515273 (т. 1, а.с. 71).

16.05.2023 комунальним проектно-виробничим підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» був виготовлений технічний паспорт на об`єкт благоустрою - асфальтову площадку, інвентарний АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9-10).

06.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Дем`яненко Ірини Анатоліївни із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - асфальтову площадку інвентарний АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 55).

До заяви позивачка додала:

- копію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2010 у справі №2-1354/2010 року;

- копію технічного паспорта від 16.05.2023;

- рішення виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 23.06.2011 №44 про присвоєння адреси об`єкту нерухомості;

- інформацію Смілянського відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 18.05.2023 №577-0, згідно якої станом на 01.01.2013 право власності на спірний об`єкт не зареєстровано.

Під час розгляду заяви позивача відповідачем було отримано Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа ТІ01:4481-8023-5868-7561), в якому зазначено, що асфальтова площадка відноситься до об`єктів благоустрою, загальною площею 2837 кв.м, на ділянці розташовані тимчасові споруди (печі для виготовлення деревного вугілля та навіси)(т. 1, а.с. 57-58).

12.06.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно Дем`яненко І.А. прийнято рішення №67983830, яким відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що асфальтова площадка інвентарний №605 не є об`єктом нерухомості, тому заявлене речове право не підлягає державній реєстрації відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У рішенні державний реєстратор послалася на статтю 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 2.2 наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на якє підлягає державній реєстрації» і Закон України «Про автомобільні дороги» та зазначила, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема дороги. Виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та ознак нерухомого майна, це покриття не є нерухомим майном; асфальтове покриття є елементом благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомості. Даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням. Такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі №К/800/55374/13. Вказала, що асфальтова площадка з твердим покриттям є частиною асфальтобетонної дороги, площею 2837 кв.м, розташованою на території Балаклеївської сільської ради і є допоміжним обладнанням відповідної частини земельної ділянки, елементом благоустрою, призначеним для ефективного використання частини земельної ділянки, яка належала членам спілки майнових паїв реорганізованого КСП «Дружба», та не є об`єктом нерухомості, тому державній реєстрації не підлягає (т. 1, а.с. 7).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду із позовом.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

При цьому, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.п. 6, 7 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Пунктом 18 Порядку №1127 передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Таким чином, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

У спірному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.06.2023 №67983830 державний реєстратор зазначив, що асфальтова площадка інвентарний №605 не є об`єктом нерухомості, тому заявлене речове право не підлягає державній реєстрації відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач стверджує, що асфальтова площадка за своїми ознаками є нерухомим майном - інженерною спорудою, при цьому посилається на Державний класифікатор будівель і споруд ДК018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507.

Тобто спірним у даній справі є питання чи відноситься асфальтова площадка до об`єктів нерухомого майна.

Згідно ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч.4 вказаної статті Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на частині якій розміщена спірна асфальтова площадка інв. №605, є комунальною власністю Балаклеївської сільської ради.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2010 у справі №2-1354/2010 року визнано за ОСОБА_1 право власності на асфальтову площадку інвентарний №605.

16.05.2023 комунальним проектно-виробничим підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» був виготовлений технічний паспорт на об`єкт благоустрою - асфальтову площадку, інвентарний №605 за адресою: урочище «Радіолус», будинок 2, за межами села Балаклея, Балаклеївська територіальна громада, Черкаський район, Черкаська область.

Про те, що асфальтова площадка №605 є об`єктом благоустрою, зазначено також у Витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа ТІ01:4481-8023-5868-7561).

Згідно ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм.

Законом України «Про автомобільні дороги» установлено, що дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1). Тобто, асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Частиною першою статті 188 ЦК України встановлено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Враховуючи наведені норми законодавства, виходячи з юридичної природи асфальтової площадки (асфальтобетонного покриття) та з ознак нерухомого майна, колгеія суддів вважає, що це покриття не є нерухомим майном. Асфальтове покриття відноситься до елементів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомості. Даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Позивачка у апеляційній скарзі зазначила, що Національним Стандартом №2 у взаємозв`язку з ДК 018-2000, а також ст.181 ЦК України, нормативно підтверджується той факт, що асфальтова площадка є об`єктом нерухомого майна, а відповідно підлягала державній реєстрації відповідачем.

Проте, колегія суддів проаналізувавши положення Державного класифікатора будівель і споруд ДК018-2000 дійшла висновку, що вказаними нормами асфальтова площадка як самостійний об`єкт не зазначена, отже ДК 018-200 не відносить асфальтову площадку до споруд, тобто об`єкта нерухомого майна.

Щодо посилання позивачки на положення Національного Стандарту №2, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 останнього передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень;

земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об`єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо);

невід`ємне поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідно земельної ділянки та (або) земельних поліпшень;

споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що асфальтова площадка відноситься до земельних поліпшень, здійснених у результаті проведення будівельних робіт.

Вищий адміністративний суд у справі № К/800/55374/13 від 28.05.2014 року зазначив, що право власності на ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових виробничих та інших будівель та споруд. Асфальтобетонне покриття є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити, влаштування такого покриття призводить до зміни експлуатаційних характеристик поверхневого шару земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи наведені вище приписи та відомості зазначені, зокрема у технічному паспорті та Витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, колегія суддів погоджується, що спірна асфальтова площадка №605, є об`єктом благоустрою, як допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки, призначене для ефективного використання частини земельної ділянки та не є нерухомим майном (інженерною спорудою),

а тому право власності на неї не може бути зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Щодо долученого до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від30.06.2023 №13-23, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

У висновку вказано, що асфальтна площадка інв. №605 площею 2837 м2 є нерухомим майном, оскільки розташована на земельній ділянці та нерозривно пов`язана з землею, тобто не може існувати без землі; асфальтна площадка розташована окремо і не є частиною автодорожнього покриття (дороги), оскільки в минулому використовувалась як господарчий двір тракторної бригади; асфальтна площадка - це будівельна система, пов`язана з землею, яка створена з будівельних матеріалів (піску, щебеня, бітуму, гарячих асфальтобетонних сумішей) в результаті виконання будівельно-монтажних робіт (зрізання та вивезення грунту корит, вирівнювання та трамбування основи, улаштування підстилаючих шарів, обробка бітумом, улаштування основного шару покриття), тому є спорудою; асфальтна площадка по своїй суті є лінійною інженерною спорудою, оскільки призначена для виконання виробничих процесів розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів; переміщення асфальтної площадки неможливе без її знецінення внаслідок руйнування та зміни її призначення.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, судовим експертом не враховані положення підпункту 9.1.1 пункту 9.1 ДБН Б.2.2.-5:2001 «Благоустрій територій», згідно з якими асфальт є лише матеріалом, який використовується для покриття, та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.01 №127, яка передбачає, що замощення підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі, а також помилково застосовані норми Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, який не передбачає будь-яких площадок як окремих інженерних споруд. Отже висновок експерта не підтверджує, що асфальтова площадка інвентарний 3605 є інженерною спорудою - об`єктом нерухомості.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що позивачкою в даній справі не доведено порушення її прав та законних інтересів діями та оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки останній при винесенні оскаржуваної відмови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких