Постанова

від 21.12.2023 по справі 821/762/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа №821/762/16

адміністративне провадження № К/9901/37721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (Судді: Єщенко О.В., Димерлий О.О., Вербицька Н.В.),

у справі № 821/762/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс»

до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колосс» (далі - позивач, ТОВ «Колосс») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі- відповідач, Херсонська ОДПІ), в якому просило суд визнати незаконними дії ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області по анулюванню в СЕА ПДВ запису про суму повернення ТОВ «Колосс» переплати з ПДВ в розмірі 324 344 грн та зобов`язати ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області скасувати запис в СЕА ПДВ про транзакцію здійснену на підставі документа №4342065 від 15.02.2016 року про анулювання поповнення рахунку ТОВ «Колосс» в СЕА ПДВ НОМЕР_3 на суму 324 344 грн (а.с. 3).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 102-105).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 163-176).

Не погодившись з вищенаведеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на те, що сума на рахунку СЕА ПДВ зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка. Саме такі операції і вчинено податковим органом, що підтверджується, наприклад, витягами з СЕА ПДВ №2302811 від 02 листопада 2015 року сформованого о 12:20, в якому в графі 5 відображено суму поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №1981949 від 25.08.2015 року та №2302816 від 02 листопада 2015 року сформованого о 18:00, в якому в графі 5 відсутня сума поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №9223272412 від 02.11.2015 року. Наявний в матеріалах справи витяг щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №4303237 від 04 лютого 2016 року сформований о 11:31 не містить суми коштів в розмірі 324344,00 грн, оскільки ця сума була перерахована на підставі додатку 4 до податкової декларації №4342065 від 28.01.2016 року на рахунок НОМЕР_2. Враховуючи викладене, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року про відмову в задоволенні адміністративного позову ( а.с. 229-231).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи, ТОВ «Колосс» перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

02.11.2015 року позивач подав відповідачу загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, у Додатку 4 до декларації позивач відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України заявив про перерахунок суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у розмірі 324 344 грн. - на рахунок НОМЕР_2 МФО 328209 Акціонерний банк «Південний» (а.с. 14-15, 16).

Оскільки до кінця 2015 року перерахування цих коштів не відбулось, позивач 27.01.2016 року звернувся в ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області із заявою про повернення вказаних сум на електронний рахунок підприємства, відкритий у СЕА ПДВ за наступними реквізитами: одержувач: ТОВ «КОЛОСС», код 3712576, рах. НОМЕР_3 (який діє до 30.01.2016 року) Казначейство України, МФО 899998 або за реквізитами: одержувач: ТОВ «Колосс», код 37125766, рах. 3751600014558 Казначейство України, МФО 899998 (а.с. 12).

Згідно Витягу від 04.02.2016 року щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №4303237, заявлені позивачем до поповнення рахунку СЕА ПДВ кошти зараховані 29.01.2016 року та загальна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних склала 350 103,57 грн. (а.с. 17). Разом з цим, відповідно до Витягу від 23.02.2016 року в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №23303283, сума ліміту (сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) на спеціальному рахунку позивача складає 25 797,07 грн. (а.с. 18). Відповідно до відомостей Витягу від 23.02.2016 року №23303283, зменшення вказаного ліміту відбулось 15.02.2016 року о 16:14:32 год. в результаті проведення операції щодо поповнення вказаного рахунку у сумі 324 344 грн. на підставі документа від 28.01.2016 року №4342065.

