Постанова

від 18.12.2023 по справі 607/6529/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6529/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/1043/23 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар с/з - Дідух М.Є.

з участю представника ОСОБА_1 -

адвоката Моленя Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.09.2023 року, постановлену суддею Позняком В.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ТОВ «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області», ОСОБА_1 про визнання майнових прав на об`єкт будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

02.05.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Тришак О.Г. подав клопотання, яке було задоволено судом, про залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05.09.2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернопільська міської рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» та ОСОБА_1 про визнання майнових прав на об`єкт будівництва - залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

8 вересня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в якому останній просив приєднати до матеріалів справи докази понесених витрат на правову допомогу по справі на суму 8000 гривень та ухвалити додаткове рішення про стягнення понесених судових витрат за надану професійну правничу допомогу третій особі на стороні відповідача.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 19.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. просить ухвалу суду скасувати, постановивши нове судове рішення, яким задовольнити заяву. Зазначає, що ОСОБА_1 залучена до участі у справі як третя особа на стороні відповідача, оскільки позов у справі спрямований на порушення її права власності на земельну ділянку. Наслідки вирішення даної справи для ОСОБА_1 є рівнозначними із наслідками для відповідача, і саме тому її право на захист у разі подання до неї необгрунтованого позову не може бути порушено лише через недобросовіcну поведінку сторони позивача, яка полягає у незалученні її у якості відповідача у справі.

Представник ОСОБА_1 зазначив, що при вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції безпідставно враховано висновки, висвітлені Верховним Судом в постанові від 17.03.2023 року (справа № 910/ 7169/18).

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4 - адвоката Моленя Р.Б., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволення заяви третьої особи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Статтею 142 ЦПК України визначено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За змістом частин п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у абзаці 3 п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Право третьої особи на компенсацію судових витрат передбачено ч.12 ст. 141 ЦПК України.

Аналіз положень ст.ст. 141-142 ЦПК України свідчить про те, що судові витрати можуть бути стягнуті в користь третьої особи у разі задоволення позову або відмови у його задоволенні, і не передбачено права третьої особи на компенсацію за рахунок позивача витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду.

Крім цього, судом не встановлено і третьою особою не доведено необгрунтованих дій позивача, в разі вчинення яких відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України відповідач має право заявити вимоги про компенсацію понесених витрат у разі залишення позову без розгляду.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову та не містить обмежень в його реалізації.

Подання ОСОБА_2 до суду позову за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, чи вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені третьої особою витрати на правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що наслідки вирішення даної справи для ОСОБА_1 є рівнозначними із наслідками для відповідача і саме тому її право на захист у разі подання до неї необгрунтованого позову не може бути порушено лише через недобросовіcну поведінку сторони позивача, яка полягає у незалученні її у якості відповідача у справі, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що відповідно до визначеного ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, а також з врахуванням положень ст. 51 ЦПК України, залучення до справи співвідповідача чи заміна неналежного відповідача відбувається виключно за клопотанням позивача. Наслідки розгляду справи є різними для відповідача та третьої особи. Тому у даному випадку відсутні підстави для ототожнення процесуального статусу третьої особи та відповідача та стягнення у звязку із цим на користь третьої особи витрат на правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.