Рішення

від 14.12.2023 по справі 398/5696/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/5696/23

провадження №: 2/398/2747/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" грудня 2023 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., за участю секретаря судового засідання Баранник Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання неправомірним та скасування рішеня виконавчого комітету Олександрійської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання неправомірними та скасування рішень виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 188 від 15 березня 2018 року, та № 485 від 27 квітня 2018 року, про визнання прав постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Олександрійського міськвиконкому 01 березня 1986 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. позивач, як син померлого ОСОБА_2 має право на успадкування майна, яке залишилось після смерті останнього. Інших спадкоємців, після смерті спадкодавця немає.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 (провадження № 2/398/1399/19) позов ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом задоволений. Рішення набрало законної сили 28 листопада 2019 року. Вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 , права та обов`язки забудовника на матеріальну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з будівель: літера «А» - цех технічного обслуговування-склад, площею 302,4 кв.м; літера «Б» - бокс для автомобілів площею 66,0 кв.м; літера «В» - вбиральня, літера «Г» - киснево-наповнювальна станція площею 74,8 кв.м; літера «Д» - будівля охорони площею 14,8 кв.м; літера «Е» - гараж площею 50,9 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя, спадкодавець ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого 12 червня 1998 року, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КР від 30 листопада 1998 року, виданого на підставі рішення Олександрійської міської Ради народних депутатів Кіровоградської області від 17 листопада 1998 року № 729 спадкодавцю надана у постійне користування земельна ділянка для обслуговування будівель і споруд площею 0,6061 га, яка розташована на території Олександрійської міської ради. Цільове призначення «обслуговування будівель і споруд». Зазначений державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12. Н вказаній земельній ділянці розташована матеріальна база, на яку рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 за позивачем визнано права та обов`язки забудовника в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 .

З витягу № 34377462 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи, виданого 26 червня 2013 року приватним нотаріусом Стенюхіною Іриною Володимирівною, вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області 28 грудня 2012 року.

13 жовтня 2023 року під час ознайомлення в господарському суді Кіровоградської області з матеріалами господарської справи № 912/270/23 за позовом Олександрійської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, йому стало відомо, що виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області рішенням від 15 березня 2018 року № 188, у зв`язку зі смертю землекористувача, запропонував Олександрійській міській раді Кіровоградської області прийняти рішення про припинення за ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд. Вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею по АДРЕСА_1 , серія КР № 12 від 30 листопада 1998 року, виданий ОСОБА_2 , та зняти його з державної реєстрації.

Крім того, 27 квітня 2018 року Олександрійською міською радою Кіровоградської області прийнято рішення № 485 про припинення ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд. Вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею по АДРЕСА_1 , серія КР № 12 від 30 листопада 1998 року, виданий ОСОБА_2 та зняти його з реєстрації.

Наведеними вище рішеннями виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області порушені права та законні інтереси позивача, як спадкоємця, тому вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, разом з тим матеріали справи містять заяву про розгляд справи без його участі, вирішення спору за наявних у матеріалах доказах, задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містіть клопотання про розгляд справи без участі представника та відзив на позовну заяву.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст.223та240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 (провадження № 2/398/1399/19) встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Олександрійського міськвиконкому 01 березня 1986 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 , права та обов`язки забудовника на матеріальну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з будівель: літера «А» - цех технічного обслуговування-склад, площею 302,4 кв.м; літера «Б» - бокс для автомобілів площею 66,0 кв.м; літера «В» - вбиральня, літера «Г» - киснево-наповнювальна станція площею 74,8 кв.м; літера «Д» - будівля охорони площею 14,8 кв.м; літера «Е» - гараж площею 50,9 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя спадкодавець ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого 12 червня 1998 року, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Рішення набрало законної сили 28 листопада 2019 року.

Так, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 встановлено, що ОСОБА_2 був виданий державний акт на право постійного користування землею серії КР від З0 листопада 1998 року, відповідно до якого на підставі рішення Олександрійської міської Ради народних депутатів Кіровоградської області від 17 листопада 1998 року № 729 ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка для обслуговування будівель і споруд площею 0,6061 га, яка розташована на території Олександрійської міської ради. Зазначений державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12.

Судом встановлено, що саме на цій земельній ділянці розташована матеріальна база, на яку рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 за позивачем визнано права та обов`язки забудовника в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 .

Згідно копіє витягу № 34377462 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи, виданого 26 червня 2013 року приватним нотаріусом Стенюхіною Іриною Володимирівною, ОСОБА_1 , є спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області 28 грудня 2012 року.

Так, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем майна спадкодавця, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 398/2153/19 (провадження № 2/398/1399/19).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Згідно 16, 90, 36 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на час видачі спадкодавцю правовстановлюючого документа на право постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Надання земельних ділянок у користування здійснюється в

порядку відведення. Відведенняземельних ділянок провадиться на підставіпостанови Ради Міністрів УРСР або рішеннявиконавчих комітетівобласної, районної, міської, селищної ісільської Раднародних депутатів в порядку, встановлюваномузаконодавством СоюзуРСР іУкраїнської РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови

користування землею.

Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому

землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних

ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

На землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь яких потреб у межах міста)

При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Таким чином, ОСОБА_2 за життя на законних підставах набув право постійного користування спірною земельною ділянкою.

01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року.

Згідно ч. 1 ст. 92 вказаного ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які можуть набувати земельні ділянки у постійне користування, визначений у ч. 2 ст. 92 ЗК України. Фізичні особи до вказаного переліку не належать.

Згідно п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22 вересня 2005 року у справі №5-рп/2005 визнав неконституційними положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення у зв`язку з тим, що через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Також Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18, відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Крім цього, згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Згідно положень Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).

Таким чином, належне ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 6061га., розташованою на території Олександрійської міської ради Кіровоградської області, призначеною для обслуговування будівель і споруд, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємиця першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті батька.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або мають право на її обов`язкову частку, судом не виявлено.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом, має право на спадщину у вигляді права постійного користування землею, проте не має іншої можливості оформити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 доОлександрійської міськоїради Кіровоградськоїобласті провизнання неправомірнимта скасуваннярішеня виконавчогокомітету Олександрійськоїміської ради- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протипрваним та скасувати рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15.03.2018 року №188 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 27 квітня 2018 року №485 про припинення ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд, та про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею по вул. Героїв Сталінграда. серія КР №12 від 30.11.1998 року, виданий ОСОБА_2 та зняття його з державної реєстрації.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право постійного користування земельною ділянкою кадастрови йномер 3510300000:12:591:0016, загальною площею 0,6061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 призначена для обслуговування будівель та споруд, яка була надана ОСОБА_2 згідно Державного акта на право постійного користування землею серії КР №12 від 30.11.1998 року, виданого на підставі рішення Олександрійської міської ради народних депутатів Кіровоградської області від 17.11.1998 року №729, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та(або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеля ційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.12.2023 року.

Суддя : Н.М. Дубровська