Посилаючись на те, що позивач є суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість і за підсумками 2015 року у підприємства рахувалась переплата з вказаного податку у розмірі 324 344 грн, у зв`язку із чим підприємство заявило контролюючому органу про повернення відповідних сум на спеціальний рахунок платника податків, але відповідач вимоги позивача не виконав, у встановленому порядку суми податку на додану вартість на рахунок підприємства не повернув, фактично зменшивши суми податку, за рахунок якого платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки відображення відомостей в системі електронного адміністрування відбувається в автоматичному режимі на підставі певних дій платника податку, тобто без безпосереднього втручання органу податкової служби, доводи позивача про протиправність дій контролюючого органу є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті. До того ж, суд першої інстанції вказав на те, що, повернення коштів на спеціальний рахунок платника податків не може мати такого наслідку як одночасне залишення цих же коштів і на рахунку СЕА ПДВ з можливістю реєструвати на цю ж суму податкові накладні в майбутньому (а.с. 102-105).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що сільськогосподарське підприємство, яке обрало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, здійснює оподаткування цього податку за особливостями, визначеними ст. 209 Податкового кодексу України. Так, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Сільськогосподарське підприємство самостійно забезпечує перерахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за підсумками діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду забезпечив перерахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у сумі 324 344 грн на підставі відповідної податкової декларації. За рахунок цих коштів у січні 2016 року поповнено рахунок платника в СЕА ПДВ та станом на 29.01.2016 року загальна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних склала 350 103,57 грн. Разом з цим, згідно Витягу від 23.02.2016 року в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №23303283, сума ліміту (сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) на спеціальному рахунку позивача складає 25 797,07 грн. За висновками суду, зменшення даних рахунку платника, на якому акумулюються суми податку на додану вартість на спеціальні цілі, не відбулось на законних підставах (а.с. 168-176).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За змістом пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб`єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Проведення сільськогосподарським підприємством - суб`єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до змін, внесених Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 1 січня 2016 року (далі - Закон № 909-VIII), пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України викладено наступним чином: «Позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків".

Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатково відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 640/23238/19 (адміністративне провадження № К/9901/17542/21) зроблено висновок, що спеціальний режим оподаткування передбачав відкриття сільськогосподарським підприємством електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, при цьому перераховані на цей рахунок кошти (суми податку на додану вартість) акумулювались сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та залишалися в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів.

До того ж, як вірно враховано судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів від 12.01.2011 року №11.

Так, відповідно до п.п. 3, 4 Порядку від 12.01.2011 року № 11 позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями в межах спеціального режиму оподаткування підлягає перерахуванню на спеціальні рахунки сільськогосподарського підприємства у таких розмірах: 15 відсотків - за операціями із зерновими та технічними культурами; 80 відсотків - за операціями із продукцією тваринництва; 50 відсотків - за операціями із сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами, продукцією тваринництва).

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов`язане зазначати реквізити спеціального рахунка. Сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг власного виробництва, не підлягає сплаті до бюджету та акумулюється сільськогосподарським підприємством на його спеціальному рахунку. Для акумулювання зазначеної суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство зараховує кошти на власний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий для перерахування коштів на його спеціальний рахунок. Кошти, зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перераховуються автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такий рахунок, органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції із матеріалів справи, позивач за підсумками діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду забезпечив перерахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у 324 344 грн на підставі відповідної податкової декларації, яка прийнята відповідачем.

За рахунок цих коштів у січні 2016 року поповнено рахунок платника в СЕА ПДВ та станом на 29.01.2016 року загальна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних склала 350 103,57 грн. Разом з цим, згідно Витягу від 23.02.2016 року в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №23303283, сума ліміту (сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) на спеціальному рахунку позивача складає 25 797,07 грн, що вірно за висновками суду апеляційної інстанції свідчило про те, що зменшення даних рахунку платника, на якому акумулюються суми податку на додану вартість на спеціальні цілі, не відбулось на законних підставах.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно уточнюючого рахунку вх. № 9006002175 та додатку 4 вх. № 9006002182 від 28.01.2016 року з рахунку НОМЕР_1 було списано суму 324 344 грн та перераховано на рахунок, який був вказаний платником для перерахування коштів НОМЕР_2. Але у разі, якщо б позивач в уточнюючій декларації від 28.01.2016 року в додатку 4 зазначив спеціальний рахунок ПДВ, то спір з цього приводу був би відсутній (а.с. 29). Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надавались судам докази того, що податкова декларація була неприйнята, або заповнена із порушенням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги повністю дублюють висновки суду першої інстанції, які стали підставою для відмови в задоволенні позову і не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції під час вирішення справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

Судді Верховного Суду