Постанова

від 01.05.2024 по справі 398/5696/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/5696/23

провадження № 22-ц/4809/550/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Олександрійська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Олександрійської міської ради на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Дубровської Н. М.) від 14.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

09.11.2023 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Олександрійської міської ради у якому просив суд про таке:

1)визнати неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 )визнати неправомірним та скасування рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 про припинення ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_2 , наданої для обслуговування будівель і споруд, та про визнання таким, що втратив чинність державного акта на право постійного користування землею по вул. Героїв Сталінграда від 30.11.1998 серія КР № 12, виданого ОСОБА_2 , зняття його з державної реєстрації;

3)визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510300000:12:591:0016, площею 0,6061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначену для обслуговування будівель та споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.10.2019 у справі № 398/2153/19 за позов ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом, яке набрало законної сили 28.11.2019, суд визнав за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на матеріальну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та складається з будівель: літера «А» - цех технічного обслуговування-склад, площею 302,4 кв.м; літера «Б» - бокс для автомобілів площею 66,0 кв.м; літера «В» - вбиральня, літера «Г» - киснево-наповнювальна станція площею 74,8 кв.м; літера «Д» - будівля охорони площею 14,8 кв.м; літера «Е» - гараж площею 50,9 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Цим рішенням суду було встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 30.11.1998 серії КР № 12, виданого на підставі рішення Олександрійської міської Ради народних депутатів Кіровоградської області від 17.11.1998 № 729, належало право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування будівель і споруд площею 0,6061 га, яка розташована на території Олександрійської міської ради.

На цій земельній ділянці розташована матеріальна база, права та обов`язки забудовника на яку суд визнав за позивачем.

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області рішенням від 15.03.2018 № 188, у зв`язку зі смертю землекористувача, запропонував Олександрійській міській раді Кіровоградської області прийняти своє рішення про припинення за ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд, а також визнати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею від 30.11.1998 серія КР № 12, виданий ОСОБА_2 , та зняти його з державної реєстрації.

27.04.2018 Олександрійська міська рада Кіровоградської області прийняла рішення № 485 про припинення ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд, втрату чинності державного акта на право постійного користування землею по АДРЕСА_1 , серія КР № 12 від 30.11.1998, який виданий ОСОБА_2 , та зняти його з державної реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 є сином та єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті його батька.

Позивач стверджує, що він має спадкове право на постійне користування земельною ділянкою, яке належало його батьку, та на якій спадкодавець почав зводити матеріальну базу, право на закінчення будівництва якої належить позивачу згідно з рішенням суду.

У зв`язку зі смертю батька, право на постійного користування земельною ділянкою, яке належало померлому, не припинилося, а перейшло до його єдиного спадкоємця позивача по справі.

Водночас оскаржувані ним рішення органів місцевого самоврядування прийняті всупереч ном земельного законодавства України та порушують право позивача на мирне володіння своїм майном.

2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.12.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради задоволено повністю:

1)визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 )визнано протиправним та скасовано рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 про припинення ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_2 , наданої для обслуговування будівель і споруд, та про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею по вул. Героїв Сталінграда серія КР №1 2 від 30.11.1998, виданий ОСОБА_2 , та зняття його з державної реєстрації;

3)визнано за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510300000:12:591:0016, загальною площею 0,6061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначеною для обслуговування будівель та споруд, яка належала ОСОБА_2 згідно Державного акта на право постійного користування землею від 30.11.1998 серії КР № 12, виданого на підставі рішення Олександрійської міської ради народних депутатів Кіровоградської області від 17.11.1998 року № 729, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте спадкодавцем позивача у встановленому законодавством порядку, не втрачене ні у зв`язку зі змінами у земельному законодавстві, які відбулися у 2001 році, ні у зв`язку зі смертю спадкодавця-правоволодільця. Право постійного користування землею, яке належало на час смерті спадкодавцю, переходить у порядку спадкування до спадкоємців і може бути припинене лише з підстав, вичерпний перелік яких передбачений ст. 141 ЗК України. Натомість оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування не містять передбачених законодавством підставі припинення права постійного користування земельною ділянкою.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач у справі Олександрійська міська рада подала до суду апеляційну скаргу в якій просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.12.2023 у справі № 398/5696/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги є такими:

-позивач не мав підстав для звернення до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою, бо не надав доказів неможливості оформлення своїх прав у нотаріальному порядку;

-постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, на висновки якої поклався суд першої інстанції, не є релевантною з огляду на відмінності в обставинах порівнювальних справ та характері правовідносин сторін;

-з моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_2 і до часу прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц існувала протилежна судова практика, якій оскаржувані позивачем рішення органів місцевого самоврядування не суперечили;

-розпорядження спірною земельною ділянкою комунальної власності належить до виключної компетенції відповідача у справі, а тому, враховуючи, що відповідач не приймав рішення про передачу цієї земельної ділянки позивачу, суд не мав права перебирати на себе функції органу місцевого самоврядування та ухвалювати рішення стосовно землі на користь позивача, а особливо з огляду ще й на те, що згідно з нормами чинного ЗК України позивач не може бути суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності;

-позивач може набути право користування спірною земельною ділянкою, уклавши з відповідачем договір оренди;

-оскаржувані позивачем рішення не є актами нормативно-правового характеру, вичерпують свою дію фактом їх виконання та не стосуються прав позивача.

4.Відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Апелянт Олександрійська міська рада повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Від її представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, яку колегія суддів апеляційного суду ухвалою від 01.05.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнила.

Позивач у справі ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги не визнав, просив відмовити в задоволенні скарги. Він також надав усні пояснення по справі, які зводяться до того, що через оскаржувані ним рішення органів місцевого самоврядування він позбавлений можливості завершити будівництво об`єкта нерухомого майна, яке розпочав за життя його батько, та право на завершення якого суд в іншій справі визнав за ним, а також оформити свої права на земельну ділянку, яки його фактично було протиправно позбавлено.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Преюдиційним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.10.2019 у справі № 398/2153/19, яке набрало законної сили 28.11.2019, за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом встановлено:

-на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.08.1998 універсальна товарна біржа «Інкопмарк-компакт» продала ОСОБА_2 належну продавцю на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської Ради народних депутатів від 18.08.1998 № 489 недобудовану матеріальну базу, що знаходиться по АДРЕСА_2 й складається з таких об`єктів: «А» - цех технічного обслуговування (89,7 % готовності) розміром 24,6 м х 12,4 м, «А» - склад (89,3% готовності) розміром 24,6 м х 8,56 м, «Б» - бокс для зберігання двох автомобілів з пунктом технічного обслуговування з обладнанням, яке в ньому знаходиться (91,1 % готовності) розміром 12,95 м х 6,3 м;

-згідно з державним актом на право постійного користування землею від 30.11.1998 серія КР, виданим на підставі рішення Олександрійської міської Ради народних депутатів Кіровоградської області від 17.11.1998 року № 729, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,6061 га, розташовану на території Олександрійської міської ради, для обслуговування будівель і споруд;

-02.09.1999 Олександрійською міською інспекцією архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 надано дозвіл № 12/99 на виконання будівельних робіт з будівництва киснево-наповнювальної станції по АДРЕСА_2 ;

-рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 27.12.1999 № 846 «Про затвердження акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію киснево-наповнювальної станції по АДРЕСА_1 » затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом киснево-наповнювальної станції, збудованої по АДРЕСА_1 , приватним підприємцем ОСОБА_2 , дозволено введення в експлуатацію киснево-наповнювальної станції;

-згідно з технічним паспортом від 22.03.2018, матеріальна база, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складається з: цеху технічного обслуговування-складу площею 302,4 кв.м, який введено в експлуатацію в 1993 році; боксу для автомобілів з прибудовою загальною площею 66,0 кв.м, які введено в експлуатацію в 1995 році; вбиральні; киснево-наповнювальної станції площею 74,8 кв.м та платформи площею 36Ю2 кв.м, які введено в експлуатацію в 1999 році; будівлі охорони площею 14,8 кв.м, який введено в експлуатацію в 2003 році; гаражу площею 50,9 кв.м, який введено в експлуатацію в 2003 році;

-ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер;

-згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом РАГС Олександрійського міськвиконкому 01.03.1986, ОСОБА_2 зареєстрований батьком ОСОБА_1 ;

-26.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіної І. В. з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті його батька ОСОБА_2 ;

-09.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіної І. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але постановою приватного нотаріуса від 09.08.2018 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на матеріальну базу, що знаходиться по АДРЕСА_2 , оскільки спадкодавець не ввів в експлуатацію матеріальну базу та не зареєстрував право власності на неї;

-рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.10.2019 у справі № 398/2153/19 (провадження № 2/398/1399/19) визнано за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на матеріальну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з будівель: літера «А» - цех технічного обслуговування-склад, площею 302,4 кв.м, літера «Б» - бокс для автомобілів площею 66,0 кв.м, літера «В» - вбиральня, літера «Г» - киснево-наповнювальна станція площею 74,8 кв.м, літера «Д» - будівля охорони площею 14,8 кв.м, літера «Е» - гараж площею 50,9 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, місцевий суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Героїв Сталінграда» запропоновано міській раді прийняти рішення та припинити ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0.6061 га по АДРЕСА_1 , наданої для обслуговування будівель і споруд, визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серія КР № 12 від 30.11.1998, виданий ОСОБА_2 , та зняти його з державної реєстрації.

