Постанова

від 22.12.2023 по справі 420/18037/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/18037/23Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення 29.09.2023р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2022p. №2000418-2411-1503;

- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу №0000241-1307-1532 від 28.03.2023p.;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023p. №1926394-2409-1503.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Овідіопольській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області як платник земельного податку з фізичних осіб. Податок нараховується на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, на території Авангардівської селищної ради, масив 10, ділянка 175, 176.

Апелянт посилався на те, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК України.

Апелянт вказував на те, що податок на землю розраховувався, в даному випадку, виходячи з 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123755200:02:001:0363, яка належить ОСОБА_1 , підтвердженої витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель району від 14.09.2022 року № 20869 та № НВ-9919203152023 від 19.04.2023 року.

Контролюючий орган вказував на те, що ним в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік № 2000418-2411-1503 від 04.11.2022 року на суму 1007732,61 грн та про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік № 1926394-2409-1503 від 01.05.2023 року на суму 1531825,48 грн.

Що стосується податкової вимоги, контролюючий орган вказав на те, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 кодексу - податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Апелянт зазначив, що податкова вимога була направлена через наявність податкового боргу, яким виник через не сплату позивачем суми грошового зобов`язання із земельного податку, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

04.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

З огляду на зазначене, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Овідіопольській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області як платник земельного податку з фізичних осіб.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

04.11.2022 року контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення рішення № 2000418-2411-1503 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік на суму 1007732,61 грн.

Крім того, 01.05.2023 року ГУ ДПС в Одеській області також винесено податкове повідомлення-рішення № 1926394-2409-1503 по земельному податку з фізичних осіб за 2023 рік на суму 1531825,48 гривень.

Також контролюючим органом сформовано податкову вимогу №0000241-1307-1532 від 28.03.2023p. на суму 1 038 122,15 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач оскаржила їх до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність нарахування позивачці податку на землю та направлення податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

У відповідності до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України закріплено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 271.2 ст. 271 ПК України).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у власності фізичної особи ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , тому вона є платником податку за землю, як власник земельної ділянки.

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

За приписами п. 287.5 ст. 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи, а саме, копія паспорта позивача, свідчить, що ОСОБА_1 з 15.10.2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Листом від 14.06.2023 року № 27575/6/15-32-12-05-06 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило представника позивача про те, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Київський районній державній податковій інспекції (Київський район м. Одеси), як платник податків за основним місцем обліку з 13.02.2007 року. Відповідно до даних електронної відомості « 1-Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особі-підприємця» з 09.02.2017 року в інформаційно-комунікаційних системах ДПС було змінено податкову адресу на: АДРЕСА_4 . Також повідомлено, що вказана податкова адреса зазначена в облікових даних по теперішній час.

В свою чергу податкове повідомлення-рішення від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503 було направлено контролюючим органом позивачу за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв`язку з чим не було вручено позивачу (повернуто із позначкою «за закінченням терміну зберігання»).

За положеннями п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому відповідно до п.42.3 ст. 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Беручи до уваги зазначені положення ПК України, зважаючи на наявність з 09.02.2017 року в інформаційно-комунікаційних системах ДПС даних про зміну до відомостей про ОСОБА_1 , а саме, про зміну адреси на: АДРЕСА_4 , колегія суддів вважає, що відповідач мав необхідну інформацію про зареєстроване місце проживання позивача (податкову адресу), однак у порушення вимог чинного законодавства не направив позивачу податкове повідомлення-рішення за належною податковою адресою позивача.

В позовній заяві ОСОБА_1 також посилалась на неправильність розрахунку суми грошових зобов`язань, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503.

Як вже зазначалось вище, згідно статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За приписами статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI визначено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, згідно якої, відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану).

Колегія суддів зазначає, що обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Як встановлено з наданих доказів, підставою для розрахунку контролюючим органом суми податку на землю згідно вказаного вище податкового повідомлення-рішення від 04.11.2022 року став витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 14.09.2022 року, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5123755200:02:001:0363.

В свою чергу матеріалами справи підтверджено, що у власності позивача перебуває земельна ділянка з іншим кадастровим номером, а саме, 5123755200:01:002:0363, що свідчить про те, що контролюючий орган при визначенні позивачу бази оподаткування земельним податком безпідставно використав відомості щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка належить іншій фізичній особі, що не відповідає вимогам ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503 не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Крім того судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Таким чином законодавець звільнив фізичних осіб від обов`язку нарахування і сплати земельного податку фізичних осіб, які не можуть використовувати свої земельні ділянки за цільовим призначення у зв`язку із їх засміченням вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач вказувала на те, що починаючи з 24.02.2022 року вона не має можливості використовувати належну їй земельну ділянку за призначенням у зв`язку із розміщенням на ній споруд військовою частиною НОМЕР_2 .

У підтвердження чого позивач надала лист Оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вих. № 17/1670 від 13.07.2023р., яким підтверджена неможливість використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , у зв`язку з нагальною необхідністю встановлення на ній інженерних споруд, згідно інформації наданої командиром в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до листа командира в/ч НОМЕР_2 вих. №350/190/7/50/286 від 19.06.2023р., земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер №5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 24.02.2022р. знаходиться у зоні обмеженого використання у зв`язку із виниклою, через збройний напад рф на Україну, нагальною необхідністю встановлення на вказаній земельній ділянці інженерних споруд, задля охорони та оборони військового містечка НОМЕР_3 , яке знаходиться у зоні відповідальності військової частини НОМЕР_2 , тому використання вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням не є можливим.

Також позивачем був наданий до суду лист начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси Командування сил логістики Збройних Сил України вих. №2164 від 30.05.2023р., яким підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером №5123755200:01:002:0363 вздовж двох боків межує із землями оборони, які в період воєнного стану використовуються військовими частинами за призначенням. Крім того, наразі дана земельна ділянка знаходиться у зоні обмеженого використання у зв`язку із розміщенням навколо неї військових об`єктів, фортифікаційних та інших інженерно-саперних споруд, що в період воєнного стану унеможливлює використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що починаючи з 24.02.2022р. і по день розгляду справи ОСОБА_1 позбавлена можливості використовувати земельну ділянку, з кадастровим номером №5123755200:01:002:0363, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , та, відповідно, отримувати від її використання будь-який дохід, у зв`язку із встановлення на вказаній земельній ділянці військових інженерних споруд для цілей ЗСУ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності визначення контролюючим органом позивачці податкових зобов`язань з земельного податку з фізичних осіб за 2022 та 2023 роки в сумі 1 007 732,61 грн. та в сумі 1531825,48 грн. відповідно, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог про скасування податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За положеннями п.п. 14.1.175. податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином контролюючий орган має право надсилати платнику податку податкову вимогу у разі наявності у нього податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що податкова вимога була направлена позивачці, зокрема, у зв`язку з наявність податкового боргу з земельного податку в сумі 1007732,61 грн., який виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, податкове повідомлення-рішення від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503 про визначення податкового зобов`язання з земельного податку в сумі 1007732,61 грн. було направлено контролюючим органом не за податковою адресою позивача, відомості про які містяться у базах даних ДПС, а тому не вважається належним чином врученим. Вказані обставини свідчать про те, що на момент надсилання податкової вимоги грошове зобов`язання з земельного податку не було узгоджене, а тому висновок контролюючого органу про наявність у позивача боргу за вказаним податком є безпідставним.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи висновок суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.11.2022 року № 2000418-2411-1503, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги від 28.03.2023 року № 0000241-1307-1532.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі відповідачем не виконано обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме не доведено суду правомірності прийнятих рішень (що вони прийняті обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених законом підстав), що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про задоволення позову не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук