Постанова

від 20.12.2023 по справі 320/1045/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1045/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Парінова А.Б.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "16-А" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 16-А» до Головного управління ДПС у м. Києві, у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15 грудня 2022 року № 00373670702.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 грудня 2022 року № 00373670702.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

07.09.2023, під № 35054 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.10.2023, під № 38760 товариством позивача до суду подано клопотання про доручення доказів по справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2023 року № 950/0/15-23, ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 320/1045/23 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 20.12.2023.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 26 жовтня 2022 року № 13026/26-15-07-02-01 та № 13027/26-15-07-02-01, виданих ГУ ДПС у м. Києві, та наказу від 13 жовтня 2022 року № 4368-п, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «16-А» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2022 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 листопада 2022 року № 36374/26-15-07-02-01-03/43653114.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, позивачем подано відповідні заперечення на акт. Листом від 05 грудня 2022 року № 18940/1/26-15-07-02-01-09, відповідачем повідомлено позивача про відхилення заперечень та про викладення частини акту перевірки у новій редакції.

На підставі наведенного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2022 року № 00373670702, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника в банку в розмірі 250500, 00 грн та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 125250,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки судом не було враховано, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та згідно приписів ПК України, згідно правильно встановлених обставин, які викладені в акті перевірки, адже відображення у податковій звітності послуг, які надавалися не відповідають дійсності, оскільки фактично відбулася не реконструкція житлової будівлі, а будівництво офісного приміщення, що суперечить наданим до перевірки документам. В актах виконаних робіт не вказано деталізацію робіт, одиниць виміру тощо.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Так, пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника на суму 250500,00 грн ґрунтується на непідтвердженні реальності постачання ТОВ « 16-А» будівельних робіт та використання матеріалів від ТОВ «М ПРОЕКТ», які зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2022 року № 27 з огляду на: ненадання до перевірки документів щодо підтвердження фактичного виконання будівельних робіт генпідрядником, їх деталізацію, одиниці виміру, у тому числі трудових витрат робітників-будівельників на обсяг виконаних робіт, трудових витрат робітників, що обслуговують машини, фонд оплати праці працівників та супутні витрати, при цьому акти про виконання будівельних робіт за формою КБ-2В до перевірки не надані; доцільність реконструкції будівлі, яка перевищує обмеження за класом наслідків СС1; відсутність даних щодо придбання (виробництва) матеріалів, зазначених в акті виконаних робіт по ланцюгу постачання ТОВ «М ПРОЕКТ» та неможливість реалізувати такі матеріали ТОВ « 16-А».

Слід звернути увагу на тому, що відповідно до умов договору суперфіцію від 29 жовтня 2020 року, позивач отримав в користування з метою забудови земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 16а.

Згідно з пунктом 1.2 договору суперфіцію, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення позивачем реконструкції житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 16а.

Відповідно до п. 1.5 договору суперфіцію, разом із укладанням цього договору позивач отримав від ОСОБА_2 отримані ним раніше містобудівні умови та обмеження щодо забудови даної земельної ділянки.

З метою фактичного проведення будівельних робіт з реконструкції житлового будинку позивачем було укладено договір генерального підряду від 29 липня 2020 року № 1050-БМР (далі також - Договір підряду) з ТОВ «М ПРОЕКТ».

Відповідно до п. 1.1 Договору підряду, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Генпідрядник зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами виконати в інтересах та за завданням Замовника та здати Замовнику у встановлений цим договором строк закінчені роботи з реконструкції будівлі з надбудовою та прибудовою приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пироговського буд. 16 літ. А (надалі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.

Згідно частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України, матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Пунктом 2.2 Договору підряду сторони встановили, що вартість матеріалів, обладнання, послуг та витрат Генпідрядника на виконання робіт за цим Договором входить до ціни підрядних робіт на Об`єкті. Забезпечення матеріалами, обладнанням, устаткуванням для виконання робіт здійснює Генпідрядник.

З матеріалів справи слідує, що придбання матеріалів, обладнання та устаткування здійснювалось не позивачем, як замовником будівництва, а безпосередньо генеральним підрядником - ТОВ «М ПРОЕКТ».

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору підряду, аванс на придбання необхідних матеріалів здійснюється згідно графіку фінансування робіт, та погоджується сторонами напередодні здійснення кожного окремого авансового платежу, з урахуванням умов п. 2.3.5. Договору.

Розрахунки за фактично виконані, належним чином документально оформлені та прийняті Замовником підрядні роботи, здійснюються Замовником за винятком вартості матеріалів після закінчення відповідного етапу робіт, на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт, протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами вищезазначених проміжних актів виконаних робіт

Здавання-приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформлюється за актом приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2В (пункт 10.1 Договору підряду).

Судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі, було звернуто увагу на тому, що обов`язкова наявність актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2БВ на будівельні роботи передбачена ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», проте відповідно до п. 1.2 даного стандарту, він носить обов`язковий характер лише при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Для інших об`єктів будівництва застосування даного стандарту обумовлюється Договором (пункт 1.3. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Таким чином враховуючи, що об`єкт будівництва споруджується не за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, відносини з приймання-передачі підрядних робіт врегульовано саме умовами Договору підряду, яким встановлено почергове приймання проміжних результатів робіт, які приймаються згідно проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт та передбачено складання кінцевого акту приймання-передачі робіт за формою КБ-2В лише по закінченню усіх робіт по такому договору, з урахуванням чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи умови договору підряду, за якими, акт приймання-передачі робіт за формою КБ-2В оформлюється лише після завершення всіх будівельних робіт, вбачається, що акт приймання виконаних робіт форми КБ-2В і не міг бути наданим до перевірки з огляду на незавершення будівельних робіт на момент її проведення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою авансування будівельних робіт, позивач, відповідно до платіжних доручень від 04 січня 2022 року № 151 на суму 940872,00 грн та від 19 січня 2022 року № 162 на суму 618163,20 грн, сплатив ТОВ «М ПРОЕКТ» за авансування чергового етапу будівництва. За правилом першої події ТОВ «М ПРОЕКТ» було підписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 04 січня 2022 року № 1 та від 19 січня 2022 року № 2.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2022 року № 27, позивачем було прийнято від ТОВ «М ПРОЕКТ» черговий етап робіт.

Так, у такому проміжному акті приймання-передачі виконаних робіт вказано перелік підрядних робіт, які проводились на об`єкті, одиниці виміру по кожній позиції матеріалів і робіт, кількість витрачених на це людино-годин, перелік і кількість матеріалів, які використані на будівництві.

Також, як було звернуто увагу судом першої інстанції, пунктом 7.1 Договору підряду передбачено, що повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, яка передбачена діючими законодавством у сфері будівництва і цим Договором здійснюється Генеральним підрядником.

Генпідрядник здійснює ведення журналів виконання робіт, передбачених ДБН А3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва». У журналах фіксуються дати початку і закінчення основних видів Підрядних робіт, складання актів на приховані роботи, причини затримок виконання робіт (відсутність ресурсів, механізмів, устаткування, робочої сили, погодні умови тощо), а також будь-яка інша інформація, що впливає на хід виконання робіт, тощо. (пункт 7.2. Договору підряду).

Отже, відповідно до умов Договору підряду та ДБН A3.1-5-2009, облік трудових витрат робітників-будівельників на обсяг виконаних робіт, трудових витрат робітників, що обслуговують машини, фонд оплати праці працівників та супутні витрати здійснюється не позивачем - Замовником будівництва, а генеральним підрядником ТОВ «М ПРОЕКТ».

Тобто, такі дані не були надані ТОВ « 16-А» під час проведення перевірки контролюючим органом з об`єктивних причин, а саме, їх правомірної відсутності у позивача.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відхилення доводів податкового органу щодо невідповідності об`єкту будівництва класу наслідків СС1, позаяк, до повноважень податкових органів не віднесено функцій щодо встановлення відповідності об`єкту будівництва задекларованому класу наслідків, адже такі функції належать відповідним органам у сфері архітектури та містобудування. При цьому, у данному випадку, ні в акті перевірки позивача, ні під час розгляду справи, відповідачем не було надано доказів офіційного висновку (результатів перевірки) уповноваженого органу про невідповідність об`єкту будівництва, яке здійснює позивач, класу наслідків СС1.

Щодо питання про відсутність даних щодо придбання (виробництва) матеріалів, зазначених в акті виконаних робіт, по ланцюгу постачання ТОВ «М ПРОЕКТ» та неможливість реалізувати такі матеріали ТОВ « 16-А», слід виходити з того, що згідно частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Як зазначалось вище, умовами договору підряду було передбачено, що придбання матеріалів, обладнання та устаткування здійснювалось не Замовником будівництва - ТОВ « 16-А», а безпосередньо Генеральним підрядником - ТОВ «М ПРОЕКТ».

Тобто, закуплені ТОВ «М ПРОЕКТ» товари (роботи, послуги) для використання на будівництві позивачем не приймались, а їх вартість мала бути включена до вартості підрядних робіт.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних договорів та первинних бухгалтерських документів, які підтверджують закупівлю матеріалів та виконання робіт субпідрядниками ТОВ «М ПРОЕКТ», зокрема: договори на виготовлення металоконструкцій, укладені з ТОВ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЖИТОМИР», ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРТРАНСГРУП» та ТОВ «АЙПІ 2010»; договір з ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» на закупівлю метизної продукції, профнастилу, чорного та нержавіючого металопрокату; договір з ТОВ «ТРИСТАР ГРУП» щодо виконання робіт з монтажу металевих конструкцій; договір з ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт з виготовлення та монтажу елементів каркасу будівлі; договір з ФОП ОСОБА_4 на виконання геодезичних робіт; договір з ТОВ «ЕКОЛОГІЯ» на оренду туалетних кабінок; договір з ТОВ «АЙПІ 2010» на поставку комплекту балок обв`язки; договір з ТОВ «ОРІОН ЛОГІСТИК» на надання послуг з технічного обслуговування, технічного діагностування та ремонту баштового крану; договір з ФОП ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт; первинні документи, щодо підтверджують виконання вказаних договорів, у тому числі актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт, кошторисів, графіків виконання робіт, специфікацій, видаткових накладних.

Зазначені документи, крім самих договорів та додатків до них, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити, при цьому, що доказів того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними у матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб - контрагентів постачальників товарів та послуг для позивача у господарських операціях.

Водночас, ознаками реальності господарської операції, є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Зазначене, у сукупності, свідчить про те, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентом позивача поставок товару та надання послуг на користь останнього без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Ураховуючи зазначене та оскільки судом першої інстанції, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства, та, як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених недоведених висновках акта перевірки.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, твердження апелянта щодо того, що фактично відбулася не реконструкція житлової будівлі, а будівництво офісного приміщення на 6 поверхів є недоведеним, без посилання ані на надані до перевірки позивачем документи, ані на будь-які інші документи, отримані відповідачем у встановленому ПК України порядку.

Разом з тим, пунктами 3.10, 3.11 розділу 3 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", визначено, що реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Тобто, реконструкція - це процес, який передбачає в тому числі зміни геометричних розмірів споруди, а також окремих її елементів (таких як поверховість, висота стін, площа), інженерних мереж (установка каналізації, заміна електропроводки). Комплекс заходів завжди проводиться на наявній споруді, і йому передує розробка детальних планів майбутніх робіт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи судом не доведено належними та допустимими доказами, що позивачем здійснюються саме нове будівництво, а не реконструкція існуючої в межах земельної ділянки будівлі, яка передбачає зміну параметрів цієї споруди, а також окремих її елементів, як то поверховість, висота стін, площа, тощо.

Щодо твердження апелянта щодо відсутності в актах приймання-передачі деталізації робіт, колегія суддів вважає, що при дослідженні судом проміжного акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2022 № 27, який і став підставою для формування податкового кредиту, що підлягає до відшкодування, судом першої інстанції встановлено, що у зазначеному акті вказано і детальний перелік підрядних робіт, які проводились на об`єкті, і одиниці виміру по кожній позиції матеріалів і робіт, і кількість витрачених на це людино-годин, і детальний перелік і кількість матеріалів, які використані на будівництві.

Щодо посилань апелянта на ненадання до перевірки позивачем актів приймання-передачі послуг, складених за формою КБ-2В, колегія суддів наголошує, що обов`язкове складання актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на будівельні роботи відповідно до ДСТУ Б Д. 1,1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» носить обов`язковий характер лише при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Для інших об`єктів будівництва застосування даного стандарту обумовлюється Договором (п. 1.3. ДСТУ Б Д.1.1 -1:2013).

Ураховуючи що об`єкт будівництва споруджується не за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, то відносини з приймання-передачі підрядних робіт врегульовано саме умовами договору підряду, яким встановлено почергове приймання проміжних результатів робіт, які приймаються згідно проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт та передбачено складання лише кінцевого акту приймання-передачі робіт за Формою КБ-2В. по закінченню усіх робіт по договору.

Також колегія суддів вважає, що висновок відповідача щодо нереальності господарський операцій позивача не ґрунтується на матеріалах перевірок генерального підрядника ТОВ «М ПРОЕКТ», який відповідно до умов договору підряду і здійснив закупівлю вищевказаних матеріалів, та на безпосередньому аналізі первинних документів. Враховуючи відсутність у позивача документів щодо закупівлі вищевказаних ТМЦ, відповідач мав скористатись наданими йому повноваженнями, передбаченими п. 73.5 ст. 73 ПК України та провести зустрічну звірку з ТОВ «М ПРОЕКТ» і вже за результатами неї, проаналізувавши надані до перевірки документи, робити висновки щодо реальності господарських операцій позивача.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Б. Парінов

Я.М. Василенко