Рішенням Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Героїв Сталінграда» припинено ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га за адресою: вул. Героїв Сталінграда, наданої для обслуговування будівель і споруд, визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею по вул. Героїв Сталінграда серія КР № 12 від 30.11.1998, виданий ОСОБА_2 та знято його з державної реєстрації.

У 2021 році на замовлення ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості для обслуговування будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , яку зареєстровано у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3510300000:12:531:0016.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню до встановлених судом обставин справи, обов`язкові висновки щодо їх застосування

Згідно з положеннями ст. 7 ЗК України (1990, у редакції на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 7 ЗК України (1990) суб`єктами права постійного користування землею були, зокрема, громадяни.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України, 1990).

01.01.2002 набрав чинності ЗК України (2001).

Згідно зі ст. 98 цього Кодексу право постійного користування земельною ділянкою може набуватися з числа фізичних осіб лише співвласниками багатоквартирного будинку та нежитлових приміщень, розташованих у житловому будинку.

Крім того, згідно з п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (2001, зі змінами внесеними згідно із Законом№ 2059-IV від 06.10.2004) громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (2768-14) щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Відповідні положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України вказав, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою має ряд особливостей, зокрема, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Припинення прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, унормовано статтями Глави 22 ЗК України (2001).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладному у п.п. 55.1. п. 51 постанови від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у ст. 1219 ЦК України.За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, між ОСОБА_5 , який є спадкоємцем усіх права та обов`язки, що належали померлому ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини (27.12.2012) і не припинилися внаслідок його смерті, та Олександрійською міською радою, як розпорядником земель комунальної власності, виник спір щодо можливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою або припинення такого права внаслідок факту смерті правоволодільця.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що рішенням Олександрійської міської ради від 17.11.1998 № 729 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд площею 0,6061 га на території Олександрійської міської ради.

Право ОСОБА_2 на постійне користування цією земельною ділянкою посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії КР, виданим Олександрійською міською радою 30.11.1998 та зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12.

На час смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування вказаною земельною ділянкою належало йому, оскільки будь-якої з передбачених законодавством підстав припинення цього права під час розгляду судами справи встановлено не було.

При цьому варто відзначити, що ст. 141 ЗК України (2001) не встановлює підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою собі на підставі відповідних норм ЗКУкраїни (1990), у якому не було такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи-землекористувача. До того ж сама ст. 141 ЗК України (2001) такої підстави припинення право користування земельною ділянкою також не передбачає.

Місцевий суд правильно витлумачив та застосував норми земельного законодавства України та врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 55.1. п. 51 постанови від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, а саме, що право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

На думку колегії суддів апеляційного суду, припинення права користування земельною ділянкою внаслідок смерті правоволодільця все ж таки могло відбутися, але лише через відсутність спадкоємці, які прийняли спадщину, тобто через відсутність особи, до якої таке право може перейти.

Встановивши, що позивач по справі ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, суд першої інстанції правильно застосував наведені ним у мотивувальній частині оскаржуваного рішення норми земельного та цивільного законодавства, та дійшов обгрунтованого висновку, що право постійного користування земельною ділянкою спадкодавця, яке посвідчене державним актом, успадковане позивачем по справі.

З огляду на це, оскаржуване позивачем рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485, яким припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею та знято його з державної реєстрації у зв`язку зі смертю землекористувача, ОСОБА_2 , явно не має правових підстав, а наведені в цьому рішенні, як правова підстава норми статті 12, 19, 93, 123, 124, 127, 134 ЗК України не регулюють такі правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про врахування місцевим судом нерелевантних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, колегія суддів апеляційного суду до уваги не бере так, як висновки Суду, викладені у п. 51 цієї постанови за принципом «від загального до конкретного». При цьому висновок, викладений в п.п. 51.1 є загальним і стосується усіх випадків збереження права постійного користування земельною ділянкою на випадок смерті фізичної особи-правоволодільця, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки, а висновки, які викладені у п.п. 51.2 та 51.3 стосуються конкретно селянських (фермерських) господарств.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що застосовним у справі. яка переглядається в апеляційному порядку. є загальний висновок, викладений у п.п. 51.1 п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Існування до дати прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц інших висновків Верховного Суду про застосування норм права, від яких Суд відступив у цій постанові, не дає підстав вважати правомірним оскаржуване рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485, яке могло відповідати попередній практиці Суду.

Отже, оскільки право постійного користування земельною ділянкою є безстроковим, може успадковуватися і може бути припинене лише з підстав, які прямо передбачені актами законодавства, оскаржуване позивачем рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою про вул. Героїв Сталінграда» спрямоване на безпідставне позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою, а тому прямо суперечить актам земельного та цивільного законодавства і є такими, що порушує це право.

Оскаржуване позивачем рішення Олександрійської міської ради безпосередньо стосується прав позивача та унеможливлює оформлення ним своїх спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема через визнання нечинним державного акта та скасування його державної реєстрації. Це рішення органу місцевого самоврядування безпідставно констатує припинення існування права постійного користування земельною ділянкою та робить неможливим для позивача подати до нотаріальної контори документ, який підтверджує відповідне право спадкодавця.

Неможливість для позивача оформлення свого спадкового права постійного користування земельною ділянкою в нотаріальному порядку є очевидною з огляду на положення Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а тому доводи апелянта про безпідставність звернення позивачем до суду через не підтвердження ним існування відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на землекористування колегія суддів апеляційного суду відхиляє, як формальні.

За обставин цієї справи позивач міг захистити своє право на спадщину лише в судовому порядку, пред`явивши позов про визнання протиправним та скасування рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 та визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою, набутого в порядку спадкування.

Обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом, зокрема п. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. «а», п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, і є ефективним.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасовання рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188, яку суд першої інстанції задовольнив, то колегія суддів апеляційного суду з рішенням суду в цій частині не погоджується з таких підстав.

Зміст статей 5, 10, 11, 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у взаємозв`язку зі статтями 46 - 48, 58 ЦПК України дає підстави вважати, що відповідні місцеві ради та підзвітні й підконтрольні їм виконавчі органи є самостійними ланками в системі місцевого самоврядування, зазвичай мають статус окремих юридичних осіб, наділенні індивідуальною процесуальною правосуб`єктністю.

Вимогу про визнання протиправним та скасовання рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 позивач пред`явив до Олександрійської міської ради (код юридичної особи у ЄДР 33423535), а не до органу, який прийняв оскаржуване рішення - виконавчого комітету Олександрійської міської ради (код юридичної особи у ЄДР 04055209).

Відповідно дост. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Аналіз положеньст. 51 ЦПК Українидає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц; від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17 тощо.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 пред`явив вимогу про визнання протиправним та скасовання рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 до неналежного відповідача Олександрійської міської ради, оскільки це оскаржуване рішення Олександрійська міська рада не приймала.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заяву про залучення до участі у справі виконавчого комітету Олександрійської міської ради як співвідповідача не подав.

Залучення нових відповідачів до участі у справі на стадії апеляційного перегляду чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено.

Суд першої інстанції не дав оцінки обґрунтованості пред`явлення позивачем цієї вимоги до Олександрійської міської ради, не звернув уваги на те, який саме орган місцевого самоврядування прийняв оскаржуване рішення, не з`ясував склад суб`єктів спірних правовідносин у цій частині, помилково визнав належним відповідачем Олександрійську міську раду за цією вимогою позивача.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів апеляційного суду керується усталеною практикою Європейський суд з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги не є істотними й не впливають на оцінку рішення суду першої інстанції.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суд першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про визнання протиправним і скасування рішення Олександрійської міської ради від 27.04.2018 № 485 та про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення в цих частинах, а тому суд апеляційної інстанції залишає рішення суду у цих частинах без змін.

Натомість оскаржуване рішення місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасовання рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 належить скасувати й ухвалити щодо цього нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги позивача у зв`язку з її пред`явленням до неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Олександрійської міської ради задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.12.2023 в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15.03.2018 № 188 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Героїв Сталінграда» скасувати й ухвалити щодо цієї вимоги ОСОБА_1 нове судове рішення про відмову в її задоволенні.

В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 14.05.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник